Решение № 128735649, 09.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2042/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого

судді Пекного А.С.,

секретаря Павлишина І.М.,

за участю представників:

позивача Петрушко І.С.,

відповідача Довгонос В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС в Одеській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати прийняті ГУ ДПС в Одеській області податкові повідомлення-рішення від 17.08.2023 №20507/15-32-24-04/2042316230, №20512/15-32-24-04/2042316230, №20513/15-32-24-04/2042316230, № 20509/15-32-24-04/ НОМЕР_1 , № 20506/15-32-24-04/ НОМЕР_1 , №20503/15-32-24-04/ НОМЕР_1 , №20511/15-32-24-04/ НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 27.01.2025 позов було залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали. Позивач ухвалу виконав, недоліки позову усунув.

Ухвалою від 03.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 11:00 год 05.03.2025.

Це підготовче засідання не відбулось у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді.

З огляду на це, ухвалою від 13.03.2025 підготовче засідання призначено на 25.03.2025 об 11:00 годині.

25.03.2025 у підготовчому засіданні суд встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті спору та зобов`язав їх подати докази. У підготовчому засіданні з урахуванням думки представників сторін оголошено перерву до 14:00 год 16.04.2025.

Ухвалою від 02.04.2025 продовжено на 30 днів строк підготовчого провадження у цій справі.

У зв`язку з неявкою представника позивача 16.04.2025 підготовче засідання відкладено на 30.04. 2025 об 11:00 год.

30.04.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14:00 год. 13.05.2025.

Ухвалою від 13.05.2025 задоволено клопотання представника позивача та відкладено підготовче засідання на 11:00 год 28.05.2025. Позивачу запропоновано подати до вказаної дати докази на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, а також доказів, які документально підтверджують показники поданої позивачем у 2017-2020 роках податкової звітності.

28.05.2025 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13 год. 45 хв 11.06.2025.

Ухвалою від 11.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год 00 хв 02.07.2025.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, аргументи та вимоги, викладені ними в заявах по суті справи.

В судовому засіданні 02.07.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 14:00 год 09.07.2025.

Розглянувши надані сторонами документи та заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як з`ясовано судом, позивач ОСОБА_1 у періоді з 12.08.2013 по 24.04.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснював господарську діяльність на загальній системі оподаткування з 01.01.2017.

Позивач здійснював такі види економічної діяльності: 79.90 - Надання інших послуг бронювання та пов`язана з цим діяльність (основний); 73.11 Рекламні агентства; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 90.01 Театральна та концертна діяльність; 92.00 Організування азартних ігор; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Надалі позивач припинив підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 24.04.2020 унесено відповідний запис.

У зв`язку з цим та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, ГУ ДПС в Одеській області прийнято наказ №2418-п від 10.04.2023 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ».

Наказом передбачено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з 15 червня 2023 року тривалістю 5 робочих днів. Також визначено період, за який проводиться перевірка з 01.01.2017 по 24.04.2020 та предмет перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

11.04.2023 контролюючим органом сформовано повідомлення №202/15-32-24-04 про проведення з 15.06.2023 позапланової невиїзної документальної перевірки, в якому зазначено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За твердженням відповідача, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки №2418-п від 10.04.2023 та повідомлення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.04.2023 №202/15-32-24-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 - 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10, листом з повідомленням про вручення №6760206682155 від 11.04.2023.

На повідомленні у графі «Підлягає поверненню» міститься запис наступного змісту «(24.04) Холодова».

Це поштове відправлення повернуто відповідачу з відміткою поштового відділення від 15.05.2023 про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Також відповідачем 10.05.2023 листом з повідомленням про вручення №6760206680292 направлено позивачу запит №4658/КПР/15-32-24-04-06 від 13.04.2023 щодо надання первинних документів.

На повідомленні у графі «Підлягає поверненню» міститься запис наступного змісту «(24.04) Холодова запит (документи)».

Цей запит повернуто відповідачу 15.06.2023 з відміткою поштового відділення про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Контролюючим органом складено Акт про ненадання документів від 22.06.2023 №2536/15-32-24-04/ НОМЕР_1 .

В період з 15.06.2023 по 21.06.2023 посадовою особою - головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб, координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС в Одеській області Холодовою Наталією Володимирівною проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 24.04.2020, за результатами якої складено акт від 28.06.2023 №17432/15-32-24-04/2042316230.

Згідно із висновками акту, перевіркою встановлено такі допущені позивачем порушення:

1) пункту 44.1 статті 44 пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 24.04.2020;

2) пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 1 217 384,77 грн, в тому числі за 2017 рік у сумі 67 550,78 грн, за 2019 рік у сумі 1 115 546,91 грн, за 2020 рік у сумі 34 287,08 грн;

3) підпунктів 1.2, 1.4, 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України в результаті чого донараховано військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 101 448,73 грн., у тому числі за 2017 рік у сумі 5629,23 грн, за 2019 рік у сумі 92 962,25 грн, за 2020 рік у сумі 2857,25 грн;

4) статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2017 року, 1-й, 2- й, 3-й картали 2018 року, за 2-й квартал 2019 року;

5) пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2020 рік у сумі 92 752,27 грн;

6) підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 3 податкових періоди, а саме: за січень - лютий 2020 року по строку до 20.03.2020 року, березень 2020 року по строку до 21.04.2020 року, квітень 2020 року по строку до 20.05.2020 року.

Вказані висновки ґрунтуються на ненаданні платником податків первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності.

За твердженням відповідача, 28.06.2023 акт перевірки надіслано засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача - 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10, листом з повідомленням про вручення №6760206681264.

На повідомленні у графі «Підлягає поверненню» міститься запис наступного змісту «(24.04) Холодова (Акт)».

Поштове відправлення повернуто відповідачу 30.07.2023 з відміткою поштового відділення про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».

На підставі висновків акта перевірки від 28.06.2023 №17432/15-32-24-04/2042316230 ГУ ДПС в Одеській області 17.08.2023 винесено оскаржувані позивачем податкові повідомленнярішення:

- №20507/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 1 437 292,49 грн (за податковими зобов`язаннями в сумі 1 149 833,99 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 287 458,50 грн);

- №20512/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 115 940,34 грн (за податковими зобов`язаннями в сумі 92 752,27 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 23 188,07 грн);

- №20513/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за 3 податкових періоди, а саме: за січень - лютий 2020 року, березень 2020 року та квітень 2020 року;

- №20509/15-32-24-04/2042316230 форми «Р», яким позивачу збільшено податкове зобов`язання з військового збору, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 119 774,38 грн (за податковими зобов`язаннями в сумі 95 819,50 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 23 954,88 грн);

- № 20506/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за не надання до перевірки документів;

- № 20503/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 340,00 грн за не повідомлення про всі об`єкти оподаткування;

- № 20511/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС», яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 1020,00 грн за подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2017 року, 1-й, 2- й, 3-й картали 2018 року, за 2-й квартал 2019 року.

За твердженням відповідача, 18.08.2023 вказані податкові повідомлення-рішення надіслано засобами поштового зв`язку за податковою адресою позивача - 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10, листом з повідомленням про вручення №6510406336743.

Поштове відправлення повернуто відповідачу 20.09.2023 з відміткою поштового відділення про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та уважаючи їх протиправними, позивач оскаржив їх до суду.

Протиправність податкових повідомлень рішень позивач обґрунтовує тим, що жодних порушень податкового законодавства не допускав, а висновки контролюючого органу про допущення ним порушень податкового законодавства базуються виключно на твердженні про ненадання ним документів до перевірки та відповідно на припущеннях, але не на дослідженій бухгалтерській та первинній документації, що стало наслідком допущеного уже контролюючим органом порушення процедури проведення перевірки, позаяк позивач не був повідомлений про її проведення і, відповідно, об`єктивно не міг підтвердити показники своєї податкової звітності первинними документами.

Крім того, відповідачем не було належним чином витребувано первинні господарські документи, відтак відповідач не має права посилатись у акті перевірки на ненадання таких документів, як на підставу для складання спірних податкових повідомлень-рішень. Обов`язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження, однак такий запит позивачу не направлявся.

Наведене, в свою чергу, призвело до безпідставних донарахувань податкових зобов`язань, оскільки неналежне повідомлення платника податку про проведення документальної перевірки (планової чи позапланової) є підставою для визнання такої перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, що є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Крім того, позивачу не було вручено акт перевірки, що позбавило його права надати свої заперечення та документи на спростування висновків акту, а отже це унеможливило захист прав позивача у спосіб, визначений податковим законодавством.

При цьому позивача не було притягнуто до відповідальності за ненадання документів на запит податкового органу, що свідчить про відсутність підстав на складання податкового повідомлення-рішення у зв`язку з таким неподанням.

Також позивач посилається на те, що контролюючий орган, по-перше, провів перевірку за період, який значно перевищує установлений статтею 102 Податкового кодексу України строк давності у 1095 днів з дати призначення перевірки (перевірка проведена у червні 2023 року за період з 01.01.2017 по 22.04.2020); по-друге, сам охоплений перевіркою період перевищував згаданий вже строк давності (перевірка проведена за період з 01.01.2017 по 22.04.2020).

Відповідач у відзиві заперечує проти задоволення позову та на спростування доводів позивача зазначає таке.

Щодо повідомлення про проведення перевірки, надсилання акту перевірки та податкових повідомлень-рішень відповідач з посиланням на приписи статей 42, 45, 78 Податкового кодексу України вказує на те, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. У такому випадку документ вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Водночас добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. Наказ та повідомлення на проведення перевірки, запит на отримання документів, акт перевірки та податкові повідомлення-рішення надсилались на податкову адресу позивача, яка в співпадала із його зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 . Утім, поштові відправлення були повернуті з відміткою пошти про причини невручення «за закінченням терміну зберігання», а отже контролюючим органом дотримано процедуру проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття податкових повідомлень-рішень. Також відповідач зазначає, що жодна норма податкового законодавства не зобов`язує контролюючий орган надсилати поштову кореспонденцію обов`язково з описом вкладенням.

Щодо періоду перевірки та дотримання строків давності, строків зберігання документів відповідач з посиланням на пункти 52-2, 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України вказує на те, що контролюючий орган протягом дії карантину (з 18.03.2020 по 30.06.2023) та воєнного, надзвичайного стану в Україні (з 24.02.2024) має право проводити перевірки за період, який перевищує 1095 днів, оскільки строки давності, визначені статтею 102 Податкового кодексу України, збільшуються на період починаючи з дати дії карантину до набрання чинності Закону України від 12 травня 2022 року № 2260-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податковою адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану». Отже, відповідачем вірно охоплено період з урахуванням усіх норм законодавства.

Щодо притягнення до відповідальності за ненадання документів відповідач вказує на те, що до позивача на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

Також відповідач наголошує на тому, що позивач не надав до перевірки документи, які були зазначені у запиті про надання документів. унаслідок чого контролюючим органом здійснено всі необхідні заходи щодо забезпечення повноти збору податкової інформації при проведенні документальної позапланової перевірки, але позивачем не було проявлено розумної належної обачності при проведенні документальної перевірки та не надано до перевірки документи, як то передбачено діючим законодавством, які враховано при формуванні показників податкової звітності.

У зв`язку з ненаданням документів та тим, що позивач документально не підтвердив витрати, то документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 :

- пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині не надання до перевірки документів, що стосуються здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2017 по 24.04.2020;

- пункту 63.3 статті 63 (абз.4) V Податкового кодексу України, а саме: не повідомлення про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

- пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 1 217 384,77 грн, а саме: за 2017 рік на 67 550,78 грн, за 2019 рік на 1 115 546,91 грн, за 2020 рік на 34 287,08грн;

- підпунктів 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з військового збору від підприємницької діяльності в сумі 101 448,73 грн, а саме: за 2017 рік - 5 629,23 грн, за 2019 рік - 92 962,25 грн та за 2020 рік 2 857,25 грн;

- статті 51, підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме: подання з недостовірними відомостями та з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 1-й, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2017р., 1-й, 2-й, 3-й картали 2018р., за 2-й квартал 2019р..;

- пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.1, 183.2 статті 183, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, п.п.194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за 2020р. у сумі 92 752,27 грн;

- підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203, пункту 202.1 статті 202 Податкового кодексу України, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 3 податкових періоди, а саме: за січень-лютий 2020 року по строку до 20.03.2020р., березень 2020 року по строку до 21.04.2020р., квітень 2020 року по строку до 20.05.2020р.

З посиланням на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача з покликанням на положення Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 13.05.2020 № 591-ІХ, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 № 2260-ІХ, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок» від 09.11.2023 № 3453-ІХ, вказує, що у зв`язку із введенням карантину, спричиненого коронавірусною хворобою (COVID-19), а потім і введенням воєнного стану був установлений мораторій на проведення перевірок, який припинив дію з 08.12.2023, з чого випливає, що перевірку відносно позивача проведено під час дії мораторію, а отже протиправно.

Відповідач у поданих 21.05.2025 додаткових поясненнях зазначив, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України в частині обов`язку платників податків повідомити про зміну місця знаходження, оскільки в ході судового розгляду справи з`ясовано, що позивач згідно із Витягом з реєстру територіальної громади зареєстрував місце проживання за іншою адресою, ніж його податкова адреса, а саме: АДРЕСА_2 . Відповідач вказує, що відомості про місце проживання фізичних осіб є обов`язковими і мають суттєве значення для реєстрації та обліку платників податків, оскільки дозволяють виконати, зокрема, приписи Податкового кодексу України щодо належного повідомлення про проведення перевірки платника податків. На думку відповідача, позивач не виконав обов`язок повідомити про зміну місця проживання, що унеможливило з точки зору позивача належне вручення наказу і повідомлення про проведення перевірки, а отже не може бути використано як підстава для визнання цієї перевірки незаконною. Позивач не надав жодного доказу того, що він належним чином повідомив контролюючий орган про нове місце реєстрації до моменту призначення перевірки. Верховний Суд неодноразово підтверджував, що у разі неповідомлення платником податків контролюючого органу про зміну місця проживання, податкові повідомлення рішення та всі інші документи стосовно перевірки надіслані за останньою відомою адресою, вважаються врученими. Це означає, що податковий орган не порушує закон, якщо надсилає документи за адресою, зазначеною в облікових даних платника. Отже, якщо платник податків не повідомив про зміну адреси, він несе ризики настання негативних наслідків. Ці правові позиції свідчать про те, що відповідальність за своєчасне повідомлення про зміну місця проживання лежить на платнику податків. Невиконання цього обов`язку не може бути підставою для визнання дій податкового органу неправомірними. В даному випадку взагалі, якщо б платником податків було вжито належних заходів, то ГУ ДПС в Одеській області мало можливість відправити на адресу проживання позивача.

Представник позивача, при поданні додаткових доказів, також надавала додаткові пояснення, у яких зазначила, що позивач за період власної господарської діяльності, здійснював підприємницьку діяльність у сфері реалізації квитків на масові заходи за агентськими договорами. Особливістю таких договорів є той факт, що доходом агента мають визнаватись не всі кошти, що поступають на його рахунок від реалізації квитків, а лише комісія за реалізацію, яка, зазвичай, встановлюється у відсотковому співвідношенні від суми проданих квитків.

У періоді, що перевірявся, у позивача існували договірні відносини, у яких він виступав агентом, зокрема, з наступними контрагентами: ТОВ «Нью Арт» (договір №22/01-19 від 22.01.2019), ФОП ОСОБА_2 (договір №28/02-14 від 28.02.2014), ТОВ «Пале Арт» (договір від 01.11.2017), ТОВ «Стейдж Проджект» (договір від 04.12.2017), ФОП ОСОБА_3 (договір №27/11-17 від 27.11.2017), ТОВ «Артбілет.Юа» (договір №18/06-2018 від 18.06.2018) та іншими. За умовами укладених договорів позивач виступає агентом, з однієї сторони, контрагенти організатором, з другої сторони. Агент надає послуги з реалізації квитків на всі заходи організатора. Звітами реалізації квитків та актами виконаних робіт підтверджуються виконання договорів. При здійсненні перевірки та врахування відповідачем усіх коштів, що потрапляли на рахунок позивача чистим прибутком, відповідач не брав до уваги обставини господарської діяльності позивача та отримання ним прибутку (коштів, які залишалися в якості комісії).

Крім того, за період здійснення власної господарської діяльності позивач ніс витрати на оплату орендної плати, комунальних платежів, зв`язку, тощо. В той же час, із складеного відповідачем акту перевірки неможливо встановити які саме витрати не були зараховані до витрат, на підставі яких сум були сформовані висновки про донарахування податкових зобов`язань. З огляду на акт перевірки, він не містить спроб податкового органу отримати первинні документи у контрагентів, що зазначені в державному реєстрі фізичних осіб платників про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів за 2017-2020 роки. Тобто фактично відповідач провів камеральну перевірку без використання первинних документів бухгалтерського обліку.

Також представником позивача подані виписки з банківських рахунків ФОП ОСОБА_1 в АТ ПУМБ за 2017-2019 роки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та установлених обставин спору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Приписами підпункту 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пункту 78.5 статті 78 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України слідує, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; допуск до перевірки; вивчення наданих платником податків документів та/або інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

Реалізація зазначених етапів означає, що податкова перевірка відбулася як юридичний факт, на підставі якого керівник податкового органу може зробити висновок про наявність податкового правопорушення та прийняти відповідне рішення.

Згідно із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України урегульовані питання листування платників податків з контролюючими органами засобами електронного зв`язку в електронній формі.

Відповідно до абзаців першого другого пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб саме до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України(зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові, також зазначила, що незважаючи на необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

Крім того, у наведеній постанові також звернуто увагу на те, що у питаннях дотримання контролюючими органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення платникам податків можливості реалізувати їх права, передбачені Податковим кодексом України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

До того ж, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

У постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, окрім наведених вище висновків, зазначила, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Позивач стверджує, що не отримував жодного документу з питань проведеної позапланової перевірки.

Як видно з матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області прийнято наказ від 10.04.2023 №2418-п, яким передбачено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з 15 червня 2023 року тривалістю 5 робочих днів.

Також відповідачем 11.04.2023 сформовано повідомлення №202/15-32-24-04 щодо проведення з 15.06.2023 позапланової невиїзної документальної перевірки, в якому зазначено про необхідність забезпечити надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувалися в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Як випливає із змісту відзиву та пояснень представника відповідача, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки №2418-п від 10.04.2023 та повідомлення Головного управління ДПС в Одеській області від 11.04.2023 №202/15-32-24-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , листом з повідомленням про вручення №6760206682155 від 11.04.2023.

Судом оглянуто конверт, фіскальний чек Укрпошти, повідомлення про вручення та довідку про причини повернення поштового відправлення та встановлено, що ГУ ДПС в Одеській області 11.04.2023 з рекомендованим повідомленням про вручення ОСОБА_1 надіслано поштове відправлення за адресою: 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10.

Зміст поштового відправлення не зазначений, а на повідомленні у графі «Підлягає поверненню» міститься запис наступного змісту: «(24.04) Холодова».

Це поштове відправлення повернуто відповідачу з відміткою поштового відділення від 15.05.2023 про причину невручення - «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, твердження контролюючого органу про направлення листом з повідомленням про вручення №6760206682155 від 11.04.2023 ОСОБА_1 наказу про проведення документальної позапланової перевірки №2418-п від 10.04.2023 та повідомлення ГУ ДПС в Одеській області від 11.04.2023 №202/15-32-24-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідає дійсності та об`єктивно не підтверджується належними, допустимими і достовірними доказами, оскільки жодний з поданих письмових доказів не містить інформації, які документи були надіслані позивачу.

З наведеного суд висновує, що ОСОБА_1 не було направлено копію наказу та повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд враховує, що імперативного обов`язку складати опис вкладення до поштового відправлення або зазначати реквізити документа, який відправляється, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містило, утім в даному випадку контролюючим органом вказані відомості про зміст відправлення і ці відомості не свідчать, що відправлялись саме наказ про призначення перевірки та повідомлення про її проведення.

Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 26 вересня 2024 року у справі № 600/6022/23-а.

За усталеною позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Відтак, ГУ ДПС в Одеській області, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 , не пересвідчилося у дотриманні однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України), якою є вручення платнику податків письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Окремо суд зауважує, що підставою для донарахування оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, а також застосування штрафів, стали висновки акту перевірки про ненадання ОСОБА_1 під час перевірки документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності і які враховано при формуванні показників податкової звітності.

Відповідач указав, що позивачем порушено вимоги пункту 44.1 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, оскільки податковим органом здійснено всі необхідні заходи щодо забезпечення повноти збору податкової інформації при проведенні документальної позапланової перевірки, але ФОПП ОСОБА_1 не було проявлено розумної належної обачності при проведенні документальної перевірки та не надано до перевірки документи, як то передбачено діючим законодавством, які враховано при формуванні показників податкової звітності.

Ці висновки ґрунтуються на тому, що ГУ ДПС в Одеській області на податкову адресу ОСОБА_1 надіслані письмове повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.04.2023 №202/15-32-24-04 та запит від 13.04.2023 №4658/КПР/15-32-24-04-06, які направлено рекомендованими листами №6760206682155 від 11.04.2023 та №6760206680292 від 10.05.2023 і які повернулися з відмітками «за закінченням терміну зберігання». Під час перевірки позивач не надав документи, про що складено акт про ненадання до перевірки документів №2536/15-32-24-04/ НОМЕР_1 від 22.06.2023.

Однак суд вважає такі твердження відповідача безпідставними, так як зазначені повідомлення і запит не можуть впливати на висновки перевірки позивача, що проводилася на підставі наказу про проведення документальної позапланової перевірки №2418-п від 10.04.2023 у період з 15.06.2023 по 21.06.2023, оскільки доказів надіслання позивачу саме наказу та повідомлення відповідач так і не надав.

Так, дійсно, пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

При цьому пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Суд вважає за необхідне відмітити, що норми пункту 44.6 статті 44 та пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України стосуються ситуацій, коли платник податків не виконує свій обов`язок надати документи контролюючому органу, який на правомірних підставах, визначених Податковим кодексом України, розпочав проведення документальної невиїзної перевірки.

У даному ж випадку контролюючим органом не доведено, що перевірка проведена правомірно.

Крім того, відповідач не врахував, що позивач на час призначення і проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень вже як три роки припинив підприємницьку діяльність.

У цьому ж контексті слід особливо наголосити на тому, що 04.05.2023, тобто у проміжок часу, який припав на призначення перевірки та надіслання повідомлення про її проведення та запиту про надання документів, унаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а саме через використання злочинними російськими збройними угрупуваннями БПЛА типу «Shahed 136», було пошкоджено та частково зруйновано будівлю належного Військовій академії м. Одеса гуртожитку за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 10, буд.93а, де мешкав та був зареєстрований позивач і яке є його податковою адресою.

Обставини збройної агресії російської федерації проти України, обстрілів злочинними російськими збройними угрупуваннями ракетним озброєнням та різними типами БПЛА території м. Одеси, пошкодження будівель за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 10 фактично є загальновідомими, широко освітлювались у джерелах офіційної та масової інформації.

Отже, саме на час призначення і проведення перевірки, оформлення її результатів та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень позивач був поза його волею позбавлений можливості отримувати за своєю податковою адресою поштову кореспонденцію від контролюючого органу, тобто не через нехтування власними обов`язками щодо забезпечення листування з контролюючим органом, а унаслідок конкретних обставин, викликаних збройною агресією російської федерації проти України.

Наведене, на думку суду, унеможливлює також і врахування правових висновків Верховного Суду щодо обов`язку платника податків забезпечити листування з контролюючим органом, щодо виникнення у контролюючого права на проведення невиїзної документальної перевірки, тощо.

У спірному випадку унаслідок встановлених судом вищенаведених обставин щодо необізнаності позивача про проведення перевірки, витребування у нього документів та відповідно відсутності у нього можливості підтвердити документально показники податкової і фінансової звітності, відповідач зробив висновки про допущення позивачем порушень податкового законодавства, які ґрунтувались виключно на аналізі податкової інформації та інформації, яка міститься в інших базах даних, а не на дослідженні господарських операцій та первинних документів (первинних документів, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отриманих від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів).

З огляду на це, такі висновки є передчасними і помилковими, а надані відповідачем докази не підтверджують фактів вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Також наведене обумовило помилковість висновків контролюючого органу про наявність вини позивача платника податків та відсутності пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Спрямовані на обґрунтування правомірності проведення документальної невиїзної перевірки та дотримання вимог щодо завчасного повідомлення платника про проведення такої перевірки, доводи відповідача про порушення позивачем вимог статей 63, 70 Податкового кодексу України в частині невиконання обов`язку подавати контролюючим органам відомості про зміну місця проживання протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою 5ДР, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Так, дійсно, згідно із пунктом 63.3 статті 63 Податкового кодексу України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

При цьому пунктами 70.1, 70.2, 70.4 та 70.7 статті 70 Податкового кодексу України установлено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр). До Державного реєстру вноситься інформація, зокрема, про осіб, які є громадянами України. До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація, як зокрема місце проживання. До Державного реєстру вносяться відомості про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Такі відомості включають, у тому числі, інформацію про державну реєстрацію, реєстрацію та взяття на облік змін у даних про особу, заміну чи продовження дії довідок про взяття на облік; місце провадження діяльності, телефони та іншу додаткову інформацію для зв`язку з фізичною особою - підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Взяття на облік фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (крім тих, що набули статусу електронного резидента (е-резидента) та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 65.1 статті 65 Податкового кодексу України).

Суд наголошує, що за положеннями пункту 42,2 статті 42 Податкового кодексу України документи повинні надсилатись фізичній особі за її податковою адресою.

Відповідно до статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Отже, місце проживання фізичної особи визнається її податковою адресою.

При цьому визначення терміну «місце проживання» Податковий кодекс України не містить. Відповідно, з урахуванням положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України для визначення змісту такого терміну застосовується положення Цивільного кодексу України.

За змістом частин першої, другої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання (частина шоста статті 29 Цивільного кодексу України). З урахуванням викладеного, під місцем проживання розуміється конкретний об`єкт житлової нерухомості, в якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.

З урахуванням викладеного, місце проживання фізичної особи та податкова адреса платника податків не є тотожними термінами (поняттями). У особи може бути декілька місць проживання у розумінні Цивільного кодексу України і вибір особою конкретного місця та тривалості проживання є її виключним особистим правом.

У даному випадку позивач визначив своєю податковою адресою саме адресу « 65009, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 10», тому сам по собі факт реєстрації місця його проживання за іншою адресою не свідчить про порушення ним вимог статей 63, 70 Податкового кодексу України та не знаходиться у взаємозв`язку із питанням дотримання відповідачем процедури проведення перевірки в частині належного повідомлення платника податків про її проведення.

Повертаючись до обставин проведення перевірки, суд відзначає, що з огляду на вищевикладене позивач в силу незалежних від нього обставин був необізнаний про факт призначення щодо нього перевірки, а тому об`єктивно жодним чином не міг надати документи контролюючому органу.

Додатково до цього суд також враховує, що нормами статті 85 Податкового кодексу України встановлено порядок надання платниками податків документів і положеннями пунктів 85.1, 85.2, 85.4, 85.6, 85.8 цієї статті забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом, а на платника податків покладено обов`язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки і такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому посадові (службові) особи контролюючого органу при проведенні перевірок мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності), а відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

В даному випадку, в обґрунтування позовних вимог та в якості підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначає про здійснення контролюючим органом ряду порушень податкового законодавства при проведенні перевірки, зокрема, того, що відповідачем не було належним чином витребувано первинні господарські документи, відтак відповідач не має права посилатись у акті перевірки на ненадання таких документів, як на підставу для складання спірних податкових повідомлень-рішень.

З даного приводу суд встановив та зазначає наступне.

Нормативною підставою для призначення документальної невиїзної перевірки у наказі №2418-п від 10.04.2023 вказано підпункт 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, а фактичною надходження 20.04.2020 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення позивачем підприємницької діяльності.

При проведенні документальної позапланової перевірки за підпунктом 78.1.7 Податковим кодексом України не передбачено до проведення такої перевірки направляти платнику податків інформаційний запит, зокрема, в порядку статті 73 цього Кодексу, оскільки порядок надання платниками податків документів для проведення документальної перевірки врегульовано статтею 85 Податкового кодексу України, яка встановлює, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Такий обов`язок виникає у платника податків лише після початку перевірки. Кореспондуюче йому право посадової особи контролюючого органу щодо витребування документів у платника податків також виникає після початку перевірки.

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 27 травня 2025 року по справі № 160/27436/23.

Відповідач в акті перевірки та у відзиві посилається на те, що позивач не надав документів у відповідь на запит №4658/КПР/15-32-24-04-06 від 13.04.2023 щодо надання первинних документів.

У даному випадку перевірка призначена наказом №2418-п від 10.04.2023 з 15 червня 2023 року тривалістю 5 робочих днів.

Проведена вона була у період з 15.06.2023 по 21.06.2023 та за її результатами складено акт про результати перевірки від 28.06.2023 №17432/15-32-24-04/2042316230.

Запит №4658/КПР/15-32-24-04-06 щодо надання первинних документів сформований відповідачем 13.04.2023 та надісланий на податкову адресу позивача 10.05.2023, а після завершення перевірки контролюючим органом складено Акт про ненадання документів від 22.06.2023 №2536/15-32-24-04/2042316230.

З огляду на положення статті 85 Податкового кодексу України суд висновує, що згаданий документ під назвою «запит №4658/КПР/15-32-24-04-06 від 13.04.2023» не може вважатись запитом на отримання копій документів в цілях проведення перевірки, оскільки останній направлено до проведення такої перевірки.

Доказів витребування документів від позивача саме у спосіб, який визначений статтею 85 Податкового кодексу України, до суду не надано.

Таким чином, посадовими особами контролюючого не ужито жодних заходів щодо забезпечення повноти збору податкової інформації при проведенні документальної позапланової перевірки та отримання у платника податків первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, на підставі сукупності яких можливо було б робити висновки про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наведене також свідчить про безпідставність складання Акту про ненадання документів від 22.06.2023 №2536/15-32-24-04/2042316230 та про протиправність усіх висновків акту перевірки про ненадання ОСОБА_1 під час перевірки документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та, відповідно, про відсутність документального підтвердження показників податкової звітності.

Водночас, позивачем у своїх письмових поясненнях здійснено посилання на те, що він здійснював агентську діяльність із продажу квитків та отримував винагороду агента, а також надано до суду ряд документів, пов`язаних з отриманням доходів і здійсненням витрат, обчисленням та сплатою ним податків і зборів у 2017-2020 роках, в частині оскаржуваних ним податкових повідомлень-рішень.

У тому числі, ним подані банківські виписки, договори, податкові і видаткові накладні, рахунки на оплату, акти наданих послуг (т.1 а.с. 187-250; т.2 а.с. 1-115, 165-250; т.3 а.с.1-250; т.4 а.с.1-147, 159-250; т.5 а.с.1-84).

Вищевказані документи в їх сукупності підтверджують відповідність понесених ФОП ОСОБА_1 в період 2017-2020 років витрат на здійснення господарської діяльності, які щорічно ним вказувалися у наданих до ГУ ДПС в Одеській області податкових деклараціях.

Суд зауважує, що надані до суду документи мали б вплив на правильність визначення валових витрат та валового доходу, відображених в деклараціях про майновий стан ФОП ОСОБА_1 та, відповідно, податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору і висновки акту перевірки від 28.06.2023 №17432/15-32-24-04/ НОМЕР_1 .

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи контролюючого органу щодо не зберігання протягом встановлених Податковим кодексом України строків первинних документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, оскільки такі первинні документи наявні у позивача та були надані до суду.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що ненадання цих документів було пов`язано не з відмовою позивача надати їх контролюючому органу під час перевірки, а тим, що він не був обізнаний знав про проведення стосовно нього документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки унаслідок проаналізованих вище судом обставин не отримував наказу про проведення перевірки, повідомлення про дату та місце її проведення та запиту ГУ ДПС в Одеській області про надання документів.

Суд вважає, що визначення позивачу податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування до нього за таких обставин штрафних санкцій за ненадання документів є порушенням принципу стабільності, що передбачений підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та з огляду на викладене можна дійти до висновку, що в умовах дії карантинних обмежень та введення воєнного стану, позивач опинився в ситуації правової невизначеності.

Відповідно пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

З огляду на обставини цієї конкретної справи, в межах спірних правовідносин не надання позивачем необхідних до перевірки документів відбулася не з вини останнього, при цьому позивачем надано до суду копії первинних документів, в тому числі договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти наданих послуг, рахунки на оплату, виписки банку та інші документи, які підтверджують, що позивач здійснював господарську діяльність у межах заявлених видів діяльності, виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок, притягнення його до відповідальності.

Ба більше того, контролюючим органом не було в порядку, установленому Податковим кодексом України, витребовано у позивача документи, відтак ним і не було порушено свого обов`язку їх надати.

Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовила протиправність нарахування грошових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Суд враховує принципи податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку, за змістом якого в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд зазначає, що юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків, як з боку контролюючого органу, так і суду.

Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом.

При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.02.2021 у справі № 380/671/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 17.08.2023 №20507/15-32-24-04/2042316230, №20512/15-32-24-04/2042316230, №20513/15-32-24-04/2042316230, №20509/15-32-24-04/2042316230, № 20506/15-32-24-04/2042316230, №20503/15-32-24-04/2042316230, №20511/15-32-24-04/2042316230.

Згідно із статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідач не довів в повному обсязі правомірність своїх рішень, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статей 139, 143 КАС України.

З урахуванням сплаченого при зверненні до суду відповідно до платіжної інструкції від 29.01.2025 №0811-7436-2023-5422 судового збору в сумі 12 120,00 грн та повного задоволення позовних вимог, відшкодуванню на користь позивача підлягають судові витрати із сплати судового збору в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області 17 серпня 2023 року податкові повідомленнярішення: №20507/15-32-24-04/ НОМЕР_1 форми «Р»; №20512/15-32-24-04/2042316230 форми «Р»; №20513/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; №20509/15-32-24-04/2042316230 форми «Р»; № 20506/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; № 20503/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС»; № 20511/15-32-24-04/2042316230 форми «ПС».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 12 120,00 (дванадцять тисяч сто двадцять) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).

відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Суддя А.С. Пекний