Решение № 128606532, 01.07.2025, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/410/25

Провадження № 2/293/304/2025

01 липня 2025 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Збаражського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Крисюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПРАВИ

14.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , за змістом якого просить стягнути на свою користь з останнього заборгованість за кредитним договором №7709385 від 03.03.2024 в сумі 11212,00грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 03.03.2024 між ТОВ "Мілоан" (далі первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7709385, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 4000,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Відповідно до умов договору, позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

ТОВ "Мілоан" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами кредитного договору.

28.05.2024 між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») укладено договір про відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №7709385.

Після передачі права вимоги за договором відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за кредитним договором і допустив виникнення заборгованості за договором №7709385 у розмірі 11212,00 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №7709385 у розмірі 11212,00 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

ІІ. ПРОЦЕДУРА та КОРОТКІ ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 14.04.2025 справа №293/410/25 передана на розгляд судді Збаражському О.М.

Згідно даних Управління ДМС України в Житомирській області від 29.04.2025, відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 з 19.06.2024 невідоме.

30.04.2025 ухвалою Черняхівського районного суду Житомирської області відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 27.05.2025.

Ухвалою суду від 27.05.2025, яка в порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, судове засідання відкладено на 01.07.2025.

01.07.2025 сторони в судове засідання не прибули, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлені встановленим порядком. Представник позивача ОСОБА_3 згідно заяви від 19.05.2025, просила розглядати справу без її участі, позовні і вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 повторно не прибув в судове засідання. Причини неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався. До суду повторно повернувся конверт, направлений на відому адресу проживання відповідача, з відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

У постанові від 14.03.2021 у справі №911/3142/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному сайті Судової влади України, що було оприлюднено 01.05.2025 та 28.05.2025.

Враховуючи викладене, суд рахує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У судовому засіданні 01.07.2025 складено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ДОКАЗИ НА ЇХ ПІДТВЕРДЖЕННЯ

03.03.2024 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредитний №7709385, відповідно до пункту 1.2 якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 4000,00грн., строком на 105 днів з 03.03.2024 з терміном повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом до 16.06.2024. Відповідно до умов договору позичальником одноразово сплачується комісія за надання кредиту в розмірі 200,00грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту.

Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 8280,00грн., які нараховуються за ставкою 2,30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 1.3.2. договору, поточний період складає 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 16.06.2024 (а.с.11-24).

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан» від 14.10.2024, ОСОБА_1 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 430864 (а.с.26).

Відповідно до платіжного доручення №1245628773 від 03.03.2024 ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 4000,00грн., призначення платежу: кошти згідно договору №7709385 (а.с. 29).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №№7709385 від 03.03.2024 сформованого позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 11212, 00грн., з яких 4000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 200,00 грн. прострочена заборгованість за комісіями, 7012,00 грн. прострочена заборгованість за відсотками (а.с.32).

28.05.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №106-МЛ, відповідно до якого фактор (ТОВ «Мілоан») передав у повному обсязі, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло у повному обсязі право грошової вимоги, що належить кредитору за кредитними договорами, які входять до портфелю заборгованості (а.с.33-42).

Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників від 28.05.2024 до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2025, кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників кредитора від 28.05.2024, складений за формою згідно з додатком №1 до договору, кількість боржників 3412 (а.с. 43,44).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 сформованого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №7709385 від 03.03.2024 в розмірі 11212,00 грн. (а.с.47).

IV. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ, МОТИВИ ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно вимог частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частина 2 статті 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У пунктах 5, 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Отже із аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Судом встановлено, що 03.03.2024 ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №7709385, відповідно до умов якого сторони домовились про надання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 4000,00грн., строком на 105 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Також в договорі міститься позначка про підпис уповноваженої особи ТОВ «Мілоан» - Вініченка О.В.

Позивач на підтвердження факту виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем умов кредитного договору в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 4000,00грн., у позовній заяві посилається на платіжне доручення №124562873 від 03.03.2024.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Дослідивши вищевказане платіжне доручення, вбачається, що воно не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Абзацом 14 п.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджене Постановою Правління Національного банку України 04.07.2018 № 75 (це Положення розроблене відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»), передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.

Пунктами 51, 52 Положення №75 встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Дослідивши копію платіжного доручення №124562873 від 03.03.2024, що надана позивачем, вбачається, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо здійснення перерахунку ТОВ «Мілоан» кредитних коштів ОСОБА_1 в сумі 4000,00грн, оскільки платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції) та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (будь яких підписів, в тому числі електронних цифрових, платіжне доручення не містить).

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що у дослідженому платіжному дорученні №124562873 від 03.03.2024 замість означених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «Mastercard» та 516780хххххх9808, а також має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину), що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.

В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів, належить саме ОСОБА_1 .

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору, оскільки не належить до засобів доказування, передбачених ст. 76 ЦПК України, і не є первинним бухгалтерським документом.

Посилання ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на платіжне доручення як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованим, оскільки такі доручення є внутрішніми документами фінансових установ та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 травня 2020 року у справі № 219/1704/17.

Крім того, наданий витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №106-МЛ 28.05.2024 не підписаний його сторонами, тому є одностороннім та не містять будь-яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор, в тому числі і за кредитним договором №7709385.

З вказаних підстав суд не може розцінювати такий витяг як належний доказ того, що саме у такому вигляді укладений та погоджений реєстр боржників до договору відступлення прав вимог.

У Постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитними договорами.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Однак, надана позивачем виписка по особовому рахунку за кредитним договором №7709385 складена самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ній, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вона була складена, не може бути доказом наявності заборгованості, на стягненні якої наполягає позивач.

Саме первинні документи, що оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є тими, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не надало жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження фактичного переказу коштів на рахунок відповідача на підставі договору про споживчий кредит № 7709385 від 03.03.2024, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу.

З огляду на недоведеність факту надання кредиту, вимога про його повернення, як і нарахування на таку суму відсотків та комісій, не може вважатися обґрунтованою.

Оскільки законодавство чітко встановлює перелік документів, на підставі яких здійснюється переказ і видача коштів з рахунків, то за відсутності таких доказів позовні вимоги є недоведеними, що унеможливлює стягнення будь-яких коштів, так як суд не може ґрунтувати своє рішення на припущеннях.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій за період з дня укладення кредитного договору, позивачем до суду надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів.

На підтвердження наявності та розміру заборгованості по відсоткам позивачем надано складену ТОВ «Мілоан» відомість про щоденні нарахування та погашення, яка сама по собі не може бути належним та допустимим доказом правильності нарахування відсотків, періоду нарахування відсотків, не відображає плати за кредитом, якщо такі були (а.с.30-31).

Відтак, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що ТОВ «Мілоан» були перераховані грошові кошти ОСОБА_1 в розмірах, що передбачені кредитним договором, а відповідач ці кошти отримав.

За вказаних обставин, у зв`язку з не доведенням позивачем факту перерахування первісним кредитором ОСОБА_1 кредитних коштів, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами, утворення у останнього заборгованості, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Зважаючи, що за наслідком розгляду справи у задоволенні позову відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

адреса місцезнаходження: 79018, Львівська область,

м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28

код ЄДРПОУ 35234236

Відповідач:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

адреса проживання:

АДРЕСА_1

РНОКПП НОМЕР_1

Повне рішення складено та підписано 03.07.2025.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ