Решение № 128667543, 07.07.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року Справа№640/8312/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

18 березня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі-відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ф-59324 від 16 травня 2019 року на суму 21 030,90 грн; зобов`язання виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості з єдиного соціального внеску позивача у розмірі 37768,74 грн; зобов`язання Головне управління ДПС у м. Києві області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 (РНОКІIIІ НОМЕР_1 ) як фізичну особу-підприємця.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та до 2004 року припинив підприємницьку діяльність поданням відповідної заяви до податкових органів. Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної податкової служби у м. Києві зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-59324-17 від 16.05.2019 на суму 21030,90 грн є незаконною та підлягає скасуванню. Як наслідок, з метою остаточного вирішення даного спору позивач заявляє похідні вимоги та просить зобов`язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника заборгованість з єдиного соціального внеску у розмірі 37768,74 грн та зняти з податкового обліку позивача, як фізичну особу - підприємця.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, у зв`язку з несплатою нарахованих сум єдиного внеску за кодом платежу 7104000, в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) у розмірі 37 788,74 грн.

При цьому, відповідно до інформаційних ресурсів Головного управління ДПС у м. Києві Шпіллер Максим Сергійович (РНОКПП НОМЕР_2 ) перебуває на обліку в ДПІ у Солом`янському районі Головного управління ДПС у м. Києві з 23.10.2001. Відомості про припинення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрівідсутні. Як наслідок, позовні вимоги безпідставними.

У відповіді на відзив позивач наголошував, що у спірні періоди він не перебував у статусі фізичної особи-підприємця, а здійснення податковим органом такого обліку здійснюється незаконно та безпідставно.

Законом України «Про внесеннязміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідніположення», Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду містаКиєва та утворенняКиївськогоміського окружного адміністративного суду» щодозабезпеченнярозглядуадміністративних справ»(далі - Закон № 3863-ІХ) викладено в новійредакції.

Так, приписами п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» установлено, що інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду містаКиєва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч.1 ст.27, ч.3 ст.276, ст. ст.289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. Справи, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1,289-4 Кодексу адміністративного судочинства України, до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону № 3863-ІХнаказом ДСА України від 16 вересня 2024 року № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок № 399).

Пунктом 22 Порядку № 399 встановлено, що на підставі отриманих примірників протоколу та переліку судових справ відповідальною особою протягом семи робочих днів після завершення автоматизованого розподілу судових справ передаються судові справи до судів, визначених за результатами автоматизованого розподілу.

Відповідно до протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2025 року, справу № 640/8312/22 передано для розгляду судді Черниковій А.О.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року адміністративна справа прийнята до провадження судді та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В період з 9 червня 2025 року по 30 червня 2025 року включно суддя Черникова А.О. перебувала у щорічній основній відпустці.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС у м. Києві відносно позивача було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-59324-17 на суму 21 030,90 грн

В інтегрованій картці фізичної особи-підприємця за кодом платежу 7104000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування на осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за 2017 рік та щоквартальні нарахування за період з І кварталу 2018 року по IV квартал 2020 року в розмірі мінімального страхового внеску за кожен місяць згідно обраних систем оподаткування в сумі 37 788,74 грн, а саме:

- за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн; І-ІV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн);

- І-ІVквартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн); І-ІV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн), 19.10.2020 (3178,12 грн), 19.01.2021 (2200,00 грн).

Згідно з даними інформаційно-комунікаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві, у зв`язку з несплатою нарахованих сум єдиноговнеску за кодом платежу 7104000, в ІКП ОСОБА_1 обліковується заборгованість (недоїмка) у розмірі 37 788,74 грн.

При зверненні до суду з даним позовом позивач зазначав, що до лютого 2022 року йому не було відомо про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки), оскільки він її не отримував.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 № Ф-59324-17 на суму 21 030,90 грн повернута 22.06.2019 з поштового відділення у зв`язку закінченням встановленого терміну зберігання.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україніґрунтується на засадах, відповідно до якихніхто не може бути примушенийробити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

У відповідності до ст. 67 КонституціїУкраїни, кожензобов`язанийсплачуватиподатки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стаття 1 Закону надає визначення термінів, яківживаються у цьом Законі, зокрема:

єдинийвнесок на загальнообов`язковедержавнесоціальнестрахування (далі - єдинийвнесок) - консолідованийстраховийвнесок, збірякогоздійснюється до системизагальнообов`язкового державного соціальногострахування в обов`язковому порядку та на регулярнійоснові з метою забезпеченнязахисту у випадках, передбаченихзаконодавством, прав застрахованихосіб на отриманнястраховихвиплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціальногострахування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальномустрахуванню і сплачує (сплачувала) та/абоза якусплачуєтьсячисплачувався у встановленому законом порядку єдинийвнесок;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленіцим Законом, обчисленаподатковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числіті, якіобралиспрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечуєформування та реалізує державну фінансовуполітику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудовихвідносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першоїстатті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частинипершоїстатті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філіїіноземноїблагодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації ї припинення, наданих згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у день отримання зазначених відомостей.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частин першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальністьзгідноіз законом.

При цьому, за приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крімзобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, здійснює центральний орган виконавчоївлади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адмініструванняєдиноговнеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдинийвнесок).

Стаття 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає права податкових органів, зокрема, згідно пунктів 6-7 ч. 1 цієї статті, податкові органи мають право:

Застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»передбачає заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облікєдиноговнеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент прийняттяоскарженоївимоги), податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановленіцентральним органом виконавчої влади, щозабезпечуєформування та реалізуєдержавнуфінансову політику, надсилає в паперовій та/абоелектронній формі платникам єдиноговнескувимогу про сплату недоїмки з єдиноговнеску.

Вимога про сплат недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягненнянедоїмки з єдиноговнеску у разійого несплати платником у визначеніцим Законом строки, надсилаєтьсяподатковим органом платнику в паперовій та/абоелектроннійформі у порядку, визначеному статтею 42Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платникєдиноговнескузобов`язанийпротягом десяти календарнихднів з дня надходженнявимоги про сплатунедоїмкисплатитисуминедоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахункомсуминедоїмкиплатникєдиноговнескуузгоджуєїї з податковим органом шляхом оскарженнявимоги про сплатуєдиноговнеску в адміністративномуабо судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів Українивід 20.04.2015 № 449 (у редакціїнаказу Міністерства фінансівУкраїнивід 21 грудня 2020 року № 790) затвердженоІнструкцію про порядок нарахування і сплати єдиноговнеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (даліІнструкція №449).

Відповідно до пункту 6 розділу VIІнструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважаєтьсявідкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашаєтьсяплатником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулосятакепогашеннясуми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

податковий орган скасовуєабозмінюєранішезазначену суму боргу (недоїмки) внаслідокїїузгодженняабооскарження - з дня прийняттяподатковим органом рішення про скасуванняабозмінуранішезазначеноїсуми боргу (недоїмки);

вимога податкового органу про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у деньнабраннясудовимрішеннямзаконноїсили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 абоіншимиположеннями Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цьогорозділу,- у день прийняття податковим органом рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частинисьомоїстатті 25 абоіншогоположення Закону;

є рішення суду на стягненнявідповідних сум боргу (недоїмки), щозазначені у вимозі,- у день надходженнявиконавчихдокументів до органівдержавноївиконавчоїслужбиабо до органів Казначейства.

Водночас, такожспірним у данійсправі є питання наявності у позивача статусу платникаєдиноговнескувідповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 01 січня 2017 року за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, що у позовній заяві позивач вказав на те, що діяльності, визначеної в положеннях ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», не здійснював.

Згідноправових висновків, викладених в постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19, Велика Палата Верховного Суду вважає, що статус ФОП є формою реалізаціїконституційного права на підприємницькудіяльність, відсутністьпідтвердженого у визначеній державою форміреалізаціїцього права у новихумовах нормативно-правового регулюванняпісля 2004 року виключаєможливість автоматичного перенесеннянабутих до 01 липня 2004 року ознаксуб`єктагосподарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізаціїнаданогоїй права в цихумовах, а користується ним на власний розсуд.

Водночас, зміни у процедуру адміністрування системи державноїреєстраціїфізичнихосіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовуютьнаведенихвисновківщодоприродивизначення статусу ФОП, а лишевизначаютьрегулюваннядіяльностіуповноваженихорганів у відношенні до фізичнихосіб, якімаютьнамірпродовжуватиздійснюватипідприємницькудіяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, щопідтверджуєтьсявиконанням ними обов`язку подати реєстраційнукарткуабо ж констатаціївідмови особи віднабуття статусу ФОП шляхом неподанняреєстраційноїкартки, що за змістомнормативнихприписів мало наслідкомвідмову в замінісвідоцтва про державнуреєстрацію на бланки нового зразка та внесеннявідмітки до ЄДР про те, щосвідоцтва про їхдержавнуреєстрацію, оформлені з використаннямбланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаютьсянедійсними. Таким чином, виключаласяможливість законного здійсненняпідприємницькоїдіяльності, а відтак, отримання доходу відтакоїдіяльності.

Велика Палата Верховного Суду такожпідкреслює, щоіснуваннянечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникненняспірнихправовідносинпорушує принцип правовоївизначеності.

При цьому, застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП, шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системізагальнообов`язкового державного соціальногострахування за відповідним статусом.

Позивачбувзареєстрованийсуб`єктомпідприємницькоїдіяльності - фізичною особою, однак, починаючи з 2004підприємницькудіяльністьфактично не здійснював, звітів до податкових та іншихорганівпісляприпиненняздійсненняпідприємницькоїдіяльності не подавав, до Єдиного державного реєстру юридичнихосіб та фізичнихосіб - підприємців, який почав діяти з 01.07.2004 в зв`язкуізприйняттям 15.05.2003 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», своїх даних протягом всього часу, аж до 25.11.2021 (дня внесеннязапису про припинення) не подавав.

Крім цього, суд бере до уваги, що згідно з витягу з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 429641539272 від 31.05.2022 щодо ОСОБА_1 жодних записів не знайдено.

З урахуванням визначеного чинним законодавством України платників єдиного внеску, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19, суд дійшов висновку, що позивач не мав статусу платника єдиного внеску у 2017-2020 роках відповідно до норм чинного законодавства.

Фактично, враховуючи те, що позивач з 2004 року підприємницької діяльності не здійснював, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців своїх даних, як діючого суб`єкта господарювання з 01.07.2004 по 25.11.2021 не вносив, нарахування податковим органом єдиного (страхового) внеску за період з 01.01.2017 є неправомірним.

Отже, вимога Головного управління ДПС у м.Києві про сплату боргу (недоїмки) №Ф-59324 від 16 травня 2019 року на суму 21 030,90 грн є протиправною та підлягаєскасуванню.

Стосовно виключеннязаборгованості з інтегрованоїкарткиплатникаподатківпозивача суд відмічає, що у Порядку ведення органами ДержавноїфіскальноїслужбиУкраїни оперативного обліку податків і зборів, митних та іншихплатежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерств фінансів України від 07.04.2016 №422 (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника - це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, щоведеться за кожним видом платежу та включає перелік показниківпідсистемінформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чибільшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Порядку № 422 з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційнійсистеміорганів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, якийздійснюєоблікплатежів та іншихнадходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формуванняреєстрівперевіркизаписів за напрямами: відповідність форм відкритих ІКП затвердженомупереліку форм ІКП; відповідністьвідкритої ІКП за видами бюджетів та платежів як для юридичних, так і для фізичнихосібвідповідно до затвердженогопереліку форм ІКП; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиноговнеску та переплати за платежами, за якими не передбаченоподанняплатником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність відкритої ІКП за платником, який знятий з обліку в органі ДФС; наявність у платника, якого виключено з реєстру платників певного податку, відкритої ІКП без ознаки «платник відсутній в реєстрі»; наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування»; одночасна наявність показника переплати та невиділеного (незафіксованого) податкового боргу з грошового зобов`язання (заборгованості (без пені)) в ІКП; від`ємне значення переплати та/або боргу (заборгованості) в ІКП.

Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, щ розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зіспеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовійкартці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Така правова позиціявикладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №825/999/17 та від 26.02.2019 у справі №805/4374/15-а.

У справі, що розглядається встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами відсутність підстав для автоматичного нарахування сум єдиноговнеску, що, як наслідок, свідчить про відсутністьподаткового боргу за кодом платежу 71040000.

На підставі інформації з інформаційноїсистемиорганів ДФС, яка забезпечує відображення результатів адміністративногооскарження, про результатиадміністративногооскарження (рішення органу ДФС про результати розгляду скарги (заяви)) та у разі, якщо донарахована/зменшена сума з урахуваннямїїскладових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі підтверджується (статус документа в підсистемі, що забезпечує відображення результатів КПР, змінюється на «Вручено, адміністративнийрозгляд») та якщо з урахуваннямзаконодавчовстановлених строків вона вважаєтьсяузгодженою, то в ІКП відображаютьсяобліковіпоказники (операції) щододонарахування (поновлення у разіпопередньоговиключення з обліку) зменшеннятакоїсуми.

У разі якщо за результатами адміністративного оскарженнядонарахована/зменшена сума з урахуваннямїїскладових (платіж, санкція, пеня) у повномуобсязіскасовується (статус документа в підсистемі, щозабезпечуєвідображеннярезультатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в адміністративному порядку»), в ІКП відображенняобліковихпоказників не проводиться.

Відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо узгоджених сум нарахованих грошовихзобов`язаньстворюєпевнінаслідки для платника податків та наявність у останньогоматеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постановівід 23.04.2019 у справі №825/3211/15-а.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 01.07.2020 у справі 640/8980/19 наголошує, що відображенням в електронномукабінеті, інтегрованій картці та інших інформаційних системах ДПС інформації про наявність у платника податків грошового зобов`язання (в т.ч. нарахування пені) на підставі податкового повідомлення-рішення, що вважається скасованим, порушуються права платника податків.

Наявність в інтегрованій картці платника неправомірно облікованого податкового боргу, дає право контролюючим органам застосовувати положеннястатті 87 Податкового кодексу України відповідно до якої поточна сплата платником податків його самостійно нарахованих податкових зобов`язань зараховується в рахунок сплати податкового боргу.

Отже, в інтегрованій картці платника одночасно погашається податковий борг, який обліковується протиправно, а також виникає новий борг за самостійно нарахованими платником податковими зобов`язаннями, що в подальшому може привести до застосування штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату та нарахування пені. Отже, неправомірне відображення в інтегрованій картці платника сум грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, має безпосередній вплив на господарську діяльність платника у зв`язку із потенційним понесенням ним додаткових витрат.

Скасування податкової вимоги, з однієї сторони, нівелює обов`язок платника податків з сплати донарахованих таким рішенням грошових зобов`язань, а з іншої виключає наявність правових підстав для відображення відповідних грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника. Водночас, протиправне відображення грошових зобов`язань в інтегрованій картці платника без належних правових підстав, очевидно вказує на порушення прав платника податків та необхідність проведення коригування даних інтегрованої картки платника в цілях поновлення порушених прав.

За висновком суду, встановлені у цій адміністративній справі обставини свідчать про те, що у контролюючого органу не було передбачених чинним податковим законодавством підстав для нарахування сум єдиного внеску.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, зазначеного у постанові від 19.02.2019 у справі №825/999/17, належним способом захисту, що відновитьпорушені права товариства, є коригування в інформаційнійсистеміорганів ДФС даних інтегрованої картки. Фактично, визнається порушення прав платника податківбезпідставними записами в інтегрованій картці платника, а також право платника податків на поновлення відповідних прав шляхом коригування відповідних даних, за умови відсутності правовихпідстав у контролюючого органу для здійсненнявідповідних донарахувань та внесення відповідних даних до інформаційних систем.

З огляду на викладене, з метою належного відновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві виключити заборгованість з інтегрованоїкарткиплатника податків ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) на якій обліковуються автоматичнінарахуванняєдиноговнеску за січень-грудень 2017 року та щоквартальнінарахування за І квартал 2018 року - IV квартал 2020 року (жовтень) листопад згідно з обраною системою оподаткування в розмірімінімального страхового внеску за коженмісяць на загальну суму 37 788,74 грн.

Щодо вимоги про зняття з податкового обліку позивача, як фізичну особу підприємця, суд зазначає, що до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця, що також наголошувалось останнім, а отже така вимога не підлягає задоволенню з огляду на відсутність порушених прав позивача.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволенихпозовнихвимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничудопомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2977,20 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями від 01.06.2022 № 0.0.2564028923.1 та від 04.07.2022 № 0.0.2597748918.1.

Враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 1984,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядомсправи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-4ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничоюдопомогою адвоката, несутьсторони, крімвипадківнаданняправничоїдопомоги за рахунокдержави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмірвитрат на правничудопомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншуправничудопомогу, пов`язану зі справою, включаючипідготовку до їїрозгляду, збірдоказівтощо, а такожвартістьпослугпомічника адвоката визначаютьсязгідно з умовами договору про наданняправничоїдопомоги та на підставідоказівщодообсягунаданихпослуг і виконанихробіт та їхвартості, щосплаченаабопідлягаєсплатівідповідною стороною аботретьою особою; 2) розмірсуми, щопідлягаєсплаті в порядку компенсаціївитрат адвоката, необхідних для наданняправничоїдопомоги, встановлюєтьсязгідно з умовами договору про наданняправничоїдопомоги на підставідоказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальнийописробіт (наданихпослуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для наданняправничоїдопомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердженнявитрат на професійну правничу допомогу та їх розміру у 5500,00 грн позивачемнадано:договір про надання правової допомоги № 27/22 від 15 лютого 2022 року з адвокатом ГорщаромСергіємВасильовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатськоюдіяльністюсерія ВЛ № 1123 видане Радою адвокатівВолинськоїобласті на підставірішення № 2/28-8); протокол № 1 погодження гонорару від 15.02.2022; актприймання-передачінаданихпослуг № 1 від 26.10.2022; квитанцією до прибутковогокасового ордеру № 27/22.1 від 15.02.2022.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку позивача підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністюсправи та виконаних адвокатом робіт (наданихпослуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконаннявідповіднихробіт (наданняпослуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотриманнявимогчастинип`ятоїцієїстатті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшитирозмірвитрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

При цьому, за приписами ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшеннявитрат на оплату правничої допомоги адвоката, якіпідлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечень не надав.

Дослідивши вищезазначені докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, суд доходить висновку, що клопотання представника позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500,00 грн підлягає задоволенню.

Керуючись статтями72-77,139,243,246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ф-59324 від 16 травня 2019 року на суму 21 030,90 грн.

Зобов`язати виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованості з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 у розмірі 37768,74 грн.

У задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (зареєстроване місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі1984,80 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5500,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова