Решение № 128712432, 03.07.2025, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/1013/24

Провадження № 2/513/176/25

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2025 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Дукіна Сергія Васильовича до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, суд, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2024 року позивач через свого представника адвоката Дукіна С.В. звернулась до Татарбунарського районного суду Одеської області із позовною заявою до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Позовні вимоги обґрунтувала таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. На день смерті ОСОБА_3 у шлюбу не перебував, неповнолітніх дітей не мав. Позивач, як спадкоємець першої черги за законом після смерті сина, у встановлений законом шестимісячний строк з 14 квітня 2022 року по 14 жовтня 2022 року, не звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 14 червня 2024 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Горбань М.В., за місцем свого проживання в м. Одесі, де подала заяву про прийняття спадщини до компетентного нотаріуса за місцем відкриття спадщини за адресою: с.Вишневе, Білгород-Дністровський район, Одеська область, яка була зареєстрована у реєстрі за № 1048. 18 червня 2024 року позивач із даною заявою звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. за місцем відкриття спадщини. 18 червня 2024 року нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відкритті спадкової справи, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Позивач зазначає, що нею пропущено строк для прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 з поважних причин. Так, у 2019 році ОСОБА_3 уклав контракт із Збройними Силами України (далі ЗСУ) та приймав участь у бойових діях АТО на території Луганської, Донецької областей. З 24 лютого 2022 року, у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, ОСОБА_3 , перебуваючи у складі ЗСУ, продовжував приймати участь у бойових діях по захисту вітчизни. 12 квітня 2022 року син зателефонував та повідомив позивачу, що перебуває у зоні бойових дій біля м. Харків, у подальшому зв`язок із сином припинився. 12 квітня 2024 року позивач звернулася до Суворовського РВ ГУНП м. Одеси із заявою про безвісну відсутність її сина, оскільки з ним був втрачений зв`язок, надавши фото з його татуюванням та здавши свої біологічні зразки для подальшого можливого проведення ДНК. У червні 2022 року із ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала письмове повідомлення № 1904 від 31 травня 2022 року про те, що її син солдат ОСОБА_3 зник безвісти 14 квітня 2022 року поблизу населеного пункту Борова Харківської області під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій із захисту Батьківщини. У листопаді 2022 року позивачу зателефонував слідчий Ізюмського РУП ГУНП в Харківський області та повідомив, що по наданим нею фото встановлено тіло, схоже по татуюванню на тіло сина; за фото остання впізнала свого сина. По даному факту Відділенням № 1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківський області за ознаками п.1 ч.2 ст.115 КК України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221070000897, внесеному до ЄРДР 26 жовтня 2022 року. В рамках кримінального провадження була проведена судова молекулярно-генетична експертиза; згідно з висновком експерта Харківського НДЕКЦ №СЕ-19/121-23/2474-БД від 10 лютого 2023 року, позивач може бути біологічною матір`ю особи, кісткові рештки № 3955 (труп №1) (об`єкт № 1.1) якої досліджено відповідно до висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 27 грудня 2022 року № СЕ-19/121-22/17044-БД, ймовірність складає 9,9998%. У зв`язку з тим, що були переплутані тіла загиблих військовослужбовців, позивач змушена була приймати участь в огляді трупа під час ексгумації на підставі постанови прокурора Борисівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області від 25 грудня 2023 року. На підставі лікарського свідоцтва про смерть №10-18/3955-ДМ/22 від 11 квітня 2023 року на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не змогла своєчасно отримати свідоцтво про смерть, у зв`язку з помилковим зазначенням номеру, під яким значилися останки тіла загиблого. У лютому 2024 року позивач отримала від ІНФОРМАЦІЯ_2 письмове повідомлення № 740 від 23 січня 2024 року про те, що її син солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Борова Харківської області під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій. Враховуючи викладене, позивач не могла своєчасно отримати свідоцтво про смерть сина, яке їй було видано лише 23 жовтня 2023 року. Після ексгумації тіла позивач здійснила перепоховання сина ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Одесі.

Позивач просить визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А. Дем`янової від 24 червня 2024 року справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2024 року справу передано у провадження судді Миргород В.С.

Ухвалою суду від 26 серпня 2024 року відкрито провадження у справі та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; витребувано у приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. відомості щодо наявності спадкової справа відкритої після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

26 вересня 2024 року на виконання ухвали суду від 26 серпня 2024 року по справі №515/1013/24 від приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. надійшла Інформаційна довідка зі спадкового реєстру на підтвердження того, що спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (Вх. № 6645/24-Вх від 26.09.2024р.).

10 жовтня 2024 року представником позивача ОСОБА_4 подано заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача батька спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; підготовче засідання просив провести у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримали (Вх. № 7065/24-Вх 10.10.2024 р.).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 10 жовтня 2024 року, залучено до участі у цивільній справі № 515/1013/24 провадження № 2/513/907/24 в якості співвідповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

06 березня 2025 року від відповідача ОСОБА_2 , надійшов до суду відзив на позовну заяву у якому він просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав того, що на час загибелі їх спільного сина ОСОБА_3 позивачка не підтримувала з ним родинних відносин. Після їх розлучення у 2004 році позивачка виїхала до м.Одеса, залишивши неповнолітнього сина на нього та участі у його утриманні та вихованні не приймала. На час загибелі син був зареєстрований та проживав з ним у с.Вишневе та сам він вважається таким, що прийняв спадщину. Позивачка у позові не наводить поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Просив розглядати справу № 515/1013/24 без його участі.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Дукін С.В. в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час та розгляду справи. До суду представник позивача направив 03.07.2025 року заяву про розгляд справи за його та позивача відсутністості. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач- Дивізійська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, шляхом отримання повідомлення в електронний суд 29.05.2025 року об 20:29:37, в судове засідання представник не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, заяв та клопотань до суду не направив.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання в судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 06 березня 2025 року, просить справу № 515/1013/24, розглядати без його участі.

У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року. В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року) зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Статтями 15, 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином позивача, на підтвердження чого нею надано копію свідоцтва про його народження серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Вишнівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на підставі актового запису № 1, відомості про батьків: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с. 10).

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 13 листопада 2020 року начальником штабу-заступником командувача Десантно-штурмових військ Збройних Сил України ОСОБА_5 , ОСОБА_3 був військовослужбовцем та учасником бойових дій; (а.с. 18); призваний на військову службу 29 жовтня 2019 року за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно письмового повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1904 від 31 травня 2022 року солдат ОСОБА_3 зник безвісти 14 квітня 2022 року поблизу населеного пункту Борова Харківської області під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій із захисту Батьківщини (а.с. 25).

Згідно письмового повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 № 740 від 23 січня 2024 року, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний на військову службу 29 жовтня 2019 року за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_6 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу населеного пункту Борова Харківської області під час виконання бойового завдання у ході ведення бойових дій (а.с.26).

Як вбачається з матеріалів справи, по даному факту Відділенням № 1 СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківський області за ознаками п.1 ч.2 ст.115 КК України розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022221070000897, внесеному до ЄРДР 26 жовтня 2022 року.

Згідно висновку експерта Харківського НДЕКЦ №СЕ-19/121-23/2474-БД від 10 лютого 2023 року судової молекулярно-генетичної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, позивач може бути біологічною матір`ю особи, кісткові рештки № 3955 (труп №1) (об`єкт № 1.1) якої досліджено відповідно до висновку судового експерта Харківського НДЕКЦ МВС від 27 грудня 2022 року № СЕ-19/121-22/17044-БД; ймовірність складає 9,9998% (а.с. 22-23).

11 квітня 2023 року КЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано лікарське свідоцтво про смерть №10-18/3955-ДМ/22; згідно з довідкою, причиною смерті є вибухова травма (а.с. 24).

23 жовтня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №71, місце смерті: смт Борова Харківської області дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 11).

На підставі постанови прокурора Борисівського відділу Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Білоусової А.А. від 25 грудня 2023 року, у зв`язку з тим, що сталася помилка при видачі трупів військовослужбовців, була проведена ексгумації тіла ОСОБА_3 , похованого на міському кладовищі у м. Києві під ім`ям військовослужбовця « ОСОБА_6 » (а.с. 20-21).

25 січня 2024 року позивач здійснила перепоховання сина у м. Одесі, про що Ритуальною службою міста Одеса Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» видано Свідоцтво про поховання № 061450 (а.с. 27). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому на праві власності майно.

Згідно зі статтею 1220 Цивільного кодексу спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Під відкриттям спадщини розуміється настання певних юридичних фактів, зумовлюють виникнення спадкових правовідносин.

При цьому як юридичний факт відкриття спадщини характеризується двома параметрами: (1) часом відкриття; (2) місцем відкриття. Час відкриття спадщини має важливе значення, оскільки на час відкриття спадщини визначаються, зокрема: склад спадщини; коло спадкоємців; матеріальний закон, який буде застосовуватись до спадкових відносин.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. При цьому, необхідно мати на увазі, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України.

Відповідно до ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Позивач як спадкоємець першої черги після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась 14 червня 2024 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Одеської області Горбань М.В., за місцем свого проживання в м. Одесі, де подала заяву про прийняття спадщини до компетентного нотаріуса за місцем відкриття спадщини що знаходиться за адресою: с.Вишневе, Білгород-Дністровський район, Одеська область, яка була зареєстрована у реєстрі за № 1048 (а.с.13).

18 червня 2024 року позивач із даною заявою звернулася до приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. за місцем відкриття спадщини. 18 червня 2024 року нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та у відкритті спадкової справи, у зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини (а.с.14).

Як вбачається з листа приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Монастирліу О.П. спадкова справа до майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась (Вх. № 6645/24-Вх від 26.09.2024р.).

Згідно довідки Відділу надання адміністративних послуг Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 18 червня 2024 року вих. №40/08-23/08-10, спадкодавець ОСОБА_3 на день смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , знятий з реєстрації 23 жовтня 2023 року (а.с. 12).

Іншим спадкоємцем, окрім позивача, яка є матір`ю померлого, є батько та відповідач ОСОБА_2 , який у відзиві на позов зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті проживав та був зареєстрований за його адресою, але доказів зазначеного суду не надав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини покладається на спадкоємця, який пропустив цей строк. Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008року №7 надано роз`яснення про те, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19(910/13492/21)).

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними». У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що: «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що: «як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що: «поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 17 жовтня 2018 у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

У разі пропущення шестимісячного строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав: за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину; на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Такий висновок висловив Верховний Суд України в постанові від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1215цс16, Верховний Суд у постановах від 15 травня 2024 року в справі № 953/18814/20 (провадження № 61-13599св23), від 26 квітня 2024 року в справі № 161/17389/23 (провадження № 61-3763св24), від 03 квітня 2024 року в справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23).

Судом встановлено, що спадкодавець - помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Останнім днем визначеного законом строку для прийняття спадщини був 14.10.2022 року. Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частин першої, другої статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції. Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

Строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився 14 жовтня 2022 року, а із відповідною заявою про прийняття спадщини позивач звернулася у 14 червня 2024 року, тобто пропуск позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини складає більше двадцяти місяців.

При оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначення додаткового строку для прийняття спадщини ( постанова ВС у справі №953/15603/20 від 17.02.2022).

Про те, що спадкодавець ОСОБА_3 зник безвісті 14.04.2022 року, позивачці стало відомо 31 травня 2022 року(а.с.25).

10 лютого 2023 року висновком судової молекулярно-генетичної експертизи, ймовірність того, що позивачка є біологічною матір`ю спадкодавця складає 9,9998% (а.с. 22-23).

11 квітня 2023 року КЗ «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» видано лікарське свідоцтво про смерть №10-18/3955-ДМ/22 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 24).

23 жовтня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м Одеса) видано свідоцтво серії НОМЕР_3 про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 71, місце смерті: смт Борова Харківської області дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 11), однак і у вказаний строк, маючи свідоцтво про смерть спадкодавця, позивачка не звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, а звернулась лише 14.06.2024 року.

Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подала. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 213 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Оскільки підстави, на які посилається позивач з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Керуючись ст.ст.12,13,77,81,259,263-265,268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Дивізійської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 09.07.2025 року.

Суддя В. С. Миргород