Решение № 128809483, 07.07.2025, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 626/2570/24

провадження № 2/631/233/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

07 липня 2025 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т. М.,

за участі секретаря судового засідання Тиндик С. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Представник МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ Мисюкевич Катерина Володимирівна, яка діє на підставі довіреності від 26 січня 2024 року № 6-01/241 звернулась до Красноградського районного суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з останнього на користь МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 15543 гривні 77 копійок та судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог представник позивач зазначила, що 29 червня 2022 року в селі Караван Красноградського району Харківської області по вулиці Молодіжна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 21051», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 липня 2022 року по справі № 631/340/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль потерпілої особи отримав механічні пошкодження. Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована, власник пошкодженого транспортного засобу звернувся до МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ з повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату страхового відшкодування.

Встановлення розміру матеріального збитку по справі № 84921, МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ доручило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОС СЕРВІС УКРАЇНА», проведення оцінки, яку здійснював експерт Авдєєв С. В., яким у звіті № 84921/22 було визначено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 14594 гривні 40 копійок.

За виконання експертного дослідження по встановленню розміру відшкодування потерпілій особі, на підставі рахунку № 2831 від 20 вересня 2022 року та Акту надання послуг, МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ виплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОС СЕРВІС УКРАЇНА» 1850 гривень 00 копійок.

Як зазначила представник позивача, згідно заяви потерпілого про напрям виплати, на підставі наказу про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих № 3/11039 від 10 листопада 2022 року з Довідкою № 1 від 10 листопада 2022 року МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ здійснило регламентну виплату на рахунок потерпілої особи в розмірі 13693 гривні 77 копійок.

Таким чином, фактичні витрати МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ на виплату потерпілому страхового відшкодування та витрати на встановлення розміру збитку по справі складають 15543 гривні 72 копійки.

За твердженням представника позивача, МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ намагалось вирішити даний спір з ОСОБА_1 в досудовому порядку, шляхом звернення з відповідними листами (12 липня 2022 року, 11 листопада 2022 року, 03 квітня 2024 року), однак вказані звернення залишились без задоволення, сума шкоди в добровільному порядку відповідачем не відшкодована.

Посилаючись на викладені обставини, на підставі пункту 38.2.1 статті 38Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в порядку регресу в розмірі 15543 гривні 77 копійок.

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області, постановленої 24 липня 2024 року під головуванням судді Рибальченко І. Г., справу з єдиним унікальним № 626/2570/24 за позовом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу було направлено на розгляд до Нововодолазького районного суду Харківської області.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 20 березня 2025 року з урахуванням приписів частини 6статті 28та статті32Цивільного процесуальногокодексу України прийнято до розгляду позовну заяву МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 07 липня 2025 року визначено про заочний розгляд справи за позовом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.

Уповноважений представник МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.

Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, представник МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ Мисюкевич Катерина Володимирівна з використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 2005/25-вх. від 10 квітня 2025 року, відповідно до якої просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити, складу суду довіряють, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою реєстрації місця проживання вказаної у повідомленні Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 повернулись на адрес суду не вручені відповідачу.

До того ж, у судове засідання, призначене на 07 липня 2025 року ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1829734/).

Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомляв, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надсилав, станом розгляду справи не цікавився.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення, у тому числі з позначкою про неможливість вручення судової повістки.

Окрім цього,частиною 11статті 128Цивільного процесуальногокодексу Українивизначено,що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу Україниу зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Положеннями частини 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2022 року в селі Караван, Красноградського району, Харківської області, по вулиці Молодіжна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 21051», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

З постанови судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 липня 2022 року у справі з єдиним унікальним № 631/340/22 вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29 червня 2022 року близько 11 години 40 хвилин в Харківській області, Красноградський (колишній Нововодолазький) район, село Караван, вулиця Молодіжна, будинок № 19. Так, згідно постанови вбачається, що 29 червня 2022 року близько 11 години 40 хвилин в Харківській області, Красноградський (колишній Нововодолазький) район, село Караван, вулиця Молодіжна, будинок № 19, водій ОСОБА_1 під час руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним, не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, здійснив зіткнення з автомобілем марки «РEUGEOT 107», який рухався по вулиці Молодіжній, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим була завдана матеріальна шкода. В діях водія ОСОБА_1 встановлено порушення вимог пункту 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та притягнуто до адміністративної відповідальність за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з накладання адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень 00 копійок. Вказана постанова суду набрала законної сили 30 липня 2022 року.

У відповідності до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (чи бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина відповідача, ОСОБА_1 , у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 19 липня 2022 року у справі з єдиним унікальним № 631/340/22, яка набрала законної сили.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 убачається, що власником автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 .

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підтверджено витягом з бази даних МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ щодо відсутності поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів щодо автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_1 .

29 червня 2022 року ОСОБА_2 повідомила МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 29 червня 2022 року о 11 годині 40 хвилин за адресою: Харківська область, Красноградський район, село Караван, вулиця Молодіжна, будинок № 19, за участю автомобіля марки «ВАЗ 21051», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що відповідно до статті 35 та пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 29 червня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ із заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29 червня 2022 року в селі Караван, Красноградського району, Харківської області, по вулиці Молодіжній, будинок № 19, за участю автомобіля марки «РEUGEOT 107», білого кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля марки «ВАЗ-21051», червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 .

Встановлення розміру матеріального збитку по справі № 84921, МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ доручило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОС СЕРВІС УКРАЇНА» проведення оцінки, відповідно до Акту надання послуг № 84921 від 20 вересня 2022 року.

Відповідно дозвіту №84921/2022про оцінкуавтомобіля РEUGEOT 107, державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 16 липня 2022 року ФОП ОСОБА_3 , матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП станом на 29 червня 2022 року, без урахування величини втрати товарної вартості складає: 14594 гривні 40 копійок, в тому числі ПДВ на вартість складових (Сс): 861 гривня 48 копійок.

За виконання експертного дослідження по встановленню розміру відшкодування потерпілій особі, на підставі рахунку № 2831 від 20 вересня 2022 року та Акту надання послуг, МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ виплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СОС СЕРВІС УКРАЇНА» 1850 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 934514 від 06 жовтня 2022 року, виданої АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРЕКСІМБАНК».

З довідки МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ № 1 від 10 листопада 2022 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, встановлено, що особою, яка має право на відшкодування шкоди є ОСОБА_2 , як власник автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , яка має поліс ОСЦПВВНТЗ/ЗК серії НОМЕР_4 , терміном дії з 08 вересня 2021 року по 07 вересня 2022 року, виданий ТОВАРИСТВОМ З ДОДАТКОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СГ «ОБЕРІГ», винуватець ОСОБА_1 , марка транспортного засобу «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 , тип винуватця незастрахований. Сума до сплати потерпілому 13693 гривні 77 копійок.

Наказом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ від 10 листопада 2022 року № 3/11039 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 » на підставі статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», приймаючи до уваги довідку № 1 від 10 листопада 2022 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, номер справи 84921, визначено сплатити на рахунок ОСОБА_2 шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди у сумі 13693 гривні 77 копійок.

Із матеріалів справи убачається, що згідно платіжної інструкції № 935935 від 11 листопада 2022 року, виданої АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРЕКСІМБАНК», МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ перерахувало на банківській рахунок ОСОБА_2 страхове відшкодування по справі № 84921 згідно наказу № 3/11039 від 10 листопада 2022 року в сумі 13693 гривні 77 копійок.

03 квітня 2024 року МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ звернулось до ОСОБА_1 з досудовим повідомленням на суму 15543 гривні 77 копійок, відповідно до якого пропонували останньому відшкодувати в порядку регресу суму страхового відшкодування в розмірі 15543 гривні 77 копійок.

Наведені обставини відповідачем в ході розгляду справи не спростовані жодним доказом.

При вирішенні спірних правовідносин суд виходить з того, що за своїм правовим характером вони є деліктними, тобто такими, що виникли внаслідок заподіяння шкоди.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Цивільного кодексу України та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Пунктом 3 частини 2статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування передбачене частиною 1статті 22 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, джерелом підвищеної небезпеки визнається діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1статті 1187 Цивільного кодексу України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 своєї Постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, щошкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на положення пункту 1 частини 1статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ здійснило відшкодування регламентної виплати потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2 за страховика винної особи ОСОБА_1 з посилання на те, що цивільно-правова відповідальність останнього на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не була застрахованою.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вже зазначалось, відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зі змісту постанови суддіНововодолазького районного судуХарківської області від19липня 2022року усправі зєдиним унікальним№ 631/340/22вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 29 червня 2022 року о 11 годині 40 хвилин в Харківській області, Красноградський (колишній Нововодолазький) район, село Караван, вулиця Молодіжна, будинок № 19, за участю автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , та автомобіля марки «ВАЗ-21051», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_1 .

Таким чином, з огляду на наведені вище норми права особою, що повинна відповідати за завдану шкоду є відповідач по справі ОСОБА_1 .

Приписамистатті 993Цивільного кодексуУкраїни визначено,що достраховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулювалися Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

У статті 4 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) визначено, що суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.

Аналогічні за змістом положення міститься у частині 1 статті 3 Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка визначає, що учасниками ринку обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, МТСБУ.

Відповідно до статті 6 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За статтею 5 Закону України від 21 травня 2024 року № 3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) передбачалось, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом статті 28 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це шкода, пов`язана у тому числі з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки (стаття 29 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин)).

Приписами статті 39 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) було визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Одним із завдань МТСБУ зокрема є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно пункту 38.2.1 статті 38 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка діяла на момент виникненні спірних правовідносин) Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено під час судового розгляду справи, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Як вже зазначалося, у статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, відповідачем ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів підтверджуючих здійснення останнім відшкодування завданих збитків потерпілій ОСОБА_2 або позивачу МОТОРНОМУ (ТРАНСПОРТНОМУ) СТРАХОВОМУ БЮРО УКРАЇНИ, також не надано доказів, що виплачене позивачем потерпілій відшкодування складає меншу суму, або пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «РEUGEOT 107», державний номерний знак НОМЕР_2 , не відповідають тим, що зазначені у звіті про оцінку автомобіля РEUGEOT 107, державний номерний знак НОМЕР_2 , складеного 16 липня 2022 року оцінювачем ОСОБА_3 , або фактичним пошкодженням. Із клопотаннями, заявами про призначення автотоварознавчої, автотехнічної експертизи тощо, з метою доведення своїх заперечень ОСОБА_1 до суду не звертався.

Виходячи з викладеного, при заочному розгляді справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, а отже є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд наголошує, що судове доказування це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

У даній справі на виконання свого процесуального обов`язку, відповідачем не надано доказів на спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України від 09 листопада 2023 року №3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок.

З матеріалів справи убачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжною інструкцією № 982922 від 04 липня 2024 року, виданою АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «УКРЕКСІМБАНК».

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункту 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про повне задоволення позовних вимог МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ, у зв`язку з чим необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 гривень 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1 5, 10 13, 17,19, 23, 43, 76 78,81, 89, частиною 11 статті 128, частиною 3 статті 131, статтями 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 15543 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок три) гривні 77 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131, адреса місцезнаходження: Русанівський бульвар, будинок № 8, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний з урахуванням приписів частини 3 статті 124 та частини 6 статті 259 Цивільного процесуального кодексу України 14 липня 2025 року.

Суддя Т. М. Трояновська