Решение № 128567119, 24.06.2025, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/1495/24

Провадження № 2/604/67/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сидорак Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» - Сироватка С.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №3569438 від 24 листопада 2021 року, що був укладений між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_2 , яка становить 18380,26 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту 3500,00 грн та заборгованості за відсотками 14880,26 грн, посилаючись на те, що у добровільному порядку погасити борг відповідач відмовляється, чим порушує майнові права позивача. Крім того, просить стягнути з відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 2422,40 грн. В обгрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що що відповідно до умов договору позики № 3569438 від 24 листопада 2021 року ТОВ «МАНІФОЮ» надало відповідачу ОСОБА_2 позику в розмірі 3500,00 грн, строком на 30 днів - до 24 грудня 2021 року, з базовою процентною ставкою в розмірі 1,99000 % на день та з акційною процентною ставкою в розмірі 1,39300 % на день (6899,00 % річних). Відповідач не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за договором позики в сумі 18380,26 грн., в тому числі: позика - 3500,00 грн, проценти за користування позикою - 14880,26 грн. 02 листопада 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 02-11/2022, за умовами якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало (відступило) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право вимоги відносно боржників ТОВ «МАНІФОЮ», в тому числі відносно боржника - відповідача ОСОБА_2 за договором позики № 3569438 від 24 листопада 2021 року. Внаслідок цього позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за вказаним договором позики. На підставі викладеного позивач ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за вказаним вище договором позики в сумі 18380,26 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 16 січня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги він підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду, відзив на позов не подала, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Суд, встановив, що 30.12.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_2 укладено договір позики №3569438 (надалі договір), відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надало відповідачці у власність грошові кошти, а відповідачка зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів, сплатити процентита всі інші платежі, пов`язані звиконанням договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов`язані з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 2.3 договору тип позики: короткострокова; мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 3 500 гривень 00 копійок; строк позики: до «24» грудня 2021 року (30 днів).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою.

Згідно з пунктом 2.5 договору розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми позики та процентів за користування позикою.

24.11.2021 року на картковий рахунок відповідачки перераховано кредитні кошти в сумі 3 500 гривень 00 копійок за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

02.11.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», укладено договір факторингу № 02-11/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МАНІФОЮ».

Відповідно до реєстру боржників від 02.11.2022 року до договору факторингу №02-11/2022, ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 .

Згідно з розрахунком заборгованості за договором №3569438, станом на 02.11.2022 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 становить 18380 гривні 26 копійки, яка складається з: простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3 500 гривень; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 14880 гривні 26 копійки.

Досудовою вимогою від 08.11.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до ОСОБА_2 з повідомленням про необхідність сплатити заборгованість за кредитним договором № 3569438 від 24.11.2021 року.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після одруження дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ».

У відповідності до ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наведеного та враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Отож, відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Так, у наданому позивачем Договорі позики № 3569438 від 24 листопада 2021 року, вказувалося про те, що дата повернення позики (останній день) 24 грудня 2021 року, строк кредиту - 30 днів. Кредит повертається у розмірі 4962,65 грн, зі сплатою процентів у розмірі 1462,65 грн. Саме ця інформація міститься у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якою ознайомився та зрозумів позичальник. Іншої інформації щодо розрахунку вартості кредиту на строк більше 30 днів, із зазначенням графіку сплати процентів за користування кредиту та суми процентів, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 8 ст.18Закону України«Про захистправ споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, при вирішенні спірних правовідносин суд зауважує на необхідності застосування положення contra proferentem (з лат. - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав).

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зроблено висновок, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст.637ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення «contra proferentem». «Contra proferentem" (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem») - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» («no individually negotiated»), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін». Тобто, «contra proferentem» має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: «contra proferentem» має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; «contra proferentem» спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); «contra proferentem» застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону Українивід 22листопада 1996року №543/96-В«Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено тіло кредиту, строк кредитування і розмір відсотків, а саме у 3500,00 грн - тіло кредиту, 30 днів - строк Договору, а не неясними умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати проценти за межами строку користування кредитом.

Це не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, із наданого суду розрахунку заборгованості за договором позики №3569438 вбачається, що в період дії договору позики, а саме 24.11.2021 по 24.12.2021 ОСОБА_2 було нараховано відсотки за користування кредитом у сумі 1462,65 грн. Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 3500,00 грн, а також відсотки за користування кредитом на суму 1462,65 грн. При цьому, із цього ж розрахунку вбачається, що ОСОБА_2 здійснювала погашення процентів за користування позикою, а саме: 25.12.2021 у сумі 1532,30 грн, 24.01.2022 у сумі 2069,50 грн, 21.02.2022 у сумі 2076,14 грн. Загальна сума, на яку ОСОБА_2 погасила заборгованість за договором позики становить 5697,94 грн. Тобто, свої обов`язки з погашення заборгованості за договором позики відповідач виконала у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст.76ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 ст.77ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частини 1, 5 ст.81ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідач не надала будь-яких доказів в розумінні положень ст.76-81ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач та не направила суду жодних заперечень щодо позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, що в даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 517, 526, 530, 610, 611, 625, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, м. Львів, 79018, код ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Г.Б. Сидорак