Решение № 128667746, 07.07.2025, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м. Житомир справа № 240/31279/23

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 02.10.2023 №064250008944 у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 27.06.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3). Крім того, зазначив, що він станом на 01 січня 1993 року прожив у населеному пункті, який відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, понад 3 років. З огляду на зазначене, позивач вважає, що він має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням від 02.10.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило йому у призначенні даного виду пенсії через не підтвердження періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років. Позивач вважає таке рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшов відзив на позову заяву, в якому управління заперечувало проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію представник відповідача вказав, що документами підтверджено період постійного проживання на території гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року 09 місяців 02 дні, що є недостатнім для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку. Згідно з наданою довідкою №835 від 06.03.2023, виданою виконкомом Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області, Позивач був зареєстрований та проживав в с. Станційне в період з 26.04.1986 до 13.12.1988 та з 14.11.1990 до 04.03.1992. Даний населений пункт відсутній в переліку населених пунктів, віднесених до зони гарантованого добровільного відселення, відповідно до постанови КМУ №106 від 23.07.1991року, тому зарахувати даний період для визначення права на зниження пенсійного віку немає підстав. Відповідно до диплома НОМЕР_1 Позивач навчався в Новочорторийському технікумі з 01.09.1984 до 26.02.1988. Даний населений пункт не передбачений переліком населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, що унеможливлює зарахування даного періоду до проживання в зоні гарантованого добровільного відселення.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області також подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказало, що при визначенні права на призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796, для визначення початкової величини періоду проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення неможливо зарахувати період з 26.04.1986 року по 13.12.1998 року, з 14.11.1990 року по 04.03.1992року та з 01.09.1984 року по 26.02.1988 року. Так, позивач у період з 26.04.1986 року по 13.12.1998 року, з 14.11.1990 року по 04.03.1992року згідно з довідкою №835 від 06.03.2023 року був зареєстрований та проживав в с. Станційне Коростенського (Лугинського) району Житомирської області. Окрім того, згідно з дипломом НОМЕР_2 позивач навчався в Новочорторийському технікумі з 01.09.1984 року по 26.02.1988 року. Зазначає, що с. Станційне Коростенського (Лугинського) району та с. Нова Чортория Любарського району Житомирської області не відноситься до жодних із визначених законодавством зон радіоактивно забруднених територій.

Ухвалою суду витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області належним чином засвідчену копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.08.2023 та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало до суду копію рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.08.2023 та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 3 серії НОМЕР_3 від 11.07.1994, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 25.06.2020 та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач 28.06.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо переходу з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.

Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 18.08.2023 № 064250002658 про відмову у перерахунку пенсії у зв`язку з не підтвердженням факту постійного проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року 3 роки.

Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом від 02.10.2023 № 0600-0211-8/104100 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача.

Вважаючи відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №796-ХІІвизначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону № 796-XII.

Абзацом першим частини першої статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (в даному випадку 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

З наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01 січня 1993 року.

Водночас, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 3 роки.

Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом трьох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання/роботи в зоні гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Водночас, абзац перший частини першої статті 55 Закону № 796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відтак, у випадку звернення особи у 2023 році за призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, така особа повинна мати страховий стаж в розмірі 24 роки (30 - 6 = 24, де: 31 років - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком у 2023 році; 6 - кількість років зниження пенсійного віку).

Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні гарантованого добровільного відселення, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:

- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;

- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 3-х років;

- наявності страхового стажу в розмірі 24 років.

При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 (в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:

- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII ОСОБА_1 на виконання вимог п. 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення йому пенсії додав: довідку Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №836, довідку Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №835, довідку Виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №834, довідку Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.02.2023 №539, довідку виконавчого комітету Бовсунівського старостинського округу від 10.03.2023 №386, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_3 .

Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент видачі позивачу посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_3 від 11.07.1994 правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).

Пунктом 2 Порядку №501 (в редакції, що діяла станом на момент видачі позивачу посвідчення) було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, підтвердженого відповідним посвідченням 3 категорії серії НОМЕР_3 від 11.07.1994, виданим Житомирською обласною державною адміністрацією, надає йому право користуватися пільгами, передбаченими Законом №796-ХІІ.

Водночас, як вже зазначалось судом, визначеними в абзаці 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовами, які надають особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще пітверджений факт проживання (роботи) такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років.

Звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 зазначає, що строк його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить понад 3 років та підтверджується довідкою виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №835.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з інформацією, вказаною в довідці виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №835, ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживав в с. Станційне (ст. Лугини до 03.03.1998 згідно Постанови Верховної Ради України №143/96-ВР) Коростенського(Лугинського) району Житомирської області з 26.04.1986 по 13.12.1988 та з 14.11.1990 по 04.03.1992 в місцевості, яка згідно з Постановою КМ України №106 від 23.07.1991 відносилась до третьої зони зони гарантованого добровільного відселення в зв`язку з аварією на ЧАЕС.

Однак, пенсійним органом при розгляді заяви про призначення пенсії зроблено висновок, що с. Станційне Коростенського (Лугинського) району не відноситься до жодних із визначених законодавством зон радіоактивно забруднених територій.

Надаючи оцінку доводам відповідача, суд вказує наступне.

Постановою Верховної Ради України від 03.03.1998 №142/98"Про присвоєння найменувань новоутвореним населеним пунктам Андрушівського та Лугинського районів Житомирської області" станцію Лугини Лугинського району Житомирської області було перейменовано на село Станційне.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №836 станція Лугини Коростенського (Лугинського) району Житомирської області, зараз село Станційне, адміністративно відносилась до смт. Лугини до 03.03.1998 в місцевості, яка згідно з Постановою КМ України №106 від 23.07.1991 відносилась до третьої зони зони гарантованого добровільного відселення в зв`язку з аварією на ЧАЕС.

Враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідачів, що в період з 26.04.1986 по 13.12.1988 та з 14.11.1990 по 04.03.1992 позивач не проживав в зоні гарантованого добровільного відселення. Наявними у матеріалах справи та визначеними відповідними нормативними приписами доказами підтверджується, що позивач станом в період з 26.04.1986 по 13.12.1988 та з 14.11.1990 по 04.03.1992 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.

З рішення №064250002658 від 18.08.2023 про відмову у призначенні пенсії встановлено, що до періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення не відповідачем не зараховано період навчання в Новочорторийському технікумі з 01.09.1984 року по 26.02.1988 року згідно з дипломом НОМЕР_2 .

Проте, судом враховується, що відповідно довідки органу місцевого самоврядування виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №835 позивач з 26.04.1986 по 13.12.1988 постійно проживав та був зареєстрований в с. Станційне, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Стосовно періоду навчання позивача з 01.09.1984 по 26.02.1988, то суд зазначає, що диплом не свідчить про постійне проживання позивача в с. Нова Чортория, а лише засвідчує факт навчання у навчальному закладі.

Суд вважає, що дані щодо місця навчання позивача в іншому населеному пункті не можуть спростувати факту постійного проживання особи у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою органу місцевого самоврядування, оскільки факт навчання у навчальному закладі, який зареєстрований або знаходиться у іншому місці, ніж місце проживання особи, сам по собі не виключає можливості постійного фактичного проживання такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №460/2589/20 зазначив, що "…дані трудової книжки (диплому) не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено відповідними довідками органу місцевого самоврядування та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи".

Такий правовий висновок підтриманий і у постанові Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22.

Крім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Лугинської селищної ради Коростенського району Житомирської області від 06.03.2023 №834 ОСОБА_1 дійсно був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 з 04.03.1992 по 12.12.2001 та по АДРЕСА_2 з 14.12.2001 по 23.03.2009, яке у свою чергу відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

З 25.03.2009 ОСОБА_1 постійно проживав та був зареєстрований в м. Коростені, що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Коростенської міської ради від 08.02.2023 №539.

Відповідно до Постанови КМ України №106 від 23.07.1991 м. Коростень відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

До того ж, з довідки Бовсунівського старостинського округу слідує, що ОСОБА_1 проживав без реєстрації та працював в хмелерадгоспі ім. Мічуріна в с. Бовсуни, Лугинського району, Житомирської області з 10.03.1988 по 13.12.1988.

Відповідно до Постанови КМ України №106 від 23.07.1991 с. Бовсуни відноситься до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на 01.01.1993 ОСОБА_1 прожив у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Вказаний строк є достатнім для виникнення у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У зв`язку з цим, суд вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області було зроблено хибний висновок про відсутність у позивача необхідного строку проживання на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3-х років. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про протиправність рішення від 18.08.2023 №064250002658 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог щодо зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд зазначає наступне.

Правовими нормами абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку, в даному випадку 3 роки, встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Під час розгляду справи судом встановлено, що в період з дати аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 ОСОБА_1 проживав у населеному пункті, що віднесений до зони гарантованого добровільного відселення, а тому він має право на початкову величину зниження пенсійного віку в розмірі 3 роки.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач проживав та працював в зоні гарантованого добровільного відселення в період з 26.04.1986 по 13.12.1988, з 10.03.1988 по 13.12.1988, з 14.11.1990 по 04.03.1990, з 04.03.1992 по 23.099.2009, з 25.03.2009.

Вказане свідчить, що позивач має право на зниження пенсійного віку на 6 років - на максимальну величину, передбачену абзацом 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII для осіб, які постійно проживають чи постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення.

Крім того, згідно з абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII необхідний страховий стаж у особи повинен становити не менше 24-х років.

Згідно інформації, зазначеної Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у відзиві на позовну заяву, страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 02 місяці 25 днів, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.

Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії (28.06.2023), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 54-річного віку.

Таким чином, позивач має необхідний вік, страховий стаж та достатній строк проживання на території зони гарантованого добровільного відселення для призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, якою врегульовано питання строків призначення (перерахунку) та виплати пенсії, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Матеріалами справи підтверджується, що за призначенням пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років позивач звернувся протягом трьох місяців з дня досягнення ним 54-річного пенсійного віку.

Відтак, зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.08.2023 №064250002658 щодо відмови у призначенні позивачу пенсії, застосовуючи механізм захисту права порушеного суб`єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст.9, ч. 2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 28.06.2023 (з дати, наступної за днем досягнення ним пенсійного віку) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII.

При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення пенсії, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо повторного розгляду заяви позивача.

Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області листом лише повідомило про результат розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.08.2023 №064250002658, яким протиправно відмовлено в призначенні пенсії.

Отже, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області заявлені безпідставно, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір 1073,60 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

З огляду на положення ч. 1 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволення заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн належить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у повному розмірі.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 18.08.2023 №064250002658 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 28.06.2023 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

07.07.25