Решение № 128734153, 08.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2025 року №320/41614/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщені суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 доВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Київської міської радипровизнання протиправним та скасування рішенняТреті особи:

- Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації;

- Садове товариство «Блакитна Затока»;

- ОСОБА_11 ;

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Садове товариство «Блакитна Затока», ОСОБА_11 , в якому просили суд:

- скасувати рішення Київської міської ради №805/1861 від 09.07.2009 року «Про внесення змін до додатка до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 року №354/3818 «Про передачу земельних ділянок громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, для ведення колективного садівництва у садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва земель загального користування (дороги, проїзди) в урочищі «Острів Водників» у Голосівському районі м. Києва».

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказували на протиправність оскаржуваного рішення Київської міської ради, з огляду на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 № справі №381/2544/15-а скасовано постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року, яка слугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, яке порушує права та законні інтереси позивачів.

Крім того, позивачі звертали увагу суду на той факт, що на момент прийняття оскаржуваного рішення вже було прийнято рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №1-9/2009, яким органом місцевого самоврядування було позбавлено право самостійно скасовувати власні рішення або вносити до них зміни.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2024 (суддя Шевченко А.В.) позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Представником позивачем подано заяву на виконання вимог ухвали суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з метою додержання процесуальних строків, встановлених КАСУ у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №320/41614/23 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №320/41614/23 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А., відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд зазначає, що у встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач правом надати суду відзив на позовну заяву не скористався.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Представником третьої особи - Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації подано письмові пояснення, в яких останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що відповідачі діяли в межах та на підставі діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, крім цього, звертав уваги суду, що оскаржуваним рішенням не порушено права позивачів, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволенні у спосіб заявлений позивачами.

Представником третьої особи - Садового товариства «Блакитна Затока» подано письмові пояснення, в яких останній наголосив на тому, що рішення Київської міської ради від 09.07.2009 року № 805/1861 «Про внесення змін до Додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 року № 354/3815» прийняте на підставі подання Садового товариства «Блакитна затока» з урахуванням постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року, яка була чинною на момент прийняття цього рішення, та є актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання, воно не може бути скасовано чи змінене органом місцевого самоврядування, який видав це рішення, після його виконання, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім цього, представником третьої особи - Садового товариства «Блакитна Затока» подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтовано тим, що позивачами пропущено строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з того, що в якості підстав позову позивачами покладено бездіяльність відповідача щодо невиконанням або неналежним виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 381/2544/15-а від 17.05.2023, в той же час, звернення до суду мало місце 10 листопада 2023 року, тобто в межах шестимісячного строку.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Київською міською радою 27.10.2005 було прийнято рішення, яким у ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» з постійного користування було вилучено земельну ділянку загальною площею 20,99 га, розташовану на Острові Водників у Голосіївському районі м. Києва та затверджено проект відведення земельних ділянок вилученої землі громадянам - членам садового товариства «Блакитна затока» та передання даних земельних ділянок у власність громадянам - членам садового товариства «Блакитна затока» і самому товариству.

Вказаним рішенням також було затверджено Додаток до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 р. за № 354/3815 про перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність, зокрема, перелічено певних осіб, яким передаються вказані земельні ділянки.

Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006 позов ОСОБА_17 до Київської міської Ради, Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації третя особа садове товариство «Блакитна затока» про визнання протиправного бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, щодо внесення змін до Додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 за №354/3815 про перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність та зокрема перелічено певних осіб, яким передаються вказані земельні ділянки та вважати здійснену наступну заміну у Додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 за №354/3815 про Перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність, щодо земельних ділянок №401-477, 479-499 згідно адрес садових ділянок зазначених у Додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №354/3815: замість осіб, визначених у ньому додаткові вказати осіб визначених у Списку змін до Переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність згідно рішення Київради №354/3815, прийнятий та затверджений рішенням правління Садового товариства «Блакитна затока» №04/10 від 04.10.2006, погоджений з Первинною профспілковою організацією ЗАТ «Київський суднобудівний - судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту в особі Голови профспілки ОСОБА_17 та зобов`язати Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації у відповідності до Списку змін до Переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність згідно рішення Київради №354/3815, прийнятий та затверджений рішенням правління Садового товариства «Блакитна затока» №04/10 від 04.10,2006 року, погоджений з Первинною профспілковою організацією ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту в особі Голови профспілки ОСОБА_17 оформити та видати документи про право власності на відповідні земельні ділянки, що знаходяться на о.Водників в Голосіївському районі м. Києва членам Садового товариства «Блакитна затока» в складі осіб перелік яких поіменно визначений постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006.

Відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006 у справі №2а2266/06 змінено Додаток до Рішення Київської міської ради від 27.10.2005 року за № 354/3815 про перелік земельних ділянок, які передаються у приватну власність на підставі списку змін до переліку громадян на розподіл земельних ділянок прийнятий та затверджений Правлінням Садового товариства «Блакитна затока» погоджений з первинною профспілковою організацією ЗАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту в особі Голови профспілки Бондарука В.М.

17 квітня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

21 вересня 2022 року постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 381/2544/15-а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Шостий апеляційний адміністративний суд п`ять разів ініціював відновлення втраченого провадження перед Фастівським міськрайонним судом Київської області питання про відновлення втраченого провадження у справі №2а-2266/06 (381/2544/15- а), в частині відновлення матеріалів справи, які були наявні у суді першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення суду, а саме: позовної заяви з додатками, заперечення на позовну заяву, докази по справі на підставі яких приймалось рішення суду першої інстанції, оригінал судового рішення суду першої інстанції тощо та Фастівським міськрайонним судом Київської області втрачене провадження не було відновлене.

В ухвалі суд зазначив, що адміністративна справа №2а-2266/06 (381/2544/15-а) була знищена відповідно до Акта «Про відбір та знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню» від 10.01.2012. Враховуючи неможливість відновлення судового провадження у справі №2а-2266/06 (381/2544/15-а), Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про розгляд справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

17 травня 2023 року Шостим апеляційним адміністративним судом було винесено постанову, якою постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 жовтня 2006 року скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено (копія постанови додається). Постанова набрала законної сили 17 травня 2023 року.

Керуючись постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі №381/2544/15-а, позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_18 звернулись до Департаменту земельних ресурсів з вимогою вчинити всі необхідні дії. щодо відновлення та підтвердження права власності на їхні земельні ділянки та скасування рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №805/1861 та усіх рішень, що були прийняті на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006 і тим самим відновити дію Додатка до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №354/3815, який було прийнято разом/одночасно з цим рішенням, тобто саме в редакції 27.10.2005 або прийняти нове рішення, яким підтвердити права на визначені земельні ділянки.

У червні 2023 року на листи-звернення позивачів Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) була надана відповідь та повідомлено позивачів про те, що «рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №805/1861, яким внесено зміни до додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 № 354/3815 «Про передачу земельних ділянок громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району міста Києва, для ведення колективного садівництва і Садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району міста Києва земель загального користування (дороги проїзди) в урочищі «Острів Водників» у Голосіївському районі міста Києва « прийнято на підставі постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006, яке було чинним на момент прийняття відповідного Рішення та є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом їхнього виконання, тому воно не може бути скасовано чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування Рішення».

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів та оскаржуване рішення протиправними, позивачі звернулись з даною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відтак, з аналізу наведених правових норм вбачається, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин, Київська міська рада зобов`язана діяти виключно в межах наданих їй повноважень та в інтересах її територіальної громади, дотримуючись приписів законодавства України у своїй діяльності.

Так, місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» 15 січня 1999 року N 401-XIV (надалі Закон N 401-XIV), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста (ч. 1 ст. 11 Закону N 401-XIV).

У зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право, зокрема, припиняти право користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом «б» ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень, зокрема, Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Земельного Кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За приписами п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Положеннями ст. 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Відповідно до п. п. 8, 9 ч. 4 ст. 42 Закону № 280/97-ВР міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

На момент виникнення спірних правовідносин порядок діяльності Київської міської ради регулювався чинним на той час рішенням Київради від 14 червня 2006 року №14/14 «Про затвердження Регламенту Київської міської ради» (надалі Регламент №14/14).

Статтею 14 вказаного Регламенту №14/14 визначено, що Президія Київради є дорадчим органом ради, який попередньо готує узгоджені пропозиції і рекомендації з питань, які передбачається внести на розгляд ради.

До складу Президії входять Київський міський голова, заступник міського голови - секретар Київради, голови постійних комісій Київради, голови або уповноважені представники депутатських груп та фракцій Київради.

Відповідно до ст. 16 Регламенту №14/14 постійні комісії Київради за дорученням Київради, Київського міського голови або за власною ініціативою розробляють проекти рішень Київради та готують висновки з цих питань.

Суб`єктами подання проектів рішень виступають Київський міський голова, заступник міського голови - секретар Київради, постійні комісії Київради, депутатські групи та фракції, депутати Київради та виконавчий орган Київради (Київська міська державна адміністрація), загальні збори громадян в порядку, визначеному законодавством та Статутом територіальної громади міста Києва (п. 20.1 ст. 20 цього ж Регламенту №14/14).

Пунктом 20.3 ст. 20 Регламенту №14/14 визначено, що проект рішення має містити, зокрема, рішення Київради про внесення змін чи доповнень до рішень Київради подаються до управління організаційної роботи суб`єктами подання у вигляді порівняльних таблиць з викладенням тексту рішення (його структурних частин), який підлягає зміні чи доповненню.

Постійні комісії Київради в строк не більше трьох тижнів розглядають проект рішення (п. 20.7).

Пунктом 1.1 Положення про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342 (далі Положення № 182/342), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, регламентовано, що Головне управління земельних ресурсів (далі - Управління) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та виконує функції місцевого органу державної виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.

Згідно з п.п. 3.12, 3.13 Положення №182/342 Управління відповідно до покладених на нього завдань готує та подає в установленому порядку проекти рішень Київської міської ради, розпоряджень Київського міського голови, розпорядження виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), а також подає свої висновки з питань: розпорядження землями в межах міста Києва; передачі земельних ділянок у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок в користування, вилучення земельних ділянок; продажу земельних ділянок у власність; викупу земельних ділянок для суспільних потреб міста; звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; встановлення та зміни межі районів у місті, в порядку, встановленому законодавством України;

Організовує видачу державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, оформлення та видачу договорів оренди (суборенди) земельних ділянок та здійснює реєстрацію суб`єктів права власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду (суборенду) землі.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, останнє прийнято з урахуванням висновків, викладених у постанові Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006 року, а саме щодо внесенні змін до додатку до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №354/3815.

Наведене свідчить, що Київською міською радою не самостійно прийнято рішення про внесення змін до власного рішення, яке було прийнято раніше, а саме: 27.10.2005 №354/3815 «Про передачу земельних ділянок громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, для ведення колективного садівництва і садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києві земель загального користування (дороги, проїзди) в урочищі «Острів Водників» у Голосіївському районі м. Києва», а на виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.10.2006 року, що спростовує доводи позивачів щодо порушення Київською міською радою положень рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі №1-9/2009, яким органи місцевого самоврядування позбавлена права самостійно скасовувати або змінювати рішення, які прийняти останніми.

В той же час, суд вважає за необхідне звернути увагу учасників справи на той факт, що оскаржуваним рішенням внесено зміни до додатку рішення Київської міської ради від 27.10.2005 №354/3815, які попередньо були погоджені Первинною Профспілковою організацією закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту в особі Голови профспілки Бондарука В.М. та затверджені рішенням №04/10 від 04.10.2006 року правлінням Садового товариства Голосіївського району м. Києва «Блакитна затока».

Вказаний список змін до переліку земельних ділянок, які передаються громадяни у приватну власність згідно рішення Київради №354/3815 від 27.10.2005 був складений на підставі рішення №2-1164/06 Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2006 року.

З наведеного вбачається, що оскаржуване рішення Київської міської ради від 09 липня 2009 року №805/1861 прийнято Київською міською радою в межах компетенції та на підставі чинного, на момент прийняття оскаржуваного рішення, законодавства, як органу, який наділений повноваженням щодо передачі відповідних земельних ділянок у приватну власність осіб, які визначені ініціаторами такої передачі, а саме Первинної Профспілковою організацією закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту та членами Садового товариства «Блакитна затока».

Київська міська рада самостійно не визначала список змін, які були затвердженні органами управління ініціаторів звернення щодо відведення земельних ділянок.

Стосовно посилань позивачів на скасування рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 липня 2006 року у справі №2-1164/06, суд зауважує, що передумовою для прийняття оскаржуваного рішення було затвердження відповідного списку змін, на виконання зазначеного рішення суду, яке скасовано, Первинною Профспілковою організацією закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту та правлінням Садового товариства «Блакитна затока» Голосіївського району м. Києва.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд відмічає, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Подібна правова позиція щодо норм застосування Конституції України викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 03 квітня 2018 року (справа № 826/16924/14).

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

У п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено право суду захистити право позивача в інший спосіб, аніж це передбачено у попередніх пунктах цієї норми, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.

Також згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов`язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.

Отже, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме позивач наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від від 22 лютого 2024 року у справі №990/150/23.

З наведеного вбачається, що скасування рішення Київської міської ради від 09.07.2009 №805/1861 не є належним способом захисту порушених прав позивачів, оскільки, як вже зазначалось, судом передумовою для прийняття оскаржуваного рішення було затвердження та погодження списків змін ініціаторами звернення за відведенням земельних ділянок.

Перш ніж відмовити в позові з підстав обрання неналежного способу захисту, суд з`ясовує:

- з яких саме правовідносин сторін виник спір: спір у справі №320/41614/23 виник з незгодою позивачів із затвердженим і погодженим списком змін до додатку до рішення від 27.10.2005 року №354/3815, яке ініційовано Первинною Профспілковою організацією закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту та правлінням Садового товариства «Блакитна затока» Голосіївського району м. Києва;

- чи передбачено обраний позивачем спосіб захисту законом або договором: обраний спосіб захисту передбачений законом, але лише за умови, коли підстави для прийняття оскаржуваного рішення були визнанні протиправними;

- чи передбачено законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача: законом передбачений ефективний спосіб захисту шляхом звернення до суду з цивільним позовом щодо скасування списку змін, який попередньо був погоджений Первинної Профспілковою організацією закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» Української професійної спілки працівників річкового транспорту в особі Голови профспілки Бондарука В.М. та затверджений рішенням №04/10 від 04.10.2006 року правлінням Садового товариства Голосіївського району м. Києва «Блакитна затока»;

- чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах: на момент розгляду даної справи по суті обраний позивачем спосіб захисту не є ефективний.

З наведеного вбачається, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки суд, дотримавшись принципу стадійності захисту права, дійшов висновку, що обраний позивачами спосіб захисту не є ефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2024 року у справі №925/642/19.

Більше того, суд звертає увагу учасників справ на той факт, що з 01.01.2013 набрали чинності Закони України «Про Державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», які встановлюють нову для України модель ведення Державного земельного кадастру та державної ділянки, а також повноваження центральних органів виконавчої влади з ведення Державного земельного кадастру та реєстрації права власності, права постійного користування та оренди землі в тому числі на підставі відомостей та документів Державного земельного кадастру.

Законом України №5037-VІ від 04.07.2012 «Про внесення змін де деяким законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухома майно» який набрав чинності 08.08.2012, припинено повноваження виконавчого органу Київської ;міської ради з ведення Державного земельного кадастру в місті Києві.

З 01.01.2013 відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» ведення Державного земельного кадастру в місті Києві здійснюється виключно територіальним агентства земельних ресурсів України, а реєстрація прав власності на земельні ділянки відноситься де повноважень органу державної реєстрації прав, утворених Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Позивачами не надано суду доказів про те, що Київська міська рада приймала рішення про передачу у власність земельних ділянок особам, які визначені у зміненому списку.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного рішення Київської міської ради №805/1861 від 09.07.2009 року «Про внесення змін до додатка до рішення Київської міської ради від 27.10.2005 року №354/3818 «Про передачу земельних ділянок громадянам, членам садового товариства «Блакитна затока» Харківського району м. Києва, для ведення колективного садівництва у садовому товариству «Блакитна затока» Харківського району м. Києва земель загального користування (дороги, проїзди) в урочищі «Острів Водників» у Голосівському районі м. Києва».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду відповідач довів правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 не підлягає задоволенню.

В силу статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Садове товариство «Блакитна Затока» про визнання протиправним та скасування рішення залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Білоноженко М.А.