Решение № 128534855, 03.06.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11572/24

Провадження №: 2-о/755/46/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарях - Бовкун М.В., Онопрійчук Д.П.

за участі: заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

заінтересованої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Київська міська рада, Баришівська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Заявниця, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою села Москівка, Давлекановського району, Башкирів, Російська Федерація, на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті залишилась спадщина до складу якої входить нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,1180 га, кадастровий номер 3220280800:03:102:0024, розташована: АДРЕСА_3 , цільове призначення: для ведення садівництва; земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,1177 га, розташована на території Веселинівської сільської ради, СТ «Фауна», цільове призначення: для ведення садівництва (копії договору купівлі-продажу квартири від 31.07.2003, договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.09.2007, державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 15.05.2010, державного акту на право приватної власності на землю, виданого 04.11.1998. За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 01.03.2014, посвідчений Дорофеєвою Т.М., державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори, яким все належне їй майно заповіла на користь онука, її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті ОСОБА_4 . ОСОБА_3 у встановлений законом строк з заявою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріуса не звертався. Оскільки строк на прийняття спадщини вже минув, то ОСОБА_3 є таким, що не прийняв спадщину за заповітом. ОСОБА_3 не має наміру звертатись до суду за поновленням строку на прийняття спадщини та оформлення спадкових прав, не заперечує проти спадкування нею майна після смерті її матері ОСОБА_4 та оформлення нею спадкових прав, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_3 від 03.08.2023. Отже, спір щодо спадкового майна відсутній. Вона єдиний спадкоємець першої черги за законом майна померлої матері. Інших спадкоємців немає.

ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 21.08.2003 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . У березні 2020 року її матері було встановлено діагноз: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок 1ІІ-ІV ст., тромбоклюзія загальної стегнової артерії та глибокої артерії стегна ліворуч, оклюзія стегново-підколінно-гомілкового сегменту ліворуч, ішемія лівої гомілки та стопи, ішемічна хвороба серця (ІХС), атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II ст. 17.03.2020 їй було проведено оперативне лікування - ревізія артерій здухвинно-стегнового сегменту ліворуч, ендартеректомія з загальної стегнової артерії ліворуч, ендартеректомія з глибокої артерії стегна ліворуч. Через похилий вік, чисельні хвороби та складний післяопераційний період мати потребувала стороннього догляду і вона переселилась до неї, щоб постійно бути поруч та допомагати їй. В подальшому її стан погіршився. З 11.06.2020 по 25.06.2020 вона проходила лікування в терапевтичному відділенні №2 КНП «КМКЛ №1», їй встановлено діагноз: виразкова хвороба шлунку в фазі загострення, хронічний гастродоуденіт в фазі загострення, хронічний холецистопанкреатит в фазі нестійкої ремісії, фолієво дефіцитна анемія легкого ступеня, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст., оклюзія стегново-підколіно-гомілкового сегменту зліва, ішемія лівої гомілки та стопи, правобічний нефроптоз, сечосолевий діатез. 02.07.2020 вона знову була госпіталізована у відділення загальної та судинної терапії КНП «КМКЛ №1». 06.07.2020 їй була проведена операція - ревізія артерій стегново-підколінного сегменту ліворуч, ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівого стегна. Через ампутацію нижньої кінцівки мати стала зовсім безпорадною, вона не могла пересуватись, обслуговувати себе в побуті і вона залишилась проживати разом з нею. Вона забезпечувала її належним доглядом, необхідною медичною допомогою, ліками, готувала їжу, підтримувала порядок в квартирі, тощо. ІНФОРМАЦІЯ_3 мати померла. Вона організувала та оплатила її поховання. Після смерті матері вона залишилась проживати в її квартирі. Вона утримує квартиру у належному стані, сплачує комунальні та інші платежі по квартирі, заборгованість по цих платежах відсутня. Отже, на час відкриття спадщини вона постійно проживала разом із своєю матір`ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 і на даний час проживає в цій квартирі, хоча зареєстрована за іншою адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2024 відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. належним чином засвідчену копію спадкової справи заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , заведеної 25.07.2023 за №22/2023.

09.09.2024 до суду надійшла заява представника заінтересованої особи, Баришівської селищної ради, про розгляд справи у їх відсутність.

Цього ж дня, до суду надійшли письмові пояснення заінтересованої особи, Київської міської ради, у який Рада просила ухвалити рішення, згідно норм чинного законодавства України та розглянути справу за відсутності їх представника.

09.09.2024 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. надійшли копії матеріалів спадкової справи заведено після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , заведеної 25.07.2023 за №22/2023.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2024 заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Київська міська рада, Баришівська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення, залишена без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 29.10.2024 ухвала Дніпровського районного суду м. Києва скасована, справа направлена для продовження розгляду до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.12.2024 дана цивільна справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримала, з підстав викладених у ній, просила суд її задовольнити.

Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка заявник ОСОБА_1 суду пояснила, що зі своєю покійною матір`ю вона проживала в одному будинку, в сусідніх під`їздах. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я матері, у липні 2020 року вимушена була повністю переїхати проживати до неї, де і жила станом на день смерті матері, та живе по сьогодні. Її мама була дуже хворою людиною, потребувала постійного догляду, а після ампутації ноги взагалі втратила можливість обходитись без сторонньої допомоги. Вона, свідок, постійно була поруч із мамою, готувала їй їжу, прибирала, подавала судно, робила перев`язки. Їй також допомагав син, який також проживав разом із ними. В своїй квартирі №159 в цьому ж будинку, де жила мама, вони не могли проживати з 2021 року, оскільки квартира була в аварійному стані. Після смерті матері вона не зверталася до нотаріальної контори для прийняття спадщини, оскільки був заповіт на її сина, онука померлої. Однак син втратив паспорт та не міг звернутися із заявою про прийняття спадщини, а коли відновив його, то строк на прийняття спадщини вже сплинув.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка заінтересована особа ОСОБА_3 , суду пояснив, що після того, як влітку 2020 року бабусю виписали з лікарні, він та мама вимушені були переїхати проживати до неї щоб доглядати. Бабуся не могла сама себе обслуговувати, ходити, була лежачою. Після смерті бабусі, він втратив документи, та не міг їх довго відновити оскільки в країні була війна, а коли нарешті відновив то пропустив строк для прийняття спадщини по заповіту і з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини не звертався. У своїй квартирі, яка була у сусідньому будинку, він з мамою не міг проживати, оскільки прорвала каналізація і квартира була в аварійному стані.

Представники заінтересованих осіб Київської міської ради, Баришівської селищної ради, в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює лікарем-терапевтом в Залізничній лікарні та у 2018 році уклала декларації з усією родиною ОСОБА_6 : ОСОБА_1 , її мамою ОСОБА_4 та сином ОСОБА_3 . У 2020 році вона часто приходила в квартиру ОСОБА_4 для її огляду та надання консультацій щодо лікування, остання була після операції, у важкому стані, у неї була ампутовано нога та вона не могла себе обслуговувати самостійно, приймати ліки, рухатися, приготувати їжу, виходити на вулицю. З ОСОБА_4 разом проживала її донька - ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , які її і доглядали. До такого висновку вона дійшла із розмов між ОСОБА_4 та ними, а також із нею, крім того, в кватирі були їх речі, одяг, облаштовані спальні місця.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що у 2006 році отримала квартиру АДРЕСА_6 , тоді і познайомилася із ОСОБА_4 , з нею мали гарні сусідські стосунки. Тоді ж познайомилася і з ОСОБА_1 та її сином, вони часто приходили в гості до ОСОБА_4 . У 2020 році ОСОБА_4 сильно захворіла, їй ампутували ногу, та ОСОБА_1 разом із сином переїхали до неї щоб доглядати. Вона заходила до них в квартиру та з облаштованого побуту дійшла висновку, що вони усі разом проживають однією сім`єю.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом ОСОБА_1 , проживає в квартирі №167 того ж під`їзду. ОСОБА_1 проживала на першому поверсі, вікна в кухні виходили на під`їзд, тому він часто бачив її у вікно, вони спілкувалися по сусідськи, заходили один до одного в гості. У 2020 році він почав спостерігати, що світло на кухні в квартирі ОСОБА_1 не горить, і почав цікавитись, що трапилось, тоді і дізнався, що її мамі, яка проживала в їх будинку в 3 під`їзді, ампутували ногу, та вона разом із сином переїхали до неї щоб доглядати.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 знає ще зі школи, з того часу товаришують вже сім`ями, часто бувають один в одного в гостях, добре знала її маму ОСОБА_4 , бувала і у неї. Остання сильно хворіла, мала діабет, та у 2020 році їй ампутували ногу, тоді ОСОБА_1 разом із сином переїхали до ОСОБА_4 доглядати за нею, де проживають і до тепер. Після того як ОСОБА_1 переїхала проживати до мами, вона, свідок, часто приїздила до них в гості, не менш одного разу на місяць, а також на свята, в квартирі був облаштований для них побут, спальні місця, вони проживали як одна сім`я.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її колега та подруга, зала усю її сім`ю, і чоловіка і маму. Коли у 2020 році її мамі, ОСОБА_4 , зробили операцію - ампутували ногу, вона, ОСОБА_1 , разом із сином переїхали проживати до неї, оскільки мама потребувала стороннього догляду та не могла себе сама обслуговувати. Вона, свідок, тоді часто приїздила до них у гості, приблизно раз у місця, бачила облаштований побут та спальні місця для усіх.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засідання пояснила, що дружить з ОСОБА_1 з 1975 року, а ОСОБА_4 була їй майже як мама. Весною 2020 року ОСОБА_4 зробили першу операцію, але не вдало, і в літку 2020 року - ампутували ногу, тоді ОСОБА_1 разом із сином переїхали проживати до неї та доглядати, оскільки ОСОБА_4 не могла ходити та себе обслуговувати. Вона, свідок, часто приїздила до них у гості, приблизно раз у місця, і на свята, бачила облаштований побут та спальні місця для усіх.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_12 , батьками якої записані ОСОБА_13 та ОСОБА_4 .

06.10.1984 ОСОБА_12 одружилася із ОСОБА_14 та змінила прізвище на ОСОБА_15 .

14.10.1994 ОСОБА_16 одружилася із ОСОБА_17 та змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Таким чином, заявник у справі - ОСОБА_1 є рідною донькою ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

На момент смерті ОСОБА_4 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.2003.

Заявник зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

25.07.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Постановою від 27.07.2023 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дерев`янко В.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки не подано документів, що підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

Також судом встановлено, що 01.03.2014 ОСОБА_4 склала заповіт, згідно із яким все її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що буде їй належати і на що вона матиме право за законом заповіла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_3 є сином заявника ОСОБА_1 та відповідно онуком померлої ОСОБА_4 , однак із заявою про прийняття спадщини після смерті останньої не звернувся.

03.08.2023 ОСОБА_3 складена заява, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бутенко І.О., зареєстрована в реєстрі за №3412, відповідно до якої повідомив, що пропустив строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 та звертатися до суду з питань поновлення строку та оформлення спадкових справи не буде.

Також, судом встановлено, що у період часу з 13.03.2020 по 21.03.2020 ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікування в КНП «КМКЛ №1», та їй було встановлено діагноз: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст., тромбоклюзія загальної стегнової артерії та глибокої артерії стегна ліворуч, оклюзія стегново-підколінно-гомілкового сегменту ліворуч, ішемія лівої гомілки та стопи, ішемічна хвороба серця (ІХС), атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба II ст. 17.03.2020 проведено оперативне лікування - ревізія артерій здухвинно-стегнового сегменту ліворуч, ендартеректомія з загальної стегнової артерії ліворуч, ендартеректомія з глибокої артерії стегна ліворуч.

З 11.06.2020 по 25.06.2020 ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікування в КНП «КМКЛ №1», та їй було встановлено діагноз: виразкова хвороба шлунку в фазі загострення, хронічний гастродоуденіт в фазі загострення, хронічний холецистопанкреатит в фазі нестійкої ремісії, фолієво дефіцитна анемія легкого ступеня, облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок ІІІ-ІV ст., оклюзія стегново-підколіно-гомілкового сегменту зліва, ішемія лівої гомілки та стопи, правобічний нефроптоз, сечосолевий діатез.

У період часу з 02.07.2020 по 20.07.2020 ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікування в КНП «КМКЛ №1», та їй було встановлено діагноз: ОАСНК ІІІ-ІV ст., тромбоклюзія стегново-підколінного сегменту ліворуч; оклюзія підколінно-гомілкових сегментів обох нижніх кінцівок; стан після ендартеректомії з загальної стегнової артерії та глибокої артерії стегна ліворуч 17.03.2020; ішемія лівої гомілки та стопи; ІХС; атеросклеротичний кардіосклероз; гіпертонічна хвороба II ст., 2-3 стадія, ризик високий; кризовий перебіг; СН І ст. 06.07.2020 проведена операція - ревізія артерій стегново-підколінного сегменту ліворуч, ампутація лівої нижньої кінцівки на рівні середньої третини лівого стегна.

Відповідно до положень ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як роз`яснено в п. 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2020 в справі № 569/15147/17; від 18.11.2020 в справі № 523/19010/15-ц; від 02.04.2021 в справі № 191/1808/19; від 28.04.2021 в справі № 204/2707/19.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом ст. 319 ЦПК України, у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

Факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення.

Встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Встановлення факту проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, необхідне ОСОБА_1 для прийняття нею спадщини після смерті матері, ОСОБА_4 .

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Відповідно до ч.1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною шостою цієї ж статті визначено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Постійне проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації, а відтак, не може бути підставою для відмови у встановлені факту спільного проживання. Під спільним проживанням слід розуміти мешкання осіб за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного.

Зі ч. 4, ст. 3 Сімейного кодексу України вбачається визначення сім`ї, як первинного та основного осередку суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі: укладеного шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд приймає до уваги покази свідків, які підтвердили, що заявниця, ОСОБА_1 та її померла матір ОСОБА_4 з липня 2020 року по день смерті ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_4 , вели спільне господарство, ОСОБА_1 здійснювала догляд за матір`ю, оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

Крім того, необхідність спільного проживання ОСОБА_1 разом із матір`ю ОСОБА_4 була обумовлена тяжким станом здоров`я останньої внаслідок ампутації кінцівки, що також підтвердили в судовому засіданні свідки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.200).

Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень та допитаних свідків, суд прийшов висновку про доведеність заявлених вимог щодо встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі спадкодавицею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265, 293, 315, 319, 354, 1268, 1270 Цивільного процесуального кодексу України, ст. З Сімейного кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ), заінтересовані особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ), Київська міська рада (код в ЄДРПОУ: 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ), Баришівська селищна рада (код в ЄДРПОУ: 04360623, вул. Центральна, 27, смт Баришівка, Київська обл.) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зі спадкодавицею ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 30.06.2025.

Суддя: