Решение № 128629670, 26.06.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/271/25

Провадження № 2/604/206/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, будинок 12, код ЄДРПОУ 37825968) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» Вишневська О.І., звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів на користь позивача, солідарно, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №113262291000 від 30 березня 2018 року у сумі 157739,23 гривні з яких: 36611,19 гривень - сума 3 % річних та 120739,23 гривень - сума нарахованих інфляційних витрат. Крім того, просить стягнути із відповідачів в користь позивачі сплачений судовий збір у сумі 2422,40 гривень. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 113262291000, відповідно до якого остання отримала споживчий кредит у розмірі 25000 доларів США, строком до 30.03.2019 р. 02.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір поруки №1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов`язань перед кредитором в повному обсязі за кредитним договором №113262291000. Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.01.2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 266986,12 грн, судових витрат у розмірі 2669,86 грн. 12.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 1, згідно з умовами якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» право грошової вимоги за кредитним договором №113262291000. На сьогоднішній день відповідачами рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 13.01.2012 по справі № 2-669/11 не виконано. Внаслідок прострочення відповідачами сплати заборгованості за кредитним договором № 113262291000 від 02.04.2008, ТОВ «Кей-Колект» понесені витрати у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, що відповідно розрахунку становить: 36611,19 грн 3% річних за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, 120739,23 грн суми інфляційних втрат за період з 02.04.2017 по 23.02.2022. Просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму 3% річних в розмірі 36611,19 грн, суму нарахованих інфляційних втрат в розмірі 120739,23 грн, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 21 березня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 03 червня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи проводити без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, відзив на позов не подали, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 02.04.2008 року було укладено кредитний договір №113262291000 про надання останній кредиту у розмірі 25000,00 доларів США.

02.04.2004 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», який було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір поруки №1, відповідно до умов якого остання зобов`ячалася відповідати перед банком за виконання позичальником умов договору.

Оскільки у передбачені договором строки позичальник зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував тому утворилась заборгованість.

13.01.2012 року Підволочиського районним судом Тернопільської області ухвалено рішення по цивільній справі № 6-669/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі у розмірі 266986,12 грн.

12.12.2011 між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» було укладено договір факторингу №1, відповідно до умов право вимоги кредитної заборгованості ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором № 113262291000 від 02.04.2008, відступлені ТОВ «Кей-Колект».

Судом також встановлено, що рішення суду до тепер не виконане.

Відповідно до інформації №03-473/14-17, наданої 20.03.2025 року Підволочиською селищною радою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінила прізвище на ОСОБА_4 .

Предметом позову у справі є стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України, а саме 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання, а саме виплати грошових коштів - суми основного боргу за договором позики, стягнутих рішенням суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Передбачене ч. 2 ст.625ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Відповідно до ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на зазначене, у ст.625ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Положення ст.625ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кей-Колект» щодо інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 3 липня 1991 року №1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою 3% * сума боргу * кількість прострочених днів) /365 (кількість днів у році).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

Положеннями ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст.78ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст.81ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних в сумі 36611,19 грн та інфляційні втрати в сумі 120739,23 грн. Вказана сума розраховувалась від суми боргу, за період з 02.04.2017 по 23.02.2022 року.

Відповідачами у справі розрахунки позивача не спростовані, власні контррозрахунки не надані, а тому відсутні підстави для неврахування розрахунків позивача, викладених в позовній заяві.

Зазначені розрахунки суд вважає достовірними, правильними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому задовольняє їх в повному обсязі та стягує з відповідачів солідачно грошові кошти відповідно до розміру заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на відповідачів в розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 203, 509, 524, 533, 546, 570, 610,625, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141,247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» (юридична адреса: 01103, м. Київ, вул. Менделєєва, будинок 12, код ЄДРПОУ 37825968) до ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати у розмірі 120739 (сто двадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 23 (двадцять три) копійки, та 3 % річних у розмірі 36611 (тридцять шість тисяч шістсот одинадцять) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.Б. Сидорак