Постановление суда № 128475342, 30.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4070/25

н\п 2/490/2944/2025

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2025 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває цивільна справа за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

04.06.2025 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , в якій він, просить суд зупинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, оскільки в нього було діагностовано захворювання - сердцева недостатність, що спричинило три інсульти та пов`язані з ними проблеми із самопочуттям. Відповідач зазначає, що у нього проблеми з переміщенням (задуха), що унеможливлює явку до суду, порушення мови, безсоння та пов`язані з цим порушення когнітивних здібностей. Через хворобу відповідач не працює більше двох років, перебуваю на утриманні жінки, тому грошей на правову допомогу немає. З урахуванням наведеного просить суд зупинти розгляд справи.

Вирішуючи клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Також Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

У постанові Верховного Суду України 07.10.2015 у справі №6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».

У постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».

Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що виключає можливість явки до суду протягом тривалого часу.

В даному випадку судом встановлено, що ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 29 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд справипостановлено проводитив порядкуспрощеного позовногопровадження безвиклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Таким чином, хоча наданими відповідачем документами і підтверджується наявність у нього захворювання, але з урахуванням, що розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відсутня необхідність явки відповідача до суду.

З урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 251, 260, 261 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 , про зупинення провадження у справі за позовною заявою Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.В. Саламатін