Приговор № 128823356 от 14.07.2025 , Лебединський районний суд Сумської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа № 580/1032/16-к

Номер провадження 1-кп/950/3/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2025 року Лебединський районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю: прокурорів - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_16 ,

потерпілої - ОСОБА_17 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

обвинувачених: ОСОБА_20 , ОСОБА_21

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині кримінальне провадження № 42016200000000079 від 18.03.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межиріч Лебединського району, Сумської області, українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , і/н 3058102470, працюючого старшим слідчим Лебединського ВП ГУНП в Сумській області, раніше не судимого;

за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 374 КК України;

ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Межиріч Лебединського району Сумської області, українки, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої по АДРЕСА_2 , і/н 2722403761, не працюючої, раніше не судимої;

за ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 190 КК України;

В С Т А Н О В И В:

Згідно пред`явленого органом досудового розслідування обвинувачення, викладе- ного в обвинувальному акті, ОСОБА_20 обвинувачується у підбурюванні ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди у розмірі 15 000 грн. прокурору - службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненому за попередньою змовою у групі з ОСОБА_21 ; у заволодінні шляхом обману ОСОБА_17 коштами у розмірі 15 000 грн., вчи- неному за попередньою змовою у групі з ОСОБА_21 ; у порушенні права ОСОБА_17 на захист; у складанні завідомо неправдивих офіційних документів - протоколу про надання ОСОБА_17 доступу до матеріалів провадження, протоколу ознайомлення ОСОБА_17 з матеріалами розслідування і розписки від імені ОСОБА_17 про отримання копій обвинувального акту і реєстру матеріалів провадження.

ОСОБА_21 обвинувачується у підбурюванні ОСОБА_17 до надання неправомірної вигоди у розмірі 15 000 грн. прокурору - службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненому за попередньою змовою у групі з ОСОБА_20 ; у заволодінні шляхом обману ОСОБА_17 коштами у розмірі 15 000 грн., вчиненому за попередньою змовою у групі з ОСОБА_20

ОСОБА_20 прийнятий на службу в органи внутрішніх справ 04.08.2001 року. Наказом ГУНП України в Сумській області від 07.11.2015 року призначений на посаду старшого слідчого Лебединського відділу поліції (м. Лебедин) Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - Лебединський ВП) і відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронних органів.

Відповідно до ст.ст. 1, 20 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_20 на час інкримінованого йому кримінального правопорушення виконував функції офіційного представника органу виконавчої влади, тобто був службовою особою правоохоронного органу - представником влади, на якого ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладено обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 38, 40 КПК України в основні завдання ОСОБА_20 входило проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, підслідних органам Національної поліції.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України, будучи співробітником правоохоронного органу - слідчим підрозділу Національної поліції, ОСОБА_20 наділений правом пред`являти вимоги, а також приймати рішення, обов`язкові для виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, службовими особами, іншими фізичними особами, та рядом інших владних повноважень.

Зокрема, він мав право застосовувати заходи поліцейського примусу, передбачені ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію», а також фізичну силу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у порядку, передбаченому ст.ст. 43-45 Закону України «Про Національну поліцію».

Таким чином, ОСОБА_22 , згідно з ч. 3 ст. 18, приміткою 1 до ст. 364 КК України, на час інкримінованого йому кримінального правопорушення був службовою особою, а відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України, як слідчий, був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

При цьому, групою слідчих Лебединського ВП, старшим якої був старший слідчий Лебединського ВП майор поліції ОСОБА_20 здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016200090000042, внесеному до ЄРДР 22.01.2016 року, за підозрою ОСОБА_23 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 304 КК України, ОСОБА_24 - за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_25 - за ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_26 - за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_17 - за ст. 198 КК України.

Об 11 год. 00 хв. 13.03.2016 року підозрювана ОСОБА_27 прибула до Лебединського ВП за викликом слідчого ОСОБА_20 , а після спілкування з ним біля адмінбудівлі Лебединського ВП по вул. Леніна. 12 у м. Лебедина зустріла ОСОБА_21 - сестру свого покійного чоловіка, з якою підтримувала товариські стосунки і повідомила їй про проведення щодо неї досудового розслідування та поділилися побоюваннями, що наявність судимості у подальшому перешкодить працевлаштуванню її сина.

ОСОБА_21 , довідавшись, шо розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_17 проводить слідчий ОСОБА_20 , з яким вона мала давні дружні стосунки, пообіцяла ОСОБА_17 детальніше дізнатися у слідчого ОСОБА_20 про суть кримінального провадження.

У невстановлені слідством час та місці 13.03.2016 року ОСОБА_28 поцікавилася у слідчого ОСОБА_20 обставинами розслідуваного щодо ОСОБА_17 провадження та повідомила йому про побоювання ОСОБА_17 , що наявність у неї судимості ускладнить у подальшому працевлаштування сина.

Цю обставину ОСОБА_20 вирішив використати у своїх корисливих інтересах і незаконно, шляхом обману та використовуючи свої службові повноваження, заволодіти коштами ОСОБА_17 , тобто у нього виник умисел на вчинення щодо неї шахрайських дій із залученням до скоєння злочинів ОСОБА_21 , яка за домовленістю між ОСОБА_20 і ОСОБА_21 повинна була безпосередньо під час особистих розмов схилити ОСОБА_27 до передачі їм грошових коштів.

Реалізуючи спільний із ОСОБА_20 умисел, ОСОБА_21 , діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, у вечірній час 13.03.2016 року зателефонувала ОСОБА_17 та повідомила, що спілкувалася зі слідчим ОСОБА_20 і запросила її у зв`язку із цим до себе додому на конфіденційну розмову.

ОСОБА_17 прибула до будинку ОСОБА_21 , розташованого у АДРЕСА_2 , де на виконання спільної із ОСОБА_20 домовленості, ОСОБА_21 передала ОСОБА_17 пропозицію надати ОСОБА_20 15 000 грн. як неправомірну вигоду за призначення їй судом покарання у виді штрафу.

Виконуючи спільний зі ОСОБА_21 злочинний намір, ОСОБА_20 підтвердив зазначені незаконні вимоги під час особистого спілкування із ОСОБА_17 у ході проведення відповідних процесуальних дій у приміщенні Лебединського ВП по вул. Леніна, 12 у м. Лебедин о 17 год. 45 хв. 21.03.2016 року і о 09 год. 15 хв. 23.03.2016 року, зазначивши, що неправомірну вигоду у сумі 15 000 грн. ОСОБА_17 має передати для нього через ОСОБА_21 у максимально стислий строк.

При цьому, з метою введення ОСОБА_17 в оману, ОСОБА_20 під час розмови 23.03.2016 року повідомив завідомо неправдиві відомості про те, що після призначення судом вказаного покарання, ОСОБА_27 не матиме судимості.

Згідно ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основних свобод» від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97 ВР від 17.07.1997 року, ст. 14 Міжнародного пакту «Про громадянські та політичні права» від 16.12.1966 року, ратифікованого Указом Президіуму Верховної ради УРСР від 19.10.1973 року, ст. 63 Конституції України, кожна особа має право на захист, а також повинна мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Згідно ст.ст. 20, 42 КПК України забезпечення права особи на захист полягає, зокрема, у наданні підозрюваному, обвинуваченому можливості брати особисту участь у кримінальному провадженні, збирати і подавати докази, реалізовувати інші права, передбачені Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати стороні захисту доступ до матеріалів розслідування.

Згідно зі ст. 291 КПК України до спрямованого у суд обвинувального акту обов`язково має бути додана розписка чи інший документ про отримання копії обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Всупереч указаним вимогам, слідчий ОСОБА_20 , закінчивши досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016200090000042, не надав підозрюваній ОСОБА_17 доступу до матеріалів провадження, позбавивши її тим самим можливостей, необхідних для підготовки свого захисту.

З метою приховання вказаних грубих порушень права на захист підозрюваної, ОСОБА_20 , користуючись юридичною необізнаністю ОСОБА_17 , а також тим, що вона перебуває у незвичній та стресовій обстановці, під час проведення із нею процесуальних дій у своєму службовому кабінеті у приміщенні Лебединського ВП по вул. Леніна, 12 у м. Лебедина у невстановлений досудовим слідством час надав їй для підпису протокол про надання доступу до матеріалів провадження, а також протокол ознайомлення з матеріалами розслідування і розписку від її імені про отримання копій обвинувального акту і реєстру матеріалів провадження.

На момент підписання ОСОБА_17 вказаних документів, у них не були зазначені усі необхідні реквізити, зокрема - інформація про дату і час складання протоколів, дату одержання копій відповідних процесуальних документів.

У подальшому, у невстановлені досудовим слідством місці та час, ОСОБА_20 до вказаних зовні оформлених правильно офіційних документів вніс завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_17 у приміщенні Лебединського ВП по вул. Леніна, 12 у м. Лебедин протягом 15 год. 00 хв. 15 год. 50 хв. 24.03.2016 року ознайомилася з матеріалами кримінального провадження в 2 томах (том 1 на 259 аркушах, том 2 на 211 аркушах) та одержала цього ж дня копію обвинувального акту та реєстру матеріалів провадження.

У дійсності ОСОБА_17 24.03.2016 року у приміщенні Лебединського ВП не перебувала, з матеріалами провадження не знайомилася. Копії обвинувального акту та реєстру матеріалів розслідування ОСОБА_17 одержала від ОСОБА_20 лише 28.03.2016 року.

Складені ним неправдиві офіційні документи ОСОБА_20 засвідчив своїм підписом і долучив до матеріалів кримінального провадження №12016200090000042.

25.03.2016 року обвинувальний акт у провадженні разом із вказаною підробленою розпискою від імені ОСОБА_17 спрямовано до суду відповідно до вимог ст.ст. 290-293 КПК України.

28.03.2016 року о 18 год. 35 хв., коли досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016200090000042 вже було закінчене і ОСОБА_20 був позбавлений можливостей приймати у ньому будь-які процесуальні рішення, ОСОБА_21 і ОСОБА_20 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення шляхом введення ОСОБА_17 в оману, на автомобілі «Деу Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням останнього приїхали до господарства ОСОБА_17 по АДРЕСА_3 і ОСОБА_21 , виконуючи спільний із ОСОБА_20 злочинний умисел, спрямований на заволодіння грішми ОСОБА_17 , зайшла до будинку останньої і отримала від неї 15 000 грн.

При цьому ОСОБА_21 , вводячи ОСОБА_17 в оману, повідомила, що частина зазначеної неправомірної вигоди буде передана державному обвинувачувачу (прокурору) у провадженні, який у ході судового розгляду обґрунтовує позицію щодо обвинувачення та міри покарання.

Відповідно до примітки 2 до ст. 368 КК України прокурор належить до службових осіб, які займають відповідальне становище.

Переконуючи ОСОБА_27 у необхідності надання неправомірної вигоди прокурору, ОСОБА_20 і ОСОБА_21 тим самим схиляли її до скоєння злочину - надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, а в дійсності не мали наміру передавати неправомірну вигоду службовій особі органів прокуратури, а хотіли привласнити грошові кошти ОСОБА_17 .

Одержавши зазначені кошти, ОСОБА_21 о 18 год. 40 хв. повернулася до автомобіля, припаркованого неподалік господарства ОСОБА_17 , де її очікував ОСОБА_20 і отримавши таким чином реальну можливість розпорядитися цими коштами, ОСОБА_21 і ОСОБА_20 розпочали рух на вказаному автомобілі по вулиці Крилова у м. Лебедин, однак о 18 год. 50 хв. 28.03.2016 року цей транспортний засіб був зупинений навпроти будинку № 84 по цій же вулиці оперативними працівниками УСБУ в Сумській області.

Одержані ОСОБА_20 і ОСОБА_21 від ОСОБА_17 грошові кошти у сумі 15 000 грн. були вилучені під час обшуку з переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля.

Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_20 в ході досудового розслідування були кваліфіковані:

- за ч. 4 ст. 24 ч. 3 ст. 369 КК України - підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

-за ч. 1 ст. 374 КК України - порушення права підозрюваного на захист;

-за ч. 1 ст. 366 КК України - складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Дії обвинуваченої ОСОБА_21 в ході досудового розслідування були кваліфіковані:

-за ч. 4 ст. 24 ч. 3 ст. 369 КК України - підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, вчиненому за попередньою змовою групою осіб;

-за ч. 2 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні прокурор послався на ті обставини, що ОСОБА_20 під час вчинення кримінального правопорушення виконував обов`язки старшого групи слідчих у кримінальному провадженні № 12016200090000042, був слідчим, представником влади і правоохоронних органів. Його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень стверджується показами потерпілої та свідків; протоколом обшуку автомобіля, під час якого були вилучені 15 000 грн.; протоколами освідування ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , під час яких було вилучено з їх рук хімічну речовину, якою помічалися вилучені гроші; висновком судової експертизи хімічних речовин; протоколом доступу ОСОБА_17 до матеріалів кримінального провадження; протоколом її ознайомлення з кримінальною справою і обвинувальним актом; розпискою від імені ОСОБА_17 про отримання копій обвинувального акту і реєстру матеріалів провадження,випискою із журналу обліку відвідувачів Лебединського ВП; протоколом огляду грошових коштів; протоколами про результати НС(Р)Д, іншими матеріалами кримінального провадження.

Захисники обвинувачених в судовому засіданні звернули увагу суду на ту обставину, що згідно ст. 369 КК України надання неправомірної вигоди службовій особі, зокрема прокурору, є злочином лише тоді, коли воно було спрямоване на здійснення цією особою дій, або бездіяльності в межах її службових повноважень, в той час як прокурор після направлення кримінального провадження № 12016200090000042 до суду не мав юридичних повноважень на вчинення або невчинення будь-яких дій щодо призначення ОСОБА_17 покарання чи щодо отримання чи неотримання нею судимості в результаті судового розгляду справи.

На думку захисників обвинувальний акт не містить інформації про те, якому прокурору повинна бути передана ця неправомірна вигода, з якою метою і які дії повинен був вчинити прокурор за цю неправомірну вигоду, використовуючи своє службове становище.

При цьому і слідчий ОСОБА_20 після повідомлення про підозру законодавчо не був уповноважений закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_17 , яка своїми систематичними діями впливала на обвинувачених схиляючи їх до вчинення злочину, який за інших обставин вчинений не був би.

Докази, отримані з матеріалів НС(Р)Д на думку сторони захисту є недопустимими, зокрема з тих підстав, що відомості до ЄРДР в даному кримінальному провадженні з 18.03.2016 року до 01.04.2016 року були внесеними лише за фактом вимагання неправомірної вигоди ОСОБА_20 , який 28.03.2016 року відмовився отримувати неправомірну вигоду від ОСОБА_17 , після чого невідомо з яких міркувань негласна слідча (розшукова) дія за відсутності відповідних ухвали слідчого судді апеляційного суду та постанови прокурора була спрямована проти ОСОБА_21 .

Крім того, в матеріалах кримінального провадження знаходиться лише один протокол огляду та вручення ОСОБА_17 грошових коштів, від отримання яких вранці 28.03.2016 року відмовився ОСОБА_20 , після чого по словам ОСОБА_17 вона повернула гроші співробітникам СБУ, а ввечері цього ж дня для передачі їх ОСОБА_21 отримала їх повторно.

Щодо ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12016200090000042 та складання завідомо неправдивих документів захисники послались на те, що слідчий зобов`язаний відкрити стороні матеріали справи, а саме ознайомлення та отримання матеріалів справи є правом підозрюваної особи, а не обов`язком ОСОБА_17 , яка кілька раз без реєстрації в журналі відвідувачів заходила до Лебединського ВП, в тому числі 21.03.2016 року, 23.03.2016 року, 28.03.2016 року, ставила підписи в протоколі про отримання доступу до матеріалів досудового розслідування, в протоколі про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в розписці про отримання обвинувального акту, проте ні вона сама, ні сторона обвинувачення не може пояснити коли і за яких обставин це відбулося, що свідчить про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 374 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_20 свою вину у вчиненні злочину не визнав повністю та пояснив суду, що в складі групи слідчих він здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016200090000042, в межах якого була пред`явлена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України ОСОБА_17 , слідчі дії відносно якої він вчиняв відповідно вимог чинного законодавства, доступ до матеріалів справи надав, процесуальні документи вручив своєчасно і в повному обсязі, право на захист роз`яснив і забезпечив належним чином, до надання неправомірної вимоги не підбурював, документів не підробляв, чужим майном не заволодівав.

При цьому, ОСОБА_17 відвідувала Лебединський ВП кілька раз, в тому числі і 24.03.2016 року, коли власноручно підписала складені ним протоколи про надання доступу до матеріалів провадження і про ознайомлення з матеріалами розслідування та розписку про отримання копій обвинувального акту і реєстру матеріалів провадження.

Чому вона не була цієї дати зареєстрована в журналі відвідувачів він не знає, вважає, що постовий не фіксує абсолютно всіх осіб, які відвідують Лебединське ВП.

Також обвинувачений повідомив суду, що під час проведення процесуальних дій, що відбувалося в його службовому кабінеті, ОСОБА_17 , посилаючись на те, що її мати має похилий вік та слабкий стан здоров`я і буде тривожиться від звістки про спілкування підозрюваної з працівниками поліції, просила в подальшому викликати її до поліції не по телефону, а через їх спільну знайому - ОСОБА_29 .

Крім того, ОСОБА_17 йому повідомила, що хоче вирішити питання щодо уникнення від кримінального покарання, чи зменшення його розміру, про що він відмовився з нею розмовляти та рекомендував їй з цього приводу звертатись до адвоката.

В подальшому, під час намагань ОСОБА_17 зав`язати розмову про покарання у даному кримінальному провадженні він також направляв її до адвоката та до ОСОБА_30 , яка на його думку могла порадити підозрюваній особу відповідного фахівця в області права.

Так як кримінальне провадження вже було передане до суду, пошуки адвоката, на його думку, необхідно було здійснювати без зволікань, про що він і ставив до відома ОСОБА_21 та ОСОБА_17 .

Оскільки ОСОБА_17 не відповідала на його телефонні виклики він двічі був вимушений відвідати її будинок. Перший раз це було під час досудового розслідування, коли він повідомив її про необхідність надання документів, що характеризують її особу.

Другий раз це відбулося 28.03.2016 року, коли прокурор доручив йому повідомить ОСОБА_17 про час і дату підготовчого судового засідання.

З метою виконання доручення прокурора та взявши до уваги бажання ОСОБА_17 не спілкуватись в присутності матері з працівниками поліції, він 28.03.2016 року взяв з собою ОСОБА_21 і на власному автомобілі приїхав до будинку ОСОБА_17 , де ОСОБА_21 пішла до домогосподарства, а він розвернув автомобіль, впустив до нього ОСОБА_21 , яка вийшла з подвір`я потерпілої та поїхав до Лебединського ВП.

Дорогою він був зупинений співробітниками СБУ, а гроші в сумі 15 000 грн., отримані ОСОБА_21 від ОСОБА_17 для оплати послуг адвоката вилучені з його автомобіля.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_21 свою вину у вчиненні злочину також не визнала та пояснила суду, що ОСОБА_17 була дружиною нині покійного троюродного брата обвинуваченої.

В березні 2016 року ОСОБА_17 звернулась до ОСОБА_21 з проханням дізнатись про міру покарання, яке вона може отримати в результаті судового розгляду кримінального провадження, досудове розслідування якого проводив ОСОБА_20 а обвинувачена знає його з дитинства, так як виросла з ним в одному селі.

З метою виконання прохання ОСОБА_17 ОСОБА_21 звернулась до ОСОБА_20 , який порадив знайти ОСОБА_17 адвоката та отримати правову допомогу.

Обвинувачена дізналась у одного із адвокатів, що вартість правової допомоги у подібній справі може коштувати 15 000 грн., а від свого брата - працівника правоохоронних органів, що він може знайти в м. Суми досвідченого адвоката за відповідну оплату його послуг і розповіла про ці обставини та про пораду ОСОБА_20 . ОСОБА_17 , але останню спочатку це не задовольнило, так як послуги адвоката коштували дорого проте не гарантували уникнення судимості.

Тому ОСОБА_17 ще кілька раз відвідувала житло ОСОБА_30 , розпитувала яке саме їй може бути призначене покарання, чи точно його призначення не буде означати наявність судимості, що мало значення для отримання професії та працевлаштування в майбутньому її сина. Просила посприяти у вирішенні питання щодо зменшення покарання, чи взагалі щодо уникнення від нього, натякала що це можливо зробити за меншу суму коштів і без залучення захисника, на що обвинувачена не згодилась, а наполягала на тому, що допомогу у даному випадку можна отримати тільки від адвоката.

Крім того, ОСОБА_17 просила, щоб працівники поліції не відвідували її домівку, так як це викликає погіршення стану здоров`я її матері.

28.03.2016 року обвинуваченій зателефонував ОСОБА_20 і запропонував відвідати ОСОБА_17 та повідомити її про час і дату підготовчого судового засідання, призначеного у кримінальному провадженні, де остання є обвинуваченою, але ухиляється від спілкування з ним в присутності її матері, на що ОСОБА_21 погодилась.

На власному автомобілі ОСОБА_20 вони приїхали до будинку ОСОБА_17 , де ОСОБА_21 зайшла на подвір`я, повідомила ОСОБА_17 про час, дату і місце судового засідання і мала намір повертатись додому.

Під час розмови вона дізналась, що ОСОБА_17 приготувала 15 000 грн. для оплати правової допомоги і взяла в неї ці гроші для передачі адвокату, а поскільки не чекала що вони їй будуть передані саме в цей час, зустріч відбулася після напруженого для обвинуваченої дня, спілкування тривало короткий проміжок часу, ОСОБА_21 спутала слова і в результаті допущеної помилки сказала, що отримані кошти будуть передані не адвокату, а прокурору.

Разом з отриманими грошима вона вийшла з домогосподарства потерпілої, сіла в машину ОСОБА_20 , на якому вони поїхали з місця події.

Дорогою їх автомобіль був зупинений співробітниками СБУ, а гроші в сумі 15 000 грн., отримані ОСОБА_21 від ОСОБА_17 для оплати послуг адвоката вилучені з автомобіля.

Після зупинки автомобіля її рух було обмежено, руки зафіксовано, прав не роз`яснено, внаслідок чого вона перебувала в шоковому стані і дати повноцінні пояснення не мала можливості.

Потерпіла ОСОБА_17 , допитана в судовому засіданні, показала суду, що зимою 2016 року вона купила в неповнолітніх мешканців м. Лебедина металеві речі, які в подальшому виявилися викраденими і відносно неї було порушене кримінальне провадження за придбання майна завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом та в березні 2016 року викликано до Лебединського ВП, де від слідчого ОСОБА_20 вона дізналася, що після закінчення досудового розслідування зазначене кримінальне провадження буде передано на розгляд суду і її буде засуджено.

Залишивши кабінет слідчого потерпіла в коридорі приміщення Лебединського ВП зустріла родичку свого покійного чоловіка, з якою підтримувала товариські стосунки - ОСОБА_21 і повідомила їй про проведення щодо неї досудового розслідування та поділилися побоюваннями, що наявність судимості у подальшому перешкодить працевлаштуванню її сина.

ОСОБА_21 пообіцяла ОСОБА_17 детальніше довідатися у слідчого ОСОБА_20 про суть її кримінального провадження, оскільки давно підтримує з ним дружні стосунки, і у вечірній час того ж дня зателефонувала ОСОБА_17 та повідомила, що спілкувалася зі слідчим ОСОБА_20 та запросила її у зв`язку із цим до себе додому на конфіденційну розмову.

ОСОБА_17 разом із співмешканцем ОСОБА_31 прибула до будинку ОСОБА_21 у АДРЕСА_2 , де крім господарки перебував співмешканець останньої і в їх присутності ОСОБА_21 запропонувала ОСОБА_17 надати за призначення їй судом покарання у виді штрафу неправомірну вигоду в розмірі 15 000 грн., які в подальшому передадуться кому треба.

Цими словами, на думку потерпілої, ОСОБА_21 натякнула, що частина зазначеної неправомірної вигоди буде передана ОСОБА_20 та державному обвинувачувачу (прокурору) у кримінальному провадженні.

Через кілька днів після цього, при проведенні процесуальних дій, що мало місце у приміщенні Лебединського ВП, та під час зустрічі дома в потерпілої, що відбулася за кілька днів до 28.03.2016 року, під час розмов із ОСОБА_17 та підписування нею процесуальних документів ОСОБА_20 запевняв потерпілу у ненастанні тяжких наслідків після розгляду судом кримінального провадження, обіцяв що покарання буде призначене у виді штрафу, про передачу йому особисто грошей розмови не заводив, але запропонував передати їх через ОСОБА_21 у максимально стислий строк, після чого потерпіла звернулася до СБУ, 17.03.2016 року написала заяву і пояснення по суті справи.

28.03.2016 року ОСОБА_21 зателефонувала ОСОБА_17 і наполягала на передачі грошей строк до 30.03.2016 року.

В першій половині того ж дня працівники СБУ передали ОСОБА_17 15 000 грн., прикріпили до її одягу прослуховуючий пристрій, після чого вона прийшла до адмінбудівлі Лебединського ВП, де зустрілась з ОСОБА_20 і повідомила йому, що гроші в неї, на що він відповів, щоб всі гроші передавала ОСОБА_21 .

Після зустрічі з ОСОБА_20 , неподалік Лебединського ВП ОСОБА_17 передала співробітникам СБУ прослуховуючий пристрій, повернула 15 000 грн. і повернулася додому, але через кілька годин їй знову зателефонувала ОСОБА_21 і сказала, що гроші потрібно передати в цей же день.

Після цього, в будинку потерпілої працівники СБУ повторно вручили їй грошові кошти, прикріпили до її одягу прослуховуючий пристрій і коли ввечері ОСОБА_21 з`явилась у домогосподарство ОСОБА_17 потерпіла передала їй 15 000 грн., які обвинувачена поклала до кишені свого одягу і залишила місце події.

При цьому потерпіла роз`яснила суду, що ОСОБА_20 їй пропозицій щодо передачі йому неправомірної вигоди особисто не висловлював. Вона дійшла до висновку про його участь в її отриманні зі слів ОСОБА_21 про те, щоб потерпіла не переживала, що гроші передадуться куди треба, та зі слів обвинуваченого про те, що все можна владнать, щоб вона не боялася, що ОСОБА_21 все знає.

Також потерпіла повідомила суду, що під час досудового розслідування кримінального провадження щодо її обвинувачення у придбанні викраденого майна вона кілька раз відвідувала Лебединський ВП і підписувала складені ОСОБА_20 процесуальні документи як в його кабінеті, так і в себе дома, коли ці документи були привезені самим обвинуваченим. Дати своїх відвідувань кабінету ОСОБА_20 , змісту підписаних документів і чи роз`яснював їй ОСОБА_20 право на захист вона не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_32 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що є чоловіком потерпілої і в березні 2016 року дізнався від останньої, що відносно неї порушене кримінальне провадження за придбання викраденого металу і у вирішенні питання про зменшення міри покарання може допомогти родичка дружини ОСОБА_21 .

Того ж дня він із ОСОБА_17 приїхав до будинку ОСОБА_21 у АДРЕСА_2 , де ОСОБА_21 запропонувала ОСОБА_17 надати 15 000 грн. як неправомірну вигоду за призначення їй судом покарання у вигляді штрафу розміром 500-700 грн. ОСОБА_20 , а той частину цих коштів залишить собі, а частину віддасть судді чи прокурору.

З метою зменшення суми неправомірної вигоди він з потерпілою ще раз відвідував ОСОБА_21 , проте домовитись вони не змогли і вирішили звернутися до СБУ.

Також він повідомив суду, що чув від ОСОБА_17 , що вранці 28.03.2016 року вона намагалася передати 15 000 грн. ОСОБА_20 , проте останній не взяв цих коштів, а направив її до ОСОБА_21 .

Свідок ОСОБА_33 , допитаний в судовому засіданні показав суду, що в 2016 році працював прокурором в м. Лебедині і був процесуальним керівником досудового розслідування кримінального провадження по обвинуваченню трьох неповнолітніх осіб у викраденні майна та ОСОБА_17 у придбанні цього майна, завідомо одержаного кримінально протиправним шляхом.

Особисто він у даному кримінальному провадженні погоджував підозри та обвинувальні акти, інших процесуальних дій не вчиняв, із ОСОБА_17 , яка згідно матеріалі справи тричі викликалася Лебединського ВП для вчинення процесуальних дій не знайомий, неправомірної вигоди ніхто йому не пропонував.

28.03.2016 року кримінальне провадження було передано в суд і того ж дня помічник голови суду о 16 год. 30 хв. повідомила його про призначення підготовчого судового засідання на 30.03.2016 року і про необхідність доведення цієї дати до відома обвинуваченої ОСОБА_17 , телефон якої відсутній в матеріалах справи, а він в свою чергу зателефонував слідчому, який здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_20 і доручив йому повідомити ОСОБА_17 про час і дату судового засідання, а в подальшому дізнався що цього дня ОСОБА_20 був затриманий співробітниками СБУ.

Порушень чинного законодавства під час проведення досудового розслідування виявлено не було, після передачі кримінального провадження до суду ні сам свідок, ні обвинувачений ОСОБА_20 не мали повноважень на вчинення процесуальних дій у даній справі.

Свідок ОСОБА_34 , допитана в судовому засіданні, показала суду, що в 2016 році працювала слідчим Лебединського ВП, її робоче місце знаходилось в одному кабінеті з робочим місцем ОСОБА_20 і вона бачила як ОСОБА_20 здійснював процесіальні дії в межах кримінального провадження, в тому числі роз`ясняв права та повідомляв про підозру ОСОБА_17 , яка в цей час допускала різкі зміни настрою і поведінки - то вела себе спокійно, то скаржилась, що в неї різко погіршився стан здоров`я, то впадала в істерику, то пропонувала вирішити питання про уникнення від покарання.

На думку свідка дана поведінка була грою для оточуючих, а її пропозиція не носила конкретного характеру і ОСОБА_20 прореагував на неї належним чином - відповів, що кримінальне покарання буде призначене відповідно вимог чинного законодавства.

Чи інформував він про поведінку та пропозицію ОСОБА_17 керівництво Лебединського ВП свідок не знає.

Особа ОСОБА_21 свідку знайома, проте в кабінеті ОСОБА_20 ОСОБА_34 її ні разу не бачила і розмов про неї між ОСОБА_20 і ОСОБА_17 не чула.

Свідок ОСОБА_35 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що в 2016 році працював слідчим в прокуратурі Сумської області і брав участь у здійсненні досудового розслідування кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_20 та ОСОБА_21

28.03.2016 року в межах даного кримінального провадження співробітниками прокуратури та СБУ, з залученням понятих в м. Лебедині був зупинений автомобіль, в якому перебували слідчий Лебединського ВП ОСОБА_20 і громадянка ОСОБА_21 .

З переднього пасажирського сидіння вказаного автомобіля під час обшуку були вилучені грошові кошти у сумі 15 000 грн., отримані від ОСОБА_17 .

Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ні ОСОБА_36 , ні ОСОБА_21 на той час не повідомлялось, повідомлення про підозру 28.03.2016 року їм не вручалось.

Для виявлення на тілі слідів кримінального правопорушення, за згодою ОСОБА_20 та ОСОБА_21 було проведено їх освідування, під час якого застосовувались спеціальна лампа, медичний спирт, медична вата і паперові пакунки для зберігання змивів з рук освідуваних осіб.

Під час проведення освідування та обшуку свідок ОСОБА_35 склав та оформив відповідні протоколи, здійснювався відеозапис.

Протокол затримання 28.03.2016 року не складався, так як і ОСОБА_20 і ОСОБА_21 добровільно дали згоду на участь в слідчих діях, а він як слідчий має право під час обшуку обмежувати переміщення осіб без складення протоколу про затримання.

Протокол затримання був би складений, якби ОСОБА_20 і ОСОБА_21 відмовились від добровільної участі у слідчих діях.

Повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_20 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України було вручено ОСОБА_20 02.07.2016 року перед врученням повідомлення про закінченням досудового розслідування. При цьому в даті складення цього повідомлення могла бути допущена описка.

Свідок ОСОБА_37 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що в 2016 році працював оперуповноваженим в Сумському управлінні СБУ і разом з іншими співробітниками СБУ, на яких було покладено обов`язок забезпечення проведення слідчих дій, під управлінням слідчого прокуратури Сумської області брав участь у здійсненні обшуку та освідування в м. Лебедині ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

У вечірній час 28.03.2016 року співробітниками прокуратури та СБУ, серед яких крім свідка були старший оперуповноважений ОСОБА_38 та оперуповноважений ОСОБА_39 з залученням понятих в м. Лебедині був зупинений автомобіль, в якому перебували слідчий Лебединського ВП ОСОБА_20 і громадянка ОСОБА_21 .

При цьому свідок ОСОБА_37 з метою перешкодити втечі особам, які перебували в машині під час виходу ОСОБА_20 з автомобіля тримав свою руку на плечі ОСОБА_20 , а інші учасники слідчих дій давали вказівки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 залишатись на місці події.

З вказаного автомобіля під час обшуку були вилучені грошові кошти.

Для виявлення на тілі слідів кримінального правопорушення, було проведено освідування ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , у здійсненні якого свідок брав участь - подавав клей, ножиці, нитку.

У ОСОБА_20 був табельний пістолет, проте за яких обставин він був вилучений співробітниками СБУ свідок не пам`ятає. Думає, що зброя була видана добровільно.

Заходи фізичного впливу і спецзасоби до ОСОБА_20 і ОСОБА_21 не застосовувались.

Свідок ОСОБА_39 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що в 2016 році працював оперуповноваженим в Сумському управлінні СБУ і разом з ОСОБА_40 та ОСОБА_41 та іншими співробітниками управління під управлінням слідчого прокуратури Сумської області брав участь у здійсненні обшуку та освідування в м. Лебедині ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

Для цього вони вранці 28.03.2016 року з метою затримання особи, яка отримуватиме неправомірну вигоду приїхали до м. Лебедина, а ввечері цього дня разом з співробітниками прокуратури та з залученням понятих зупинили автомобіль, в якому перебували ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , які після виходу з машини підкорившись вказівці слідчого залишились біля автомобіля, а з нього в подальшому під час обшуку були вилучені грошові кошти.

У ОСОБА_20 був табельний пістолет, який витіг з кобури ОСОБА_38 і за вказівкою слідчого поклав на багажник машини.

Під час обшуку та інших процесуальних дій застосовувалась відеозйомка, яку здійснював саме свідок ОСОБА_42 .

Свідок ОСОБА_38 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що у 2016 році працював старшим оперуповноваженим в Сумському управлінні СБУ і 28.03.2016 року в м. Лебедині разом з іншими співробітниками СБУ забезпечував проведення досудового розслідування, здійснення негласних слідчих (розшукових) дій та під управлінням слідчого прокуратури Сумської області брав участь у здійсненні обшуку та освідування ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , здійснював контроль за вчиненням злочину, складав відповідні процесуальні документи.

Також він підтвердив, що в період часу до 26.03.2016 року відбирав пояснення у ОСОБА_17 , вранці 28.03.2016 року вручав їй грошові кошти в лісопарку м. Лебедина і складав протокол про контроль за вчиненням злочину відповідно постанови прокурора та підтвердив наявність його підписів у протоколах обшуку автомобіля та освідування ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , перед проведенням яких він витіг з кобури у ОСОБА_20 табельний пістолет.

При цьому він пояснив, що не пам`ятає подробиць справи, зокрема, якою речовиною мітились купюри грошей, які призначалися для вручення ОСОБА_20 , а були передані ОСОБА_21 та чому склад цієї речовини не вказаний в протоколі.

При здійсненні процесуальних дій в даному кримінальному провадженні були присутні свідки (поняті). Їх дані вказані в протоколах слідчих дій. Яким чином ці свідки були залучені до участі в справі він не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_43 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що у 2016 році працював оперуповноваженим карного розшуку Лебединського ВП. Кабінет, в якому знаходилось його робоче місце розташований напроти кабінету ОСОБА_20 і він бачив як до кабінету ОСОБА_20 для участі в досудовому розслідування з`являлася ОСОБА_17 , яка в той час займалася прийманням від населення металобрухту і в її домогосподарстві неодноразово вилучалися викрадені металеві речі, під час чого вона вела себе неадекватно, сварилася, погрожувала неприємностями, які може спричинити її родич, який працює в СБУ.

Також свідок показав, що ОСОБА_20 після одного із спілкувань із ОСОБА_17 зайшов до його кабінету і в присутності інших співробітників поліції повідомив, що ОСОБА_17 вела себе нахабно, пропонувала йому неправомірну вигоду, від якої він відмовився, а вона пішла додому.

Свідок ОСОБА_44 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що є знайомим ОСОБА_21 , навесні 2016 року здійснював ремонт в її будинку і кілька раз бачив як ОСОБА_17 відвідувала житло обвинуваченої.

Перший раз вона приїздила автомобілем «Москвич» білого кольору під управлінням її чоловіка і під час вечері, в якій брав участь і ОСОБА_44 просила допомоги в уникненні від кримінального покарання, поскільки її син має наміри вчитись в такому навчальному закладі, до якого не приймають дітей, батьки яких мають судимість.

Другий раз ОСОБА_17 була сама і просила допомогти найти адвоката і ОСОБА_21 обіцяла їй адвоката з м. Суми, так як місцевим адвокатам не довіряє, а Сумських адвокатів знає її брат - працівник правоохоронних органів.

Третій раз ОСОБА_17 приїздила скутером п`яна і впала, а він завів скутер у двір та викликав їй таксі. Про що розмова йшла того разу він не чув. Особу ОСОБА_20 під час вищезазначених відвідин ОСОБА_17 домогосподарства обвинуваченої при свідку не згадували.

Свідок ОСОБА_45 , допитаний в судовому засіданні, показав суду, що є братом ОСОБА_21 . У березні 2016 року вона зверталась до нього по телефону з проханням знайти в м. Суми адвоката для знайомої, яка може заплатить за правову допомогу 15 000 грн. і підтвердила своє прохання під час особистої зустрічі, коли він приїздив до м. Лебедина. На виконання її вимоги він провів розмову з одним із відомих адвокатів, проте ОСОБА_21 до нього з даного приводу більш не зверталася.

Експерт ОСОБА_46 допитаний в судовому засіданні показав суду, що здійснював у даному кримінальному провадженні судову хімічну експертизу, під час якої було встановлено, що на поверхні ватних тампонів зі змивами з рук ОСОБА_47 та ОСОБА_20 , на поверхні грошових купюр, вилучених у обвинувачених та на поверхні аркуша паперу зі зразком спеціальної хімічної речовини є сліди спеціальної хімічної речовини.

Сліди хімічної речовини, які виявлені на поверхні ватних тампонів зі змивами з рук ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , на поверхні купюр мають спільну родову належність як між собою, так і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння.

Речовина, яка була застосована для помічення грошових купюр розчиняється у хлороформі, а у спирті розчиняється не до кінця.

Конверти, до яких було поміщено тампони із змивами з рук ОСОБА_20 та ОСОБА_21 виготовлені з паперу, надійшли на експертизу сухими, цілісність їх пакування порушеною не була.

Під час проведення експертизи досліджувався вміст конвертів - тампони із змивами з рук обвинувачених.

Самі конверти не досліджувалися і питання чи могла речовина із одного конверта переміститься до іншого через конверт не ставилось і не досліджувалось.

Фактичними даними, які містяться у копії витягу (а.с. 56, 86, 141, 230 т. 1), дослідженої в судовому засіданні стверджується, що 18.03.2016 року до ЄРДР були внесені відомості під № 42016200000000079 про те, що старший слідчий Лебединського ВП ОСОБА_20 та ОСОБА_21 за попередньою змовою у групі підбурювали ОСОБА_17 до передачі неправомірної вигоди прокурору, чим порушено ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.

Особи, яким повідомлено про підозру: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 .

За даним фактом обвинувальний акт 12.07.2016 року направлено до суду.