Решение № 128790840, 10.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2025 року м. Київ справа №320/51548/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Державного підприємства «Укрводшлях»

про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника,

що перебуває у податковій заставі,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Укрводшлях», в якому просить суд надати позивачу дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на момент подачі позовної заяви згідно з відомостями інформаційно-комунікаційної системи ДПС «Податковий блок» за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 12 506 690,55 грн, у тому числі частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій на суму 9 510 333,39 грн та податку на прибуток на суму 2 996 357,16 грн.

Позивач вживав заходи щодо погашення податкової заборгованості, визначені Податковим кодексом України, однак, вжиті заходи не призвели до надходження коштів до бюджету для погашення податкового боргу відповідачем.

З цих підстав позивач просить надати дозвіл на погашення усієї податкової заборгованості за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позовна заява подана без достатніх правових підстав з огляду на посилання у ній на підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, яким врегульовано право звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, з рахунків.

Також відповідач посилається на безпідставність складення актів опису майна у податкову заставу від 09.12.2019, оскільки податковий борг, який утворився до 08.12.2019 у сумі 532 489,55 грн, був погашений відповідачем протягом 2019-2020 років, а з позовної заяви вбачається, що податковий борг утворився за період 2023 року сумі 12 506 690,55 грн.

Крім того, відповідач стверджує, що сума податкового зобов`язання, в забезпечення якої було складено акт опису майна та накладене обтяження, скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №640/6013/19 як протиправна.

Відповідач наголошує на тому, що згідно з податковою декларацією з ПДВ за листопад 2024 року загальна сума бюджетного відшкодування з ПДВ становить 13 160 379 грн та є більшою за суму податкового боргу, заявленою у межах цієї позовної заяви та, відповідно, є найбільш ліквідним джерелом погашення податкового боргу.

Крім того, сума податкового боргу продовжує зменшуватись за рахунок здійснення відповідачем вичерпних заходів з його погашення, зокрема взаємозаліком за рахунок часткового відшкодування податкового кредиту з ПДВ, а також звернення відповідача із наступною заявою про відшкодування ПДВ, яка буде використана в якості джерела погашення податкового боргу відповідачем.

Відповідач наголошує на неспівмірності заявлених позовних вимог розміру податкового боргу.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

13.01.20215 року та 14.01.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ДП «Укрводшлях» зареєстроване як юридична особа 27.06.1992 відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З інформації про розмір та структуру податкового боргу з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань вбачається, що податковий борг відповідача виник з 11.03.2024 згідно самостійно нарахованих податкових зобов`язань відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9384659567 від 28.02.2024 у сумі 9 225 803,39 грн. Крім того, контролюючим органом в порядку статті 129 ПК України нараховано пеню на загальну суму 284 530,00 грн.

Також з інформації про розмір та структуру податкового боргу вбачається, що податковий борг відповідача з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, вбачається, що податковий борг відповідача виник з 11.03.2024 згідно самостійно нарахованих податкових зобов`язань відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9384505600 від 27.02.2024 у сумі 2 944 273,31 грн. Крім того, контролюючим органом в порядку статті 129 ПК України нараховано пеню на загальну суму 52 083,85 грн.

09.12.2019 відповідачем сформовано податкову вимогу №39821-10, відповідно до якої станом на 08.12.2019 сума податкового боргу відповідача становила 532 489,55 грн, отриману відповідачем 24.12.2019.

Головним управління ДПС у м. Києві прийнято рішення від 14.02.2022 №96/26-15-13-03-23 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу.

Крім того, позивачем виносились рішення про опис майна у податкову заставу №39821-10 від 09.12.2019, на підставі якого було складено акт опису майна у податкову заставу №1/26-15-13-03-27 від 20.01.2021, яким у податкову заставу описано майно платника податків із зазначенням його вартості на загальну суму 4 769 677,64 грн, акт №89/26-15-13-07-27, яким у податкову заставу описано майно платника податків без зазначення його вартості, та №217/26-15-13-03-16 від 11.04.2024, яким у податкову заставу описано майно платника податків із зазначенням його вартості на загальну суму 18 263 525,46 грн.

Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.01.2021 №70419591 та від 27.10.2020 №68912417, 12.04.2024 №90261679 підтверджується реєстрація податкової застави.

З метою виконання рішення про стягнення податкового боргу позивачем до банківських установ надсилались платіжні інструкції, повернуті без виконання у зв`язку з оформленням платіжних інструкцій за іншим виконавчим документом, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках, а також у зв`язку з цільовим призначенням рахунків згідно переліку рахунків, який міститься в матеріалах справи.

Оскільки заходи стягнення, вжиті позивачем, не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту також ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Норми підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлюють, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

Пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями статті 95 ПК України.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Нормами пункту 95.3 статті 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що податковий борг платника податків може бути погашений за рахунок будь-якого майна такого платника, переданого у податкову заставу, при цьому рішення про погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі приймається на підставі рішення суду.

Тобто, обов`язковими умовами, наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із даним позовом є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення контролюючого органу до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків - боржника у податковій заставі.

Сукупність вказаних обставин наділяє контролюючий орган правом на звернення до суду із позовом про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21, від 23.03.2023 у справі №520/15977/2020 тощо.

Отже, положеннями ПК України встановлено черговість вжиття контролюючим органом заходів для погашення податкового боргу: спочатку вчиняються дії для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Тобто, звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку. І лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутись до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Суд зазначає, що до предмету доказування у справі, що розглядається, входять обставини щодо переліку усіх відкритих платником податків банківських рахунків, наявність/відсутність на таких рахунках грошових коштів, необхідних для погашення наявної у відповідача суми податкового боргу, а також вчинення податковим органом дій щодо стягнення коштів з таких рахунків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 15.11.2022 ( справа №807/675/16), від 06.12.2022 (справа №813/4632/16) та від 24.02.2023 (справа №826/17041/14).

Позивач в адміністративному позові зазначає про наявність у відповідача податкового боргу на загальну суму 12 506 690,55 грн, який складається з:

- частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань вбачається, який виник з 11.03.2024 згідно самостійно нарахованих податкових зобов`язань відповідно до розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями №9384659567 від 28.02.2024 у сумі 9 225 803,39 грн. Крім того, контролюючим органом в порядку статті 129 ПК України нараховано пеню на загальну суму 284 530,00 грн;

- з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, який виник з 11.03.2024 згідно самостійно нарахованих податкових зобов`язань відповідно до податкової декларації з податку на прибуток підприємств №9384505600 від 27.02.2024 у сумі 2 944 273,31 грн. Крім того, контролюючим органом в порядку статті 129 ПК України нараховано пеню на загальну суму 52 083,85 грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, формування позивачем податкової вимоги від 09.12.2019 №39821-10 та винесення рішення про опис майна у податкову заставу №39821-10 від 09.12.2019.

14 лютого 2022 року заступником начальника ГУ ДПС у м. Києві відповідно до положень пункту 95.5 статті 95 ПК України прийнято рішення №96/26-15-13-03-23 про стягнення коштів платника податків (відповідача) з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. У рішенні зазначено про стягнення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах.

На підставі означеного рішення позивачем складено акти опису майна у податкову заставу №39821-10 від 09.12.2019, на підставі якого було складено акт опису майна у податкову заставу №1/26-15-13-03-27 від 20.01.2021, яким у податкову заставу описано майно платника податків із зазначенням його вартості на загальну суму 4 769 677,64 грн, акт №89/26-15-13-07-27, яким у податкову заставу описано майно платника податків без зазначення його вартості, та №217/26-15-13-03-16 від 11.04.2024, яким у податкову заставу описано майно платника податків із зазначенням його вартості на загальну суму 18 263 525,46 грн.

Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.01.2021 №70419591 та від 27.10.2020 №68912417, 12.04.2024 №90261679 підтверджується реєстрація податкової застави.

Відповідно до довідки ГУ ДПС у м. Києві без номера та без дати, станом на 10.10.2024 згідно з даними ІКС «Податковий Блок» у відповідача наявні 15 відкритих банківських рахунків в АТ «УкрСиббанк, Головне управління АТ Ощад м .Київ, АТ «Сенс Банк», АТ «Райффайзен Банк».

З метою виконання рішення суду про стягнення податкового боргу позивачем до банківських установ надсилались платіжні інструкції від 28.08.2024, 29.08.2024, повернуті без виконання у зв`язку з тим, що ця платіжна інструкція надійшла до банку за іншим документом про арешт коштів, ніж той, для забезпечення виконання якого накладено арешт, у зв`язку з відсутністю на рахунку коштів, а також у зв`язку з тим, що рахунок є цільовим, на якому обліковуються страхові внески, що надійшли від Фонду соціального страхування з тимчасової страти працездатності.

Означені обставини, на переконання суду, свідчать про здійснення контролюючим органом заходів щодо стягнення з відповідача податкового боргу

Відповідно до абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України, у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.

Тобто, рішення керівника контролюючого органу без звернення до суду про стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках може бути прийняте лише у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки.

Водночас матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вчинення контролюючим органом дій, направлених на стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2024 у справі № 400/11548/23 виснував, що з аналізу положень пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства вбачається, що за наявності відповідних обставин, а саме:

1) якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені Податковим кодексом України строки, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та

2) відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, контролюючий орган за рішенням його керівника (його заступника або уповноваженої особи) наділений правом для здійснення стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, без звернення до суду.

Водночас, матеріали справи містять копії платіжних доручень від 14.05.2021 №75025774 та від 10.09.2021 №84767061 про отримане відповідачем бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 3 407 953,44 грн та 5 876 963,27 грн відповідно.

Крім того, з податкової декларації з ПДВ за листопад 2024 року вбачається про відображення відповідачем суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає відшкодуванню, у розмірі 5 224 265 грн та суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 7 846 972 грн.

В свою чергу, позивачем не надано доказів, якими б підтверджувалась відсутність або наявність у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення відповідачу помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість як однієї з обов`язкових передумов для звернення до суду з цим позовом.

З огляду на зазначене, суд вважає, що позивачем не було здійснено усі передбачені ПК України заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу, на суму якого ГУ ДПС у м. Києві просить надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, підстав для відшкодування позивачу понесених при подачі позову судових витрат немає.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.