Решение № 128522334, 19.06.2025, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

19 червня 2025 рокуСправа № 921/47/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Романюка Д.О.

розглянув заяву б/н від 28.05.2025 (вх. №3896 від 28.05.2025) Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом - Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 )

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер Ленд (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1а)

про стягнення заборгованості у сумі 1768944 грн 06 коп., з яких: 1600125 грн - основний борг; 29498 грн 63 коп. - 3 % річних; 139320 грн 43 коп. - інфляційних втрат.

За участі від:

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Суть справи.

У січні 2025 року Фізична особа-підприємець Лелін Микита Вікторович звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер Ленд про стягнення заборгованості у сумі 1768944 грн 06 коп., з яких: 1600125 грн - основний борг; 29498 грн 63 коп. - 3 % річних; 139320 грн 43 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості наданих послуг, отриманих останнім на підставі договору найму транспортних засобів №28/05 від 28.05.2024.

У тексті позовної заяви наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який стосувався 21227,33 грн судового збору.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області у складі судді Гевка В.Л. від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/47/25 за правилами загального позовного провадження.

06.05.2025 судом закрито підготовче провадження у справі №921/47/25 та призначено її до розгляду по суті на 20.05.2025. Щодо цього судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання від 06.05.2025.

У судовому засіданні 20.05.2025 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення до 26.05.2025.

У судовому засіданні 26.05.2025 судом ухвалено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.05.2025 (суддя Гевко В.Л.) у справі №921/47/25 позов задоволено. Судом ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер Ленд на користь Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича 1600125 грн основного боргу, 29498,63 грн 3% річних, 139320,43 грн інфляційних втрат та покласти на відповідача 21227,33 грн судового збору.

Частиною 8 статті 129 ГПК України вказано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

28.05.2025 через систему "Електронний суд" представник позивача адвокат Заїка Д.Є. звернувся до суду із заявою б/н від 28.05.2025 (вх. №3896) про стягнення з відповідача 176900 грн витрат на правову допомогу.

В якості додатків до заяви від 28.05.2025 долучено копії: ордера серії АР №1219997 від 28.01.2025, виданого АО "Офіс Законності" на надання правничої допомоги ФОП Леліну М.В. у Господарському суді Тернопільської області на підставі договору №14012025 від 14.01.2025; договору №14012025 від 14.01.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатським об`єднанням "Офіс Законності" та Фізичною особою підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем; додатка №1 до договору про надання правничої допомоги №14012025 від 14.01.2025; акту надання послуг (прийому передачі виконаних робіт) №260525/01 від 26.05.2025 на суму 176900 грн; рахунка-фактури №260525/02 від 26.05.2025 на суму 176900 грн; сформованих у системі "Електронний суд" квитанцій про надіслання сторонам та представнику відповідача заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Згідно ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

На підставі розпорядження заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2025, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025 заяву передано на розгляд судді Шумському І.П.

З врахуванням приписів ст. 244 ГПК України, ухвалою суду від 28.05.2025 подану позивачем заяву б/н від 28.05.2025 призначено до розгляду в судовому засіданні 09.06.2025 та запропоновано надати відповідачу в строк до 06.06.2025 письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі № 921/47/25.

05.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява б/н від 05.06.2025 (вх. №4111), у якій той просив суд: відкласти розгляд заяви про відшкодування судових витрат; зобов`язати позивача надати докази оплати гонорару АО "Офіс Законності" у розмірі 176900 грн за актом приймання-передачі послуг від 26.05.2025; відмовити у задоволенні заяви про відшкодування судових витрат.

В обґрунтування цьому ним зазначено, що текст позовної заяви містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до якої позивачем включено лише суму судового збору.

Відсутність у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми втрат на правову допомогу позбавила суд та відповідача можливості завчасно ознайомитися з наміром позивача стягнути додаткові витрати, належним чином оцінити їх розмір, співмірність та доцільність, що прямо порушує принципи змагальності, процесуальної рівності сторін і передбачуваності судового розгляду.

Незважаючи на надані копії договору, акту приймання-передачі та рахунку- фактури, стороною позивача не надано доказів фактичної оплати заявленої суми 176900 грн.

Відповідачем звернено увагу на те, що витрати підлягають розподілу між сторонами лише у разі їх фактичного понесення (за наявності банківських документів, платіжних доручень, квитанцій). Водночас, подані позивачем документи не підтверджують реальне понесення таких витрат, а лише свідчать про наявність гіпотетичного наміру їх сплатити в майбутньому, що суперечить принципу реальності витрат.

Відсутність доказів фактичної оплати гонорару створює обґрунтовані сумніви в тому, що таке зобов`язання буде виконане за рахунок самого позивача, а не виключно з розрахунком на стягнення коштів з відповідача.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, заява про відшкодування витрат може бути подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення лише за умови, якщо сторона зробила відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

У наявних матеріалах справи в підсистемі Електронний суд" відсутня така заява, що є однією з підстав для відмови у задоволенні стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Заявлена сума витрат є неспівмірною до характеру, обсягу та складності розгляду справи. Справа не була ускладненою з процесуального чи матеріального погляду: предмет позову стосувався стандартного грошового зобов`язання за договором, правові позиції сторін не відзначалися значним обсягом доказування або складністю правозастосування. За відсутності доказів, які б підтверджували великий обсяг наданих адвокатом послуг або витрачений час, розмір заявленого гонорару слід визнати непропорційним та таким, що не відповідає критеріям розумності та справедливості, передбаченим ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України, а також усталеній практиці Верховного Суду.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам законодавства щодо обґрунтованості, дійсності, реальності та співмірності. Відсутність попереднього розрахунку, доказів фактичної оплати, завищена сума витрат у порівнянні зі складністю справи та характером виконаних дій, а також порушення порядку подання заяви після дебатів - є підставами для відмови у задоволенні заяви сторони позивача від 28.05.2025 про відшкодування судових витрат у розмірі 176900 грн.

З урахуванням умов п. 4.5 договору та дати оформлення між позивачем та АО "Офіс Законності" акту приймання-передачі послуг, останнім днем строку оплати витрат на правову допомогу є 09.06.2025. У зв`язку з цим відповідач просив суд відкласти розгляд заяви та витребувати у позивача докази оплати витрат на правову допомогу у заявленій до стягнення сумі. Відповідачем стверджено, що відсутність таких доказів на момент розгляду заяви унеможливить її об`єктивне та повне вирішення з дотриманням принципів ГПК України.

Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні 09.06.2025 в режимі відео конференції підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2025 не з`явився.

В судовому засіданні 09.06.2025 представнику позивача запропоновано надати докази оплати витрат на правову допомогу в сумі 176900 грн.

За наслідками проведеного 09.06.2025 судового засідання судом продовжено строк розгляду заяви на підставі ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголошено перерву до 19.06.2025.

13.06.2025 від позивача надійшло клопотання б/н від 13.06.2025 (вх. №4336) про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції №762397700.1 від 09.06.2025 на суму 176800 грн, з одночасно заявленим клопотання про визнання поважною причини неможливості подання такого доказу, зважаючи на умови договору щодо строків оплати витрат на правову допомогу.

18.06.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання (заперечення) б/н від 18.06.2025 (вх. №4465). У ньому відповідачем повторно наведено свої заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Ним також зазначено, що платіжна інструкція №762397700.1 від 09.06.2025 не може вважатися належним доказом фактичної оплати заявленої суми, оскільки позивач не надав доказів її зарахування на рахунок АО "Офіс Законності". При цьому відповідачем звернено увагу на ч.5 ст. 40, ч.1 ст. 45 Закону України "Про платіжні послуги", відповідно до яких платіжна інструкція може бути відкликана до моменту списання коштів з рахунку платника, що додатково підтверджує невизначений та незавершений статус до моменту реального виконання платіжної операції.

Посилаючись на наведене, відповідач просив суд запропонувати позивачу надати підтвердження списання з його рахунку та докази зарахування коштів на рахунок АО "Офіс Законності" (банківської виписки з рахунків зазначених у реквізитах наданих документів) як доказ оплати за договором №14012025 від 14.01.2025 про надання правничої допомоги.

Разом з тим, у своєму клопотанні відповідач просив суд відкласти розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю його представника у судовому засіданні Пустомитівського районного суду Львівської області у справі №466/217/25 у цей день, де заплановано огляд судом оригіналів документів поданих до справи.

Сторони явку повноважних представників в судове засідання 19.06.2025 не забезпечили, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали від 09.06.2025 в електронній формі до їх електронних кабінетів.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на викладене, скорочені строки розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, строк якої продовжувався судом для надання позивачу можливості подати до матеріалів справи платіжну інструкцію про оплату витрат на правову допомогу, попереднє оголошення перерви в судовому засіданні 09.06.2025 до 19.06.2025, суд прийшов до висновку, що учасникам справи судом були створені належні умови для підготовки до розгляду заяви, надання заяв по суті її розгляду та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду заяви за наявними в справі матеріалами та відмови у задоволенні клопотання відповідача від 18.06.2025.

Розглянувши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст. 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).

Згідно із ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.124 ГПК України встановлено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно частини 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19 зазначив:

«Право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду».

При цьому, у ряді постанов Верховного Суду у справах № 922/676/21 від 14.12.2021, № 905/716/20 від 08.04.2021, № 916/2087/18 від 31.03.2021, № 922/3812/19 від 10.12.2020 зазначається, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 окремо звертається увага, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності.

Отже, подача попереднього розрахунку суми судових витрат на більш пізніх стадіях не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні таких витрат, проте залишається на розсуд суду, а відтак у сторони залишається і ризик не отримати відповідне відшкодування судових витрат.

У постанові від 31.05.2022 у cправі № 917/304/21 Верховний Суд вказав:

«Процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів».

Верховний Суд у постанові від 29.06.2022 у справі № 161/5317/18 висловив таку правову позицію:

«Умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом.

Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат.

Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду.

Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи».

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:

- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;

- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 у cправі № 922/4022/20.

Суд звертає увагу на те, що імперативними приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заявник має право подати докази щодо розміру судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що в судовому засіданні 20.05.2025 представниками позивача до закінчення судових дебатів в усній формі зроблено заяву про те, що докази понесення позивачем витрат на правову допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду у даній справі.

Отже, долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення докази подано протягом строку, встановленого ч.8 ст.129 ГПК України.

Судом встановлено, що 14.01.2025 між Адвокатським об`єднанням «Офіс Законності» в особі керуючого партнера Заїки Дмитра Євгеновича, що діє на підставі статуту (надалі - адвокатське об`єднання) з одного боку та Фізичною особою підприємцем Леліним Микитою Вікторовичем, яка діє на підставі Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - клієнт), з іншого боку, які спільно іменуються сторони, а окремо - сторона, укладено договір № 14012025 про надання правничої допомоги (надалі - договір), згідно з п. 2.1 якого клієнт у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання відповідно до доручень клієнта надавати за плату професійну правничу допомогу у вигляді юридичних послуг та представництва клієнта в Господарському суді Тернопільської області в межах справи щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР-ЛЕНД» (надалі - послуги), в обсязі та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2 договору на виконання п. 2.1 цього договору клієнт уповноважує адвокатське об`єднання:

1) представляти інтереси клієнта у Господарському суді Тернопільської області під час розгляду справи в порядку господарського судочинства шодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕЗЕР- ЛЕІІД» з правом уповноваженого адвоката:

- складати, підписувати та подавати будь-які процесуальні документи, включаючи, але не обмежуючись, заяви, клопотання, пояснення, вимоги тощо та додатки до них;

- засвідчувати копії (фотокопії) документів, які надаються клієнтом суду;

- знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи;

- одержувати судові рішення. їх копії, виконавчі листи, накази та будь-які інші документи;

- браги у часті, у судових засіданнях;

- подавати докази, браги участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам;

- заявляти клопотання та відводи;

- давати усні та письмові пояснення суду;

- подавати свої доводи, аргументи, міркування щодо питань, які виникають підчас судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів та міркувань інших осіб;

- знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судовою засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти;

- користуватися іншими процесуальними правами, встановленими процесуальних законодавством для учасників справи та позивача (касатора), їхніх представників (п. 2.2.1 договору);

2) виконувані всі інші дії, що пов`язані з виконанням цього договору, в межах та обсязі, що передбачені чинним законодавством України (п. 2.2.2 договору).

Згідно з п. 3.1.1 договору адвокатське об`єднання зобов`язане забезпечити своєчасне та повне надання послуг та виконання цього договору, повідомляти клієнта про будь-які обставини, які цьому перешкоджають.

Клієнт зобов`язується підписувати надані адвокатським об`єднанням акти наданих послуг (надалі - акт) у порядку та строк, визначені цим договором. Клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати адвокатському об`єднанню надані послуги у порядку та на умовах відповідно до цього договору, а також оплачувати усі додаткові виграти (понесені чи майбутні), необхідні для надання послуг за цим договором (п. 3.2.5, п. 3.2.6 договору).

У п. 4.1 договору сторонами обумовлено, що ціна послуг (гонорар) узгоджується сторона шляхом укладення додатків до цього договору, що є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 4.4 договору всі платежі та договором здійснюються шляхом безготівкового переказу на поточний банківський рахунок адвокатського об`єднання. Усі платежі вважаються здійсненими з моменту їх зарахування на рахунок адвокатського об`єднання.

Клієнт сплачує адвокатському об`єднання вартість послуг (гонорар) па підставі рахунку адвокатського об`єднання протягом десяти робочих днів з моменту підписання сторонами акту (п. 4.5 договору).

У п. 5.1 договору зазначено, що по факту надання послуг адвокатське об`єднання налає клієнту 2 (два) примірники акту (у випадку направлення засобами електронного зв`язку - один). Клієнт повинен підписати та повернути підписаний зі свого боку примірник акту протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту його отримання або направити адвокатському об`єднанню мотивовану відмову від його підписання. У разі, якщо клієнт безпідставно не приймає акт протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту доставки до відповідного поштового відділення (або віддати направлення на електронну пошту). Акт слід вважати отриманим.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 8.2 договору зміни та доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін шляхом укладання додаткових угод до цього договору, які є невід`ємними його частинами.

Усі зміни і доповнення до цього договору є дійсними у разі, якшо вони оформлені додатковими угодами до цього договору, та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

У додатку №1 до договору, на виконання його п. 4.1 сторони дійшли згоди визначити ціну послуг (гонорар), що надаються за договором, з огляду на наступне:

1) усна юридична консультація 2100 грн за годину;

2) письмовий звіт щодо обставин перебігу справи 1750 грн за документ;

3) аналіз матеріалів, документів, доказів, збір та систематизація даних, формування доказової бази 2500 грн за годину;

4) складання позовної заяви, формування пакету документів, консультування щодо подання 18000 грн за документ;

5) ознайомлення та аналіз поданих відповідачем процесуальних документів (відзиву, заперечень, клопотань), додатків до них, розробка правової позиції щодо таких 2000 грн за годину;

6) правовий супровід під час переговорів (без прямої комунікації з іншими у часниками справи, дистанційно) 1000 грн за годину;

7) особистий виїзд адвоката (для збору доказів, у часті у переговорах, огляді об`єктів) 2500грн за годину;

8) складання заяв по суті справи, пояснень (крім позовної заяви) та формування додатків до них для подання їх до суду в підсистемі Електронний суд - 8000 грн за документ;

9) складання інших документів, у т.ч. процесуальних (клопотань, заперечень, скарг тощо) 2000 грн за документ;

10) складання та направлення адвокатського запиту 4000 грн за документ;

11) представництво інтересів у судовому засіданні за участю представника 4500 грн за засідання.

26.05.2025 між позивачем та адвокатським об`єднанням у двосторонньому порядку складено та підписано акт надання послуг (прийому - передачі виконаних робіт) №260525/01 на загальну суму 176900 грн, у якому зазначено, що згідно договору адвокатським об`єднанням були надані такі послуги (виконані роботи):

1) усна юридична консультація, тривалістю 4 год, загальною вартістю 8400 грн (2100 грн за годину);

2) аналіз матеріалів документів, доказів, збір та систематизація даних формування доказової бази для подання з позовом, тривалістю 31 год, загальною вартістю 77500 грн (2500 грн за годину);

3) складання позовної заяви, формування пакету документів, консультування щодо подання, вартістю 18000 грн за документ;

4) ознайомлення та аналіз поданих відповідачем процесуальних документів (відзиву, заперечень, клопотань), додатків до них, розробка правової позиції щодо таких, тривалістю 9 год, загальною вартістю 18000 грн (2000 грн за годину);

5) складання відповіді на відзив, додаткових пояснень з додатками, формування документів та додатків до них з поданням їх до суду в підсистемі Електронний суд, загальною вартістю 16000 грн за 2 документи (8000 грн за документ);

6) складання інших документів, у т.ч. процесуальних (клопотань, пояснень, заперечень тощо), загальною вартістю 4000 грн (2000 грн за документ);

7) складання та направлення адвокатських запитів, загальною вартістю 8000 грн (4000 грн за документ);

8) представництво інтересів у судовому засіданні за участю представника (25.02.2025, 18.03.2025, 15.04.2025, 06.05.2025, 20.05.2025, 26.05.2025) в кількості 6 засідань, загальною вартістю 27000 грн (по 4500 грн за засідання).

Зміст акту надання послуг вказує про відсутність у клієнта претензій щодо якості, об`єму та строків надання послуг (виконання робіт).

Матеріали справи містять виставлений позивачу адвокатським об`єднанням для оплати рахунок-фактуру №260525/02 від 26.05.2025 на суму 176900 грн.

ФОП Лелін М.В. перерахував на рахунок АО "Офіс Законності" 176800 грн згідно з платіною інструкцією №762397700.1 від 09.06.2025.

Відповідно до положень ч.1 ст.221 ГПК України позивач з поважних причин не зміг подати вказану платіжну інструкцію, зважаючи на умови договору щодо виникнення у нього обов`язку щодо оплати витрат на правову допомогу та дату здійснення перерахування коштів.

Позивачем надано докази в обґрунтування витрат на правничу допомогу у даній справі в сумі 179800 грн, тоді як у акті надання послуг така складає 176900 грн.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, зокрема, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Надаючи оцінку наданим позивачем доказам понесення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2021 по справі № 905/411/17 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

В даній справі між сторонами укладено договір про надання правової допомоги, умовами якого обумовлено погодинну оплату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Водночас, за нормами ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Інтереси позивача у справі №921/47/25 представляли адвокати Заїка Дмитро Євгенійович (здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №003075, виданого 21.11.2023 Радою адвокатів Запорізької області) та Михайловин Дмитро Васильович (здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва №3132, виданого 22.10.2019 Радою адвокатів Полтавської області), відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України.

Відомостей про зупинення або припинення права Заїки Дмитра Євгенійовича та Михайловина Дмитра Васильовича на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.

Судом з`ясовано, що адвокат Заїка Д.Є. відповідно до умов договору №14012025 від 14.01.2025, виданого АО "Офіс Законності" ордера на надання правової допомоги серії АР №1219997 від 28.01.2025, від імені ФОП Леліна М.В. здійснював представництво інтересів позивача у даній справі, а саме: підготував позовну заяву від 28.01.2025 з додатками; заяву від 20.02.2025 про участь у судовому засіданні в режимі відеокоференції; додаткові пояснення від 25.02.2025; відповідь на відзив від 07.04.2025; додаткові пояснення від 13.04.2025 з додатками; приймав участь в судових засіданнях 25.02.2025, 18.03.2025, 15.04.2025, 06.05.2025, 20.05.2025, 26.05.2025.

Також судом з`ясовано, що адвокат Михайловин Д.В. відповідно до умов договору б/н від 09.04.2025, виданого ним ордера на надання правової допомоги серії ВІ №1294770 від 10.04.2025, від імені ФОП Леліна М.В. здійснював представництво інтересів позивача у даній справі, а саме: підготував заяву від 10.04.2025 з додатками; приймав участь в судових засіданнях 15.04.2025, 20.05.2025.

Акт надання послуг (прийому-передачі виконаних робіт) №260525/01 від 26.05.2025 оцінено судом як детальний опис робіт на загальну суму 176900 грн.

У цьому контексті суд враховує, що зазначені у акті №260525/1 від 26.05.2025 послуги "усна юридична консультація" (під №1) та "аналіз матеріалів документів, доказів, збір та систематизація даних формування доказової бази для подання з позовом" (під №2) охоплюються послугою "складання позовної заяви, формування пакету документів, консультування щодо подання" (під №3).

Під час розгляду справи представником позивача двічі подавалися додаткові пояснення.

Суд звертає увагу на те, що додаткові пояснення від 25.02.2025 стосувалися наявності у позивача статусу фізичної особи підприємця, що мало б бути вчинено на момент звернення з позовом до суду відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Отже, адресовані 25.02.2025 додаткові пояснення мали б також охоплюватись послугою під назвою "складання позовної заяви, формування пакету документів, консультування щодо подання".

Також суд зазначає, що послуга "ознайомлення та аналіз поданих відповідачем процесуальних документів (відзиву, заперечень, клопотань), додатків до них, розробка правової позиції щодо таких" (під №4) охоплюється послугою "складання відповіді на відзив, додаткових пояснень з додатками, формування документів та додатків до них з поданням їх до суду в підсистемі Електронний суд " (під №5).

Окремо суд звертає увагу на те, що послуга "складання інших документів, у т.ч. процесуальних (клопотань, пояснень, заперечень тощо)" (під №6) містить продубльований (повторюваний) перелік послуг з тим, що наведений у послузі під №5, зокрема в частині зазначення про складання пояснень, які суд ототожнює з додатковими поясненнями.

Заперечення (як окремий вид послуги з перелічених) позивачем у ході розгляду даної справи не подавались, а адресована суду представником позивача - адвокатом Заїкою Д.Є. єдина заява "про проведення судового засідання в режимі відеоконференції" стосувалась саме забезпечення його можливості подальшої участі в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача (ч.4 ст.129 ГПК України).

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, зважаючи на заперечення відповідача щодо стягнення таких витрат, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 176900 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, витрати у заявленому розмірі не мають характеру необхідних, неспівмірні зі складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК України, керуючись статтями 2, 80, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, беручи до уваги критерії пропорційності, справедливості, необхідності та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 25000 грн, які є співрозмірними з виконаною правничою допомогою.

Отже, за результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, а також конкретних обставин надання правничої допомоги адвокатом Заїкою Д.Є. у даній справі, суд дійшов висновку про те, що розмір заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу позивачем значно завищено.

Окремо суд звертає увагу на те, що зміст долученого іншим представником позивача - адвокатом Михайловином Д.В. ордера на надання правової допомоги серії ВІ №1294770 від 10.04.2025 вказує на те, що він здійснював представництво інтересів позивача на підставі іншого правочину, а саме договору б/н від 09.04.2025, умовами якого не обґрунтовувався розмір заявлених до стягнення у даній справі витрат на правову допомогу. Зважаючи на наведене, суд жодним чином не оцінює обсяг наданої таким представником у даній справі правової допомоги.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 236-240, 244 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву б/н від 28.05.2025 (вх. №3896 від 28.05.2025) Фізичної особи-підприємця Леліна Микити Вікторовича про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лезер Ленд (46003, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Білецька, 1а, ідентифікаційний код 41923921) на користь Фізичної особи -підприємця Леліна Микити Вікторовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 25000 (двадцять п`ять тисяч) грн витрат на правову допомогу.

Видати наказ.

3. В задоволенні решти заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 30.06.2025.

СуддяІ.П. Шумський