Постановление суда № 128423779, 25.06.2025, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/22925/24-Е

Провадження №2/522/1916/25

УХВАЛА

про розгляд клопотання про забезпечення позову

та клопотання про призначення експертизи

25 червня 2025 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Донцов Д.Ю., розглянувши у підготовчому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартмент Груп Одеса» про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дігуляр В.В. за допомогою електронної системи «Електронний суд», звернувся до Приморського районного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартмент Груп Одеса» про поділ спільного майна подружжя, а саме з вимогами: у порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - грошову компенсацію ринкової вартості наступного майна: 1/2 частки двокімнатної квартири, загальною площею (кв.м): 54.8, житлова площа (кв.м): 31.7, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1633409551101, - в розмірі 1049137,00 грн.; 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер: 5121655500:01:004:0453, площа (га): 3.1669, адреса: Одеська обл., Роздільнянський р-н, Цебриківська селищна рада Цебриковської об`єднаної територіальної громади, Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797434151216, в розмірі - 399052,00 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 31.01.2025 р. відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні представником позивача адвокатом Дігуляр В.В. оголошено клопотання про забезпечення позову, яке подано до суду разом з позовом, а саме просив до вирішення справи по суті вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що відповідач здійснив незаконне відчуження квартири за допомогою державного реєстратора передав квартиру на підставі акту приймання-передачі квартири до статутного фонду товариства, яке він зареєстрував з цією метою, особисто підписав цей акт, та відповідач є кінцевим бенефіціаром власником (контролером) юридичної особи та відповідно є одноособовим власником квартири, що надає йому в будь-який час подальше відчуження майна.

В підготовчому судовому засіданні представником відповідача адвокатом Поперечним Д.І. оголошено клопотання про призначення експертизи, а саме проведення оціночно будівельної експертизи. Просив поставити на вирішення експерта наступні питання :

- яка дійсна (ринкова) вартість 2-кімнатної квартири, загальною площею (кв.м): 54.8, житлова площа (кв.м): 31.7, розташованої на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку за адреса: АДРЕСА_1 на дату оцінки?

- яка дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за адресою : Одеська обл., Роздільнянський р-н, Цебриківська селищна рада Цебриковської об`єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту), кадастровий номер: 5121655500:01:004:0453 на дату оцінки?

В обґрунтування клопотання зазначено, що в позовній заяві вказано, що Позивачка наполягає на стягнені з Відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частки квартири в розмірі 1 049 137 грн. А загальна вартість квартири складає 2 098 275 грн., відповідно до замовленою Позивачкою оцінки. Разом з цим, Позивачка наполягає на стягнені з Відповідача грошової компенсації ринкової вартості 1/2 частки земельної ділянки, яка розташована за адресою : Одеська обл., Роздільнянський р-н, Цебриківська селищна рада Цебриковської об`єднаної територіальної громади, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1797434151216, в розмірі 399 052 грн. При цьому загальна вартість земельної ділянки відповідно до замовленої оцінки Позивачкою складає 708 104 грн. Так, Позивачка ОСОБА_1 надала до суду звіт про оцінку майна №36 241120-004 який складений оцінювачем ОСОБА_3 щодо об`єкту : 2-кімнатна квартира, загальною площею (кв.м): 54.8, житлова площа (кв.м): 31.7, розташованої на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку за адреса: АДРЕСА_1 . У ході проведеного дослідження Оцінювачем було встановлено, що вартість оцінюваного об`єкта становить : 2 098 275 (два мільйони дев`яносто вісім тисяч двісті сімдесят п`ять грн. 00 коп.). Поряд з цим, Позивачка ОСОБА_1 надала до суду звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки №36-241120-005 який складений оцінювачем ОСОБА_4 щодо об`єкту : земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за адресою : Одеська обл., Роздільнянський р-н, Цебриківська селищна рада Цебриковської об`єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту), кадастровий номер: 5121655500:01:004:0453. У ході проведеного дослідження Оцінювачем було встановлено, що вартість оцінюваного об`єкта становить : 708 104 (сімсот вісім тисяч сто чотири грн. 00 коп.). В свою чергу, у Відповідача ОСОБА_2 є об`єктивні сумніви в обґрунтованості проведеній оцінці майна. Відповідач вважає, що вартість нерухомого майна була завищена оцінювачем. Таким чином, Відповідач категорично не погоджується з окресленою вище оцінкою квартири та земельної ділянки. У зв`язку з цим просить суд призначити оціночно-будівельну експертизу.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання про забезпечення позову. Представник позивача клопотання про призначення експертизи залишив на розсуд суду.

Розглянувши клопотання, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

Судом встановлено, що в провадженні суду перебуває позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартмент Груп Одеса» про поділ спільного майна подружжя.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

У даній справі між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, позивач визначив позовні вимоги шляхом стягнення грошової компенсації за часту у майні, вимог щодо визнання права власності на зазначене майно відсутні.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на наведене, суд не вбачає підстав для забезпечення позову обраним позивачем способом в межах пред`явлених позовних вимог, оскільки з обставин даної справи не вбачається, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заяви про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги про забезпечення позову задоволенню не підлягають.

Вирішуючи клопотання про призначення експертизи, суд дійшов такого висновку.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 1ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Відповідно до ч. 3ст. 103 ЦПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такою згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експерту установу визначає суд.

Відповідно до ч. 4ст. 139 ЦПК України, суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачується особою, на яку суд поклав такий обов`язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи і з урахуванням обставин справи і предмету спору, вважає за необхідне призначити по справі судову оціночно-будівельну експертизу, а також вважає необхідним доручити її проведення Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8).

Таким чином суд вважає за доцільне поставити на дослідження експертизи питання що запропоновано представником відповідача.

Керуючись ст.ст.151,153,260,261,353,354ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дігуляр В.В. про забезпечення позову відмовити.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Поперечного Д.І. про призначення експертизи задовольнити.

Призначити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Апартмент Груп Одеса» про поділ спільного майна подружжя, судову оціночно-будівельну експертизу на вирішення якої поставити питання:

Поставити на вирішення експерта наступні питання:

- яка дійсна (ринкова) вартість 2-кімнатної квартири, загальною площею (кв.м): 54.8, житлова площа (кв.м): 31.7, розташованої на 1-му поверсі 2-х поверхового будинку за адреса: АДРЕСА_1 на дату оцінки?

- яка дійсна (ринкова) вартість земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н, Цебриківська селищна рада Цебриковської об`єднаної територіальної громади (за межами населеного пункту), кадастровий номер: 5121655500:01:004:0453 на дату оцінки?

Оплату вартості проведення експертизи покласти на ОСОБА_2 та роз`яснити положення ст. 109 ЦПК України, які наступають у разі ухилення від участі в експертизі.

Проведення експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Рішельєвська 8, м. Одеса).

Попередити експерта про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України за завідомо неправильний висновок та за відмову від виконання експертизи.

Роз`яснити сторонам положення статті 109 ЦПК України про наслідки ухилення від участі в експертизі.

Провадження у даній справі №522/22925/24-Е - зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та протягом п`ятнадцяти днів може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Донцов Д.Ю.