Решение № 128429639, 26.06.2025, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/441/25

Провадження №2/291/311/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

26 червня 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Гарбарук І.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (за наявними матеріалами справи без виклику сторін у судове засідання) в залі суду селищі Ружин цивільну справу №291/441/25 за позовною заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

17.04.2025 через систему «Електронний суд» надійшов вказаний позов.

Свій позов мотивує тим, що 03.05.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та відповідачем укладено кредитний договір №10003695436 від 03.05.2021.

Відповідно до умов кредитного договору №10003695436 від 03.05.2021 відповідачу були перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 6 000,00 грн, термін 7 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом. Проте відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

05.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №556/ФК-22, предметом якого є відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором, зазначеним у відповідному реєстрі.

Згідно з договором факторингу сума боргу відповідача за кредитним договором №10003695436 від 03.05.2021 перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» становить 19230,00 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн., заборгованості за процентами в розмірі 13230,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2025 головуючим суддею по справі визначено суддю Гарбарук І.М.

30.04.2025 судом отримана відповідь №02-28/1881 з Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

01.05.2025 ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області відкрито провадження по справі у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно ч.8 ст.128, п.5 ч.6 ст.272 ЦПК Українивідповідачу будо направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, та роз`яснено його право подати відзив на позовну заяву і всі наявні докази, що підтверджують заперечення проти позову протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав.

Також, до суду не надходилоклопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, а тому відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Згідно електронного сайту Ружинського районного суду Житомирської області користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин, інформацію про призначені судові засідання.

Відповідно до вимог ч. 2ст.247 ЦПК Українив разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною першоюстатті 280 Цивільного процесуального кодексу України(даліЦПК України) передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд, але не подав відзиву на позов, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03.05.2021 з використанням сервісу online-кредитування ОСОБА_1 подано Заявку на отримання кредиту у розмірі 6000,00 грн., з встановленими процентами за користування кредитом в день - 1,25%, зі терміном кредиту 7 днів, яка була акцептована відповідачем, в результаті чого сторони уклали Договір №10003695436 03.05.2021 про надання споживчого кредиту. За умовами договору товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов Договору та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

На виконання умов договору 03.05.2021 о 16:48:59 на картку НОМЕР_1 через платіжний сервіс Platon була успішно проведена транзакція в сумі 6 000,00 грн.

Такий номер картки (маска картки) зазначений у заяві позичальника.

Згідно із долученого до матеріалів справи розрахунку, проведеного первісним кредитором, заборгованість за кредитним договором №10003695436 від 03.05.2021 становить 6 000,00 грн. по тілу кредиту, 13230,00 грн. за відсотками, загальний борг 19 230,00 грн.

05.09.2022 між ТОВ «Діджи фінанс» (Фактор) та ТОВ «ФК «Інвест фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу №556/ФК-22, згідно умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором. Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеної в додатку №1 цього договору.

На виконання умов договору ТОВ «ФК «Інвест фінанс» 05.09.2022 сплачені грошові кошти: 1488 000,00 грн., 744 000,00 грн. та 744 000,00 грн.

Згідно з витягом з Реєстру прав вимоги (додаток 1 до договору факторингу №556/ФК-22 від 05.09.2022) до фактора перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10003695436 від 03.05.2021, загальний борг 19 230,00 грн., з яких 6000,00 грн. тіло кредиту, відсотки 13 230,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № 10003695436 від 03.05.2021, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена відповідачем без виконання (а.с. 38).

Норми права, якими керуються суд.

За нормоюст. 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно дост. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначеност.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У ст. 3 ЗаконЗакону України «Про електронну комерцію» №675-VIIIвизначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписамист. 11 Закону № 675-VIIIелектронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомуст. 12 цього Закону.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію»визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1статті 3Закону № 675-VIII.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За положеннями ч.1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаногоКодексу.

Стаття 610 ЦК Українипередбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Висновки суду.

Обставини укладення договору та погодження його умов підтверджуються копією договору про надання споживчого кредиту № 10003695436 від 03.05.2021, який укладено в електронній формі, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвест фінанс» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6000,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Кредит надавався на 7 днів, тобто до 10.05.2021. За користування кредитом клієнт сплачує кредитору 456,25 % річних, процентна ставка становить 1,25%.

Кошти в цей же день було перераховано відповідачу на вказаний ним банківський рахунок з платіжною карткою з початковими та кінцевими цифрами НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 14.12.2022 року зафіксовано операцію з переказу коштів на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 6 000,00 гривень.

Отже, суд дійшов висновку про виникнення між учасниками правовідносин, заснованих на договорі кредиту.

Між тим, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги на загальну суму 19230,00 грн не відповідають тим правовідносинам, які склались між первісним кредитором та боржником, з огляду на таке.

Надаючи оцінку змісту договору про надання споживчого кредиту, доданого до позову доказам, зокрема, додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту від 03.05.2021, суд, погоджуючись із сумою заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 грн, та відсотками за користування кредитом у розмірі 525,00 грн, одночасно дійшов висновку про часткову необґрунтованість тверджень позивача щодо розміру заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами.

Так, як зазначалось вище, умовами договору сторони визначили строк кредитування 7 днів.

Згідно розрахунку заборгованості відповідача по договору про надання споживчого кредиту №10003695436 від 03.05.2021, розмір заборгованості по відсотках становить 13230,00 грн. та розрахований за період з 03.05.2021 по 27.11.2021 /а.с. 18/.

Водночас, до матеріалів справи не додано доказів того, що договір про надання кредиту було пролонговано, оновлено графіки погашення кредиту та відсотків, а тому не доведено, що строк кредитування було продовжено.

Вказуючи про нарахування відсотків у розмірі 13 230,00 грн, позивач фактично виходить за межі строку кредитування, погодженого сторонами у 7 днів.

Судом не здобуто доказів про дотримання учасниками встановленого договором порядку продовження (автопролонгації) строку користування кредитом, відомостей про направлення позичальнику електронного листа-повідомлення з відтворенням даних про новий строк кредитування не надано.

У п.4.1 договору вказано, що строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, зазначену у п.1.3 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження відповідно до умов договору.

Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку кредитування не зазначено та не долучено.

Отже, за відсутності інших належних та допустимих доказів, суд виходить з доведених відомостей про строк кредитування у 7 днів, протягом якого і здійснюється нарахування відсотків на погодженому між сторонами рівні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду і у постановах: від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, ТОВ «ФК «Інвест фінанс» відповідно достатті 1048 ЦК Українимає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Позивач не заявляє вимоги в порядку ч.2ст. 625 ЦК України.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, у передбачений в договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитним договором, розмір якої в межах строку дії договору становить в сумі 6 525,00 грн, з яких: 6 000,00 грн заборгованості за основним боргом та 525,00 грн сума нарахованих процентів за користування кредитом (6 000*1,25:100*7 = 525,00).

Судові витрати.

Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч. 3ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн.

Враховуючи те, що позов ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, суд, відповідно до положеньст. 141 ЦПК України, визначає позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнувши їх із ОСОБА_1 у розмірі 821,92 грн (виходячи з розрахунку 6525,00 грн (задоволені позовні вимоги), що становить 33,93 %, і від суми сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в розмірі 2 422,40 грн).

Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано договір №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, детальний опис робіт та акт про виконання робіт, згідно з якими вартість правничої допомоги 9000,00 грн, додаткова угода № 10003695436 від 01.01.2025.

У описі описано види послуг, час, витрачений на їх надання та вартість.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі №640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін.

Крім того, надані послуги є типовими для представника позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Таким чином, з врахуванням виконаної адвокатом роботи, враховуючи категорію справи, яка не представляє складності, обсяги виконаної роботи є незначними, розгляд справи проведено без участі представника позивача, а також з урахуванням принципів пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3053,70 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), який буде достатнім, співмірним і справедливим у даному випадку.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст. 141,263-265,272,279,280-284,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №10003695436 від 03.05.2021 року в розмірі 6 525 (шість тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 00 копійок, в т.ч. 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 525,00 грн заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 821 (вісімсот двадцять одна) грн 92 коп та судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 3 053 (три тисячі п`ятдесят три) грн 70 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, , код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення

складено 26.06.2025.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук