Решение № 128736432, 09.07.2025, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2025 року Справа № 480/9178/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9178/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30 вересня 2024 р. № 184250012062 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання у Московському архітектурному інституті з 01.12.1984 р. по 31.08.1985 р. та з 01.09.1985 р. по 04.03.1991 р та періоди роботи на території російської федерації - 01.01.1992-01.10.1992; 20.08.1993-17.05.1995; 18.05.1995-28.02.1997; 03.03.1997-01.06.1999; 02.06.1999-07.12.2010 а також період роботи на Шосткинському заводі «Імпульс» з 01.12.1992 р. - 18.08.1993 та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 вересня 2023 про призначення пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 23.09.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.09.2024 р. № 184250012062 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому до страхового стажу позивача не було враховано періоди навчання у Московському архітектурному інституті з 01.12.1984 р. по 31.08.1985 р. та з 01.09.1985 р. по 04.03.1991 р та періоди роботи на території російської федерації - 01.01.1992-01.10.1992; 20.08.1993-17.05.1995; 18.05.1995-28.02.1997; 03.03.1997-01.06.1999; 02.06.1999-07.12.2010, а також період роботи на Шосткинському заводі «Імпульс» з 01.12.1992 р. - 18.08.1993. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача, вважає його протиправним та таким, що порушує його права.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено строк відповідачам для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача. Крім того даною ухвалою було залучено до участі у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якості співвідповідача та витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області належним чином завірені копії матеріалів пенсійної справи позивача, в тому числі, розрахунок стажу та заяви про призначення пенсії.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області через систему "Електронний суд" було надано суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні, зокрема, зазначивши про відсутність законних підстав для зарахування спірних періодів з 01 січня 1992 року по 01 жовтня 1992 року, з 20 серпня 1993 року по 17 травня 1995 року, з 18 травня 1995 року по 28 лютого 1997 року, з 03 березня 1997 року по 01 червня 1999 року, з 02 червня 1999 року по 07 грудня 2010 року до страхового стажу, оскільки починаючи з 01 січня 2023 року російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Державу галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (а.с. 77-79).

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області через систему "Електронний суд" було надано суду клопотання про долучення доказів, в якому, зокрема, зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058-ІV) у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Також було надано суду матеріали пенсійної справи позивача (а.с. 36-64).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що 06.03.2013 року позивачу була видана посвідка на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 (а.с. 9-12).

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , позивач, зокрема:

- з 01.12.1984 по 31.08.1985 зарахований слухачем денного підготовчого відділення Московського архітектурного інституту;

- з 01.09.1985 по 04.03.1991 навчався у Московському архітектурному інституті. Даний факт також підтверджується дипломом НОМЕР_3 , виданим 04.03.1991 року (а.с. 65);

- з 09.04.1991 по 01.10.1992 працював в МЕП "ВАВА" на посадах архітектора, старшого архітектора (російська федерація);

- з 01.12.1992 по 18.08.1993 працював на Шосткинському заводі "Імпульс" на посаді інженера-конструктора;

- з 20.08.1993 по 17.05.1995 працював у Будівельній фірмі "Линта" на посаді головного архітектора (російська федерація);

- з 18.05.1995 по 28.02.1997 працював у АТЗТ "Стріт" на посаді головного архітектора (російська федерація);

- з 03.03.1997 по 01.06.1999 та з 02.06.1999 по 07.12.2010 працював у ТОВ "Компанія Фінар" на посаді головного архітектора (російська федерація) (а.с. 15-24).

Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою від 23.09.2024 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 68 (зворотній бік)-69).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Відповідно до протоколу про призначення пенсії, рішенням від 17.02.2023 року № 183450024928 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу було призначено з 03.12.2022 року пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (а.с. 42).

Рішенням від 30.09.2024 р. № 184250012062 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 37).

При цьому в даному рішенні зазначено, що згідно з наданими до заяви документами про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка) страховий стаж складає 9 років 2 місяці 26 днів.

Також у даному рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди:

- 01.09.1985-04.03.1991 згідно з дипломом НОМЕР_3 , виданим 04.03.1991. оскільки термін навчання перевищує 5 років;

- 01.09.1981-20.07.1982 згідно з дипломом НОМЕР_4 , виданим 20.07.1982, оскільки вказане прізвище « ОСОБА_2 »(укр.) не відповідає паспортним даним « ОСОБА_3 »(укр.);

- 01.01.1992-01.10.1992; 20.08.1993-17.05.1995; 18.05.1995-28.02.1997; 03.03.1997- 01.06.1999; 02.06.1999-07.12.2010 на території російської федерації відповідно до Закону України від 23.12.2022 Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993».

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Частиною 1 ст. 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Частиною 4 ст. 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, за відсутності трудової книжки або, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З копії трудової книжки НОМЕР_2 , судом встановлено, що позивач працював, зокрема, з 09.04.1991 по 01.10.1992 працював в МЕП "ВАВА" на посадах архітектора, старшого архітектора (російська федерація); з 20.08.1993 по 17.05.1995 працював у Будівельній фірмі "Линта" на посаді головного архітектора (російська федерація); з 18.05.1995 по 28.02.1997 працював у АТЗТ "Стріт" на посаді головного архітектора (російська федерація); з 03.03.1997 по 01.06.1999 та з 02.06.1999 по 07.12.2010 працював у ТОВ "Компанія Фінар" на посаді головного архітектора (російська федерація).

При цьому, відповідно до оскаржуваного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області до страхового стажу не зараховано періоди з 01.01.1992-01.10.1992; 20.08.1993-17.05.1995; 18.05.1995-28.02.1997; 03.03.1997- 01.06.1999; 02.06.1999-07.12.2010 на території російської федерації відповідно до Закону України від 23.12.2022 Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993» (а.с. 37).

Суд зазначає, що частиною 2 статті 4 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13 березня 1992 року Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення (надалі - Угода від 13.03.1992).

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

В силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Згідно ст. 13 Угоди від 13.03.1992 пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

При цьому судом враховано, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.10.1992, з 20.08.1993 по 17.05.1995, з 18.05.1995 по 28.02.1997, з 03.03.1997 по 01.06.1999 та з 02.06.1999 по 07.12.2010, з підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993, суд зазначає наступне.

Відповідно до записів трудової книжки, судом встановлено, що позивач з 01.12.1992 по 18.08.1993 працював на Шосткинському заводі "Імпульс" на посаді інженера-конструктора (а.с. 18).

Суд звертає увагу на те, що в оскаржуваному рішенні не зазначено щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993 на Шосткинському заводі "Імпульс". Також не зазначено підстави його не зарахування. Проте з розрахунку стажу суд вбачає, що період роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993 не було зараховано до страхового стажу позивача (а.с. 87).

Суд зазначає, що вказаний запис у трудовій книжці виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності дати. При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача в частині періоду з 01.12.1992 по 18.08.1993 року містять неправдиві або недостовірні відомості.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993 на Шосткинському заводі "Імпульс".

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання з 01.12.1984 р. по 31.08.1985 та 01.09.1985 по 04.03.1991 у Московському архітектурному інституті, суд зазначає наступне.

Перелік видів трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначено статтею 56 Закону України Про пенсійне забезпечення ( далі Закон № 1788-ХІІ).

Згідно з пунктом д частини третьої статті 56 Закон України Про пенсійне забезпечення, до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Водночас відповідно до п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже період навчання у закладах вищої освіти зараховується до стажу роботи та такий період підтверджується, зокрема, дипломами.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідно до записів трудової книжки, позивач. зокрема з 01.12.1984 по 31.08.1985 був зарахований слухачем денного підготовчого відділення Московського архітектурного інституту та з 01.09.1985 по 04.03.1991 навчався у Московському архітектурному інституті. Період навчання у Московському архітектурному інституті також підтверджується дипломом НОМЕР_3 , виданим 04.03.1991 року (а.с. 65).

При цьому, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року по справі № 440/4164/23 зазначив, що "Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування".

При цьому колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції, помилково скасованими судом апеляційної інстанції, що підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в статті 25 Закону України «Про вищу освіту», а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, нездача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Водночас суд вважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що термін навчання позивача перевищує встановлений термін 5 років, оскільки законодавством не передбачено обмеження в навчанні тільки 5 роками.

А відтак, враховуючи викладене, суду доходить висновку, що відповідачем було протиправно не зарахованого до страхового стажу позивача період навчання з 01.09.1985 по 04.03.1991 у Московському архітектурному інституті, з тих підстав, що термін навчання перевищує 5 рокі.

Водночас відповідачем правомірно було не зараховано до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.12.1984 по 31.08.1985 на підготовчому відділені Московського архітектурного інституту.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.09.2024 р. № 184250012062 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу позивача: період навчання з 01.09.1985 по 04.03.1991 у Московському архітектурному інституті; періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.10.1992, з 20.08.1993 по 17.05.1995, з 18.05.1995 по 28.02.1997, з 03.03.1997 по 01.06.1999 та з 02.06.1999 по 07.12.2010; період роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993 на Шосткинському заводі "Імпульс"; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву позивача від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання у Московському архітектурному інституті з 01.12.1984 р. по 31.08.1985 р., задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області суму судового збору в розмірі 605,60 грн., сплаченого згідно квитанції від 17.10.2024 № 0183210050 (а.с. 38).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.09.2024 р. № 184250012062 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ):

- період навчання з 01.09.1985 по 04.03.1991 у Московському архітектурному інституті;

- періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.10.1992, з 20.08.1993 по 17.05.1995, з 18.05.1995 по 28.02.1997, з 03.03.1997 по 01.06.1999 та з 02.06.1999 по 07.12.2010;

- період роботи з 01.12.1992 по 18.08.1993 на Шосткинському заводі "Імпульс".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) від 23.09.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (Київський майдан, 6, м. Луцьк, Волинська область, 43027, код ЄДРПОУ 13358826) суму судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек