Постановление суда № 128786423, 09.07.2025, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.07.2025Справа № 554/928/23 Провадження № 1-кп/554/509/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«09» липня 2025року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 ,у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,

обвинувачених ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників обвинувачених адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходуу видітримання під вартою строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393 640 грн. Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_9 створив організовану групу для вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень корисливого спрямування на території м. Полтави та Полтавської області, наразі обвинувачується у вчиненні умисних корисливих особливо тяжких кримінальних правопорушень, які вчинив у складі організованої групи, з метою заволодіння чужим майном у великих та особливо великих розмірах, з проникненням у житло, інші приміщення чи сховища. Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_9 переховувався від органу досудового розслідування. Ухвалою слідчого судді надавався дозвіл на затримання ОСОБА_9 з метою його приводу для розгляду клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у виді триманні під вартою. Обвинувачений офіційно не працевлаштований, а отже не має постійного джерела доходів та засобів існування, в нього відсутні міцні соціальні зв?язки, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_9 може вчинити інше кримінальне правопорушення та, з метою ухилення від кримінального покарання, може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду. Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків по кримінальному провадженню, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставини кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Таким чином, прокурор вважає, що існують ризики, передбачені п.п.1-5 ч.1 ст. 177 КПК України. Також, на думку прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому просить продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393 640 грн.

Також у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обов`язків, покладених судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строком на 2 місяці, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись з Полтавської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками по кримінальному провадженню. Клопотання обґрунтовано тим, що на теперішній час строк дії обов`язків, визначених ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2022 року при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спливає, розглянути кримінальне провадження до спливу строку дії обов`язків, покладених судом, не можливо, підстав для обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із заставою, немає, ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшились та не змінились, тому по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у продовженні обов`язків в рамках запобіжного заходу у вигляді застави.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх захисник адвокат ОСОБА_10 не заперечували проти продовження обов?язків, покладених судом при застосуванні запобіжного заходу.

Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на більш м`який або зменшити розмір застави до мінімального розміру.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_11 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, підтримала позицію свого підзахисного, просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 на більш м`який або зменшити розмір застави до мінімального. Зазначила, що всі ризики, вказані прокурором в клопотанні, вже не актуальні, вони були наявні на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. ОСОБА_9 перебуває під вартою вже більше трьох років, тому про наявність яких ризиків може йти мова. Він має дружину. Дитину, має постійне місце проживання. Те, що він був в розшуку враховувалось слідчим суддею під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, в розшук він був оголошений незаконно.

Також, в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2022 року (№554/4919/22) в межах вказаного кримінального провадження, на грошові кошти та майно належне потерпілому, а саме: 26 банкнот номіналом по 1000 грн. загальною сумою 26000 грн.; 65 банкнот номіналом по 100 грн. загальною сумою 6500 грн.; 15 банкнот номіналом по 200 грн. загальною сумою 3 000 грн.; 278 банкнот номіналом по 500 грн. загальною сумою 139000 грн.; 199 банкнот номіналом по 10 грн. загальною сумою 1 990 грн.; 22 банкноти номіналом по 100 Євро загальною сумою 2 200 Євро; 116 банкнот номіналом по 50 Євро загальною сумою 5800 Євро; 4 банкноти номіналом по 100 доларів США загальною сумою 400 доларів США; сейф чорного кольору «GRIFFON». Клопотання обґрунтоване тим, що вказане майно належить потерпілому ОСОБА_7 , який в наслідок російської агресії проти України виїхав до Польщі з дружиною та своєю неповнолітньою дитиною, де тимчасово проживає і по сьогоднішній день. Так як, підприємницьку діяльність він не здійснює і тимчасово не працює, доходи відсутні, відповідно проживати в іншій країні досить складно. В наслідок арешту майна ОСОБА_7 не може повноцінно володіти та розпоряджатись належним йому майном, а саме грошовими коштами. Також, адвокат зазначив, що обвинувачені визнають провину у скоєнні кримінального правопорушення, по якому потерпілим є ОСОБА_7 , органом досудового розслідування всі необхідні процесуальні дії з приводу арештованого майна були виконані, в зв`язку з чим наразі відпала необхідність в арешті належного йому майна.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна. Суду пояснив, що необхідність в арешті належного потерпілому майна на даний час продовжує існувати, адже ще не були допитані самі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили на початку судового розгляду, що визнають провину по вказаному епізоду, але обвинувачений ОСОБА_9 вказаний епізод взагалі не визнає. Свідки у вказаному кримінальному провадженні також ще не допитувались, письмові докази в повному обсязі не досліджені, а тому стверджувати, що відпала необхідність в арешті вказаного майна передчасно.

Інші учасники кримінального провадження не заперечували проти задоволення клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна.

Суд, вислухавши доводи клопотання прокурора, доводи клопотання представника потерпілого, думку обвинувачених та інших учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 331 КПК України під чассудового розглядусуд заклопотанням сторониобвинувачення абозахисту маєправо своєюухвалою змінити,скасувати,обрати абопродовжити запобіжнийзахід щодообвинуваченого. Вирішенняпитання судомщодо запобіжногозаходу відбуваєтьсяв порядку,передбаченому главою18КПК України. Занаявності клопотаньсуд підчас судовогорозгляду зобов`язанийрозглянути питаннядоцільності продовженнязапобіжного заходудо закінченнядвомісячного строкуз дняйого застосування.За результатамирозгляду питаннясуд своєювмотивованою ухвалоюскасовує,змінює запобіжнийзахід абопродовжує йогодію настрок,що неможе перевищуватидвох місяців.

З вимог ч. 1 ст. 131 КПК України вбачається, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.

Так,під часрозгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніхпідстав вважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходівдля запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбаченихчастиною першоюцієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розглядуклопотання прозастосування запобіжногозаходу слідчийсуддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.

З вимог ч.ч.4,5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 27, ч.5 ст. 185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який під час судового розгляду неодноразово продовжувався, останнього разу зазначений запобіжний захід було продовжено до 14.07.2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 130 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 393 640 грн.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, суд враховує, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом`якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.

Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Так, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні умисних, особливо тяжких кримінальних правопорушеннях, які вчинювались організованою групою, в умовах воєнного стану, були поєднані з проникненням у житло, інші приміщення чи сховища, у великих та особливо великих розмірах, що завдало значної шкоди потерпілим. За вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Судом також встановлено, що під час досудового розслідування ОСОБА_9 ухилявся від явок до слідчого для допиту в якості підозрюваного, у зв?язку із чим ухвалою слідчого судді Октябського районного суду м. Полтави надавався дозвіл на затриманняОСОБА_9 , з метою приводу до суду для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі якої ОСОБА_9 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_9 переховувався від органів досудового розслідування.

Тому, суд, вважає, що прокурором доведено, що обвинувачений, з метою уникнення можливого покарання за вчинені злочини, може ухилятися і від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєні злочини.

Таким чином,у судує достатніпідстави вважати,що ОСОБА_9 ,з метоюухилення відкримінальної відповідальності,може безперешкод залишитимісце свого проживання та переховуватися від суду.

Також наявні ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, анкетні дані яких йому відомі, що унеможливить об?єктивний судовий розгляд провадження. Так, судовий розгляд кримінального провадження, за клопотанням обвинувачених, розпочався спочатку, свідки ще судом не були допитувались, а отже останній, з метою зміни показів свідками, може вдатися до відповідних дій.

Щодо ризики впливу на потерпілих, то суд зазначає, що двоє потерпілих вже допитані судом, а потерпілий ОСОБА_7 , зі злів сторони захисту, на сьогодні перебуває за кордоном, а тому вплив на нього з боку обвинуваченого є малоймовірним.

Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає таким, що також може справдитись, адже, обвинувачений офіційно не працевлаштований, а отже в нього відсутні постійні джерела доходу та законні засоби до існування. Крім того, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 наявне ще одне кримінальне провадження за ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, проте, вказане не завадило останньому вчинити особливо тяжкі кримінальні правопорушення проти власності, у яких він наразі обвинувачується.

Таким чином, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні і суд погоджується з доводами прокурора щодо їх наявності, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Щодо наявності ризиків, передбачених п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, то прокурор не обґрунтував, яким саме чином ОСОБА_9 може знищити, сховати або створити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже досудове розслідування завершено, всі докази по кримінальному провадження стороною обвинувачення зібрані, а також перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадження та вважає посилання на такі ризики лише його припущенням.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане,якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу,який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений, з метою уникнення покарання, передбаченого за інкриміновані кримінальні правопорушення,може вдатися до відповідних дій.

Враховуючи фактичні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_9 , а саме умисні, особливо тяжкі кримінальні правопорушення, вчинені повторно, організованою групою, в умовах воєнного стану, поєднані з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, у великих та особливо великих розмірах, свідчать про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес.

Крім того, слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень.

З урахуванням вимог ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст.177,178, 183,194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_9 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_9 , обставинам вчинення ним вказаних злочинів, вагомості наявних доказів по кримінальному провадженню, тяжкості покарання, що загрожує, у разі визнання його винуватими у кримінальних правопорушеннях, особі обвинуваченого, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків, вчиненню інших кримінальних правопорушень, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_9 слід продовжити обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Крім того, ч.3 ст. 184 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено у яких кримінальних провадженнях слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави.

Вказане кримінальне провадження у такому переліку відсутнє, а тому суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов?язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Положеннями ч. 5 ст. 182 КК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд звертає увагу, що положення КПК та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан підозрюваного; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу підозрюваного; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «професійне середовище» підозрюваного; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

При визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, тобто був достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув?язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Сума шкоди у кримінальному провадженні може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями, як то серйозність вчиненого злочину, ризик втечі тощо.

З урахуванням обставин кримінальнихправопорушень,в томучислі і розмірузавданої майновоїшкоди,майнового тасімейного стануобвинуваченого,інших данихпро йогоособу,ризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,а такожтієї обставини,що відносно ОСОБА_9 є внаявності іншекримінальне провадження№12017060170001091від 01.11.2017за ч. 3 ст.187, ч.4 ст. 187, ч.1 ст. 263 КК України, за яким обвинуваченим вже було сплачено заставу, проте не завадило останньому вчинити нові особливо тяжкі кримінальні правопорушення проти власності, за якими він тепер обвинувачується, а також ту обставину, що з часу визначення судом застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, минуло більш ніж 1,5 місяці, за цей час обвинувачений її не сплатив, а отже вказане свідчить про непомірність такої суми для обвинуваченого, при цьому, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження та її тривалість через об?єктивні причини, очевидну неможливість виконання умов застави, що фактично призводить до подальшого ув?язнення обвинуваченого та перетворює запобіжний захід на безальтернативний, суд приходить до висновку, що у даному випадку слід зменшити розмірзастави ранішевизначений судом до120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на сьогодні становить 363 360 грн.

Даних щодо не співмірності такого розміру застави обставинам кримінального провадження матеріали кримінального провадження не містять.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обов`язків, покладених судом при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд виходить з наступного:

Судом встановлено, що 02.09.2022 року ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить на день постановлення ухвали 496 200,00 грн.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду міста Полтави від 02.09.2022 обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить на день постановлення ухвали 520 000 грн.

Вказаними ухвалами, у разі сплати застави, покладено на обвинувачених обов?язки, а саме: - прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; - не виїжджати за межі м. Полтави та Полтавської області без згоди слідчого, прокурора, суду; - не спілкуватись зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В подальшому обвинувачені були звільнені з-під варти, у зв?язку із сплатою застави.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченим, покладених на них обов`язків, суд враховує, що покладення на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов?язків є обґрунтованими, співмірними з існуючими ризиками, передбаченими п.п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, відповідає даним про осіб обвинувачених, тяжкості кримінальних правопорушень та їх наслідкам, застосований до них саме такий запобіжний захід може як запобігти ймовірним ризикам, так і забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов?язків. До того жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у продовженні раніше покладених на обвинувачених обов?язків відпала, судом не встановлено, що свідчить про дієвість їх застосування.

Обвинувачені згодні з продовженням строку дії обов`язків, покладених на них судом, при застосуванні запобіжного заходу.

На підставі вищевикладеного, з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження строку дії обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, покладених судом на обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , строком на два місяці.

З приводу заявленого представником потерпілого ОСОБА_7 адвокатом ОСОБА_8 клопотання про скасування арешту майна, суд зазначає наступне.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.

Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. (абзац 2 частина перша статті 174 КПК України).

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 16.09.2022 року накладено арешт на грошові кошти та речі, а саме: 26 банкнот номіналом по 1000 грн. загальною сумою 26000 грн.; 65 банкнот номіналом по 100 грн. загальною сумою 6500 грн.; 15 банкнот номіналом по 200 грн. загальною сумою 3 000 грн.; 278 банкнот номіналом по 500 грн. загальною сумою 139000 грн.; 199 банкнот номіналом по 10 грн. загальною сумою 1 990 грн.; 22 банкноти номіналом по 100 Євро загальною сумою 2 200 Євро; 116 банкнот номіналом по 50 Євро загальною сумою 5800 Євро; 4 банкноти номіналом по 100 доларів США загальною сумою 400 доларів США; сейф чорного кольору «GRIFFON», належні потерпілому ОСОБА_7 .

Під час розгляду клопотання про накладення арешту слідчим суддею встановлено, що вказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, оскільки це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Суд відхиляє доводи представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 , зазначені ним у клопотанні про скасування арешту майна.

Так, згідно обвинувального акту кримінальне правопорушення, по якому потерпілим визнаний ОСОБА_7 вчинено всіма обвинуваченими. Проте, лише обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на початку судового розгляду зазначили, що повністю визнають свою провину по вказаному епізоду. Разом з тим, показання, відповідно до встановленого порядку, вони ще не надавали. Обвинувачений ОСОБА_9 провину по вказаному епізоду злочину не визнав, які і по іншим епізодам також.

Судовий розгляд кримінального провадження, за клопотанням обвинувачених, розпочався спочатку, свідки ще судом не допитувались, суд знаходиться на стадії дослідження письмових доказів, письмові докази по епізоду потерпілого ОСОБА_7 ще не досліджувались, а тому стверджувати, що відпала необхідність в арешті вказаного майна передчасно.

Крім того, суд наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, а отже такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними та співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що потреби в діях саме такого заходу забезпечення кримінального провадження виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи власника майна з метою виконання завдань кримінального провадження.

Враховуючи викладене, а також розумність і співмірність обмеження права власності з метою виконання завдань кримінального провадження, суд вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України, не доведено, що потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, відпала, в зв?язку із чим у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 174, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 393 640 грн. задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 06 вересня 2025 року, включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 120 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 363 360 грн. та визначенням обов?язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до суду за викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та/або проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт/паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в?їзд в Україну.

Термін дії обов?язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 /два/ місяці, тобто до 09 вересня 2025 року.

Визначити строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 06 вересня 2025 року, включно.

Клопотання процесуального прокурора ОСОБА_6 про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 строку дії обов`язків, покладених на них судом при застосуванні запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строк дії обов`язків, покладених на них ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.09.2022 року при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням застави, строком на 2 /два/ місяці, а саме:

1) прибувати за кожним викликом до суду;

2) не відлучатись з Полтавської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;

Визначити строк дії ухвали в цій частині до 09 вересня 2025 року, включно.

У задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам кримінального провадження, до відома, а ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23» та Полтавському РУП ГУНП в Полтавській області, для виконання.

На ухвалу в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

У разі, якщо особа перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Шевченківського районного

суду міста Полтави: ОСОБА_1