Решение № 128897733, 11.07.2025, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5445/24

Провадження № 2-а/0182/5/2025

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.07.2025 року м. Нікополь

Суддя Нікопольськогоміськрайонного судуДніпропетровської областіКобеляцька -Шаховал І.О.,розглянувши успрощеному провадженніадміністративну справуза позовом адвокатаАвраменка Артема Вікторовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 ,до рядовогополіції 4роти 1батальйону СівіцькоїГанни Євгеніївни,УПП вТернопільській областіДПП, проскасування постановипро адміністративнеправопорушення -

В С Т А Н О В И В:

Авраменко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до рядового поліції 4 роти 1 батальйону Сівіцької Г.Є., УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування заявлених вимог посилається на те, що 13.09.2024 року поліцейською 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області рядовим поліції Сівіцькою Г.Є. була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3038676, від 13.09.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) за ч.4 ст.122 КУпАП за те, що 13.09.2024 року, о 09:31:43 год., на дорозі М-30 172 км, водій керував ТЗ в населеному пункті с.Ступки А/Д М-30 162 км. зі швидкістю 108 км/год, при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості руху приладом TRUCAM LTI20/20 ТС 001012. Представник позивача вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане порушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. Диспозиція частини 4 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш, як на п`ятдесят кілометрів на годину. Пунктом 12.4 Правил дорожнього руху України передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год. Згідно із ст.31 Закону України "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі, без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі, техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто, положення Закону України "Про Національну поліцію" надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Як зазначено в оскаржуваній постанові, швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 TC 001012. При цьому, представник позивача просить суд звернути увагу на ту обставину, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматись руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху. Отже, відповідно до наведеної норми, працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема, стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема, тримання в руках. Тому, на підставі викладеного, адвокат Авраменко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , змушений звернутись до суду та просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3038676, від 13.09.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) та провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП закрити. Окрім цього, просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2025 року по даній справу було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання та встановлено відповідачуп`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.22-23)..

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином та своїм правом на подання відзиву скористався. Так, від Лобач М.В., яка діє в інтересах відповідача, надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає наступне. Під час несення служби в с.Ступки Тернопільської області 13.09.2024 року, інспектором 1 взводу 4 роти батальйону управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Сівіцькою Ганною Євгенівною, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС001012) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. А саме: водій транспортного засобу марки MAZDA CX-9, з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 108 (сто вісім) км/год, при дозволеній швидкості 50 (п`ятдесят) км/год, чим порушив п.12.9 б ПДР України. Після чого, на підставі ст.35 ЗУ "Про Національну поліцію", поліцейським було подано сигнал про зупинку транспортного засобу. Поліцейський підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, зазначені в п.2.1 ПДР України, на підставі ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а) ПДР України. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме: порушення вимог п.12.9 б ПДР України, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача. У відповідності до п.12.9 б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак, відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Пунктом 12.4 ПДР України передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Загальне обмеження швидкості 50 км/год стосується населених пунктів, позначених дорожніх знаком 5.49 «Початок населеного пункту». Дія цього обмеження скасовується знаком 5.50 «Кінець населеного пункту». До матеріалів справи в якості доказу долучили фотознімок, на якому зафіксований транспортний засіб та номерний знак транспортного засобу, водій якого перевищив встановлені Правилами дорожнього руху обмеження швидкісного режиму для населеного пункту. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте, не надав жодного належного доказу на її підтвердження. Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год, тобто, при результаті замірів швидкості 73 км/ год. приладом вже врахована похибка. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника. Відповідно до листа-роз`яснення Державної Служби спеціального зв`язку та захисту інформації України від 16.06.2010 року № 4/4-2327 (копія додається), виробник приладу TruCam (LTI, США) застосував алгоритм шифрування AES з метою посилення достовірності доказової бази дорожньої поліції в суді, в разі оскарження факту порушення. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але, також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam. Тому, достовірність інформації про порушення правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі, під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі. Враховуючи викладене, впровадження додаткових заходів для забезпечення достовірності інформації про порушення правил дорожнього руху та проведення їх експертиз не є обов`язковим. Лазерний вимірювач швидкості LT1 20/20 TruCam отримав сертифікат перевірки типу від 26 грудня 2018 року № UA.TP.001 241-18 Pev.0., який дійсний до 26.12.2028 року та відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та вимогам технічного регламенту, що підтверджується сертифікатом відповідності № UA.TP.001 22 054-20 від 23.12.2020. Таким чином, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Представник позивача своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався, що фактично не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому суддя приходить до висновку, що перешкоди для розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.6 Конвенції „Про захист прав людини і основоположних свобод", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою ст.55Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У статті 129Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судом встановлено, що 13.09.2024 року поліцейською 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області рядовим поліції Сівіцькою Г.Є. була винесена Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3038676, від 13.09.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді стягнення штрафу в розмірі 1 700,00 (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) за ч.4 ст.122 КУпАП за те, що 13.09.2024 року, о 09:31:43 год., на дорозі М-30 172 км. водій керував ТЗ в населеному пункті с.Ступки А/Д М-30 162 км. зі швидкістю 108 км/год., при дозволеній швидкості руху 50 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху приладом TRUCAM LTI20/20 ТС 001012 (а.с.15).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, крім постанови, яка була надана стороною позивача, а також викладених пояснень у відзиві на позовну заяву, які полягають у трактуванні вимог закону, будь-які інші докази, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до суду не надано. А сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Ця постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Окрім цього, стороною відповідача до відзиву на позовну заяву як на підставу відмови в задоволенні позову були долучені копії, нібито, зафіксованого факту порушення, яке в розумінні вимог чинного законодавства, не є належним та допустимим доказом, який би свідчив та був би беззаперечним фактом самого порушення. Натомість, судом в рамках розгляду даної справи були вчиненні процесуальні дії щодо витребування доказів, які б підтвердили або спростували факт порушення, і, згідно отриманої відповіді, було встановлено, що матеріали про адміністративне правопорушення відсутні, оскільки направленні до виконавчої служби для виконання, а тому не вбачається за можливе надати докази щодо фіксації факту порушення (а.с.53).

Згідно ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, порушень ПДР України з боку позивача по справі відповідачем належним чином не доведено.

Згідно п.10 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерствавнутрішніх справУкраїни №1395від 07.11.2015року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 року за № 1408/27853, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п.24 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався порушник чи встановлених останнім доводів.

За таких обставин, суд не вбачає в діях позивача ознак правопорушення, за яке на нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і вважає за необхідне скасувати вищевказану постанову як незаконну.

Положеннями ч.2 ст.19Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно зі ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою, відповідно до закону, кримінальної відповідальності.

Вимогами статті 280КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду відповідачем не надано належних та допустимих доказів того факту, що на час складання спірної постанови позивач, дійсно, порушив ПДР.

Тому, на думку суду, оскаржувана постанова була винесена відповідачем передчасно.

Керуючись ст.ст.6, 12, 19, 46, 77, 78, 90, 243, 245, 251, 252, 257, 268, 271, 280, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов адвоката Авраменка Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до рядового поліції 4 роти 1 батальйону Сівіцької Ганни Євгеніївни, УПП в Тернопільській області ДПП про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 038676, від 13.09.2024 року відносно ОСОБА_1 за ч.4 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот грн.) 00 коп.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 484 грн. 48 коп., сплачені останнім при подачі позову до суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал