Решение № 128778796, 10.07.2025, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1970/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"10" липня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 18 квітня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №18.04.2024-100002859 (кредитної лінії).

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 62 днів з дня надання, з первинним строком кредитування в 31 день (продовжується в межах загального строку кредитування), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 18 червня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним за пільговою процентною ставкою у розмірі 2 % за кожен день користування коштами (сплачується протягом первинного періоду користування кредитом та протягом кожного 31 дня з дня отримання чергового траншу), а також проценти за стандартною ставкою у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом загального періоду.

У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання остання зобов`язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 100 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 912,5 % річних за період прострочення.

Проте позичальниця свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18 червня 2024 року виникла заборгованість у загальному розмірі 11 580 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 18 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року) 5 580 грн;

-нарахована неустойка 2 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача Балюх Є.О. не з`явився, проте у позові просив про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача у позові не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах позовних вимог та на підставі поданих доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 18 квітня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №18.04.2024-100002859 (кредитної лінії).

Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 4 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 62 днів з дня надання, з первинним строком кредитування в 31 день (продовжується в межах загального строку кредитування), а відповідачка зобов`язалася повернути кредит до 18 червня 2024 року, а також сплачувати проценти за користування ним за пільговою процентною ставкою у розмірі 2 % за кожен день користування коштами (сплачується протягом первинного періоду користування кредитом та протягом кожного 31 дня з дня отримання чергового траншу), а також проценти за стандартною ставкою у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом протягом загального періоду.

У разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання остання зобов`язалася сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 100 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 912,5 % річних за період прострочення.

Згідноч. 1 ст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦКУкраїни передбачає, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідноч. 1 ст. 628 ЦК Українизміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2ст. 639 ЦК Україниякщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «Споживчий Центр».

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 12) вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» повністю виконало взяті на себе зобов`язання перед позичальницею шляхом перерахування 18 квітня 2024 року кредитних коштів у розмірі 4000 грн на зазначену в кредитному договорі банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 .

У той же час, позичальниця взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 18 червня 2024 року їй нараховано заборгованість у загальному розмірі 11 580 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 18 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року) 5 580 грн;

-нарахована неустойка 2 000 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з наданим розрахунком процентів за користування кредитом у зв`язку з наступним.

Суд констатує, що проценти дійсно нараховані відповідно до умов кредитного договору (в тому числі за узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування).

Однак умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинностіЗаконом України«Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За встановленого, оскільки кредитний договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує денну ставку в 1,5 %, починаючи зі 121 дня (тобто з 22 квітня 2024 року) є нікчемними, а нарахування процентів протягом вказаного періоду повинно здійснюватися за денною ставкою не більше 1,5 %.

Зокрема, денна ставка за договором, розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору, становить 2,25 % (п. 9 договору), однак, виходячи з розміру кредиту, строку кредитування, інших умов, за період з 22 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року повинна становити не більше 1,5 %. Зокрема, 3480 грн (загальні витрати за кредитом згідно денної ставки в 1,5 %)/4 000 (розмір кредиту) / 58 (днів користування кредитом з 22 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року) х 100, що відповідає процентній ставці 1,5 % за день користування кредитом (співвідноситься з денною процентною ставкою).

Таким чином, заборгованість за процентами до стягнення становить 3800 грн (320 грн (проценти, нараховані за ставкою 2 % на день за період з 18 квітня 2024 року до 21 квітня 2024 року) + 3480 грн (проценти, нараховані за ставкою 1,5 % на день за період з 22 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року (включно)).

Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18Прикінцевих та перехідних положень ЦК України уперіод дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положеньта ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.

За встановленого, нарахована позивачем неустойка (пеня) не підлягає стягненню.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 7800 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 4 000 грн;

-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 18 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року) 3 800 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 1631,73 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства зобмеженою відповідальністю«Споживчий центр»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №18.04.2024-100002859 від 18 квітня 2024 року, що утворилася станом на 18 червня 2024 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 18 квітня 2024 року до 18 червня 2024 року) у розмірі 3800 (три тисячі вісімсот) гривень, а всього в загальному розмірі 7 800 (сім тисяч вісімсот) гривень, а також в повернення 1 631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) гривню 73 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв