Постановление суда № 128766764, 10.07.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 липня 2025 рокуСправа № 160/17792/25 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бухтіярова М.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить:

-визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради №169/60 від 18.12.2024 року «Про затвердження проекту внесення змін до детального плану території у районі вул. Широкої та вул. Бєляєва, затвердженого рішенням міської ради від 24.02.2021 № 326/4 (Амур-Нижньодніпровський район).

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі встановлено, що позов подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 КАС України.

Ухвалою суду від 23.06.2025 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено, позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду засвідченої належним чином копії документа на підтвердження адміністративної процесуальної дієздатності позивача (паспорту чи іншого документу, що посвідчує особу позивача); оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цього адміністративного позову у розмірі 968,96, сплаченого в установленому порядку, або належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Копія ухвали суду від 23.06.2025 скерована позивачу через підсистему «Електронний суд».

Пунктом 1 частини першої статті 241 КАС України до судових рішень віднесено ухвали.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа документ в електронному вигляді «ст.169 ч.1,2 «Ухвала про залишення позовної заяви без руху» від 23.06.2025 у справі №160/17792/25 (суддя Бухтіярова М.М.) було надіслано одержувачу Васильєву Павлу Сергійовичу та доставлена до електронного кабінету.

Враховуючи викладене, а також те, що ухвала суду є різновидом судового рішення у відповідності до статті 241 КАС України, копію ухвали суду від 23.06.2025 доставлено до електронного кабінету позивача, суд дійшов висновку, що він є належним чином повідомленим про залишення його позову без руху.

27.06.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Дослідивши подані позивачем документи на виконання вимог ухвали від 23.06.2025, суд доходить висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.3 ст.161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з позовом.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.

Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлено ставку судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з п.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру.

За таких обставин, судовий збір за подання до суду цієї позовної заяви становить 968,96грн.

Однак, до позовних матеріалів не надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 23.06.2025 у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено та встановлено позивачеві строк для надання доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, або належних доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення від сплати судового збору.

Однак, на вимогу суду позивачем також не надано доказів сплати судового збору.

У заяві про усунення недоліків від 27.06.2025 позивачем повторно зазначено про скрутне матеріальне становище, а також про непогодження з ухвалою суду від 23.06.2025, долучивши витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7) від 22.06.2025, лист ГУНП в Дніпропетровській області №94021-2025 від 19.06.2025, лист НП України №40670-2025 від 18.03.2025, та просив врахувати рішення судів «по іншим своїм справам» про звільнення його від сплати судового збору.

Оцінюючі зазначені аргументи у призмі вимог статті 8 Закону України «Про судовий збір» та статті 133 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів існування умов, з якими законодавець пов`язує можливість звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду.

Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульовані статтею 133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 статті 8 Закону України № 3674-VІ «Про судовий збір».

Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

При цьому, з аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Отже, частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати належні докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

На підтвердження свого матеріального стану позивачем до позовних матеріалів було долучено лист від 19.05.2025 з Райффазенбанку, витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січень 2024 по квітень 2025 рр., витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також лист ГУНП в Дніпропетровській області №94021-2025 від 19.06.2025 та лист Національної поліції України №40670-2025 від 18.03.2025.

Суд зазначає, що лист від 19.05.2025 з Райффазенбанку про наявність коштів на активному рахунку в сумі 0,99грн. не свідчить про відсутність у позивача коштів на рахунках у інших банківських установах.

Відомостей щодо коштів на рахунках у інших банківських установах не надано.

Витяг з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), наданий позивачем, не може бути врахований судом, оскільки взагалі не містить відомостей щодо коду страхувальника, найменування страхувальника, що ставить під сумнів дані, що такий містить.

При цьому, зазначаючи про активний пошук роботи для працевлаштування, позивачем жодних доказів відповідному не надано.

Листи ГУНП в Дніпропетровській області №94021-2025 від 19.06.2025 та Національної поліції України №40670-2025 від 18.03.2025 не містять жодних відомостей щодо майнового стану позивача.

Щодо наданих позивачем відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, суд зазначає, що основна функція Державного реєстру фізичних осіб платників податків це облік доходів, з яких утримуються податки та збори.

Соціальні допомоги, пенсії та інші державні допомоги не відображаються у відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Отже, відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків не в повній мірі відображають дані про об`єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання позову, оскільки позивач може мати і інші джерела доходу для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема, для сплати судового збору, як-то державні допомоги, вклади, нерухоме та рухоме майно, з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо,

Суд зазначає, що за численною практикою Верховного Суду достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік. Закон України «Про судовий збір» не містить визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують незадовільний майновий стан особи. Усі докази на підтвердження майнового стану досліджуються судом у сукупністю з іншими доказами.

Поряд з цим, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України позивач ОСОБА_1 є адвокатом, 21.08.2020 отримав свідоцтво №4891 про право на заняття адвокатською діяльністю, здійснює індивідуальну адвокатську діяльність, контактна інформація: е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідає електронній пошті, зазначеній у позовній заяві.

Відомості щодо зупинення адвокатської діяльності Єдиний реєстр адвокатів України не містить.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень позивач активно бере участь у різних судових провадженнях як представник (позивача, відповідача, заявника, скаржника тощо), у тому числі упродовж 2024 року.

Наведені обставини у їх сукупності дають підстави для висновку про непідтвердження позивачем належними та допустимими доказами наявність скрутного майнового стану.

Щодо посилань позивача на ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №160/6825/25, від 26.05.2025 у справі №160/7240/25, від 20.05.2025 у справі №160/9279/25, від 17.02.2025 у справі №160/378/25, суд зазначає, що звільнення позивача від сплати судового збору відбулось за подачу апеляційної скарги на судові рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, постановлені у інших справах, що не зумовлює автоматичне звільнення від сплати судового збору в інших справах, у яких позивачем є ОСОБА_1 .

Щодо зауважень позивача у заяві про усунення недоліків від 27.06.2025 про те, що суддею Бухтіяровою М.М. у справі №160/14874/25 звільнено його від сплати судового збору, суд зазначає, що обставини наявності у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю стали відомі суду вже після відкриття провадження у справі, а отже на час прийняття рішення про звільнення від сплати судового збору у суду не було підстав сумніватись у відомостях, повідомлених позивачем.

Суд звертає увагу, що у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору може мати місце лише за наявності виключних обставин.

Ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища зумовлює відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору.

Своєю чергою, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 (справа «Креуз проти Польщі») «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Така позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 10.10.2024 у справі № 580/381/21.

З огляду на викладене, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених ним підстав задоволенню не підлягає.

Суд зауважує, що у позивача був достатній строк для усунення недоліків.

Враховуючи, що станом на 10.07.2025 вимоги суду в ухвалі від 23.06.2025 не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, суд вважає, що в даному випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст.169, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення - повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та долученими документами.

Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст.294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова