Постановление суда № 128914075, 17.07.2025, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3977/25

Провадження № 2/740/1860/25

УХВАЛА

17 липня 2025 року м. Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області ШевченкоІ.М., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Бахмацького району електричних мереж Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про скасування рішення,

установила:

14.07.2025 до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області надійшла вищевказана позовна заява, в якій позивач просив скасувати рішення Відокремленого підрозділу Бахмацького району електричних мереж Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», оформлене протоколом № 61, із розгляду акта про порушення № 001643 від 09.04.2025 щодо виконання нарахування визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії стосовно споживача ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.04.2025 стосовно позивача складено акт про порушення № 001643 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з яким останній нібито порушип п. 8.4.2.7 ПРРЕЕ, а саме здійснив самовільне підключення електроенергії. Відповідно до вищевказаного рішення позивачу нараховано заборгованість у розмірі 48 167,42 грн за необліковану електричну енергію.

Перевіривши позовну заяву, слід зазначити таке.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Територіальна підсудність це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно з нормами процесуального закону завданням інституту підсудності є розподіл цивільних справ між судами загальної юрисдикції для більш швидкого і правильного розгляду і вирішення справи, найбільш ефективного захисту прав, свобод та інтересів суб`єктів права.

Дотримання судами процесуальних норм інституту підсудності є вимогою ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч. 1, 2 ст.27 ЦПК України, передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з указаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключна підсудність особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, альтернативної або підсудність пов`язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, і направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

У постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Правовідносини між сторонами у вказаній цивільній справі виникли з приводу нарахування вартості необлікованої електричної енергії щодо об`єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим спір має виключну підсудність, тобто повинен розглядатись за місцем знаходження нерухомого майна, а саме будинку за вищевказаною адресою.

Згідно з п. 3-1 Розділу XІІ Прикінцевих іперехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинностіпостановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020року № 807-IX, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. На сьогодні продовжено строк дії воєнного стану.

Отже, на цей час місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинностіпостановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020року № 807-IX.

Відповідно до раніше визначеного адміністративно-територіального устрою с.Короп знаходиться в межах колишнього Коропського району Чернігівської області, а тому знаходиться в межах територіальної юрисдикції Коропського районного суду Чернігівської області.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З урахуванням викладеного, зазначена справа не підсудна Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області, а за правилами виключної підсудності (за місцезнаходженням нерухомого майна) підсудна Коропському районному суду Чернігівської області.

За таких обставин, справу слід передати за підсудністю до Коропського районного суду Чернігівської області.

Керуючись ст. 30 - 32, 259 - 261 ЦПК України, -

ухвалила:

Справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відокремленого підрозділу Бахмацького району електричних мереж Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» про скасування рішення передати за підсудністю до Коропського районного суду Чернігівської області.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою ЦПК України підсудністю з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.

Суддя І. М. Шевченко