Решение № 128504306, 09.04.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2025 року справа № 580/11394/24 м. Черкаси 15 година 51 хвилина

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Орленко В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Левчук С.В.,

представника позивача Ярош С.В. (згідно ордеру від 24.01.2025 серії АІ №1802985),

представника відповідача Жирін С.А. (згідно довіреності у порядку передоручення від 09.08.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

18.11.2024 представник позивача Захарчук І.А. згідно ордеру від 15.11.2024 №1483507, звернувся до суду з позовною заявою, проханням про:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби;

- зобов?язати Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 207 416 гривень 25 копійок;

- зобов?язати Головне управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 276 555 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командувачем Національної гвардії України від 03.05.2024 №120 о/с позивач звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

28.05.2024 на виконання наказу від 03.05.2024 відповідачем було видано новий наказ №107, яким його було виключено зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення з 28.05.2024. На виконання вказаного наказу позивачу було виплачено грошове забезпечення та інші передбачені законом виплати, крім одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

19.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вищевказаної одноразової грошової допомоги, однак відповідач листом від 06.08.2024 відмовив йому в такій виплаті.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати йому при звільненні одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 32 календарних років вислуги військової служби та просить позов задовольнити повністю.

Відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що відповідно до змін, унесених Законом України від 11.04.2024 N' 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності з 18.05.2024, пунктом 5 статті 26 Закону України №2232-XII визначені підстави, згідно з якими контракт припиняється (розривається), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, а саме згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 N' 2232-XII: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

На дату звільнення позивача з військової служби підстава, визначена згідно з наказом №107, яка б передбачала виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до абзацу десятого підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII відсутня в переліку частини дванадцятої статті 26 Закону N' 2232-XII. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ухвали від 09.01.2025 здійснено перехід із спрощеного провадження до загального та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.03.2025. Протокольною ухвалою суду від 20.03.2025 оголошено перерву до 09.04.2025.

09.04.2025 представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з наказом командувача Національної гвардії України (по стройовій частині) від 28.05.2024 №107 (далі - наказ №107) позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 28.05.2024 відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХII) та звільнено з військової служби наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) від 03.05.2024 №120 о/с у запас з правом носіння військової форми одягу через сімейні обставини або інші поважні причини: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до змін, унесених Законом України від 11.04.2024 N' 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності з 18.05.2024, пунктом 5 статті 26 Закону України №2232-XII визначені підстави, згідно з якими контракт припиняється (розривається), військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, а саме згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХII: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

19.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому вищевказаної одноразової грошової допомоги, однак відповідач листом від 06.08.2024 відмовив йому в такій виплаті, мотивуючи тим, що на дату звільнення позивача з військової служби підстава, визначена згідно з наказом №107, яка б передбачала виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до абзацу десятого підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону №2011-XII відсутня в переліку частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-XII.

Вважаючи, що відповідач протиправно не виплатив позивачу при звільненні одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за період календарної служби 32 роки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Суд встановив, що спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50 %.

Наказом командувачем Національної гвардії України від 03.05.2024 №120 о/с позивач звільнений з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обв`язок і військову службу» (через сімейні обставини або інші поважні причини).

Наказом командувачем Національної гвардії України від 28.05.2024 №107 позивача виключено зі списків особового складу та знято з всіх видів забезпечення з 28.05.2024.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постановах від 24.01.2024 у справі № 140/1143/23, від 02.05.2024 у справі № 280/7090/22, від 30.05.2024 у справі № 520/3474/23, від 13.06.2024 у справі № 380/14051/23 сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413, які, у силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при вирішенні цього спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється:

а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров`я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі та у військовому резерві або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров`я до військової служби з виключенням з військового обліку.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до п.п. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби), контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, яка діяла на дату звільнення позивача з військової служби 03.05.2024) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Кабінет Міністрів України постановою від 12.06.2013 № 413 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до Постанови № 413 військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

У справі № 140/1143/23 Верховний Суд, аналізуючи положення пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ у взаємозв`язку із підпунктом "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ зауважив на тому, що стаття 26 Закону № 2232-ХІІ пов`язує підстави для звільнення з військової служби з видами військової служби (частина шоста статті 2 Закону № 2232-ХІІ) та умовами (періодами) її проходження.

Позаяк для цілей звільнення з військової служби стаття 26 Закону № 2232-ХІІ чітко відокремлює підстави для звільнення військовослужбовців під час дії воєнного стану від підстав для звільнення військовослужбовців зі служби під час дії особливого періоду, то є достатні підстави вважати, що й виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються зі служби, має зв`язок (залежність) як з нормативною підставою, за якою звільнений військовослужбовець, так і з умовами (обставинами), за яких військовослужбовець реалізував своє право на звільнення зі служби.

Так, Верховний Суд у справі № 140/1143/23 дійшов висновку, що "...звільнення позивачки через "сімейні обставини" (тобто коли "один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років"; абзац десятий підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ) не підпадає під дію абзацу другого пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ.

З матеріалів справи встановлено, що наказом від 03.05.2024 №120 о/с позивач звільнений з військової служби за підпунктом "г" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у запас.

Тож правове регулювання спірних правовідносин у цій справі відповідає правовому регулюванню правовідносин у справі № 140/1143/23, висновки у якій суд враховує при розгляді цієї справи.

За позицією Верховного Суду у справі № 140/1143/23 норми Закону № 2232-ХІІ (стаття 26) визначають можливість звільнення військовослужбовців з військової служби як через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, так і через сімейні або інші поважні причини, перелік яких визначений самим Законом № 2232-ХІІ.

Отже, оскільки ОСОБА_1 звільнений з військової служби з підстави, яка передбачена Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Постановою №413, то на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція висловлена також у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.10.2024 у справі № 420/26319/23.

За приписами пункту 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач належними доказами не підтвердив наявність у нього права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат суд не здійснює оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Рішення складене, з урахуванням періоду тимчасової непрацездатності головуючого судді з 16.04.2025 по 30.05.2025.

Керуючись статтями 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293-295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду складене 30.06.2025.

Суддя Валентина ОРЛЕНКО