Решение № 128890519, 16.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2025 рокуСправа №160/7867/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

14.03.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.12.2024 № 046350003063 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VII;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 27.02.1984 по 06.11.1989 на посаді інженера відділу організації праці та заробітної плати Управління виправно-трудових установ Управління внутрішніх справ Приморського крайвиконкому та з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивачки від 12.12.2024 про переведення на пенсію державного службовця.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що має значний стаж роботи на посадах державної служби, який, на її думку, дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

За його даними, ОСОБА_1 . обіймала наступні посади:

-з 27.02.1984 по 06.11.1989 інженера відділу організації праці та заробітної плати Управління виправно-трудових установ Управління внутрішніх справ Приморського крайвиконкому.

-з 18.06.2007 по 17.04.2012 провідного контролера-ревізора контрольно-ревізійного відділу в Павлоградському районі, де прийняла присягу державного службовця.

-з 21.10.2013 по 13.11.2024 посади державного службовця в Павлоградській районній державній адміністрації.

З 2019 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на загальних підставах.

Після звільнення з посади державного службовця 12.12.2024, позивач 12.12.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», надавши необхідні документи (паспорт, трудову книжку, довідки про заробітну плату).

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області розглянуло заяву та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.12.2024 № 046350003063 позивачці було відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця з підстав відсутності достатнього стажу роботи на посадах державної служби.

У зв`язку з тим, що рішення не містило конкретизації щодо неврахованого стажу, позивач звернувся за роз`ясненнями до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Листом від 21.01.2025 № 3643-54266/Х-01/8-0400/25 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області пояснило, що "зарахування до стажу державної служби періодів роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР, а також колишнього СРСР законодавством не передбачено". Шляхом телефонного звернення до ГУ ПФУ у Львівській області позивачка з`ясувала, що їй не зараховано період роботи з 27.02.1984 по 06.11.1989.

Позивач вважає відмову протиправною, посилаючись на статтю 19 Конституції України, а також на статті 4, 8, 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Основним правовим обґрунтуванням своїх вимог позивачка називає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII). Зокрема, пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі Закон № 3723-XII) для державних службовців, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII (01.05.2016) займали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на таких посадах, або мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Крім того, позивач звертає увагу на пункт 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, згідно з яким стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Позивачка посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17 та від 04 квітня 2018 року у зразковій справі № 822/524/18, які підтверджують важливість дотримання сукупності вимог щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби для збереження права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/7867/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 14.04.2025.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

09.04.2025 відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, просив у позові відмовити повністю, оскільки позивач не має необхідний стаж державної служби, тому відсутні підстави для перерахунку та переходу на пенсії за віком.

09.07.2025 відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не розглядало заяву позивача про переведення на інший вид пенсії по суті та не приймало рішення про відмову в переведені на інший вид пенсії.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначає Закон України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII.

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII. Також таке право мають особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Судом встановлено, що позивачка на 01.05.2016 працювала на посаді державного службовця в Павлоградській районній державній адміністрації (з 21.10.2013). Отже, вона підпадає під категорію осіб, які мали стаж державної служби та обіймали відповідну посаду на день набрання чинності Законом № 889-VIII.

Ключовим питанням у цій справі є обчислення стажу державної служби позивачки, зокрема, період роботи з 27.02.1984 по 06.11.1989 на посаді інженера відділу організації праці та заробітної плати Управління виправно-трудових установ Управління внутрішніх справ Приморського крайвиконкому.

Згідно з пунктом 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Це означає, що період роботи в органах колишнього СРСР (РРФСР) має бути зарахований до стажу державної служби, якщо такі посади були віднесені до категорії державних посад згідно з законодавством, що діяло на момент такої роботи, та/або були прирівняні до них відповідними нормативними актами України після здобуття незалежності. Позиція відповідача про те, що "зарахування до стажу державної служби періодів роботи... колишнього СРСР законодавством не передбачено", є помилковою, оскільки суперечить прямому припису пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Проведений судом розрахунок стажу державної служби позивача на підставі трудової книжки серії НОМЕР_1 (за умови зарахування періоду 27.02.1984 по 06.11.1989) становить:

-27.02.1984 по 06.11.1989: 5 років 8 місяців 9 днів

-18.06.2007 по 17.04.2012: 4 роки 9 місяців 29 днів

-21.10.2013 по 13.11.2024: 11 років 0 місяців 22 дні (для розрахунку загального стажу державної служби, враховується весь період)

Загальний стаж державної служби, з урахуванням спірного періоду, становить 21 рік 7 місяців 0 днів. Такий стаж перевищує 20 років, що надає право позивачу на призначення пенсії державного службовця згідно з статтею 37 Закону № 3723-XII, незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Крім того, на 01.05.2016 позивач мав стаж державної служби (5р8м9д + 4р9м29д + 2р6м10д = 13 років 24 місяці 48 днів = 15 років 1 місяць 18 днів), що перевищує 10 років.

Отже, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (рішення від 19.12.2024 № 046350003063), яке підтверджено роз`ясненнями ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, є необґрунтованою та протиправною, оскільки базується на невірному тлумаченні та застосуванні норм чинного законодавства щодо обчислення стажу державної служби.

Посилання позивачки на правові позиції Верховного Суду є слушними, оскільки вони підтверджують необхідність дотримання встановлених законодавством критеріїв стажу державної служби та порядку його обчислення відповідно до законодавства, що діяло у відповідні періоди.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із прийняттям рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком відповідно доЗакону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»на пенсію державного службовця згідно зЗаконом України «Про державну службу».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2ст. 19 Конституції Українирегламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ч. 1ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цимЗаконом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст.9, ч. 1 ст.10 Закону №1058-IVв солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3ст. 45 Закону №1058-IVунормовано порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цимЗаконом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалисяЗаконом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу»(далі - Закон № 3723-XII).

За правилами ч. 1Закону №3723-XIIдержавна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2ст. 9 Закону №3723-XIIрегулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цьогоЗакону, якщо інше не передбачено законами України.

Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьомуЗакон №3723-ХІІзастосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з ч. 1ст. 37 Закону №3723-XIIна одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленогостаттею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першоїстатті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

01.05.2016 набрав чинностіЗакон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»(далі - Закон №889-VIII).

Підпунктом 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинністьЗакон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Згідно з п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цимЗакономзаймають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначенихстаттею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цимЗакономмають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначенихстаттею 25 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно достатті 37 Закону України «Про державну службу»(Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно дост. 37 Закону України №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинностіЗаконом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно дост. 37 Закону №3723-ХІІлише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 у справі №560/2398/19, від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.

Відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинностіЗаконом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється, відповідно до пункту 8 розділуXIПрикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283(далі - порядок №283).

Згідно з п. 2 порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених устатті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби (даліпорядок №229).

За змістом п. 4 порядку №229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України № 2493-III від 07.06.2001 «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до п. 4 ч. 2ст. 46 Закону №889-VIIIдо стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

За правиламист. 1 Закону України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»(далі - Закон №2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III).

Згідно зіст. 3 Закону № 2493-IIIпосадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Частиною 7ст. 21 Закону №2493-III(в редакції від 01.05.2016) унормовано, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбаченихЗаконом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, період роботи до набрання чинностіЗаконом №889-VIIIна посадах Жовківської міської ради, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 в справі №500/6640/16, від 10.02.2021 у справі №825/1453/18, від 12.04.2021 у справі №591/3924/16-а.

Як вбачається з оскаржуваного рішення від 19.12.2024 №046350003063, відповідачем не зазначено який саме стаж державного службовця не зараховано позивачу.

Із системного аналізу наведеного нормативного регулювання суд дійшов висновку, що перебування на посадах в органах місцевого самоврядування підлягає зарахуванню до стажу державної служби, тому під час обчислення стажу державної служби позивача повинні враховуватися періоди роботи 27.02.1984 по 06.11.1989, 18.06.2007 по 17.04.2012 та 21.10.2013 по 13.11.2024.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (12.12.2024) дотримано всіх умов, необхідних для реалізації права на переведення на пенсію державного службовця відповідно дост. 37 Закону №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889, а саме позивач досяг 64 річного віку, має страховий стаж, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 - понад 20 років.

Відтак, відмова відповідача в переведенні позивача на пенсію за віком відповідно доЗакону України «Про державну службу»є неправомірною, тому рішення ГУ ПФУ у Львівській області від 19.12.2024 №046350003063 необхідно визнати протиправним та скасувати.

За змістом ч. 3ст. 45 Закону №1058-IVпереведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

У спірному випадку у позивача право на переведення з одного виду пенсії на інший виникло з моменту звернення до пенсійного органу з відповідною заявою 12.12.2024.

Щодо врахування при обчисленні розміру пенсії довідок про складові заробітної плати, то суд зазначає таке.

За змістомст. 37 Закону №3723-ХІІвизначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

20.07.2024 набрала чинностіпостанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», якою, зокрема, абз.6 п. 4 порядку №622 замінено абзацами такого змісту:

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Порядок № 622 було доповнено, зокрема, п. 4-2, який передбачає. що для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затвердженонаказом Мінфіну від 28.01.2002 № 57(з урахуванням змін, внесенихнаказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Цією постановою №823 також затверджено форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, серед яких, зокрема, довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за Додатком №4 до Порядку та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за Додатком №6 до Порядку.

Також, за правилами ч. 3ст. 44 Закону №1058-IVоргани Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно доЗакону України«Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогоПостанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005№ 22-1при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Отже, за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії на підставі заробітної плати є первинні документи про нарахування такої заробітної плати.

Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Відповідачем не проведено перевірку спірних довідок та даних зазначених у трудовій книжці. При цьому, вказані довідки містять інформацію щодо суми заробітної плати, видані на підставі особових рахунків, у них наявний підпис керівника підприємства та головного бухгалтера, а також відповідний відбиток печатки вказаної установи.

Зазначене свідчить, що у відповідача відсутні підстави для неврахування довідок та стажу зазначеного у трудовій книжці позивача.

Суд також звертає увагу, що згідно з правовими висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові від 12.09.2023 в справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком заЗаконом №3723-ХІІособі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 розділуXIПрикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

З огляду на те, що позивач на час звернення із заявою не займав посаду державної служби, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу підлягає обчисленню у відсотковому співвідношенні від заробітку, зазначеного у відповідних довідках.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2ст. 245 КАС Україниу разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

З урахуванням встановлених обставин справи та проведеного аналізу норм чинного законодавства України, з метою поновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача 1 зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 27.02.1984 по 06.11.1989 на посаді інженера відділу організації праці та заробітної плати Управління виправно-трудових установ Управління внутрішніх справ Приморського крайвиконкому та з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивачки від 12.12.2024 про переведення на пенсію державного службовця.

Відповідно до вимог ч. 1, 2ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правиламист. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1ст. 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19.12.2024 № 046350003063 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VII.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи з 27.02.1984 по 06.11.1989 на посаді інженера відділу організації праці та заробітної плати Управління виправно-трудових установ Управління внутрішніх справ Приморського крайвиконкому та з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву позивачки від 12.12.2024 про переведення на пенсію державного службовця.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез