Решение № 128499341, 30.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року Справа № 160/11970/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

25 квітня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" в особі представника Гусак Юлії Вікторівни, через систему "Електронний Суд" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Одеської митниці з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000015/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000022.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" з метою митного оформлення товарів подало до Одеської митниці електронну митну декларацію №25UA500500000899U8 від 14.01.2025 р., а також документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент, транспортні перевізні документи та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 29.04.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.05.2025 відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

26.05.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені у відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.

26.05.2025 на адресу суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що доводи, викладені у відповіді на відзив на позовну заяву не є підставою для задоволення позову.

18.06.2025 від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.

20.06.2025 від відповідача надійшло заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (Покупець) та компанією WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (Постачальник) укладено контракт на поставку продукції від 01.01.2020 р. № 3458-CL/CN, відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах, визначених у цьому контракті, виготовити та поставиш Покупцю товар під торговельною маркою, право на використання якої належать Покупцю, а Покупець зобов`язується прийнята та оплатити цей товар на умовах, визначених у цьому контракті.

Відповідно до п. 2.3. Контракту № 3458-CL/CN ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB-QingDao, Китай (у відповідності до «Інкотермс2010») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

На виконання умов Контракту, згідно Специфікації на адресу Покупця була поставлена наступна продукція, а саме:

Товар 1. Товари для тварин Селікагелевий гігієнічний наповнювач у вигляді гранул для котячих туалетів не в аерозольній упаковці не для медичного використання:- Сілікагелевий наповнювач для котячих туалетів 1-8мм, 3,8 л (1,5 кг), - 31 040 шт. Виробник: WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD. Країна виробництва: CN.Торговельна марка: Своя Лінія. Код товару 3307900000.

З метою митного оформлення ввезеного товару позивачем було подано відповідачу митну декларацію №25UA500500000899U8 від 14.01.2025 р. з наданими на підтвердження митної вартості товару документами:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності № 3458-CL/CN від 01.01.2020 р.;

- Специфікація № 54 від 06.08.2024 р.;

- Рахунок-фактура (інвойс) № 2024ATB 28-29 від 01.10.2024 р.;

- Коносамент № ZJSM24100058 від 09.10.2024 р.;

- Рахунок-фактура про надання про надання транспортно-експедиційних послуг 24 від 14.01.2025 р.;

- Рахунок-фактура про надання про надання транспортно-експедиційних послуг 25 від 14.01.2025 р.;

- Рахунок-фактура про надання про надання транспортно-експедиційних послуг 26 від 14.01.2025 р.;

- Автотранспортна накладна А № 176156 від 13.01.2025 р.;

- Автотранспортна накладна А № 176157 від 13.01.2025 р.;

- Сертифікат про походження товару № С246601570970574 від 01.10.2024 р.;

- Заява про страхування на окреме перевезення вантажу № 21460 від 11.10.2024 р.;

- Пакувальний лист б/ від 01.10.2024 р.;

- Сертифікат якості б/н від 01.10.2024 р.

У митій декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у зв`язку з чим 14.01.2025 відповідач направив позивачу повідомлення в якому зазначив, що - у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме: - відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN продавець зобов`язаний разом з товаром передати оригінали товаросупровідних документів, серед яких, копія митної декларації країни відправлення. Але, вищезазначений документ до митного оформлення наданий не був. - відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN ціна за товар включає в себе вартість упаковки. Але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. - Відмітки в СМR від 13.01.2025 № 176157, № 176156, вказують на те, що перевізником є «ТMG LOGISTICS» L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" -п 3.1.2 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN , від суми зазаначеної в додатку до цього Контракту за поточну доставку, Покупець сплачує протягом 10 календарних днів з дати отримання транспортних документів (включаючи коносамент). -в специфікації №54 від 06.08.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN 100% передплата за 7 днів до прибуття товару в порт призначення. Згідно інвойсу № 2024ATB 28-29 від 01.10.2024 поставка здійснюється за передоплатою у розмірі 100% за 7 днів до часу надходження товарів у порт призначення, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МКУ декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: 1)виписку з бухгалтерської документації; 2)каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4)копію митної декларації країни відправлення. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу Товариством ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" листом вих. від 14.01.2025 ю. № 1401/25 надав Відповідачу пояснення щодо зауважень, які виникли у Відповідача до поданих документів, а також надали:

-Swift № б/н від 29.11.2024 р.;

-копію митної декларації країни відправлення № 422720240001030749 від 05.10.2024р.;

-копію договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 06112019 від 06.11.2019 р., укладеного між ТОВ «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС» та ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА»;

-копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 83931/311882 від 10.10.2024 р.

Проте, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000015/1 в якому зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) Відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN продавець зобов`язаний разом з товаром передати оригінали товаросупровідних документів, серед яких, копія митної декларації країни відправлення. Але, вищезазначений документ до митного оформлення наданий не був;

2) Відповідно до п п.в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN ціна за товар включає в себе вартість упаковки. Але, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) Відмітки в СМR від 13.01.2025 № 176157, № 176156, вказують на те, що перевізником є «ТMG LOGISTICS» L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА";

4) П 3.1.2 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN, від суми зазначеної в додатку до цього Контракту за поточну доставку, Покупець сплачує протягом 10 календарних днів з дати отримання транспортних документів (включаючи коносамент);

5) В специфікації №54 від 06.08.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN 100% передплата за 7 днів до прибуття товару в порт призначення;

6) Згідно інвойсу № 2024ATB 28-29 від 01.10.2024 поставка здійснюється за передоплатою у розмірі 100% за 7 днів до часу надходження товарів у порт призначення, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

Зазначеним рішенням до товарів позивача застосовано резервний метод визначення митної вартості. В результаті коригування сума переплати митних платежів склала 295 397,82 грн.

Також Відповідачем було складено Позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000022.

Крім того, відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України Позивач протягом 80 днів з дня випуску Товару надав Відповідачу разом із заявою за вих. № М-2025-1359/1 від 13.03.2025 року копії наступних документів:

1) копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 11.03.2025р.);

2) копію swift від 29.11.2024 р., що підтверджує оплату товару;

3) експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-302/2 від 11.03.2025 р.;

4) копію митної декларації країни відправлення № 422720240001030749 від 05.10.2024р.;

5) копію прайс-листа виробника товару б/н від 01.04.2024 - 31.12.2024 р.;

6) банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжні доручення № 163709, № 163704, № 163696 від 30.01.2025 р.;

7) акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 25, № 26, № 27 від 16.01.2025 р. від ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування №104669 від 19.05.2023 р. (копії);

8) копію заявки на перевезення вантажу морським транспортом № 83931/311882 від 10.10.2024 р.;

9) копію договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 06112019 від 06.11.2019 р. укладеного між ТОВ «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС» та ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА»;

10) копію платіжного доручення в іноземній валюті № 5240 від 28.11.2024 р.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.

Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).

Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).

Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.

Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує наступне.

Щодо ненадання до митного органу копії митної декларації країни відправлення.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач листом від 14.01.2025 р. за вих. № 1401/25 надав Відповідачу копію митної декларації країни відправлення № 422720240001030749 від 05.10.2024 р., а також разом із заявою від 13.03.2025 р. за вих. № М-2025-1359/1, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Стосовно того, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару - суд зазначає наступне.

Згідно з пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вона не включалася до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 передбачено, що у Графі 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(a)), тобто не включені продавцем до рахунку-фактури, виставленого покупцеві, але мали місце у зв`язку з увезенням оцінюваних товарів на митну територію України та були сплачені або підлягають сплаті покупцем. У Пункт "в" Графи 16 додаткового аркуша «А» до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати, понесені покупцем, на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Судом встановлено, що поставка Товару здійснювалася на підставі Контракту на поставку продукції від 01.01.2020 р. № 3458-CL/CN, укладеного між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (Покупець) та WEIHAI LONGFENG SILICA GEL CO., LTD (Китай) (Постачальник).

Відповідно до п. 2.3. Контракту № 3458-CL/CN ціна на товар розуміється згідно з умовами FOB-QingDao, Китай (у відповідності до «Інкотермс - 2010») (якщо у відповідній специфікації до цього контракту, підписаній обома сторонами, не зазначені інші умови згідно з Правилами «Інкотермс» 2010 р.) та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість всіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України. В специфікації № 54 від 06.08.2024 р. до вищевказаного контракту, умови щодо поставки та упаковки не змінювалися.

Отже, умовами Контракту № 3458-CL/CN визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за Товар, при визначенні митної вартості Товару, а тому доводи відповідача в цій частині також не знайшли свого підтвердження.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Судувід 06.03.2018 у справі №815/3142/17.

Стосовно твердження митним органом, що - відмітки в CMR від 13.01.2025 № 176157, № 176156, вказують на те, що перевізником є «TMG LOGISTICS» L.L.C., але рахунки на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА " судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що разом з Листом № 1401/25 від 14.01.2025 р. позивачем до митного оформлення було надано копію договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 06112019 від 06.11.2019 р. укладеного між ТОВ «ТІ ЕМ ДЖІ ЛОДЖИСТІКС» та ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та Заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 83931/311882 від 10.10.2024р.

Відносини, що мали місце між експедитором ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» та залученими ним для виконання замовлення Позивача перевізниками, не мають відношення до витрат позивача, оскільки залучення субпідрядників не заборонено ані законодавством України, ані умовами контракту на перевезення вантажу. Витрати перевізника за договорами із залученими ним перевізниками не є складниками митної вартості товарів позивача та є складовою вартістю договорів ТОВ «ФСР ЛОДЖИСТІКС УКРАЇНА» з його контрагентами.

Позивач не повинен мати в наявності усі документи, що підтверджують ці витрати, та не повинен надавати ці документи митному органу для підтвердження транспортної складової митної вартості імпортованих товарів.

Щодо твердження посадової особи митного органу, що п. 3.1.2 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN, від суми зазначеної в додатку до цього Контракту за поточну доставку, Покупець сплачує протягом 10 календарних днів з дати отримання транспортних документів (включаючи коносамент); в специфікації №54 від 06.08.2024 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.01.2020 №3458-CL/CN 100% передплата за 7 днів до прибуття товару в порт призначення; згідно інвойсу № 2024ATB 28-29 від 01.10.2024 поставка здійснюється за передоплатою у розмірі 100% за 7 днів до часу надходження товарів у порт призначення, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи суд зазначає наступне.

Частинами 4, 5статті 58 МК Українивизначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця».

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до митного оформлення було надано копію інвойсу № 2024АТВ 28-29 від 01.10.2024 р., про що зазначено у самій картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000022.

Також разом з Листом за вих. № 1401/25 від 14.01.2025 р. до митного оформлення було надано Swift № б/н від 29.11.2024 р., а разом із заявою від 13.03.2025 р. за вих. № М-2025-1359/1.

Крім того, позивач надав до митного оформлення копію виписки з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 11.03.2025 р.), повторно копію swift від 29.11.2024 р., що підтверджує оплату товару, а також копію платіжного доручення в іноземній валюті № 5240 від 28.11.2024 р.

Суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.11.2018 №815/4044/15.

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 №804/4680/16.

Суд констатує, що визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.

Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.

Відповідно, навіть за відсутності платіжного документу (наявність якого встановлена судом), відповідач мав обґрунтувати неможливість визначення митної вартості виходячи з інших документів, передусім, Контракту, Специфікації та Інвойсу.

Отже, це зауваження відповідача також є необґрунтованим.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Отже, наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.

Суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Таким чином подані декларантом документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

На підставі встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000015/1 та складено Позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000022.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення прийнято відповідачем протиправно, отже є такими, що підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5 968,00 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією № 547514 від 23.04.2025 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 5 968,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.ч.1, 2КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7ст. 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9ст. 139 КАС Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4ст. 134 КАС Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витратКАС Українине передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VIпередбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені частиною 5статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, 08.02.2019 між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Альянс» укладено Договір №08/02-19/1 про надання правової (правничої) допомоги.

Відповідно до умов укладеного договору №8/02-19/1 від 08.02.2019, сторонами була укладена Додаткова угода № 21/04/25 від 21.04.2025 року до Договору, згідно п. 1 якої: «Клієнт доручає, а Об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу (далі - Послуги), яка (-і) передбачена (-і) п. п. 1.1 та 1.2 Договору про надання правової допомоги № 08/02-19/1 від «08» лютого 2019 року, у судовій справі між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач) та Одеською митницею, код ЄДРПОУ: 44005631 (надалі - Відповідач), про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 14.01.2025 року № UA500500/2025/000015/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000022».

Згідно п. 2 даної Додаткової угоди: «за надання правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (Дніпропетровському окружному адміністративному суді) - 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 1 666,67 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок); відповідна вартість послуг (гонорар) включає в себе повне супроводження Справи в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, та є незмінною (фіксованою) незалежно від кількості судових засідань, витраченого часу на підготовку всіх необхідних процесуальних документів, кількості підготовлених процесуальних документів, транспортних та інших витрат Об`єднання, пов`язаних з наданням правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції.

Згідно п. 4 Даної додаткової угоди: «Після надання Об`єднанням Послуг у судах кожної із судових інстанцій Сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг) в якому зазначають номер справи та вартість Послуг. У випадку підписання Протоколу про виконання робіт (надання послуг), Сторони визнають, що Послуги надані Об`єднанням у повному обсязі, Сторони не мають жодних претензій та зауважень з приводу наданих Об`єднанням Послуг».

Керуючись наведеними умовами договору та додаткової угоди, «30» травня 2025 року сторони уклали протокол № 30/05/25, яким підтвердили повне надання послуг у Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі № 160/11970/25 на суму 10 000 грн. Вказана сума є витратами ТОВ «АТБ - МАРКЕТ», пов`язаними із розглядом справи №160/11970/25. Відповідно до норм КАСУ вказані витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Відповідно до п. 3 Протоколу № 30/05/25 від «30» травня 2025 року: «зазначена вартість послуг вже врахована та включена в загальний розмір вартості послуг, що були прийняті та (або) підлягають прийняттю за актами здавання - приймання послуг у відповідних періодах».

Згідно Акту здавання-приймання наданих послуг б/н від 30.04.2025 р. розмір гонорару у квітні складає 1 242 000,00 грн.

Доказом оплати послуг за квітень 2025 року є платіжна інструкція № 65849 від 05.05.2025 р. на суму 800 000,00 грн. та № 65848 від 05.05.2025 р. на суму 100 000,00 грн.

Частиною 5статті 134 КАС Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Таким чином, за переконанням суду визначена сума за надання правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн. не є обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих адвокатом послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат є неспівмірною із складністю даної справи та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із неправомірними діями відповідача, був змушений звернутися до суду за захистом порушеного права, враховуючи принцип співмірності, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 132, 134, 139, 143, 243, 246, 250, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (просп.Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49031; ІК в ЄДРПОУ 30487219) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21-А, м. Одеса, Одеська область, 65078; ІК в ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А», код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000015/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, б. 21-«А» код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.01.2025 р. № UA500500/2025/000022.

Стягнути з Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, м.Одеса, 65078, ІК ВП в ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (просп.Олександра Поля, буд. 40, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49031; ІК в ЄДРПОУ 30487219) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 5 968,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 30 червня 2025 року.

Суддя Е.О. Юрков