Решение № 128797619, 11.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8230/23

н/п 2/953/139/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2025 року м. Харків

Київський районний суд м. Харковав складі:

головуючого - судді Муратової С.О.,

за участю секретаря - Драгана О.А.,

представника позивача за первинним позовом та представника відповідача за зустрічною позовною заявою - Дубровської О.А.,

відповідача за первинним позовом та позивача за зустрічною позовною заявою - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

встановив:

06.09.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.07.2021 по 31.07.02023 в розмірі 137079,00 грн.; сплачений за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 2684,00 грн.; судові витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 33,00 грн.

На обґрунтування позовної заяви зазначає, зокрема, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично спожито електричну енергію, договір вважається укладеним на умовах типового договору та комерційної пропозиції, що розміщена на сайті zbutenergo.kharkov.ua. За період з 01.07.2021 по 31.07.2023 за вказаною адресою згідно переданих у відповідності до вимог п. 11 Постанови №312, п. 4.3 ПРРЕЕ, п. 1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» показань приладів обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 137079,00 грн. Проте, вказану суму боргу за виставленими рахунками відповідачі не сплатили, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за електричну енергію у вказаному розмірі. Несплата відповідачами вартості використаної електроенергії шкодить інтересам товариства, а тому ПрАТ "Харківенергозбут" вимушене звернутись до суду із даним позовом. У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.06.2023 за №337606848, ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія номер: по справі №640/11855/17, виданий 18.10.2019, видавник: Київський районний суд м. Харкова та ОСОБА_3 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія та номер: №2-1212/10/15, виданий 25.05.2010, видавник: Київський районний суд м. Харкова. Також у рішенні Київського районного суду м. Харкова по справі №640/11855/17 від 18.10.2019 зазначено, що земельна ділянка та будинок за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 у рівних частинах, по 1/2 частині домоволодіння. Тобто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 , право власності на це майно підтверджується матеріалами справи, тому вони повинні відповідати за зобов`язаннями по сплаті за спожиту електричну енергію, адже саме на власника покладено обов`язок утримувати належне йому майно, в тому числі, сплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Губській Я.В. (т. 1 а.с. 19).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від 11.09.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 21).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова Губської Я.В. від 16.10.2023 заявлено самовідвід по розгляду цивільної справи за позовом ПАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за електричну енергію та передано справу для розподілу в автоматизованій системі документообігу суду (т. 1 а.с. 28).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023, розгляд вказаної справи визначено судді Київського районного суду м. Харкова Муратовій С.О. (т. 1 а.с. 30).

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 17.10.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (т. 1 а.с. 33).

31.01.2024 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву ПАТ «Харківенергозбут», в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі (т. 1 а.с. 52-54).

На обгартування відзиву зазначає, зокрема, що позовна заява ПАТ «Харківенергозбут» є необґрунтованою, такою, що не відповідає чинному законодавству України, та не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 10 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Тож зі змісту вищезазначеного договору обов`язок споживача по сплаті за поставлену електричну енергію виникає після отримання рахунку за спожиту електричну енергію. Відповідно до договору на поставщика комунальної послуги покладається обов`язок виставити рахунки за спожиту електричну енергію. Тільки після спливу десяти робочих днів від отримання рахунку за електричну енергію, та її неоплату у цей строк, можливо говорити, що споживач прострочив виконання зобов`язання, а поставщик послуги отримав право вимагати сплату за цю послугу у примусовому порядку, в тому числі у суді. ОСОБА_1 (який є одноособовим споживачем послуги з надання електричної енергії та її розподілу за адресою: АДРЕСА_1 ), не отримував від постачальника електричної енергії жодних щомісячних рахунків за спожиту електричну енергію, що підтверджує і сам позивач у наданому розрахунку заборгованості. А саме позивач надає розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію з 31.08.2021 по 31.10.2021 (2 місяці), 30.11.2021 по 02.02.2022 (2 місяці 2 доби), з 02.02.2022 по 31.08.2022 (7 місяців), з 30.09.2022 по 08.10.2022 (менше місяця-8 днів), з 08.10.2022 по 31.01.2023 (4 місяці). Судова вимога позивача про сплату за спожиту електричну енергію є передчасною. Порушення прав позивача, на цей час, не відбулося, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ним було сплачено авансові платежі у розмірах: ???6841 грн., згідно квитанції від 27.07.2020. 10497.10 грн., згідно квитанції від 03.03.2021. 12100 грн., згідно квитанції від 06.04.2021. Усього згідно вищезазначених квитанцій було сплачено 29438,1 грн. Позивачем, в розрахунку заборгованості, у жодних з періодах нарахування за спожиту електричну енергію, не обраховано 100 Квт, які відпускаються за меншою вартістю 1.44 грн. На будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за вказаний позивачем період нарахування, є лише один споживач електричної енергії ОСОБА_1 . Лічильник за зазначеною адресою також встановлений один, особовий рахунок відкрито також на ОСОБА_1 , тому ОСОБА_3 є неналежним відповідачем у цій справі. Цей юридичний факт також підтверджується договором про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020, яким передбачено, що відповідальність за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , покладається на ОСОБА_1

06.02.2024 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву ПАТ «Харківенергозбут», в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі (т. 1 а.с. 66-68).

На обґрунтування відзиву зазначила, зокрема, що позовна заява ПАТ «Харківенергозбут» є необґрунтованою, такою, що не відповідає чинному законодавству України, та не підлягає задоволенню. По-перше на домоволодінні (1/2 частина якого належить їй на праві власності) за адресою: АДРЕСА_1 , є один лічильник електричної енергії. Вона мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . Електричну енергію на вищезазначеному домоволодінні не споживає. Тому між нею та ОСОБА_1 було укладено договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020. Зазначеним договором передбачено, що будь-яка відповідальність перед Постачальником електричної енергії, за спожиту електричну енергію, покладається на співвласника вищезазначеного домоволодіння ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Тому вона є неналежним відповідачем у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог відносно неї. Зі змісту Договору, обов`язок споживача по сплаті за поставлену електричну енергію виникає після отримання рахунку за спожиту електричну енергію. Відповідно до Договору, на поставщика комунальної послуги покладається обов`язок виставити рахунки за спожиту електричну енергію. Тільки після спливу десяти робочих днів від отримання рахунку за електричну енергію, та її не оплату у цей строк, можливо говорити, що споживач прострочив виконання зобов`язання, а поставщик послуги отримав право вимагати сплату за цю послугу у примусовому порядку, в тому числі у суді. ОСОБА_1 (який є одноособовим споживачем послуги з надання електричної енергії та її розподілу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок також відкритий на ім`я ОСОБА_1 ), не отримував від постачальника електричної енергії жодних щомісячних рахунків за спожиту електричну енергію, що підтверджує і сам позивач у наданому розрахунку заборгованості. А саме позивач надає розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію з 31.08.2021 по 31.10.2021 (2 місяці), з 30.11.2021 по 02.02.2022 (2 місяці 2 доби), з 02.02.2022 по 31.08.2022 (7 місяців), з 30.09.2022 по 08.10.2022 (менше місяця-8 днів), з 08.10.2022 по 31.01.2023 (4 місяці). В даному випадку є передчасною судова вимога про сплату за спожиту електричну енергію відповідачами. Порушення прав позивача, на цей час, не відбулося, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідно до ч. 2 ст. 9 3акону України «Про житлово-комунальні послуги», ОСОБА_1 було сплачено авансові платежі у розмірах: 6841 грн., згідно квитанції від 27.07.2020. 10497,10 грн., згідно квитанції від 03.03.2021. 12100 грн., згідно квитанції від 06.04.2021. Усього згідно вищезазначених квитанцій було сплачено 29438,1 грн.

12.02.2024 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь ПАТ «Харківенергозбут» на відзив, в якій просив: не враховувати доводи ОСОБА_3 , викладені у відзиві на позовну заяву; задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та судових витрат (т. 1 а.с. 70-74).

На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що відповідач посилається на укладений договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020, як наслідок вона не є належним відповідачем. З цього приводу зазначає що, наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву Договір про порядок спільного користування нерухомим майном від 10.03.2020 нотаріально не посвідчений та є недійсний, посилання на нього безпідставні. Отже, враховуючи що наданий договір не відповідає вимогам закону, такий договір є нікчемним. Крім цього, у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.06.2023 ОСОБА_3 з 06.06.2017 є співвласником будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Враховуючи вищевказане, посилання ОСОБА_3 на те що, вона є неналежним відповідачем помилкові та не відповідають нормам чинного законодавства. Відповідач стверджує, що йому не було сформовано та надіслано рахунки за спожиту електричну енергію. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора. Відсутність сформованого рахунку не позбавляє споживача сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій від 27.07.2020 на суму 6841,00 грн., від 03.03.2021 на суму 10497,10 грн. та від 26.04.2021 на суму 12100,00 грн, позивачем було сплачено нарахування за спожиту електричну енергію за травень 2020 року, грудень 2020 року та березень 2021 року відповідно. Тобто, відповідно до призначення платежу, позивачем було сплачено електричну енергію за певний період, а не внесено авансові платежі, та не мають жодного відношення до заборгованості у розмірі 137 079,00 грн. за період 01.07.2021 по 31.07.2023 яка є предметом розгляду цієї справи.

12.02.2024 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшла відповідь ПАТ «Харківенергозбут» на відзив, в якій просив: не враховувати доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позовну заяву; задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та судових витрат (т. 1 а.с. 79-84).

На обґрунтування відповіді зазначив, зокрема, що відповідач стверджує, що йому не було сформовано та надіслано рахунки за спожиту електричну енергію. За своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою та не є простроченням кредитора. Відсутність сформованого рахунку не позбавляє споживача сплачувати за надані житлово-комунальні послуги. Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій від 27.07.2020 на суму 6841,00 грн, від 03.03.2021 на суму 10497,10 грн та від 26.04.2021 на суму 12100,00 грн, позивачем було сплачено нарахування за спожиту електричну енергію за травень 2020 року, грудень 2020 року та березень 2021 року відповідно. Тобто, відповідно до призначення платежу, позивачем було сплачено електричну енергію за певний період, а не внесено авансові платежі та не мають жодного відношення до заборгованості у розмірі 137079,00 грн. за період 01.07.2021 по 31.07.2023, яка є предметом розгляду цієї справи. Відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 859), передбачено: Фіксована ціна на електричну енергію для побутових споживачів становить: з 1 січня до 30 вересня 2021 року з податком на додану вартість 1,68 грн. В свою чергу в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 №859 зазначено що, фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів становлять з 01.10.2021 по 30.04.2022 включно. Для індивідуальних побутових споживачів при споживанні понад 250 кВт·год (за весь обсяг споживання) з податком на додану вартість становить 1,68 грн. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2023 № 544 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 № 483» було затверджено фіксовані ціни на електричну енергію для побутових споживачів а саме: з 01.06.2023 по 30.04.2024 включно податком на додану вартість становить 2,64 грн. Наданий відповідачем до відзиву на позовну заяву договір про порядок спільного користування нерухомим майном від 10.03.2020 нотаріально не посвідчений та є недійсний, посилання на нього безпідставні. Отже, враховуючи що наданий договір не відповідає вимогам закону, такий договір є нікчемним. 30.06.2023 ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія та номер: по справі №640/11855/17, виданий 18.10.2019, видавник Київський районний суд м. Харкова та ОСОБА_3 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія та номер: №2-1212/10/15, виданий 25.05.2010, видавник Київський районний суд м. Харкова. Відповідач жодним доказом не спростував відсутність свого обов`язку сплати заборгованості за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 .

07.03.2024 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь на відзив ПАТ «Харківенергозбут», в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі (т. 1 а.с. 97-112).

На обґрунтування заперечень зазначає, зокрема, що договором «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» строк виконання зобов`язання з оплати поставленої позивачем, споживачу ОСОБА_1 , електричної енергії визначений настанням події-протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка за надану електричну енергію споживачем. Позивач стверджує що зарахував вказані у відзиві авансові платежі ОСОБА_1 (6841 грн., згідно квитанції від 27.07.2020, 10497,10 грн., згідно квитанції від 03.03.2021, 12100 грн., згідно квитанції від 06.04.2021) за травень 2020 року, за грудень 2020 року, березень 2021 року відповідно. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надана суду Позивачем), ОСОБА_1 став власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 20.04.2021 (дата державної реєстрації права власності). Новий власник не відповідає за борги попередніх власників нерухомого майна, тому зарахування авансових платежів позивачем за час, коли ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, та не споживав електричну енергію є протиправним, нелогічним, та таким що суперечить сталій судовій практиці. Наразі у Київському районному суді м. Харкова відбувається розгляд його позовної заяви про захист прав споживачів (справа №953/18632/21). Однією з вимог за цією позовною заявою є зобов`язання ПАТ «Харківенергозбут» списати заборгованість ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.04.2021 за рахунок авансових платежів у сумі 6841 грн., згідно квитанції №00016 від 27.07.2020, 10497,10 грн., згідно квитанції №00005 від 03.03.2021, 12100 грн., згідно з квитацією №00008 від 26.04.2021. Позивач стверджує що наданий відповідачами договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020 недійсний, або нікчемний, бо не засвідчений нотаріально. Таке твердження позивача не відповідає матеріалам справи та законодавству України. Зазначений договір у суді не визнано недійсним. Нотаріальному посвідченню в обов`язковому порядку підлягають договори щодо розпорядженням нерухомим майном (купівлі-продажу, дарування, іпотеки та інші), договора користування нерухомим майном можуть укладатися у простій письмовій формі. Тому договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020 є дійсним, та обов`язковим для виконання сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) у тому числі, щодо відносин з третєю особою (Позивачем). Відповідно до зазначеного договору відповідає за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , одно особо ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 є неналежним відповідачем.

07.03.2024 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3 на відповідь на відзив ПАТ «Харківенергозбут», в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі (т. 1 а.с. 116-119).

На обґрунтування заперечень зазначає, зокрема, що позивач стверджує що наданий відповідачами договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020 недійсний, або нікчемний, бо не засвідчений нотаріально. Таке твердження позивача не відповідає матеріалам справи та законодавству України. Зазначений договір у суді не визнано недійсним. Нотаріальному посвідченню в обов`язковому порядку підлягають договори щодо розпорядження нерухомим майном (купівлі-продажу, дарування, іпотеки та інші), договори користування нерухомим майном можуть укладатися у простій письмовій формі. Позивачем не наведено жодного законодавчого акту, яким передбачена нотаріальне посвідчення правочину про спільне користування нерухомим майном (та взагалі будь-якого правочину щодо користування нерухомим майном). Договір про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020 є дійсним, та обов`язковим для виконання сторонами ( ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ) у тому числі, щодо відносин з третьою особою (Позивачем). Відповідно до зазначеного договору відповідає за спожиту електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , одноособово ОСОБА_1 , а ОСОБА_3 є неналежним відповідачем. Договором «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» строк виконання зобов`язання з оплати поставленої позивачем, споживачу ( ОСОБА_1 ), електричної енергії визначений настанням події-протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка за надану електричну енергію споживачем. Тож відповідно до другого абзацу ч. 1 ст. 530 ЦК України, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 4 комерційної пропозиції (яка є невід`ємною частиною Договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги») у споживача ще не настав строк виконання зобов`язання зі сплати за отриману комунальну послугу. Тому відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України вони мають прострочення кредитора, та судову вимогу про сплату боргу, час виконання якої ще не настав (завчасну вимогу). Окрім цього надання рахунків за отриману комунальну послугу є не правом постачальника цієї послуги, а обов?язком, згідно п. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Позивачем надана практика Касаційного господарського суду щодо геть інших правовідносин, які склалися за договорами закупівлі послуг, поставки, оренди майна, та не мають жодного відношення до правовідносин за договорами про надання комунальних послуг. Позивач стверджує що зарахував вказані у відзиві авансові платежі ОСОБА_1 (6841 грн., згідно квитанції від 27.07.2020, 10497,10 грн., згідно квитанції від 03.03.2021, 12100 грн., згідно квитанції від 06.04.2021) за травень 2020 року, за грудень 2020 року, березень 2021 року відповідно. Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надана суду позивачем), ОСОБА_1 став власником частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , 20.04.2021 (дата державної реєстрації права власності). Новий власник не відповідає за борги попередніх власників нерухомого майна, тому зарахування авансових платежів позивачем за час, коли ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, та не споживав електричну енергію є протиправним, нелогічним, та таким що суперечить сталій судовій практиці. Зазначений юридичний факт встановлений у рішенні Дзержинського районного суду по справі №953/16679/20. Тому усі платежі ОСОБА_1 до травня 2021 року є авансовими внесками.

12.03.2024 на електронну адресу суду в системі «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення ПАТ «Харківенергозбут», в яких просив: не враховувати доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , викладені у відзиві на позовну заяву; задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ПАТ «Харківенергозбут» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію та судових витрат (т. 1 а.с. 123-128).

На обґрунтування додаткових пояснень зазначає, зокрема, що відповідно до п. 3 Спосіб оплати Комерційної пропозиції, розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті Призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії поточного періоду. Відповідно до наданих позивачем копій квитанцій від 27.07.2020 на суму 6841,00 грн, від 03.03.2021 на суму 10497,10 грн та від 26.04.2021 на суму 12100,00 грн, позивачем було сплачено нарахування за спожиту електричну енергію за травень 2020 року, грудень 2020 року та березень 2021 року відповідно. Тобто, відповідно до призначення платежу, позивачем було сплачено електричну енергію за певний період, а не внесено авансові платежі та не мають жодного відношення до заборгованості у розмірі 137079,00 грн. за період 01.07.2021 по 31.07.2023, яка є предметом розгляду цієї справи. Згідно п.п. 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії авансовий платіж - часткова оплата (у розмірі, обумовленому договором) заявленого на наступний розрахунковий період обсягу електричної енергії, яка здійснюється до початку розрахункового періоду. Також відповідач у своїх запереченнях стверджує, що він став власником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 - 20.04.2021 згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та наголошує, що новий власник не відповідає за борги попередніх власників нерухомого майна, тому зарахування авансових платежів позивачем за час, коли ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, та не споживав електричну енергію є протиправним. Хоча сам додає договір про спільне користування майном з ОСОБА_3 , який уклав 10.03.2020. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2019 за №640/11855/17 про визнання права власності визнано той факт, що ОСОБА_1 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія та номер: по справі №640/11855/17, виданий 18.10.2019, видавник Київський районний суд м. Харкова та ОСОБА_3 є співвласником 1/2 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно рішення суду, серія та номер: №2-1212/10/15, виданий 25.05.2010, видавник Київський районний суд м. Харкова. Тобто, ОСОБА_1 , станом на 2020 р. був власником та сплачував за фактично спожите електропостачання. Відповідно до призначення платежу, відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію, а не внесено авансові платежі. У відповідності до витягу від 26.04.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_1 , 20.04.2021 зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі рішення суду, серія та номер: по справі №640/11855/17, виданий 18.10.2019, видавник: Київський районний суд м. Харкова. Тобто, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2019 по справі №640/11855/17, підтверджено право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 . При цьому, враховуючи, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у спільній частковій власності, в якій частки кожного співвласника не виділені в натурі, в будинку встановлено один лічильник, тобто, постачання електроенергії здійснюється до будинку в цілому, а не до окремої частини. Будь-яких доказів не споживання електроенергії другим співвласником позивачем не надано. Отже, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію за період з 01.07.2021 по 31.07.2023 на суму 137079,00 грн, належним чином і у повному обсязі, виконав власні зобов`язання по постачанню електроенергії відповідачу.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 клопотання відповідача ОСОБА_1 задоволено; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити спрощене судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням (т. 1 а.с. 146-147).

16.04.2024 до канцелярії Київського районного суду м. Харкова надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживачів, в якій просив прийняти зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до спільного розгляду з позовною заявою ПАТ «Харківенергозбут» по справі №953/8230/23 про стягнення заборгованості за споживчу електроенергію; звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви; визнанні недійсним п. 3 Комерційної пропозиції №21, яка є невід`ємною частиною договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Харківенергозбут», в частині надання можливості ПАТ «Харківенергозбут» зарахувати платежі споживача на власний розсуд, та за найдавнішим терміном виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію; зобов`язати ПАТ «Харківенергозбут» змінити графу «призначення платежу» на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи; всі судові витрати покласти на відповідача (т. 1 а.с. 160-165).

На обґрунтування зустрічної позовної заяви зазначає, зокрема, що ця позовна заява пов`язана з первісним позовом ПАТ «Харківенергозбут» по справі №953/8230/23, про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію і є доцільним спільний розгляд цих справ. 20.04.2021, після скасування реєстрації права власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_5 , було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 (підстава реєстрації рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2019 по справі №640/11855/17). 26.04.2021 ним був отриманий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією його права власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 27.04.2021, він потрапив до вищезазначеного будинку, та почав споживати електричну енергію, яку постачав до будинку відповідач. Відповідно до договору про спільне користування нерухомим майном від 10.03.2020, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Зазначеним договором передбачено, що будь-яка відповідальність перед постачальником електричної енергії, за спожиту електричну енергію, покладається на співвласника вищезазначеного домоволодіння ОСОБА_1 . ОСОБА_1 було сплачено авансові платежі у розмірах: 6841 грн., згідно квитанції від 27.07.2020. 10497,10 грн., згідно квитанції від 03.03.2021. 12100 грн., згідно квитанції від 06.04.2021. Усього згідно вищезазначених квитанцій було сплачено 29438,1 грн. Але відповідачем ці авансові платежі були зараховані за заборгованість іншого споживача (попереднього власника ОСОБА_5 ) за травень 2020 року, за грудень 2020 року, за березень 2021 року відповідно.

В зв`язку з тим, що він став споживати електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.04.2021, вважається, що він приєднався до умов договору про постачання електричної енергії. Наразі оплата за спожиту електричну енергію здійснюється через сайт ПАТ «Харківенергозбут», без можливості змінити призначення платежу (ця можливість заблокована відповідачем). Текст призначення платежу визначено самим відповідачем, а саме: «за електроенергію». Тож, на цей час, споживачу неможливо вказати місяць, за який було проведено оплату. Те, що відповідач зарахував авансові платежі споживача, за заборгованість інших споживачів (попередніх власників), частковим невиконанням договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» який фактично укладений 27.04.2021 між ОСОБА_1 та ПАТ «Харківенергозбут»,та незаконне зобов`язання позивача сплачувати за ненадані йому послуги з надання електричної енергії. Захист своїх порушених прав він бачить у визнанні недійсним п. 3 Комерційної пропозиції №21, яка є невід`ємною частиною договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги», в частині надання можливості ПАТ «Харківенергозбут» зараховувати платежі споживача на власний розсуд, та за найдавнішим терміном виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Зобов`язання відповідача змінити графу «призначення платежу» на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи.

В підготовчому судовому засіданні 29.07.2024 судом прийнято в провадження для спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживачів для спільного розгляду із основним позовом (т. 1 а.с. 217-218).

08.08.2024 до канцелярії суду надійшов відзив представника ПАТ «Харківенергозбут» - Стаскевича О.Ю. на зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі (т. 2 а.с. 1-7).

На обґрунтування відзиву зазначає, зокрема, що у зв`язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 (далі - Закон), з 01.01.2019 ПрАТ Харківенергозбут є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.10.2018 №1268. ПрАТ Харківенергозбут, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (далі - Постанова), та на умовах договору постачання універсальних послуг. На виконання пункту 13 розділу XVII Закону під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника ПрАТ Харківенергозбут, а АТ Харківобленерго виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу. Щодо посилань відповідача за первісним позовом на сплату авансових платежів на загальну суму 29438,10 грн. та позовних вимог в частині визнання недійсним п. 3 Комерційної пропозиції № 21 яка є невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Пунктом 3 Комерційної пропозиції яка є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг визначено що, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення. Тобто пункт 3 комерційної пропозиції яка є додатком № 3 до Договору передбачений пунктом 4.24 розділу 4 «Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії» Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 3 Комерційної пропозиції № 21 яка є невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг задоволенню не підлягають, оскільки Товариство діяло у відповідності до норм чинного законодавства що регулює дані відносини а відповідачем за первісним позовом не доведено, у встановленому порядку, порушення його прав Товариством. Дзержинський районний суд приймаючи рішення від 06.03.2023 по справі № 953/16679/20 стягнув заборгованість за спожиту електричну енергію з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 з урахуванням оплат, на які посилається позивач, які Товариство зарахувало на оплату заборгованості з давнішим терміном, у відповідності до абзацу 2 п. 4.24 Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 та п. 3 комерційної пропозиції. 03.08.2021 Товариство звернулося до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про збільшення позовних вимог по справі №953/16679/20 в частині періоду заборгованості. Додатком 2 до цієї заяви була позовна заява (уточненна) з додатками. Відповідно до довідки абоненту та довідки розрахунку за період з 01.01.2019 по 30.06.2021 уточнює позовні вимоги та збільшує суму заборгованості з урахуванням проведених оплат за спожиту електричну енергію відповідно до квитанцій від 27.07.2020 на суму 6841,00 грн, від 03.03.2021 на суму 10497,10 грн та від 26.04.2021 на суму 12100,00 грн на які посилається позивач. Враховуючи те, що оплати за спожиту електричну енергію відповідно до квитанцій від 27.07.2020 на суму 6841,00 грн, від 03.03.2021 на суму 10497,10 грн та від 26.04.2021 на суму 12100,00 грн, на які посилається відповідач за первісним позовом, були здійснені до набрання законної сили рішенням по справі №953/16679/20 від 06.03.2023, тому Товариство зараховуючи оплати, на періоди заборгованості з давнішим терміном, діяло відповідно до норм чинного законодавства та умов укладеного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Зазначене вище рішення суду не оскаржувалось в Апеляційному порядку, яке набрало законної сили 11.03.2024. Враховуючи викладене відповідачі за первісним позовом повністю погодилися з рішенням Дзержинського районного суд у в`язку із чим посилання на проведення авансових платежів є безпідставним та не відповідають дійсності.

Щодо позовних вимог зобов`язати ПрАТ «Харківенергозбут» змінити графу призначення платежу на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи. Відповідно до п 4.1. Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Пунктом 5.9. Договору передбачено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Таким чином споживач сам визначає спосіб оплати заборгованості за спожиту електричну енергію. Посилання відповідача за первинним позовом про те, що оплата за спожиту електричну енергію здійснюється через сайт ПрАТ «Харківенергозбут» не відповідає дійсності з огляду на наступне. На офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут» (https://zbutenergo.kharkov.ua/) розміщенні зворотні посилання на сайти надавачів платіжних послуг за допомогою яких побутові споживачі мають можливість розраховуватися за електричну енергію. Таким чином, при виборі платіжної системи за допомогою якої споживач бажає здійснити оплату за спожиту електричну енергію споживача буде перенаправлено на сайт надавача таких послуг. Відповідно до п. 2 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженою постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163 (далі - Інструкція). Відповідач за первинним позовом не обмежується у праві здійснювати оплату за Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб, тобто споживачі не зобов`язані проводити оплату через офіційний сайт ПрАТ «Харківенергозбут». Відповідно до підпункту 6 пункту 6 Інструкції, надавач платіжних послуг надавач платіжних послуг, у якому відкритий рахунок платника/отримувача/стягувача для виконання платіжних операцій (далі - надавач платіжних послуг платника/отримувача/стягувача). До надавачів платіжних послуг належать банки та небанківські надавачі платіжних послуг. Також відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг затвердженою Постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 163, визначення обов`язкових реквізитів платіжної інструкції при виконанні платіжних операцій покладається на ініціаторів та надавачів платіжних послуг, тобто у Товариства не має ані законних підстав ані фактичної можливості змінювати чи додавати графу «призначення платежу» на сайті надавача платіжних послуг. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов`язання ПрАТ «Харківенергозбут» змінити графу призначення платежу на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено, у встановленому порядку, порушення його прав Товариством.

19.08.2024 до канцелярії суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив ПАТ «Харківенергозбут», в якій просив задовольнити позовні вимоги зустрічної позовної заяви у повному обсязі (т. 2 а.с. 32-33).

На обґрунтування відповіді на відзив зазначає, зокрема, що відповідач стверджує, що відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, якою затверджено «Правила роздрібного ринку електричної енергії», договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є однаковим, та обов`язковим для усіх споживачів, тому не можливо визнати пункти цього договору недійсними. Але це твердження відповідача не ґрунтується на дійсному законодавстві України. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Тож зважаючи на приписи статей ЦК України, споживач не може бути примушений до сплати за спожиті послуги, за місяці на розсуд надавача послуг. Також будь-який договір про надання послуг споживачу не може суперечити Закону України «Про захист прав споживачів». Тож основним законодавством, яке регулює договори послуг споживачам є Конституція України, ЦК України та Закон України «Про захист прав споживачів». Про порушення Закону України «Про захист прав споживачів», оскаржуваного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, було розкрито у позовній заяві. Відповідач стверджує, що є можливість змінити призначення платежу, споживачем, таким чином, як потрібно споживачу, через банківську установу. Таке твердження є введенням в оману суду. Жодним чином через будь-які платіжні системи (як банківські та і не банківські) не можливо змінити призначення платежу (з предустановленого «оплата за електричну енергію» на іншу). Підтверджується копіями квитанцій про сплату за спожиту електричну енергію від 09.01.2024, від 22.07.2024, через відділення АТ «Ощадбанк». У цих квитанціях місяць за який було сплачено зазначено у графі «платник», єдиної графі, яка може бути змінена. Частково неможливість зміни графи призначення платежу підтверджує і сам відповідач у своєму відзиві: «Таким чином, при виборі платіжної системи за допомогою якої споживач бажає здійснити оплату за спожиту електричну енергію, споживача буде переправлено на сайт надавача послуг». Те, що на сайті неможливо змінити призначення платежу, підтверджується роздруківкою з цього сайту. Звісно, неможливість змінити призначення платежу при сплаті за спожиту електричну енергію порушує права споживача.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19.08.2024 закрито підготовче провадження по цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 38-39).

16.10.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_1 , в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі. Зазначив, зокрема, що платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Жодних підтверджень направлення/отримання квитанцій відповідачами, позивач суду не надав. Відповідно до п. 5.10 договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» (надалі Договір), оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційної пропозиції (додаток 3 до Договору). За умовами п. 3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць, оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначається сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії. Відповідно до п. 4 комерційної пропозиції, рахунок за спожиту електричну енергію надається Споживачу протягом 10 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Тож зі змісту вищезазначеного договору обов`язок споживача по сплаті за поставлену електричну енергію виникає після отримання рахунку за спожиту електричну енергію. Відповідно до договору на поставщика комунальної послуги покладається обов`язок виставити рахунки за спожиту електричну енергію. Тільки після спливу десяти робочих днів від отримання рахунку за електричну енергію, та її не оплату у цей строк, можливо говорити, що споживач прострочив виконання зобов`язання, а поставщик послуги отримав право вимагати сплату за цю послугу у примусовому порядку, в тому числі у суді (т. 2 а.с. 48-49).

16.10.2024 до канцелярії суду надійшли пояснення відповідача ОСОБА_3 , в яких вона просила відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Харківенергозбут» у повному обсязі. Зазначила, зокрема, що з 05.03.2022 до цього часу, вона з дитиною перебуває в евакуації, спочатку в м. Івано-Франківськ, а з першого листопада 2022 року у АДРЕСА_3 . В зв`язку з тим, що ОСОБА_3 , з неповнолітньою дитиною ОСОБА_6 знаходиться в евакуації у с. Софіївська Борщагівка, забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з 24.02.2022 (т. 2 а.с. 50).

В судовому засіданні представник позивача ПАТ «Харківенергозбуд» Дубровська О.А. підтримала позовну заяву, просила її задовольнити, заперечувала проти задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 .

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позовної заяви, підтримав подану зустрічну позовну заяву, просив її задовольнити, врахувати суму авансових платежів у розмірі 19588,26 грн., та зменшити заявлену ТОВ «Харківенергозбут» заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 на цю суму.

В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилася, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, 03.07.2025 до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення відповідача ОСОБА_3 , в яких вона просила розглядати вимоги ТОВ «Харківенергозбут» до відповідачів, відповідно до їх часток у праві власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Врахувати суму авнсових платежів ОСОБА_1 19588,26 грн., та зменшити заявлену ТОВ «Харківенергозбут» заборгованість за особовим рахунком № НОМЕР_1 , на цю суму. В іншій частині позовних вимог ТОВ «Харківенергозбут» відмовити (т. 2 а.с. 133).

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Вимоги ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачають, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим ЦПК України випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вимогами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, згідно якого кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18.10.2019 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 119-122).

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.06.2023 №337606848, будинок з адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить на 1/2 ОСОБА_1 (дата, час державної реєстрації: 20.04.2021) та на 1/2 ОСОБА_3 (дата, час державної реєстрації: 06.06.2017) (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно довідки провідного інженера групи по роботі з побутовими споживачами Центрального РРСЦ ПрАТ «Харківенергозбут», ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.07.2023 до показань розрахункового засобу комерційного обліку «061807» за ним значиться заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 137079,00 грн., яка на даний час не сплачена (т. 1 а.с. 5).

Тобто відповідачі перебувають у фактичних договірних відносинах з ПрАТ «Харківенергозбут».

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці на час виникнення спірної заборгованості регулювалися Законом України «Про електроенергетику», яким врегульовувалися відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі; «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26.07.1999 (далі - ПКЕЕ), а також Правилами користування електричною енергією для населення (далі - ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.1996 №28.

Згідно ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», фізична особа, що використовує енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю є споживачем електричної енергії.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об`єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику» зазначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно статті 27 Закону України «Про електроенергетику», правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері; енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 26.10.2018 № 1268 «IIро затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закон України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги па закріпленій території», передбачено, що на території Харківської області такі: постачальником визначено ПрАТ «Харківенергозбут».

ПрАТ «Харківенергозбут» має ліцензію з постачання електричної енергії (постанова НКРЕКП від 19.06.2018 № 505).

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умов, постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживача (далі Споживач) постачальником універсальних послуг (далі Постачальник) укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі Закон) та «Правил роздрібного ринку електричної енергії», затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційна пропозиція, копія ліцензії на провадження відповідної діяльності та копії інших документів ПрАТ «Харківенергозбут» розміщені на його сайті для публічного доступу: zbutenergo.kharkov.ua.

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону передбачено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

У відповідності до абзацу вісімнадцятого пункту 13 розділу XVII Закону передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.

Згідно п. 48 ПКЕЕ побутовий споживач несе відповідальність згідно із законодавством за прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією тощо.

Статтею 714 Цивільного кодексу України(надалі ЦК України) зазначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Сторони по справі перебувають у фактичних договірних відносинах.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-ІV, законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5.10 Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг оплата рахунка постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору. За умовами п. 3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунку споживачу постачальником, в якому зазначаються сума до сплати за електричну енергію, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії.

Згідно з довідкою абонента від 18.08.2023, споживач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , має заборгованість за період з 01.07.2021 по 31.07.2023 в розмірі 137079,00 грн. (т. 1 а.с. 6).

Доказів того, що послуги відповідачам не надавалися, що вони не користувався наданими послугами і потреби в таких послугах не мали, належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Враховуючи, що відповідачі належним чином зобов`язання не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з відповідачів на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію.

Щодо посилань відповідача за первісною позовною заявою ОСОБА_3 на постанову Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану, суд зазначає наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 р. № 390 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).

Отже постановою, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену після 24 лютого 2022 року, в тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 04.09.2007, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_6 . Батьки: батько: ОСОБА_1 , мати: ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 56).

Відповідно довідки старости села Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області від 09.11.2022 №861, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 (т 2 а.с. 51).

Згідно довідки від 11.11.2022 №3244-7001621022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 52).

Докази про те, що відповідачі надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку або іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до суду надані не були.

За таких обставин відсутні підстави для застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390 щодо нарахування заборгованості після 24.02.2022.

Щодо посилання відповідача по первісному позову ОСОБА_1 на договір про порядок спільного користування нерухомим майном від 10.03.2020, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо порядку оплати електричної енергії (т. 1 а.с. 55), вказаний договір не спростовує висновків суду зазначених вище.

Крім того, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні (постанова Верховного Суду від 17.11.2021 справа № 229/3118/20).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, сформованій в постанові від 13.03.2019 по справі №521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Тобто, той із співвласників, який сплатив кошти за послуги, спрямовані на утримання спільного майна, в подальшому може пред`явити іншому із співвласників вимогу про стягнення в порядку регресу коштів, сплачених на утримання квартири у відповідності до його частки в спільному майні.

Наданий відповідачем за первісною позовною заявою ОСОБА_1 договір не створює прав та обов`язків для позивача за первісною позовною заявою у справі. Тому наявність цього договору не звільняє жодного зі співвласників від оплати наданих послуг перед позивачем та свідчить лише про домовленість щодо утримання майна між собою.

Щодо вимог відповідача по первісному позову ОСОБА_1 про розгляд вимог ПрАТ «Харківенергозбут» відповідно до часток відповідачів у праві власності на будинок, суд зазначає наступне.

Так, згідно ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

При цьому, у статті 540 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов`язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Системний аналіз статей 540 та 541 ЦК України дозволяє зробити висновок, що при існуванні множинності осіб у зобов`язанні виникають часткові зобов`язання. Тому кредитор у частковому зобов`язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов`язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов`язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов`язання (ухвала Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.11.2019 у справі № 638/18231/15-ц).

Як зазначено вище, предметом позовної заяви є стягнення заборгованості за електричну енергію, даних, в яких саме частках відповідачами споживалася вказана електрична енергія суду не надано, а тому у вказаних відносинах наявне солідарне зобов`язання.

Щодо посилань відповідача по первісному позову ОСОБА_1 на сплату авансових платежів 27.07.2020, 03.03.2021, 06.04.2021 на загальну суму 29438,10 грн., суд зазначає наступне.

Квитанції про сплату за комунальні послуги на 6841,00 грн. від 27.07.2020, на 10497,10 грн. від 03.03.2021, на 12100,00 грн. від 26.04.2021, містять лише посилання «електрика» (т. 1 а.с. 56, 57, 58).

Даних,що вказаніквитанції єавансовими платежамидо матеріалівсправи незалучено,та вході їїрозгляду судуне надано.

Щодо вимог зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_3 про захист прав споживачів, в якій просив визнати недійсним п. 3 Комерційної пропозиції №21, яка є невід`ємною частиною договору «Про постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги» який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «Харківенергозбут», в частині надання можливості ПАТ «Харківенергозбут» зарахувати платежі споживача на власний розсуд, та за найдавнішим терміном виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію; зобов`язати ПАТ «Харківенергозбут» змінити графу «призначення платежу» на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи; всі судові витрати покласти на відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 202 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини, тобто дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.

У постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону);встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону);установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).

Згідно з ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до п 1.1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ) ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.

Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.

Ці Правила є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії (далі Закон) та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п. 5.1. Договору споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору.

Пунктом 3 Комерційної пропозиції яка є додатком №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг визначено що, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Також у відповідності до абзацу 2 п. 4.24 Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, електропостачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Тобто пункт 3 комерційної пропозиції яка є додатком № 3 до Договору передбачений пунктом 4.24 розділу 4 «Порядок розрахунків на роздрібному ринку електричної енергії» Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Враховуючи вищевикладене, зустрічні позовні вимоги в частині визнання недійсним п. 3 Комерційної пропозиції, яка є невід`ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг задоволенню не підлягають, оскільки відповідач за зустрічною позовною заявою діяв у відповідності до норм чинного законодавства що регулює дані відносини а позивачем за зустрічною позовною заявою не доведено, у встановленому порядку, порушення його прав.

Крім того, відповідно до п 4.1. Правил роздрібного ринку затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі спецрахунок).

При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Отже Споживач сам визначає спосіб оплати заборгованості за спожиту електричну енергію.

На офіційному сайті ПрАТ «Харківенергозбут» (https://zbutenergo.kharkov.ua/naselennia/oplata) розміщенні зворотні посилання на сайти надавачів платіжних послуг за допомогою яких побутові споживачі мають можливість розраховуватися за електричну енергію.

Отже, при виборі платіжної системи за допомогою якої споживач бажає здійснити оплату за спожиту електричну енергію Споживача буде перенаправлено на сайт надавача таких послуг.

Крім того, на вкладці «реквізити для оплати» Споживач може самостійно скопіювати реквізити для оплати послуг та в подальшому в будь-якій іншій платіжній системі, банківській установі самостійно вказати реквізити та призначення платежу.

Отже, позивач за зустрічною позовною заявою не обмежується у праві здійснювати оплату за Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб, тобто Споживачі не зобов`язані проводити оплату через офіційний сайт ПрАТ «Харківенергозбут».

Враховуючи викладене, зустрічні позовні вимоги в частині зобов`язання ПрАТ «Харківенергозбут» змінити графу призначення платежу на сайті оплати за спожиту електричну енергію, таким чином, щоб саме Споживач вирішував, який текст вносити до цієї графи задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог первісної позовної заяви та стягнення солідарно з відповідачів на користь ПрАТ «Харківенергозбут» заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 137079,00 грн.

З підстав зазначених вище зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції №37660 від 22.08.2023, позивачем за первісним позовом були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн. (т. 1 а.с. 4).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачів за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн., тобто по 1342,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (ЄДРПОУ: 42206328, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_5 , МФО: 351823, код ЄДРПОУ: 42206328) заборгованість за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.07.2021 по 31.07.2023 в розмірі 137079 (сто тридцять сім тисяч сімдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» (ЄДРПОУ: 42206328, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, п/р АТ «Ощадбанк» НОМЕР_6 , МФО: 351823, код ЄДРПОУ: 42206328) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., тобто по 1342,00 грн. з кожного, та витрати на отримання інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 33 (тридцять три) грн. 00 коп., тобто по 16,50 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» (ЄДРПОУ: 42206328, адреса: 61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ).

Суддя С.О. Муратова