Постановление суда № 128544744, 30.06.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/4877/25

Провадження № 1-в/442/263/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3 ,

представника ДВК № 40 ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Дрогобичі подання начальника державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40) ОСОБА_6 про приведення вироку до вимог Закону України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18.07.2024 стосовно засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимого: 1) 25.07.2023 Личаківським районним судом міста Львова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки; 2) 20.12.2023 Франківським районним судом міста Львова за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим приєднано покарання за вироком від 25.07.2023, всього до відбуття 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки. Вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 вирок Франківського районного суду міста Львова від 20.12.2023 в частині призначеного покарання скасовано, засуджений за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, вирок Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 виконувати самостійно; засуджений: 18.04.2025 Миколаївським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт, згідно ст. 72 КК України переведено покарання у виді громадських робіт у позбавлення волі терміном 15 днів, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України повністю приєднано покарання за вироками Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 та вироку Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно до відбуття 8 років 15 днів позбавлення волі;

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду надійшло подання начальника державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40) ОСОБА_6 , в якому останній просить у зв?язку із скасуванням кримінальної відповідальності за вчинені правопорушення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання за вироком Личаківського районного суду від 25.07.2023; у вироку Миколаївського районного суду Львівської області виключити посилання на приєднання за ст. 71 КК України вироку Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 та вважати ОСОБА_3 засудженим за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт, згідно з ст. 72 КК України переведено покарання у виді громадських робіт у позбавлення волі терміном 15 днів, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України повністю приєднано покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно до відбуття 3 роки 15 днів позбавлення волі.

В обгрунтування подання зазначає, що в державній установі „Дрогобицька виправна колонія (№ 40) відбуває покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий: 1) 25.07.2023 Личаківським районним судом міста Львова за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки; 2) 20.12.2023 Франківським районним судом міста Львова за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим приєднано покарання за вироком від 25.07.2023, всього до відбуття 5 років позбавлення волі, за ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим терміном 2 роки. Вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 вирок Франківського районного суду міста Львова від 20.12.2023 в частині призначеного покарання скасовано, засуджений за ч. 4 ст. 407 КК України до 3 років позбавлення волі, вирок Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 виконувати самостійно; засуджений: 18.04.2025 Миколаївським районним судом Львівської області за ч. 1 ст. 125 КК України до 120 годин громадських робіт, згідно ст. 72 КК України переведено покарання у виді громадських робіт у позбавлення волі терміном 15 днів, на підставі ст.ст. 71, 72 КК України повністю приєднано покарання за вироками Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 та вироку Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно до відбуття 8 років 15 днів позбавлення волі.

Вказує, що в мотивувальній частині вироку від 25.07.2023 встановлено, що ОСОБА_3 27.07.2021 в групі з невстановленою слідством особою, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрали з магазину продукцію чим завдали матеріальної шкоди на загальну суму 270 грн, крім того, 31.07.2021 шляхом вільного доступу, повторно викрав продукцію магазину на загальну суму 936 грн 55 коп., крім цього, 31.07.2021 шляхом вільного доступу, повторно викрав продукцію магазину на загальну суму 416 грн 80 коп., крім цього, 05.08.2021 шляхом вільного доступу, повторно викрав продукцію магазину на загальну суму 333 грн 17 коп., крім цього, 07.08.2021 шляхом вільного доступу, повторно викрав продукцію магазину на загальну суму 394 грн 90 коп., однак свій умисел до кінця не довів з незалежних від нього причин, крім цього 21.11.2022, шляхом вільного доступу під час дії воєнного стану, повторно, з корисливих мотивів викрав продукцію з торгового залу на загальну суму 699 грн 52 коп., крім цього 28.11.2022 під час дії воєнного стану, шляхом вільного доступу, таємно, повторно викрав продукцію магазину на загальну суму 999 грн 80 коп.

В судовому засіданні представник державної установи „Дрогобицька виправна колонія (№ 40) ОСОБА_4 підтримала подання, просила його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подання.

Прокурор ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення подання.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали подання та додані до нього матеріали, суд вважає, що подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

09.08.2024 набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів від 18.07.2024 № 3886-ІХ.

Відповідно до вказаного закону стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).

Відповідно до вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2025 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт; згідно з ст. 72 КК України, покарання у виді 120 (сто двадцять) годин перевести у покарання у виді позбавлення волі із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають 8 (вісім) годин громадських робіт, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) днів позбавлення волі; на підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25.07.2023 та вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 8 (восьми) років 15 (п`ятнадцяти) днів; ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Відповідно до вироку Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч.ч. 2, 4 ст. 185 КК України і призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі; за ч. 4 ст. 185 КК України 5 років позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_3 покарання у виді 5 років позбавлення волі; на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки; на підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до мотивувальної частини вироку Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 ОСОБА_3 27.07.2021в групіз невстановленоюслідством особою вчинивтаємне викраденнячужого майна(крадіжка)(потерпіломузаподіяна шкодана суму270грн),31.07.2021 ОСОБА_3 вчинивтаємне викраденнячужого майна,повторно (потерпіломузаподіяна шкодана суму936грн 55коп.),05.08.2021вчинив таємневикрадення чужогомайна,повторно (потерпіломузаподіяна шкодана суму333грн 17коп.),07.08.2021 ОСОБА_3 намагавсявчинити таємневикрадення чужогомайна,повторно,виконав усідії,які вважавнеобхідними длядоведення кримінальногоправопорушення докінця,але такене булозакінчено зпричин,які незалежали відйого волі(намагавсязаподіяти потерпіломушкоду насуму 394грн 90коп.),21.11.2022 ОСОБА_3 вчинивтаємне викраденнячужого майна,повторно (потерпіломузаподіяна шкодана суму699грн 52коп.), 28.11.2022 ОСОБА_3 вчинив таємне викрадення чужого майна, повторно (потерпілому заподіяна шкода на суму 999 грн 80 коп.).

Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ „Перехідні положення Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.

Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.

Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року.

Станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240 грн 50 к.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1240 грн 50 к.

Згідно з ч. 3 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Указане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 за вироком Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 намагався завдати матеріальну шкоду потерпілим на суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на день скоєння крадіжки майна, тобто вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність привести вищевказаний вирок у відповідність до вимог вказаного Закону, звільнивши засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

При цьому, з вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2025 слід виключити приєднання за ст. 71 КК України невідбутої частини покарання за вироком Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 та вважати ОСОБА_3 таким, що відбуває покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 120 (сто двадцять) годин громадських робіт; на підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно визначено покарання у виді 8 (восьми) років 15 (п`ятнадцяти) днів позбавлення волі.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України „Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів, суд

у х в а л и в :

Подання задовольнити.

У зв`язку з усуненням караності діяння негайно звільнити засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання за вироком Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023.

З вироку Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2025 виключити приєднання за ст. 71 КК України невідбуту частину покарання за вироком Личаківського районного суду міста Львова від 25.07.2023 та вважати ОСОБА_3 таким, що відбуває покарання за вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 18.04.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 120 (сто двадцять) год. громадських робіт; на підставі ст.ст. 71, 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Львівського апеляційного суду від 19.03.2024 та остаточно визначено покарання у виді 8 (восьми) років 15 (п`ятнадцяти) днів позбавлення волі.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення учасники судового провадження можуть подати апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

Суддя ОСОБА_1