Приговор № 128488632, 30.06.2025, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/756/25

1-кп/302/124/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

30.06.2025селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в особі суддя ОСОБА_1 ,

з участю : секретарка судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорка - ОСОБА_3 ,

обвинувачена - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу кримінального провадження ЄРДР № 12025078110000046 від 03.04.2025 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою професійно-технічною освітою, раніше не судима, не працююча, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, народжених в незареєстрованому шлюбі,

- про обвинувачення в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 190 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

21.07.2022 ОСОБА_4 умисно, незаконно, повторно, з метою незаконного отримання грошових коштів звернулась до працівників центру надання адміністративних послуг Міжгірської ОТГ із заявою призначення їй соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, де у декларації «Про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги», бланк якої є додатком №9 до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги не вказала відомості про свого співмешканця ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як члена сім`ї та відомості про його доходи, хоча, у задекларований нею період з 01.10.2021 по 01.04.2022 останній був членом сім`ї ОСОБА_4 , оскільки постійно проживали разом та мали спільний побут.

На підставі цього ОСОБА_4 управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації (на даний час Хустської районної військової адміністрації) було призначено державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім`ї та виплачено грошові кошти в сумі 57812,34 гривень, якими остання розпорядилась на власний розсуд, для свого збагачення, хоча, у відповідності до вимог Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» не мала право на такий вид державної соціальної допомоги взагалі, так як не мала середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Обвинувачена ОСОБА_4 встановлені обставини визнала повністю, а також повністю визнала вину в учиненні зазначеного кримінального правопорушення. Підтвердивши це в своїх показах.

Обвинувачена просить узяти до уваги, що вона повністю відшкодувала шкоду, завдану кримінальним правопорушення, перерахувавши неправомірно отриману суму коштів на рахунок Управління соціального захисту населення Хустської районної державної (військової) адміністрації. Просить суворо її не карати і взяти до уваги, що вона не працює, є мамою чотирьох дітей, з яких троє - неповнолітні діти 2009 р.н., 2016 р.н., 2017 р.н.

Представник потерпілої юридичної особи Управління соціального захисту населення Хустської РВА ОСОБА_6 подала в справу заяву про розгляд кримінального провадження без її участі та повідомила про відсутність претензій до обвинуваченої у зв`язку з повним відшкодуванням нею неправомірно отриманих коштів і надала копії банківських квитанцій про зарахування цих коштів на відповідний банківський рахунок.

Відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України, роз`яснивши сторонам наслідки застосування цієї норми кримінально-процесуального закону, суд за згодою сторін кримінального провадження, які не оспорюють встановлені обставини та докази сторони обвинувачення, відомості від потерпілої юридичної особи, - постановив не досліджувати докази та не з`ясовувати встановлені обставини і обмежитись допитом обвинуваченої, дослідженням відомостей та характеристики цієї особи.

Оцінивши вище встановлені обставини та позиції сторін, суд дійшов висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 статті 190 КК України, який мав місце за такими кваліфікуючими ознаками : заволодіння чужим майно шляхом обману (шахрайство).

Цей висновок суду ґрунтується на тому, що суд вважав за необхідне перекваліфікувати дії обвинуваченої з статті 190 ч.2 на статтю 190 ч.1 КК України з огляду на таке.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 30.06.2025 в розглядуваному судовому кримінальному провадженні за змістом обвинувального акту, який надійшов до суду з кваліфікацією ч.1 стаття 190 КК України за окремим епізодом обставин від 14.01.2022 і окремим епізодом обставин від 21.07.2022, що кваліфікований за ознакою повторності вчинення шахрайських дій згідно з статтею 190 ч.2 КК України, - постановлено звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 статті 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п.2 ч.1 статті 49 КК України, - окремий епізод обвинувачення за обставинами від 14.01.2022. В цій частині закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 .

Частиною 4 статті 32 КК України передбачено, що повторність відсутня, якщо за раніше вчинене кримінальне правопорушення особу було звільнено від кримінальної відповідальності на підставах, установлених законом, або якщо судимість за це кримінальне правопорушення було погашено або знято, а також після відбуття покарання за вчинення кримінального проступку.

Сторона обвинувачення не змінила обвинувачення ОСОБА_4 відповідно до положень частини другої статті 337 КПК України, тобто у зв`язку з винесенням судом ухвали від 30.06.2025. Натомість і сторона обвинувачення і сторона захисту повністю погодилась щодо закінчення строків давності (спливу трьох років) з дня вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , яке було кваліфіковано за ч.1 статті 190 КК України, - за окремим епізодом від 14.01.2022, що відповідає зафіксованим позиціям в журналі судового засідання і встановлено в ухвалі суду від 30.06.2025.

Частина третя статті 337 КПК України визначає межі судового розгляду, зокрема таке положення : з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З огляду на встановлені вище обставини, викладене обґрунтування, суд вважає за необхідне перекваліфікувати розглядуване в цьому вироку обвинувачення ОСОБА_4 за обставинами кримінального правопорушення, вчиненого за окремим епізодом від 21.07.2022 з ч.2 статті 190 на ч.1 статті 190 КК України, бо така процесуальна дія передбачена частиною 3 статті 337 КПК України і це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Адже зміна правової кваліфікації стосується переходу з більш тяжкого кримінального правопорушення на менш тяжке кримінальне правопорушення, відповідно до санкцій і положення стаття 12 КК України (класифікація кримінальних правопорушень).

За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, обвинувачена підлягає покаранню.

Обираючи вид і розмір покарання, виходячи з альтернативної санкції ч.1 статті 190 КК України, суд зважає на таке.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченої, не встановлено.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченої, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку.

Суд констатує, що вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 статті 190 КК України, віднесено положеннями статті 12 КК України до кримінальних проступків. Це діяння носить умисний характер. Натомість шкідливі наслідки кримінального правопорушення усунуті станом на час винесення вироку, бо шкода, яка завдана кримінальним правопорушенням добровільно відшкодована обвинуваченою ще на досудовому розслідуванні.

Суд бере до уваги особу обвинуваченої, яка не має судимостей в минулому і вважається такою, що вперше вчинила кримінальне правопорушення з урахуванням положень частини четвертої статті 32 КК України. Обвинувачена не працює, має постійне зареєстроване місце проживання, займається домашнім господарством і доглядом за дітьми. Обвинувачена утримує троє неповнолітніх дітей віком. Обвинувачена з місця проживання характеризується позитивно.

Обвинувачена також не перебуває на диспансерному, наркологічному та фтизіатричному обліку.

Зазначені відомості підтверджені змістом довідок і характеристики з Міжгірської селищної ради, з ГУ НП України в Закарпатській області, змістом відомостей з органу ДМС України, з КНП «ЛПУ Міжгірська РЛ».

Суд вважає, що покарання у виді штрафу з огляду на його розмір (мінімальний відповідає сумі 34000 гривень) не доцільно призначати обвинуваченій, бо таке покарання може бути утруднено у зв`язку з тим, що обвинувачена не працює і має на утримання троє неповнолітніх дітей. Адже застосування цього покарання може призвести до різкого погіршення майнового стану неповнолітніх і малолітніх дітей.

Обвинувачена не працює, а тому до неї не може застосовуватись покарання у виді виправних робіт згідно з положеннями ч.1 статті 57 КК України.

Найсуворіше покарання, відповідно до санкції статті 190 ч.1 КК України у виді обмеження волі, згідно з статтею 61 ч.3 КК України, не може застосовуватись до жінок, які мають дітей віком до 14 років. Обвинувачена має дітей віком 16, 9, 7 років (дочка ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дочка ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 ), тобто двоє дітей віком до 14 років.

Покарання у виді пробаційного нагляду станом на час вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення не було передбачено санкцією статті 190 ч.1 КК України. Адже це покарання доповнено в санкції цієї норми кримінального закону у зв`язку з прийняттям закону № 3342-ІХ від 23.08.2023, а тому воно не може застосовуватися, бо в градації щодо тяжкості покарань, які передбачено в розділі ІІІ КК України, це покарання вважається тяжчим у порівнянні з покаранням у виді громадських робіт.

Найбільш співмірним до обставин вчиненого правопорушення, відомостей про особу обвинуваченої, з урахуванням відсутності обтяжуючих покарання обставин, наявність двох пом`якшуючих покарання обставин, суд вважає покарання у виді громадських робіт. Строк цього покарання доцільно призначити у максимальному розмірі згідно з санкцією ч.1 статті 190 КК України, тобто на 240 годин.

Суд відхиляє позицію сторони обвинувачення про призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі на строк один рік із застосуванням положень статей 75, 76 КК України, бо це покарання не передбачено санкцією ч.1 статті 190 КК України. Окрім цього, це покарання запропоновано прокуроркою з огляду на підтримання обвинувачення за санкцією ч.2 статті 190 КК України без урахування того, що ознака повторності не може застосовуватися у зв`язку із закриттям кримінального провадження за первісним обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 ч.1 КК України, згідно з ухвалою суду від 30.06.2025, постановленою в цьому ж судовому кримінальному провадженні стосовно окремого епізоду обвинувачення від 14.01.2022.

Суд вважає, що покарання у виді громадських робіт є реальним для відбуття, бо вік неповнолітніх дітей обвинуваченої є таким, що дозволяє матері відлучитись з місця проживання для відбуття цього покарання відповідно до положень ч.2 статті 56 КК України, тобто не більш як на чотири години на день. Натомість обвинувачена не є особою, на яку ч.3 статті 56 КК України встановлює обмеження для застосування цього покарання.

Цивільного позову в справі не має. Шкода, яка завдана кримінальним правопорушенням, повністю відшкодована обвинуваченою ще на досудовому розслідуванні, про що в кримінальному провадженні є належні і відповідні підтвердження.

Запобіжний захід не застосувався і клопотання про його обрання до набрання цим вироком законної сили стороною обвинувачення не заявлялось.

Згідно з обвинувальним актом речовий доказ у виді особової справи ОСОБА_4 переданий на відповідальне зберігання представнику потерпілої юридичної особи з Управління соціального захисту Хустської РДА (РВА) ОСОБА_6 . Отже, не має підстав вирішувати питання речового доказу, бо він вже переданий належному володільцю цього документу.

Керуючись статтями 373, 374 Кримінально-процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України, у редакції закону із внесеними змінами згідно із Законами № 270-УІ від 15.04.2008, № 2617-УІІІ від 22.11.2018, і призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин.

Апеляційну скаргу на вирок суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Оскарження вироку з питань не дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювались, згідно з ч.3 статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після спливу строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після винесення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.

Вирок у повному обсязі складено 30.06.2025.

Суддя ОСОБА_1