Решение № 128720596, 08.07.2025, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 р. м. УжгородСправа № 907/454/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

За позовом Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, м. Калуш Івано-Франківської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області

про стягнення заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування, трьох процентів річних, інфляційні втрати та пеню,

представники:

Позивача - Підлетейчук Л.М., адвокат, довіреність №01-556/12 від 24.09.2024

(в режимі відеоконференції)

Відповідача - Римець Х.Б., адвокат, ордер серії АА №1580226 від 05.05.2025

(в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Воєнізована гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) частина Головного Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулась з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Катіон Інвест», с. Теребля Тячівського району Закарпатської області про стягнення 282 968,29 грн заборгованості, з яких 202 720 грн сума заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування, 5222,33 грн сума трьох процентів річних, 27 677,90 грн сума інфляційних втрат та сума 47 348,06 грн пені.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.04.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 підготовче засідання у справі відкладалось з підстав зазначених в ухвалі суду на 16.06.2025.

01.07.2025 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог.

07.07.2025 відповідач подав заяву до якої додав платіжну інструкцію №166 від 07.07.2025 про сплату заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування в сумі 202 720,00 грн.

Ухвалою суду від 16.06.2025 закрито підготовче провадження у справі №907/454/25 та призначено справу №907/454/25 до судового розгляду по суті на 08 липня 2025.

В судовому засіданні 08 липня 2025 за участю представників сторін суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач просить задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами Договором на постійне та обов`язкове обслуговування №1 від 01.08.2023 (зі змінами до нього) в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг

Вказує, що під час підготовки до розгляду справи було виявлено, що при здійсненні розрахунку штрафних санкцій (пені, інфляційних втрат та 3% річних) була допущена технічна помилка, внаслідок чого розмір позовних вимог було визначено неправильно - завищено на суму 34 104,15 грн.

Під час подачі позовної заяви, 16 квітня 2025 року, Частиною було сплачено судовий збір у розмірі 4 244,52 грн. Оскільки судовий збір було сплачено з розрахунку від первісного (завищеного) розміру позовних вимог судовий збір підлягає сплаті у меншому розмірі, а саме 3 732, 96 грн. (Три тисячі сімсот тридцять дві гривні 96 копійок). Таким чином, Частиною було надміру сплачено судовий збір у сумі 511,56 грн. (П`ятсот одинадцять гривень 56 копійок)

Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАТІОН ІНВЕСТ» на користь Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно- рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області грошову суму, за порушення договірних зобов`язань за Договором № 1 від 01.08.2023 із Додатковими угодами № 1-2: інфляційні нарахування 17 999,79 грн.; 3% річних 3 446,41 грн.; пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 24 697,94 грн; заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування 202 720,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 732, 96 грн.

Також, просить повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 511,56 грн.

Позиція відповідача

Позивач вказує, що 07.07.2025 погасив 202 720,00 грн основної заборгованості та просить зменшити нараховані штрафні санкції.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.

Між Воєнізованою гірничорятувальною (аварійно-рятувальною) частиною Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (аварійно-рятувальною службою, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Катіон Інвест (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір на постійне та обов`язкове обслуговування №1 від 01.08.2023 (далі Договір), предметом якого є організація та здійснення аварійно-рятувальною службою постійного та обов`язкового аварійно-рятувального обслуговування замовника при виконанні підземних робіт на солеруднику Теребля-1 (далі об`єкт) з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об`єкті замовника надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки і підвищення рівня підготовленості об`єкту до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій (п. 1 Договору).

01.01.2024 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою викладено п. 4.1. останнього в наступній редакції: 4.1. Вартість обслуговування за цим Договором складає 250 135 грн на місяць.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №1 від 01.01.2024, ця Додаткова угода набирає чинності з 01 січня 2024 року та разом з Калькуляцією статей витрат Гірничорятувальної групи (м. Стебник Львівська обл.) на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування у 2024 році становить невід`ємну частину Договору.

В Калькуляції статей витрат Гірничорятувальної групи (м. Стебник Львівська обл.) на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування у 2024 році аварійно-рятувальною службою здійснено розрахунок місячної вартості обслуговування замовника.

23.04.2024 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору, якою викладено розділи 1, 2 та 4 останнього в новій редакції.

Додатком до Додаткової угоди №2 від 23.04.2024 є складена позивачем Калькуляція статей витрат Гірничорятувальної групи (м. Стебник Львівська обл.) на постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування у 2024 році.

Таким чином, воєнізована гірничорятувальна (аварійно-рятувальна) частина Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (далі Частина, Аварійно-рятувальна служба) здійснювала постійне та обов`язкове аварійно-рятувальне обслуговування Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТІОН ІНВЕСТ" (далі ТзОВ "КАТІОН ІНВЕСТ", Об`єкт), відповідно до Договору № 1 від 01.08.2023 на постійне та обов`язкове обслуговування із Додатковими угодами № 1 від 01.01.2024 та № 2 від 23.04.2024.

Згідно Договору ТзОВ "КАТІОН ІНВЕСТ" та Частина домовились про організацію та здійснення "Аварійно-рятувальною службою" аварійно-рятувального обслуговування "Об`єкта" з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на "Об`єкті" надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об`єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об`єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Відповідно до п. 4.4 Договору (із змінами внесеними Додатковою угодою № 2 від 23.04.2024) ТзОВ "КАТІОН ІНВЕСТ" прийняв на себе зобов`язання оплачувати вартість виконаної Частиною роботи щомісячно до 05 числа місяця наступного за звітним, на підставі актів виконання умов Договору та рахунків.

Факти порушення термінів оплати зафіксовані актами: № 17 від 31.05.2024, № 20 від 28.06.2024, № 26 від 31.07.2024, № 28 від 31.08.2024, № 33 від 30.09.2024, № 39 від 31.10.2024, № 46 від 29.11.2024 та № 47 від 31.12.2024.

Відповідно до п. 6.5. Договору Аварійно-рятувальна служба до 01 числа наступного за звітним місяцем готує та передає Замовнику акт виконання умов Договору. Замовник на протязі трьох робочих днів розглядає, підписує та повертає Аварійно-рятувальній службі один примірник акту виконання умов Договору, а у разі непогодження з даними, що наведені в акті, подає Аварійно-рятувальній службі свої обґрунтовані заперечення, викладені в письмовій формі Позивач двічі звертався до Відповідача з проханням надіслати примірники актів виконання умов Договору, листом від 01.08.2024 № 13-453/12 та претензією від 21.11.2024 № 13-661/12

Протягом травня грудня 2024 Позивач виконував свої договірні зобов`язання, передбачені Розділом 2 Договору, що підтверджується: інформацією від 30.08.2024 № 12 про проведене профілактичне обстеження солерудника, актом перевірки протипожежного захисту від 30.08.2024, актом перевірки герметичності саморятівників від 30.08.2024, актом цільової перевірки № 4/24 від 30.08.2024, інформацією від 16.09.2024 № 13 про проведене профілактичне обстеження солерудника, актом перевірки герметичності саморятівників від 16.09.2024, актом цільової перевірки від 16.09.2024 № 5/24, актом перевірки протипожежного захисту від 16.09.2024

Згідно п. 5.2. Договору передбачена відповідальність Відповідача за порушення термінів оплати, а саме ТзОВ "КАТІОН ІНВЕСТ" сплачує Частині пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні збитки і три проценти річних від простроченої суми.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відтак, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до доданої до заяви відповідача від 07.07.2025 платіжної інструкції №166 від 07.07.2025 відповідачем 07.07.2025 сплачено заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування в сумі 202 720,00 грн.

Представник позивача підтвердив сплату відповідачем 07.07.2025 - заборгованість за аварійно-рятувальне обслуговування у сумі 202 720,00 грн.

Тому, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування 202 720,00 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).За змістом ч. 3 ст. 11 вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Такі ж висновки викладені у Постанові ОП КГС ВС від 26 червня 2020 року у справі №905/21/19

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 року та у Постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019 року.

Щодо заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

На думку суду розмір неустойки у вказаній справі не є великим порівняно із основним зобов`язанням. Також, на думку саме із неправельних дій позивача виник спір, а сплата 07.07.2025 основної заборгованості не є достатньою підставою для Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки.

Тому суд доходить висновків не зменшувати розміру заявленої до стягнення неустойки.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТІОН ІНВЕСТ» на користь Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно- рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області грошову суму, за порушення договірних зобов`язань за Договором № 1 від 01.08.2023 із Додатковими угодами № 1-2: інфляційні нарахування 17 999,79 грн. (Сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 79 копійок); 3% річних 3 446,41 грн. (Три тисячі чотириста сорок шість гривень 41 копійка); - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 24 697,94 грн. (Двадцять чотири тисячі шістсот дев`яносто сім гривень 94 копійки).

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

На думку саме із неправельних дій позивача виник спір, а сплата 07.07.2025 основної заборгованості не скасовує вказує що таких неправельних дій не було.

Тому витрати по сплаті судового збору в сумі 3 732, 96 грнслід покласти на відповідача.

Також, позивачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір у сумі 511,56 грн. (П`ятсот одинадцять гривень 56 копійок).

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «КАТІОН ІНВЕСТ» (90550, Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Теребля, вул. Центральна,100 код ЄДРПОУ 39508760) на користь Воєнізованої гірничорятувальної (аварійно- рятувальної) частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (77300, - ., , ? , 9, 33926446) грошову суму, за порушення договірних зобов`язань за Договором № 1 від 01.08.2023 із Додатковими угодами № 1-2:

- інфляційні нарахування 17 999,79 грн. (Сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 79 копійок);

- 3% річних 3 446,41 грн. (Три тисячі чотириста сорок шість гривень 41 копійка);

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 24 697,94 грн. (Двадцять чотири

тисячі шістсот дев`яносто сім гривень 94 копійки);

- витрати по сплаті судового збору в сумі 3 732, 96 грн. (Три тисячі сімсот тридцять дві гривні 96 копійок).

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за аварійно-рятувальне обслуговування 202 720,00 грн. закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Надмірно сплачений судовий збір у сумі 511,56 грн. (П`ятсот одинадцять гривень 56 копійок сплачений згідно із платіжною інструкцією №148 від 04.03.2025, повернути із Державного бюджету України платнику Воєнізованоій гірничорятувальній (аварійно- рятувальної) частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області (77300, Івано- Франківська обл., місто Калуш, Героїв України, будинок 9А, код ЄДРПОУ 33926446)

6. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

7. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 09.07.2025

Суддя А.А. Худенко