Решение № 128701352, 07.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року Справа № 320/13430/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 69/26-15-24-01-06-06 Головного управління ДПС у м. Києві про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ) від 19.12.2023 року.

2. Зобов`язати Головне управління ДПС м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) поновити реєстрацію фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

В обґрунтування позову позивач вказує про протиправність та передчасність спірного рішення враховуючи те, що вона в межах своїх можливостей в період дії оголошеного воєнного стану в країні здійснювала господарську діяльність, результатом якої є реалізація продукції через мережу магазинів. Неподання ФОП ОСОБА_1 податкової звітності з податку на додану вартість або подання її з «нульовими» значеннями за період з 01.12.2022 до 30.11.2023 зумовлене настанням обставин непереборної сили, що підтверджується відповідним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Позивач вказує, що відсутність працівників, які залишили свої робочі місця у зв`язку із російським вторгненням в Україну, що є наслідком фактичної зупинки господарської діяльності є підставами для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, тому вважає, що застосування передбачених підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України негативних наслідків у вигляді анулювання реєстрації платником податку на додану вартість у даному випадку є необґрунтованим.

Відповідач у поданому до суду відзиві наполягає на правомірності спірного рішення, відмітив, що під час проведення моніторингу платників податків щодо дотримання вимог податкового законодавства в частині подання та/або неподання податкових декларацій з ПДВ за період з грудня 2022 року по листопад 2023 року встановлено відсутність подачі позивачем податкових декларацій з ПДВ за період з грудня 2022 року по листопад 2023 року, що підтверджується довідкою від 19.12.2023 № 2/26-15-24-01-06-05 на виконання вимог Положення № 1130.

Враховуючи вищенаведене, ГУ ДПС у м. Києві 19.12.2023 було прийнято рішення № 69/26-15-24-01-06-06 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, яким анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв`язку з неподанням контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість та відповідно до п.п. г. п. 184.1 ст. 184 ПК України.

З огляду на норми чинного законодавства спірне рішення було прийнято з урахуванням наявності обов`язкових умов, які передбачені Положенням № 1130: факт неподання контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (період з грудня 2022 року по листопад 2023 року); довідка від 19.12.2023 № 2/26-15-24-01-06-05 про неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України щодо звільнення від відповідальності платника податків за невиконання податкового обов`язку в період оголошеного в країні воєнного стану із обов`язковим виконанням такого протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, відповідач вказує на положення Порядку №225, Закону №2260-ІХ та зазначає, що відповідно до наявної інформації 30.09.2022 позивачем було подано заяву про неможливість платника податків фізичної особи своєчасно виконувати свій податковий обов`язок та ГУ ДПС у м. Києві складено рішення від 29.11.2022 № 68499/6/26-15-24-01-15-15 щодо можливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку позивачем, оскільки за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не вбачаються обставини щодо неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків, зокрема реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Відповідач додав, що документів, які свідчать про подання заяви до правоохоронних органів про вчинення кримінального правопорушення та реєстрації кримінального провадження, отримання яких, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності, передбачено Положеннями №88 від 24.05.1998 та № 225, до контролюючого органу позивачем не подано.

Щодо сертифікату ТПП відповідач вказує, що сертифікат ТПП засвідчує форс-мажорні обставини але він є лише одним із доказів який засвідчує неможливість суб`єктом господарювання виконувати свій податковий обов`язок. Та, такий сертифікат позивачем не було надано.

У відповіді на відзив позивач наполягає на протиправності спірного рішення, зауважила що є платником ПДВ ще з 18.01.2003 та належним чином виконувала свої податкові зобов`язання до військового вторгнення рф на територію України. Додає, що враховуючи норми Положення №1130 відповідачем не надано належного рішення, розпорядження зі складом комісії яка має право анулювати свідоцтво платника ПДВ. Також, заява про неможливість платника податків-фізичної особи своєчасно виконувати свій податковий обов`язок була подана 30.09.2022. Формальний підхід відповідача є неправомірним оскільки торгові об`єкти, сервер, комп`ютерна техніка, бухгалтерські та первинні документи постраждали чи були знищені під активних бойових дій у 2022 року та такі факти добре відомі місцевій владі регіону та правоохоронним органам, які фіксували фактичні обставини. Однак, ГУ ДПС у м. Києві 29.11.2022 № 68499/6/26-15-24-01-15-15 складено Рішення щодо можливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку позивачем. Але, відповідачу достеменно відомо, що позивач про такі обставини повідомляла, як на адресу правоохоронного органу, так і на адресу податкового органу. Так, на адресу ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві надавались Повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, отримане податковим органом 20.07.2022. Сертифікат ТПП України, що засвідчує наявність форс-мажорної обставини, розглядається у тому руслі, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і в результаті їх виникнення позивач посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язань, доводив їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку по відношенню до позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

19.12.2023 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення № 69/26-15-24-01-06-06 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_1 .

Підставою для його прийняття стало те, що позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання послуг/товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що згідно з підпунктом «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, що підтверджено довідкою про подання/неподання ФОП ОСОБА_1 декларацій з податку на додану вартість від 19.12.2023 № 2/26-15-24-01-06-05.

Згідно вищевказаної довідки від 19.12.2023 № 2/26-15-24-01-06-05 ФОП ОСОБА_1 протягом з 01.12.2022 до 30.11.2023 не подає та подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Відповідно до підпунктів 49.2, 49.4 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 184 ПК України визначено порядок та підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом; б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом; в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість; г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту; ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду; є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність; з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Згідно з пунктом 184.2 статті 184 ПК України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 184.3 статті 184 ПК України контролюючий орган анулює реєстрацію особи як платника податку, що подав заяву про анулювання реєстрації, якщо встановить, що він відповідає вимогам пункту 184.1 цієї статті.

Пунктом 184.10 статті 184 ПК України встановлено, що про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Пунктами 184.5-184.6 статті 184 ПК України передбачено, що з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Аналогічні за змістом приписи закріплені у Положенні про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14 листопада 2014 року (далі - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVІІІ Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Згідно з пунктом 5.5 Положення № 1130, контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт «г» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Наказу № 1130 за наявності зазначених підтверджуючих документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Отже, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе за таких обставин: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/ придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Як зазначалось судом, до повноважень контролюючих органів належать постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та прийняття рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Безпосередньо механізм реєстрації та анулювання реєстрації платників податку на додану вартість врегульований Положенням №1130.

Так, відповідно до п. 5.5. Положення № 1130, анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтверджуючих документів (відомостей).

Підпунктом "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України встановлено, що анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною умовою для застосування до платника податку такого заходу, як анулювання реєстрації платника податку на підставі підпункту "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, є дві обставини, яку можуть застосовувати або кожна окремо або разом, а саме:

- не подання контролюючому органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість;

- подання органу протягом 12 послідовних податкових місяців такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Як раніше зазначалось, згідно довідки від 19.12.2023 № 2/26-15-24-01-06-05 ФОП ОСОБА_1 протягом з 01.12.2022 до 30.11.2023 подає та не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій нуль гривень.

Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 ПК України можливе, зокрема, у випадку не подання платником ПДВ декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців та подання із показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові у справі № 2040/7102/18 від 25 листопада 2022 року.

Обставини зазначені відповідачем у спірному рішенні позивачем не заперечуються.

В даній справі що розглядається суд враховує та зазначає наступне.

Суд враховує, що згідно з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України у редакції Закону №2260-ІХ у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

При цьому, підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України у редакції Закону №2260-ІХ законодавцем було введено у дію правову конструкцію відсутності можливості своєчасного виконання податкового обов`язку та введено правило розподілу усіх платників податків на категорії, а саме: 1) платників із відсутністю можливості своєчасно виконувати податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних (розрахунків коригування), подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні); 2) платників із можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку з приводу реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до - 15.07.2022, з приводу подання податкової звітності до - 20.07.2022, з приводу сплати податків та зборів у строк не пізніше - 31.07.2022); 3) платників із відновленою можливістю своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних (розрахунків коригування) (для яких умовою звільнення від відповідальності було установлено виконання податкового обов`язку протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків).

Згідно з підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України у редакції Закону №2836-ІХ платники податків, у яких відновилася можливість виконувати податкові обов`язки, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24.02.2022 до дня відновлення можливості платника податків, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, передбачених цим Кодексом, за умови виконання ними таких податкових обов`язків, щодо реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, подання звітності, сплати податків і зборів, протягом 60 календарних днів з першого дня місяця, наступного за місяцем відновлення таких можливостей платників податків.

Розв`язуючи спір по суті, суд зважає, що уведена законодавцем у дію в положеннях підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України у редакції Закону №2260-ІХ правова категорія можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України прямо кореспондує приписам підпункту 112.1 статті 112 і пункту 112.2 статті 112 ПК України в частині вини як обов`язкового елементу складу податкового правопорушення (крім випадків, прямо передбачених нормами ПК України) та підпункту 112.8.9 статті 112 ПК України в частині дії непереборної сили (форс-мажору) як обставини, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Порядок № 225), який набрав чинності 06.09.2022, відповідно до пункту 1 розділу ІІ якого до платників податків / податкових агентів, які не можуть виконувати податкові обов`язки, передбачені Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються правила для підтвердження можливості чи неможливості виконання платником такого обов`язку, передбачені цим Порядком.

Згідно із пунктом 3 розділу ІІ вказаного Порядку у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30.09.2022 заяву про відсутність такої можливості (крім виконання обов`язку щодо реєстрації акцизних накладних та/або подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, та/або подання заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними тощо) разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225 (далі - Переліки документів) до контролюючого органу в порядку передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Заява має містити: повне найменування платника податків згідно з реєстраційними документами або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) платника податків; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); податкову адресу платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається заява; дату подання заяви; чітке та стисле обґрунтування підстав для підтвердження неможливості виконання платником податків податкових обов`язків з посиланням на документальне підтвердження викладених фактів; вичерпний перелік додатків із зазначенням кількості сторінок кожного документа, їх повної назви та реквізитів (дата, номер, найменування органу, що видав документ); які саме податкові обов`язки не мав / не має можливості виконати платник податків; інформацію про податкові періоди, за які неможливо виконувати податкові обов`язки, або інформацію щодо обставин, пов`язаних з проведенням воєнних (бойових) дій, терористичними актами, диверсіями або іншими обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), спричиненими військовою агресією російської федерації, тимчасовою окупацією збройними формуваннями російської федерації; підписи платника податку - фізичної особи або посадових осіб платника податку, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За наявності інших документів, інформації, що підтверджують неможливість своєчасно виконати свій податковий обов`язок, платники податків - юридичні особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, надають такі документи (копії документів).

Оскільки в Україні з 24.02.2022 року триває воєнний стан, тому законодавець передбачив для платників податку можливість уникнути відповідальність в т.ч за неподання звітності при дотриманні процедури звернення до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкових зобов`язань.

Наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022 затверджено також Перелік документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, зокрема щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Судом враховано, що платник податків, який у зв`язку із проведенням бойових дій втратив можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати дохід від підприємницької діяльності та/або навіть втратив основні засоби для ведення такої господарської діяльності не може бути притягнутий до відповідальності у зв`язку із невиконанням ним податкових обов`язків. Разом з тим, для звільнення платника від виконання податкових обов`язків обставини неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку повинні бути реальними та об`єктивними, а не формальними. Платник податків повинен надати вичерпний перелік документів, які підтверджують виникнення обставин, які унеможливлюють ведення господарської діяльності та виконання податкових обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 160/19575/22.

На думку суду, сам лише факт введення воєнного стану на території України, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме військова агресія проти України, яка стала підставою для його введення, вплинула на спроможність суб`єкта господарювання своєчасно виконати податковий обов`язок, не може слугувати безумовною підставою для визнання неможливості платником податків виконувати податковий обов`язок. Неможливість своєчасно виконати податкові обов`язки має бути безпосередньо пов`язана із обставинами, спричиненими дією воєнного або надзвичайного стану та виключно у зв`язку з настанням підстав, визначених пунктом 1 розділу ІІ Порядку №225.

ФОП ОСОБА_1 має основний вид діяльності оптова торгівля продовольчими та не продовольчими товарами, мала в оренді приміщення за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .

Відповідно до Договорів №43 від 21.02.2022 укладеного із ТОВ «ФІТО ЛЕК», №019/23-1 від 06.07.2023 укладеного із ПрАТ «ЗАВОД ЧОРНОМОРПОЛІГРАФМЕТАЛ», специфікації №1/23 до Договору №019/23-1 від 06.07.2023, №0901/1 від 09.01.2023 укладеного із ПП «ГК «Торгсервіс» позивач здійснює поставки товарів ліків та інших непродовольчих товарів.

Позивачем 20.07.2022 подавалось Повідомлення до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві про неможливість вивезення первинних документів за місцем здійснення підприємницької діяльності Київська обл., село Богданівка, вулиця Богдана Хмельницького 130А та Чернігівська обл., село Нова Басань, вулиця Поштова 25, у зв`язку із втратою документів та комп`ютерної техніки, а саме знищення майна та документів внаслідок військових дій, у зв`язку із чим неможливо виконати будь-який податковий обов`язок. Орендодавець (ТОВ "Рітейл Центр", Київська обл., село Богданівка, вулиця Богдана Хмельницького 130А) проінформував про реєстрацію кримінального провадження №12022111130000751 від 14.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 ККУ.

Відповідно до довідки за підписом начальника слідчого відділу Броварського РУП ГУНП в КО підполковника поліції О.Шаповал щодо опрацювання Повідомлення вбачається фіксування вказаного повідомлення щодо знищення мана за адресою Київська обл., село Богданівка, вулиця Богдана Хмельницького 130А та зібрані відповідні матеріали. За вказаним фактом слідчим прийнято рішення про приєднання до матеріалів ЄО №11671 до кримінального провадження №12022111130000751.

30.09.2022 ФОП ОСОБА_1 подано до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві заяву про неможливість платника податків фізичної особи своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента.

Відповідач не заперечує подання позивачем Повідомлення.

В свою чергу як встановлено судом відповідачем було прийнято рішення від 29.11.2022 № 68499/6/26-15-24-01-15-15 щодо можливості своєчасного виконання свого податкового обов`язку позивачем, оскільки за даними інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу та аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства не вбачаються обставини щодо неможливості своєчасного виконання податкових обов`язків, зокрема реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Вказане рішення від 29.11.2022 № 68499/6/26-15-24-01-15-15 оскаржується ФОП ОСОБА_1 у судовому порядку у іншій справі №320/14890/24. Станом на дану вирішення справи, судове рішення у справі №320/14890/24 не прийнято.

Суд також зазначає, що Торгово Промислова Палата України (далі - ТПП) опублікувала загальний офіційний лист № 2024/02.0-7.1. від 28.02.22 про засвідчення форс-мажорних обставин та підтверджено, що вони діють з 24.02.2022 р. до їх офіційного закінчення.

Відповідно до частини 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

За статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Враховуючи вищезазначене, вбачається, що позивач скористалась наданим їй правом надання заяви та підтверджуючих документів про неможливість виконання податкових зобов`язань. В свою чергу відповідачем не об`єктивно, не належним чином та не в повному обсязі надано оцінку документів поданих позивачем до податкового органу як докази що засвідчують неможливість виконання платником податків її податкового обов`язку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що не подання та подання позивачем декларацій з ПДВ за 12 послідовних місяців, з нульовими показниками відбулося не внаслідок пасивної поведінки платника податків щодо ведення господарської діяльності, а внаслідок неможливості її ведення через знищення первинної документації за місцем її зберігання внаслідок бойових дій, тобто з незалежних від позивача обставин. Суд зазначає, що відповідачем прийнято спірне рішення без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Доводи відповідача про не надання до контролюючого органу доказів неможливості виконання податкового обов`язку суд вважає необґрунтованими в силу встановлених обставин у справі та того, що отриманим від позивача документам було надано контролюючим органом оцінку а саме прийнято рішення від 29.11.2022 № 68499/6/26-15-24-01-15-15 яке наразі оскаржується позивачем у судовому порядку у іншій справі №320/14890/24.

Щодо тверджень позивача про не надання відповідачем рішення, розпорядження про склад комісії яка приймала спірне рішення, суд зазначає що такі доводи не є самостійною підставою для скасування спірного рішення та не спростовують встановлену судом протиправність рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд також зважає на частину другу статті 6 та частину першу статті 7 КАС України якими передбачено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (метою цього Закону є впровадження в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини) суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи зазначені положення Конституції та законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також правову природу спору у цій справі, Верховним Судом з метою забезпечення дії в Україні принципу верховенства права враховано судову практику Європейського суду з прав людини.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 (справа № 1-6/2018), яким сформовано правову позицію щодо верховенства права, а саме - основними елементами конституційного принципу верховенства права є справедливість, рівність, правова визначеність. Конституційні та конвенційні принципи, на яких базується гарантія кожному прав і свобод осіб та їх реалізація, передбачають правові гарантії, правову визначеність і пов`язану з ними передбачуваність законодавчої політики, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005). Принцип правової визначеності вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища.

Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, суд бере до уваги те, що держава не передбачила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути можливою.

Відповідно до частини 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на викладене, суд вважає, що прийняття рішення від 19.12.2023 № 69/26-15-24-01-06-06 щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість відповідно до пп. «г» п.184.1 ст.184 ПК України є протиправним, протилежному належних та достатніх доводів відповідачем суду не наведено.

Належним способом встановленого судом порушеного права позивача та відновлення останнього відповідно є зобов`язання відповідача поновити позивачу реєстрацію платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Згідно ч. ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи висновки суду, положення ст. ст. 139, 143 КАС України, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетний асигнувань відповідача, сплачений судовий збір за подання позову до суду в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 19.12.2023 року № 69/26-15-24-01-06-06 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІПН - НОМЕР_1 ).

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) поновити реєстрацію фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) платником податку на додану вартість з дня скасування реєстрації.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.