Решение № 128790940, 10.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року м. Київ справа №320/46053/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдінг»

до Житомирської митниці

про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдінг» з адміністративним позовом до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення Житомирської митниці від 28.06.2023 № UА101070/2023/000056/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA101070/2023/000299.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару подано відповідачу митну декларації № 23UA101070005879U0 та на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідачем протиправно визначено митну вартість імпортованих позивачем товарів, за ціною договорів щодо подібних (аналогічних) товарів, в результаті чого було збільшено митні платежі, відповідно, необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів, з урахуванням листа про неможливість подання інших додаткових документів, митницею відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За наслідками проведеної з декларантом консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митну вартість товарів за МД позивача було визначено за резервним методом. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам, визначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України, а також наявні обставини, визначені частиною 2 статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору неможливо.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.01.2024 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

16.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдинг» (ідентифікаційний код 41859998) зареєстровано в якості юридичної особи 10.01.2018.

20.03.2023 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. укладено Контракт № 21/03/2023, предметом якого є постачання на адресу ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» листового скла (флоат скла) (п. 1), умовами поставки визначено DAP або FCA (Місце завантаження INCOTERMS 2010) (п. 2), а також 1 00 % передоплата (п. 3). Спосіб доставки - самовивіз автомобільним транспортом.

21.03.2023 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. підписано додаток № 1 до контракту, відповідно до якого вартість товару - FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2.

12.04.2023 між ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» та HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. підписано додаток № 2 до контракту, відповідно до якого вартість скла FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 становить 3,50 Євро/м2, а скла LOW-E 1.1 4,00 мм 3210x2250 - 4,50 Євро/м2.

12.05.2023 HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. для TOB «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» виставлено проформу інвойс № 003/000403/2023 на загальну суму 9 930,94 Євро на товари: скло LOW-E 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2, загальною вартістю 9 652,86 Євро та скло FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2, загальною вартістю 278,08 Євро.

26.06.2023 ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» на користь HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. внесено передоплату за проформами інвойсами № 003/000403/2023 та № 003/000488/2023 на суму 19 861,88 Євро.

26.06.2023 HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. для TOB «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» виставлено інвойс № FZ/00009/6/2023 на товари: скло LOW-E 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2, загальною вартістю 9 652,86 Євро та скло FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2, загальною вартістю 278,08 Євро, загальною вартістю 9 930,94 Євро.

28.06.2023 товари: скло LOW-E 1.1 4,00 мм 321.0x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2, загальною вартістю 9 652,86 Євро та скло FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2, загальною вартістю 278,08 Євро, загальною вартістю 9 930,94 Євро, переміщені на підставі інвойсу № FZ/00009/6/2023 (проформа інвойс № 003/000403/2023), заявлено до митного оформлення в Житомирську митницю за МД № 23UA101070005879U0 (Рішення про коригування митної вартості № UA101070/2023/000056/1, що оскаржується).

Друга партія товару скло LOW-E 1.1 4,00 мм 3210x2250 в кількості 2 145,08 м2, вартістю 4,50 Євро/м2 та скло FLOAT CLEAR 4мм 3210x2250 в кількості 79,45 м2, вартістю 3,50 Євро/ м2, загальною вартістю 9 930,94 Євро, переміщена на підставі інвойсу № FZ/00008/6/2023 (проформа інвойс № 003/000488/2023), також заявлена до митного оформлення в Житомирську митницю 28.06.2023 за МД № 23UA101070005880U3 (Рішення про коригування митної вартості №UA101070/2023/000057/l).

Разом із МД № 23UA101070005879U0, в тому числі для підтвердження заявлені' митної вартості та транспортних витрат надано: Інвойс № FZ/00009/6/2023; CMR n 26.06.2023//2; сертифікати FRZ0400Z, BG002036 та CRZ0400BL; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та додаток № 2 до нього; проформа інвойс від 12.05.2023 № 003/000403/2023 на суму 9 930,94 Євро; квитанція SWIFT до проформ інвойсів N° 003/000403/2023 та № 003/000488/2023 на суму 19 861,88 Євро; довідка про транспортні витрати № 2606/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, оскільки перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ»; експортна декларація № 23PL311050Е0014925; декларація митної вартості.

28.06.2023 щодо товару, заявленого за МД № 23UA101070005879U0, Житомирською митницею винесено Рішення про коригування митної вартості № UA101070/2023/000056/1 та картку відмови № UA101070/2023/000299.

28.06.2023 товар оформлено за МД № 23UA101070005900U4 відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України, тобто зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпеченням сплат- різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

В подальшому, у зв`язку з оскарженням Рішень Житомирської митниці, та з урахуванням вже отриманих заперечень митниці в інших справах, за зверненням ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ» продавцем - компанією HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. надіслано лист від 11.09.2023 № 21/03/2023-1, яким підтверджено факт укладання контракту та умови поставки, повідомлено, що за адресою 17-220 Planta 88, Narewka знаходяться площі компанії з яких відбувається відвантаження, а також зазначено, що послуги з навантаження включено у ціну товару. Лист компанії HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. від 11.09.2023 № 21/03/2023-1.

Позивач, вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 50 Митного кодексу, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами першою та другою статті 52 Митного кодексу визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частин першої третьої статті 53 Митного кодексу, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з статтею 57 Митного кодексу, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті, письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з пи тань державної митної справи.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Досліджуючи спірні правовідносини судом встановлено, що при проведенні перевірки правильності розрахунку митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом визначення митної вартості, та відомостей, які містяться у наданих до митного оформлення документів, відповідачем встановлено розбіжності.

Так, у рішенні від 28.06.2023 № UА101070/2023/000056/1, митний орган як підстави для коригування митної вартості товару зазначив: «за результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічного товару (UA101070/2023/000300 від 17.01.2023, UA1010 70/2023/000733 від 01.02.2023) Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Поставка товару здійснюється відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 20.03.2023 N° 21/03/2023. З поданих до митного оформленню документів, а також автотранспортної накладної (CMR) вбачається, що транспортування товару здійснювалось покупцем самостійно. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N° 599, при заповненні графи 20 якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу подається калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу} товару за 1 кілометр маршруту. Натомість до митного оформлення надана довідку- калькуляцію від 18.05.2023 N° 6, складена покупцем товару, в якій зазначені неповні дані, у зв`язку із чим митний орган позбавлено можливості перевірити достовірність задекларованих витрат на транспортування товару. Відсутність розрахунку вартості транспортування товару, що складена безпосередньо покупцем товару, може свідчити про упередженість даних про фактичну вартість перевезення, що в ній зазначені, та створювати обґрунтовані сумніви щодо їх об`єктивності. Також, калькуляція транспортних витрат не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконанню перевезення. Таким чином, документ не містить достатніх відомостей, які свідчили б про те, що вона стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару. Вказаними в калькуляції транспортним засобом по зазначеному маршруту перевізником може бути здійснено необмежена кількість рейсів, які не стосуються перевезення оцінюваної партії товару. Таким чином відомості про витрати на транспортуванню оцінюваного транспортного засобу не базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, що позбавляє митний орган перевірити достовірність декларування витрат на транспортування, що відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України є складовою митної вартості. Враховуючи наведене вище, керуючись ч. З ст. 53 Митного кодексу України не надано додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5 )висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Згідно із ч. 6 ст. 54 Митного кодекс] України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару проводимо консультацію, в ході якої декларанту пропонуємо інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв`язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 11.04.2023 за МД № 23UA100110523889U8 (MUAI00110/2023/523889) - « 1. Скло термічно поліроване, у листах, не оброблене, неармоване .Скло прозоре товщина 4мм, розмір 321 (Д2250мм - Всього 2144.34м2.Торговельна марка SISECAM FLAT GLASSBnpoФHHK Trakya Glass Bulgaria EAD Країна виробництва B G Болгарія . » і складає 5,01 Євро/м2 за МД від 06.06.2023 М 23U A 204080006614lf (MUA204080/2023/006614) - Скло з низькоемісійним м`яким покриттям SO LA і CONTROL & LOWE GLASS SOLAR CONTROL 4мм, роз.3210 x 2250мм, термічно поліроване (флоат) неармоване, листове, що має поглинаючий шар, відбиваючий шар, енергозберігаюче, мультифункціональне, сонцезахисне (низькоемісійне покриття, що забезпечує підвищену теплоізоляцію), для контролю тепла та сонячної активності, використовується при виробництві вікон та склопакетів. Торговельна марка SISECAM Виробник Trakya Glass Bulgaria EAD Країна виробництва BG Болгарія .» і складає 5,82 Євро/м2».

Щодо витрат на транспортування, суд зазначає наступне.

До митного оформлення товарів за МД № 23UA101070005879U0, в тому числі для підтвердження заявленої митної вартості та транспортних витрат надано: Інвойс № FZ/00009/6/2023; CMR № 26.06.2023//2; сертифікати FRZ0400Z, BG002036 та CRZ0400BL; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та додаток № 2 до нього; проформа інвойс № 003/000403/2023; квитанція SWIFT до проформ інвойсів N° 003/000488/2023 та 003/000403/2023 на суму 19 861,88 Євро; довідка про транспортні витрати № 2606/1 та калькуляція транспортних витрат № 6 від 18.05.2023, оскільки перевезення здійснювалось власним автотранспортом ТОВ «ІНТЕРСТЕЙТ ТРЕЙДИНГ»; експортна декларація № 23PL311050E0014925; декларація митної вартості.

В Рішенні, з посиланням на положення наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення зазначено, що «подається калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту калькуляція транспортних витрат не містить інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення».

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (далі Наказ № 599) для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до частини другої статті 53 Кодексу, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: ... калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже зі змісту норми слідує, що калькуляція транспортних витрат є одним можливих, але не виключно обов`язкових документів, якими декларант може підтвердити понесені транспортні витрати.

Надана до митного оформлення калькуляція № 6 розрахована на 6 транспортних засобів, які належать підприємству, та містить інформацію про товар, маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення, а також витрати, понесені підприємством на пальне, на амортизацію, на виплату зарплати водію та податків, як власне і передбачено Наказом № 599.

В оскаржуваному рішенні відповідача, останній зазначає про те, що калькуляція має містити інформацію про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення, однак не наводить жодного нормативного документа, який би встановлював саме такі вимоги до калькуляції, в тому числі і з огляду на те, що Наказ № 599, на який посилається митниця, подібних положень не містить.

Суд зазначає, що калькуляція транспортних витрат, надана митному органу, окрім тарифної ставки, містить відомості містить відомості, визначені Наказом № 599, та про відсутність яких зазначено в Рішенні.

Щодо тарифу на перевезення, суд зазначає, що у кожній галузі промисловості є свої особливості визначення статей калькуляції собівартості виробленої продукції та/ або наданих послуг.

Основою для складання калькуляції на підприємстві, є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти й технічні умови, установлені для відповідної продукції (послуг), що затверджуються на підприємствах керівником або зазначені в нормативних документах.

Це ж стосується і визначення окремих тарифів на перевезення (транспортних, вантажних тарифів), в тому числі щодо їх обрахунку.

В основу вантажних тарифів покладено необхідні витрати по доставці вантажу, що визначає вартість перевезення, грошовим вираженням якої є транспортний тариф

Для обрахунку базою транспортних тарифів, є собівартість перевезення вантажів або пасажирів, до складу якої входить вартість засобів виробництва, які використовуються у процесі перевезення, заробітна плата працівників та інші витрати.

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Мінтрансу від 05.02.2001 № 65.

Відповідно до п. 2 Методичних рекомендацій - рекомендації можуть застосовуватись для цілей планування, ведення обліку і калькулювання собівартості перевезень вантажів і пасажирів, робіт і послуг, пов`язаних з транспортним процесом, як на транспортних підприємствах, так і на інших підприємствах, що виконують зазначені роботи (послуги), незалежно від форм власності і підпорядкування, але з врахуванням технологічних і організаційних особливостей кожного підприємства.

Конкретний перелік і склад статей калькулювання собівартості перевезень визначається підприємством. Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов`язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення (п. 3 Методичних рекомендацій).

ТОВ «Інтерстейт Трейдінг» не надає комерційних послуг з перевезення вантажів, відповідно, окремих транспортних тарифів на перевезення вантажів, на підприємстві не встановлено.

Калькуляція транспортних витрат, надана митному органу, складена за витратним принципом (собівартість перевезення), відповідно до якого собівартість перевезення фактично і є вартістю тарифу, оскільки не залежить від найменування і вартості вантажу, а також містить відомості щодо маршруту перевезення, витрат та вартості пального, амортизаційних витрат тощо, тоді як окремих транспортних тарифів на перевезення вантажів, на підприємстві не встановлено.

Крім того, відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджено Наказом № 599 складання та подання на підтвердження транспортних витрат Калькуляції передбачено саме у випадках, якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

Надана до митного оформлення Калькуляція містить розрахунок вартості транспортування, оскільки в ній зазначено маршрут перевезення PLANTA Польща - пункт пропуску Ягодин, Україна, його протяжність - 280 км, витрати на пальне - 5 209,02 грн. з розрахунку 31 літр на 100 км, витрати підприємства на амортизацію - 666,00 грн., зарплату водію та податки - 727,00 грн. та 160,00 грн. відповідно.

Також, окрім Калькуляції до митного оформлення надано Довідку про транспорті витрати, де зазначено, що транспортні витрати ТОВ «Інтерстейт Трейдинг» (код ЄДРПОУ 41859998) за маршрутом PLANTA (Польща) до державного кордону України п/п Ягодин - Дорохуськ у власному автомобілі державний № AI5366OP/AI0747XF складає 5209,02грн.

Номер автомобіля, зазначений в Довідці про транспортні витрати також зазначено в CMR та в експортній декларації, яка в свою чергу містить посилання на CMR та на інвойс. CMR та експортна декларація містять відповідно опис товару.

З огляду на зазначене подані до митного оформлення документи у сукупності є достатніми та підтверджують те, що обраховані транспортні витрати стосуються перевезення саме оцінюваної партії товару.

Суд бере до уваги також постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 31.01.2018 в справі № 810/2839/17, відповідно до якої «МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (в. вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати в даних правовідносинах, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Аналогічні висновки викладені і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.11.2019 в справі № 804/9754/15, де зазначено, що «Суд вважає за необхідне зазначити, що МК України не визначає вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому подані позивачем документи про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Щодо неподання запитуваних відповідачем документів, суд зазначає наступне.

З запиту митниці про надання документів слідує, що за результатами опрацювання документів, поданих до митного оформлення, на думку митного органу непідтвердженими витратами є витрати на транспортування, у зв`язку з чим декларанту необхідно надати 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) рахунок-проформа; 7) банківські платіжні документи, щ стосуються оцінюваного товару (передплата); 8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На запит митниці, декларант, листами № 2806/1 та № 2806/1-1 повідомив, що для підтвердження митної вартості по ВМД № 23UA101070005879U0 від 28.06.2023р.: SWIFT оплата від 23.06.2023; проформа-інвойс 003/000403/2023 від 12.05.2023р.; Калькуляція по транспортним витратам власними автомобілями № 6 від 18/05/2023р.; Експортна декларація відправника 23PL311050Е0014925 від 26.06.2023р.

В спірному Рішенні зазначено про ненадання декларантом додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, «а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5 (висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією».

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України, витребування документів можливе виключно у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При чому декларант зобов`язаний надати такі документи в разі їх наявності.

Як слідує з Рішення, так звані розбіжності, виявлені митним органом, пов`язані з відсутністю у калькуляції інформації про товар, що транспортувався, його опис, кількість, вагу, посилання на реквізити автотранспортного документа (CMR), календарний період часу виконання перевезення.

Метою витребування документів є уточнення заявлених відомостей та усунення виявлених розбіжностей, однак жоден з витребуваних документів, які не надано декларантом, не має відношення до встановлення чи уточнення обставин (витрат) перевезення, в тому числі уточнення статей калькуляції.

За приписами ч. З ст. 53 МК України слідує, що декларант зобов`язаний надати витребувані документи виключно за їх наявності та за умови «якщо» платежі здійснені, проведено страхування, витрати на перевезення не включені до ціни товарів тощо.

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, ТОВ «Інтерстейт Трейдінг» договори із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не на давались та не могли бути надані, оскільки такі договори не укладались та жодні треті особи не мають відношення до поставок, відповідно, жодних платежів, проведених третім особам на користь продавця, не здійснювалось.

До виконання контракту № 21/03/2023 посередники не залучались, відповідно і рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не могли бути надані на запит митниці.

З метою митного оформлення товарів ТОВ «Інтерстейт Трейдінг» додатково не замовляло експертних висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, враховуючи те, що якість товару підтверджено сертифікатом, який надавався до митного оформлення.

Щодо виписки з бухгалтерської документації, суд зазначає, що законодавством не встановлено вичерпний перелік бухгалтерських документів та їх форму, які декларант може подавати для підтвердження заявленої митної вартості товарів, оскільки він залежить від умов конкретної зовнішньоекономічної операції та системи оподаткування, на якій перебуває відповідний платник податків, форми ведення бухгалтерського обліку.

При цьому враховуючи різноманітність складових митної вартості, які відповідно до положень митного законодавства повинні включатись при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, а також методів її визначення, бухгалтерською документацією можуть бути підтверджені зокрема такі витрати, як: комісійні та брокерська винагорода; вартість упаковки; роялті; витрати на страхування; витрати на транспортування; витрати на навантаження, вивантаження, обробку товарів, пов`язану з їх транспортуванням; частина виручки від подальшого перепродажу товарів, що оцінюються тощо.

ТОВ «Інтерстейт Трейдінг» до митного оформлення товарів надавались проформа інвойс № 003/000403/2023, платіжна квитанція SWIFT, якою підтверджено передоплату за поставлені товари, а також калькуляція транспортних витрат, що, з огляду на вищезазначене, є бухгалтерською документацією, крім того, товари на час митного оформлення не були оприбутковані підприємством.

Крім того, квитанція SWIFT є банківським платіжним документи, що стосуються оцінюваного товару (передплата), містить посилання на проформу та контракт, відповідно ідентифікується з поставкою, підтверджує проведену передоплату за поставлений товар, надавалась до митного оформлення та зазначена в гр. 44 МД (код 3001).

Каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару до митного оформлення не надавались, оскільки продавець - HTG High Technology Glass Polska Sp. z o.o. не є виробником товарів, однак до митного оформлення надавались контракт та доповнення до контракту, яким визначено ціну на товари, що будуть поставлятись, (код 4100, 4103).

Таким чином, ненадання позивачем запитуваних документів за встановлених обставин не може бути достатньою підставою для відмови в митному оформленні товарів за 1 методом визначення митної вартості товарів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти, наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верхового Суду України у віл 31.03.2015 (справа № 21-127а15), в постановах Верховного Суду у складі колеї і суддів Касаційного адміністративного суду від 12.03.2021 (справа № 826/16699/16), від 19.03.2021 (справа № 820/5525/16), від 03.06.2021 (справа № 826/11011/16), від 15.02.2022 (справа № 809/315/17).

Крім того, відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в узагальненні практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв`язку із заявленим товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, а також за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості та для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Щодо коригування митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В Рішенні зазначено, що митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. З ст. 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД від 11.04.2023 № 23UA100110523889U8 (№UA100110/2023/523889) - « 1. Скло термічно поліроване, у листах, не оброблене, неармоване. Скло прозоре товщина 4мм, розмір 3210*2250мм - Всього 2144.34м2.

Торговельна марка SISECAM FLAT GLASS Виробник Trakya Glass Bulgaria EAD Країна виробництва BG Болгарія» і складає 5,01. Євро/м2 за МД від 06.06.2023 № 23UA204080006614U9 (№UA204080/2023/006614) - Скло з низькоемісійним м`яким покриттям SOLAR CONTROL & LOW-E GLASS SOLAR CONTROL 4мм, роз.3210 x 2250мм, термічно поліроване (флоат) неармоване, листове, що має поглинаючий шар, відбиваючий шар, енерго зберігаюче, мультифункціональне, сонцезахисне (низькоемісійне покриття, що забезпечує підвищену теплоізоляцію), для контролю тепла та сонячної активності, використовується при виробництві вікон та склопакетів. Торговельна марка SISECAM Виробник Trakya Glass Bulgaria EAD Країна виробництва BG Болгарія» і складає 5,82 Євро/м2.

Суд зазначає, що митний орган повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів.

Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в узагальненні практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, факт неподання декларантом додаткових документів, витребуваних митницею у зв`язку із заявленням товару за нижчою ціною, ніж рівень цін за подібні (аналогічні) товари, що є в ЄАІС, а також за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для відмови в оформленні товару за основним методом визначення митної вартості та для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників, наявних в цінові базі Держмитслужби.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.01.2022 в справа N° 520/11061/2020 зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. ... недоведення ознак подібності товарів та умов імпорту, за висновком суду першої інстанції, не дозволяє прирівнювати показники митної вартості таких товарів.

Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номери митних декларацій як на джерела цінової інформації не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості правоможності щодо митної вартості за резервним методом. Такі міркування суду першої інстанції узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 серпня 2018 року у справі № 804/1755/17 та від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 Наведені висновки також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах 18.11.2021 в справі № 200/6525/20-а, від 15.06.2021 в справі № 804/2584/16, від 24.04.2019 в справі № 820/638/17, від 09.04.2019 в справі № 825/1990/17, від 05.03.2019 в справі № 820/3786/16, від 19.02.2019 в справі № 805/2713/16-а, від 26.02.2019 в справі № 825/1071/16, від 05.02.2019 в справі № 820/11866/15 та ін.

З огляду на зазначене, у Рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номеру та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен був навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, умов імпорту тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, а також числові складові митної вартості, які донараховано між тим, як вбачається з Рішення, зазначено лише найменування товару, а також дату та номер митної декларації.

Однак, з тексту оскаржуваного Рішення неможливо встановити чи здійснене коригування відповідно до ч. 9 ст. 58 МК України, тобто на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню; чи митна вартість за відповідною митною декларацією, яка береться за основу, не була відкоригована митним органом або ж: рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того, непідтвердженими митний орган вважає витрати на транспортування, однак з тексту Рішення не можливо встановити чи враховано довжину маршруту перевезення, а також, спосіб перевезення товарів, оскільки витрати на перевезення власним автотранспортом є значно нижчими ніж перевезення за комерційними тарифами транспортними компаніями.

Викладене вище у сукупності свідчить про необґрунтованість оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою мити вартість вважається визнаною автоматично.

Митна вартість заявленого товару визначена за основним методом - за ціною контракту з додаванням транспортних витрат. Для підтвердження заявленої митної вартості ТОВ «Інтерстейт Трейдінг» подано: Інвойс № FZ/00009/6/2023; CMR № 26.06.2023//2; проформа інвойс № 003/000403/2023; квитанція SWIFT до проформ інвойсів № 003/000488/2023 та 003/000403/2023 на суму 19 861,88 Євро; сертифікати FRZ0400Z, BG002036 та CRZ0400BL; контракт № 21/03/2023 від 20.03.2023 та доповнення № 2 до нього; довідка про транспортні витрати № 2606/1 та калькуляція транспортних витрат № 6. Також, до митного оформлення надано експортну декларацію країни відправлення № 23PL311050E0014925, яка в розумінні ч. З ст. 53 МК України є документом, що подається на підтвердження митної вартості товарів.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Разом з тим митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а, адміністративне провадження №№ К/9901/7255/21, від 01.12.2023 у справі № 810/3766/16.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Доводи митного органу, наведені в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості є безпідставними, оскільки їх не підтверджено належними доказами.

Суд також зазначає, що сам факт зазначення нижчого рівня митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження цієї вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом.

Отже, висновки Київської митниці про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Таким чином, беручи до уваги викладене в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці від 28.06.2023 № UА101070/2023/000056/1 про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оскаржуваних карток відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 Кодексу).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн позивач надав: договір про надання правової допомоги №15/08/22/ІТ від 15.08.2022 та акт наданих послугвід 23.02.2024 та, відповідно, квитанцію про сплату 3 000 грн.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об`єм виконаної адвокатом роботи, сума 3 000 грн є співмірною, а тому відсутні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 368 грн.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 5 368 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Житомирської митниці, оскільки саме спірне рішення відповідача призвело до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдінг» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці від 28.06.2023 № UА101070/2023/000056/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101070/2023/000299.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Житомирської митниці (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 25, код ЄДРПОУ 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерстейт Трейдінг» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4А, офіс 139, код ЄДРПОУ 41859998) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 368 (вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп..

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.