Постановление суда № 128667623, 07.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

07 липня 2025 року Справа №753/6538/18

Донецький окружний адміністративний суд колегією у складі трьох суддів: головуючого судді Лазарєва В.В., суддів Тарасенка І.М., Чучка В.М., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Лівобережного об`єднання управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 11.05.2017 року №1208/08 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про статус народного депутату України»;

- зобов`язати перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до ч.12 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати працюючого нині народного депутата України, яка складає 17 425 гривень 20 коп., починаючи з 01.04.2017 року.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року зазначений адміністративний позов передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовленоповністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року - залишено без змін.

20 липня 2020 року до суду надійшла заява в порядку статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, в обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 3-189/2018 (1819/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Припис пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, шо визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вказані обставини на думку позивача є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами.

Виходячи з наведеного заявник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року по справі за № 753/6538 18, прийняти нове рішення по справі, яким задовільнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням ст. 80 Конституції України, ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» та Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 3-189/2018 (1819/18).

04 серпня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва постановив ухвалу про відкриття провадження за виключними обставинами у справі.

16 вересня 2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві надійшов відзив на заяву, згідно якого останній зазначає, що оскільки, на час виникнення спірних обставин справи (28.04.2017) норми пункту 5 розділу ПІ „Прикінцеві положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII не визнанні у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України, не скасовані, то на момент звернення позивача до управління відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії призначеної за нормами Закону України «Про статус народного депутата України».

Відтак, до 18.06.2020 органи Пенсійного фонду повинні були здійснювати свою діяльність у спірних правовідносинах у відповідності до чинного на час здійснення дій законодавства.

У зв`язку з чим, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року за виключними обставинами.

16 вересня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва зупинено провадження у справі 753/6538/18 до набрання законної сили рішенням об`єднаної палати Верховного Суду у справі №808/1628/18.

17 червня 2025 справу прийнято до провадження Донецьким окружним адміністративним судом. Також, постановлена ухвала про поновлення провадження у справі та призначено судове засідання на 07 липня 2025 року о 09 годині 00 хвилин.

Сторони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Позивач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи приписи частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників судового процесу у письмовому провадженні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 , дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Положеннями частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Згідно з частиною першою, другою статті 365 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.

Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року № 3-189/2018 (1819/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Припис пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, шо визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Однак рішення суду апеляційної інстанції від 02.06.2021 року у даній справі про відмову у задоволенні позову (про скасування постанов у справах про порушення митних правил) не може вважатись невиконаним в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.

Таких висновків суд дійшов керуючись правовою позицією об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2021 року у справі № 808/1628/18, а також послідовною практикою Верховного Суду з цього питання, викладеною в постановах від 19 березня 2021 року у справі № 820/4475/18, від 19 березня 2021 року у справі № 311/2897/17, від 31 березня 2021 року у справі № 822/1824/18, від 01 квітня 2021 року у справі № 296/2410/16-а, від 22 квітня 2021 року у справі № 820/4473/18, від 26 серпня 2021 року у справі № 825/2044/18, від 16 вересня 2021 року у справі № н/560/3794/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 1640/2989/18.

Суд зазначає, що об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2021 року у справі №808/1628/18 розглядала це питання в аспекті того, які судові рішення можуть переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави і зазначила, що положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. У цій же постанові Суд звернув увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини п`ятої статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння.

Враховуючи викладене, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не передбачає можливості його примусового виконання й тому не може вважатися «не виконаним» у розумінні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України, тому не може переглядатися за виключними обставинами з вказаної нормативної підстави. У тій самій постанові вказано також, що рішення Конституційного Суду України не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, адже на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення суду першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Аналогічну позицію щодо застосування приписів пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України в подальшому підтримала і об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в ухвалах від 21 грудня 2022 року у справі № 140/2217/19, від 22 грудня 2022 року у справі №805/1312/16-а та в постанові від 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18. Послідовно, аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі №280/1992/21, від 30 квітня 2024 року у справі № 360/931/21, прийнятих за наслідками перегляду в касаційному порядку судових рішень, якими відмовлено в задоволенні заяви про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2019 року, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся позивач, є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позову, відповідно це судове рішення не підлягає примусову виконанню, тому не може переглядатися за виключними обставинами в розрізі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоби, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 09 червня 2011 року у справі «Желтяков проти України» («Zheltyakov v. Ukraine», заява № 4994/04, § 42-43)).

Застереження щодо можливості перегляду судового рішення, у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає у тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності.

Таким чином, судовим рішенням, за яким вирішено спір та яке не потребує виконання, встановлено стан правової визначеності у відносинах між сторонами, і такий стан та наслідки, передбачені таким судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили.

За вказаних обставин, враховуючи, що рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог не вимагає від учасників справи та/або уповноважених органів вчинення певних заходів щодо його фактичного виконання, а визначені цим рішенням наслідки настають для сторін з моменту набрання законної сили таким судовим рішенням, тобто фактично виконання рішення суду вичерпується фактом набранням ним законної сили, тому перегляд такого рішення на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України суперечитиме принципу res judicata.

Окрім наведених мотивів необхідно також зазначити, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII. Водночас у частині першій статті 97 указаного Закону визначено, що Конституційний Суд України у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 (провадження № 13-76зво20) зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України («Конституційний Суд України») та Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак, продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ. Тобто, рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас, чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі дійшла висновку, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Наведена правова позиція також послідовно підтримана і застосована судом в постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі № 818/1793/18.

Як встановлено судом, на момент прийняття оскаржуваного у даній справі рішення від 11.05.2017 року №1208/08 та судового рішення про відмову у задоволенні позову про його скасування, положення пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII були чинні.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 369 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

На підставі викладеного, керуючисьнормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року залишити в силі.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Головуючий суддя В.В. Лазарєв

Судді І.М. Тарасенко

В.М. Чучко