Решение № 128500565, 30.06.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року справа №320/24414/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» про стягнення заборгованості.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич», в якому просить суд стягнути з відповідача за невиконання нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875-ХІІ, на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю грошову суму в рахунок адміністративного-господарських санкцій у розмірі 104 441,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» у 2022 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність. Тому, враховуючи приписи статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач визначив відповідачу суму адміністративно-господарської санкції у розмірі 97 792,18 грн. та пеню у розмірі 6 649,55 грн., а разом 104 441,73 грн.

Оскільки суми адміністративно-господарської санкції та пені відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. за подання даного адміністративного позову (оригінал платіжного документу).

26.09.2023 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 08.08.2023 до суду надано платіжний документ - платіжну інструкцію від 20.09.2023 №360 про сплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн. за подання даного адміністративного позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Витребувано докази у справі від відповідача.

19.03.2024 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано додаткові письмові пояснення по суті позову.

16.01.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву у якій останній просить суд позов залишити без розгляду, посилаючись на те, що у позовній заяві позивачем зазначено невірну адресу відповідача, а саме: замість: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України,7 зазначено: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул.77 Гвардійської дивізії,7.

Крім того, представник відповідача зазначає, що відповідно до помісячного розрахунку середньооблікової кількості працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» за рік складає 5 осіб, і лише в осінньо-зимовий період (грудень-лютий) збільшується до 7,6 осіб.

Також представник відповідача просить суд стягнути з Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

21.01.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано відповідь на відзив у якому останній заперечує проти доводів позивача. Відповідь на відзив містить клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами.

23.01.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що позивачем відповідь на відзив направлено представнику відповідача, а не відповідачу, чим порушено норми Кодексу адміністративного судочинства України. Також представник відповідача зазначив, що відповідь на відзив подано з пропущенням встановлених судом строків.

Крім того, представник Відповідача зазначив, що робочі місця та вакансії для осіб з інвалідністю у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» у 2022 році не створювались, оскільки середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу не перевищувала 8 осіб.

28.01.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано додаткові пояснення, у яких останній заперечує проти доводів відповідача, викладених у запереченнях на відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 повторно витребувано докази від відповідача: копії реєстраційних документів відповідача (свідоцтво про державну реєстрацію, довідка органів статистики, витяг із ЄДР на відповідача); докази створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році; розрахунок середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2022 році помісячно (згідно з Інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722); копії всіх штатних розписів за 2022 рік; інформацію про кількість вакансій для інвалідів у 2022 році; копії всіх звітів за ф. №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за 2022 рік, з відміткою про їх прийняття відповідним центром зайнятості; у випадку працевлаштування інвалідів надати належним чином завірені накази на їх призначення та належним чином завірену копію трудової книжки таких осіб.

Витребувано докази у справі від відповідача: відзив на позовну заяву №16/01 від 16.01.2025, роздрукований з урахуванням відступу для підшивки у справу 3 см зліва (наданий відзив не відповідає даним вимогам та внаслідок підшивки у справу частину тексту відзиву неможливо прочитати); докази на підтвердження обставин, вказаних у відзиві на позовну заяву щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу працівників відповідача в 2022 році.

12.05.2025 представником відповідача через підсистему «Електронний суд» подано заяву про виконання ухвали суду.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання сторін щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на предмет і підстави позову, склад учасників справи та обсяг поданих матеріалів, судом здійснено розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» (ідентифікаційний код: 40653813, місцезнаходження: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України, 7) зареєстроване як юридична особа 12.07.2016, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря

Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування 1 особи, якій встановлена інвалідність.

Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі у розмірі 97 792,18 грн. та пені у розмірі 6 649,55 грн., а разом 104 441,73 грн.

З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, врегульовано Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця (частина перша).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина третя).

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина п`ята).

Згідно приписів частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно частини першої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Приписами частини третьої статті 18-1 Закону №875-XII визначено, що Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (частина перша).

З наведеного правового регулювання вбачається, що діючим законодавством встановлено обов`язки для підприємств щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, а також передбачено сплату підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Відповідно до п.п. 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Суд відхиляє доводи відповідача, що відповідно до помісячного розрахунку середньооблікової кількості працівників облікового складу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» за рік складає 5 осіб, і лише в осінньо-зимовий період (грудень-лютий) збільшується до 7,6 осіб, а тому на Товариство не поширюються вимоги, визначені статтею 19 Закону №875-ХІІ з огляду на наступне.

Як вже судом зазначалось вище, статтею 19 Закону №875-XII визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця (частина перша).

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга).

Відповідно до пункту 1.10. Інструкції зі статистики кількості працівників (далі-Інструкція), затвердженої наказом Державним комітетом статистики України від 28.09.2005 № 286, форми державних статистичних спостережень складаються точно за встановлений календарний звітний період: місяць, квартал, період з початку року або рік. Місячний звіт складається за період з першого до останнього (включно) числа звітного місяця, квартальний звіт - за період з 1 січня до останнього (включно) числа третього місяця звітного кварталу, річний - за період з 1 січня по 31 грудня.

Відповідно до пункту 3.2.5 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців 12 (тобто місяців).

Пунктом 3.2.6. Інструкції зазначено, що підприємство, яке працювало неповний рік (сезонний характер виробництва або створення після січня, за винятком тих підприємств, які вимушено зупиняли виробництво з ініціативи адміністрації), середньооблікову кількість штатних працівників за рік визначає також шляхом підсумовування зазначеної кількості працівників за всі місяці роботи підприємства і ділення одержаної суми на 12.

Як вбачається з розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу в 2022 році, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» за 2022 рік становить: 7,6 осіб (11+10,7+10+8+5+5+5+5+5+5+11+11) осіб/ 12 місяців.

За загальним правилом підсумок округляється до більшого, тобто середньооблікова кількість штатних працівників за 2022 рік становить 8 осіб.

З огляду на викладене вимоги, визначені статтею 19 Закону №875-ХІІ поширюються на відповідача у справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, зазначив про передчасність заявлених позивачем вимог з огляду на відсутність доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет виконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2022 році.

Проте, суд не приймає до уваги таку позицію відповідача, оскільки обставини справи №400/3957/21 не є релевантними до обставин цієї справи.

Так, у справі №400/3957/21 судами було встановлено, що 09.02.2021 відповідач (ПСП «Агрофірма «Роднічок») подав до позивача звіт за 2020 рік про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю форми 10-ПОІ. За даними вказаного Звіту середньооблікова кількість штатних працівників - 666 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 28 осіб, кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати - 27 осіб. Проте, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 23 особи. З метою усунення розбіжностей, виявлених в інформації відповідача та Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області, позивач (Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів) направив відповідачу лист про усунення розбіжностей №06.2-10/02/696 від 7 квітня 2021 року. Листом від 22 квітня 2021 року відповідач повідомив позивача, що у звіті форми 10-ПОІ правильно вказано 28 осіб з інвалідністю, які працювали на підприємстві у 2020 році більше шести місяців. До листа додано список осіб з інвалідністю за 2020 рік. Враховуючи надану відповідачем інформацію, позивач розрахував середньооблікову кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 24 особи. Саме вказане значення позивач взяв за основу розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені. За невиконання вказаного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував 700870,96 грн, з яких адміністративно-господарські санкції - 695308,56 грн та пеня - 5562,40 гривень.

При розгляді цієї справи Верховний Суд зауважив, що у разі надходження звіту від роботодавця, територіальне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у термін до 30 календарних днів приймає рішення щодо зарахування чи незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць. У випадку, коли ж у показниках звіту наявні розбіжності, то відділення Фонду повідомляє не лише суб`єкта, що звітує, а й відповідний територіальний орган Держпраці.

Колегія суддів зробила висновок, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Підставою для призначення територіальним органом Держпраці позапланової перевірки є, зокрема, повідомлення відділення Фонду про невиправлення помилки у звіті про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення Фонду щодо незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів Верховного Суду також звернула увагу на те, що повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць самі собою юридичних наслідків не створюють, а лише зобов`язують суб`єкта господарювання виправити дані звітного документу. У разі, коли звітність не виправлена, то відділення Фонду зобов`язане повідомити територіальний орган Держпраці, який у межах позапланової перевірки встановлює дотримання чи недотримання роботодавцем виконання вимог законодавства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, повідомлення Фонду про незарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць може свідчити лише про розбіжність у даних звітності, а не про невиконання суб`єктом господарювання встановленого нормативу.

Після затвердження постановою Кабінету міністрів України №466 від 5 червня 2019 року «Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю» та внесення змін до статті 19 Закону № 875-ХІІ Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.

Колегія суддів Верховного Суду зазначила, що сукупність допущених позивачем під час реалізації своїх функцій, як суб`єктом владних повноважень, порушень не забезпечили послідовність дій, спрямованих на забезпечення принципу законності, при цьому недотримання відповідачем виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не доведено позивачем належними доказами. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів передчасно, не маючи встановлених актом перевірки органами Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів у 2020 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернулося з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

У той же час, обставини цієї справи не пов`язані ані з незарахуванням кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання нормативу таких робочих місць, ані з обов`язком суб`єкта господарювання виправити дані звітного документу. Отже, постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21 не є релевантною до спірних правовідносин.

Щодо доводів відповідача, що у позовній заяві позивачем зазначено невірну адресу відповідача, а саме: замість: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України,7 зазначено: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул.77 Гвардійської дивізії,7 суд зазначає таке.

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» 07.12.2023 змінилась з 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул.77 Гвардійської дивізії,7 на 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України,7.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява у даній справі зареєстрована Київським окружним адміністративним судом 17.07.2023, тобто до внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в частині адреси відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1, 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Щодо клопотання представника позивача про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частинами 1, 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) розподілу не підлягають.

Таким чином, враховуючи задоволення позову, клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Північна енергетична корпорація Славутич» (ідентифікаційний код: 40653813, місцезнаходження: 07101, Київська обл., Вишгородський район, м. Славутич, вул. Збройних Сил України, 7) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 104 441,73 грн. (сто чотири тисячі чотириста сорок одна гривня 73 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.