Решение № 128414636, 26.06.2025, Соснівський районний суд м. Черкас

712/14925/24

2/712/1208/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

судді Борєйко О.М.

за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 11 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №1542264, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7 500 гривень строком на 30 днів, зі сплатою відсотків.

20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу 02/08, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладений договір факторингу № 1/15, згідно умов якого клієнт - ТОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1. договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року в сумі 18 525 гривень, в тому числі: 7 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 10 125 гривень - сума заборгованості за відсотками; 900 гривень - комісія.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» за договором №1542264, яку відповідачем до цього часу не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 січня 2025 року відкрито провадження в цивільній справі та призначено судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу її реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада».

Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).

Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання без поважних причин двічі не з`явилась, відзиву чи заперечень щодо позовної заяви суду не надала. Приймаючи до уваги, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних та доказів і ухвалити за результатами її розгляду заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об`єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

11 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №1542264, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 7 500 гривень строком на 30 днів до 12 березня 2020 року.

Згідно п. 1.5.1 кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року, комісія за надання кредиту становить 900 гривень, яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно п.1.5.2 кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року, проценти нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п.1.6 кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що умови договору №1542264 від 11 лютого 2020 року ТОВ «Мілоан» виконані належним чином; відповідач отримала кредит в розмірі 7 500 гривень.

20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу 02/08, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладений договір факторингу № 1/15, згідно умов якого клієнт - ТОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» приймає належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно п. 1.1 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги до боржників зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, права грошової вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання відповідного реєстру.

Відповідно до п. 3.2 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти в розмірі 150 000 гривень та 50 % від всіх надходжень, що будуть отримані фактором в процесі реалізації своїх прав як кредитора відносно прав вимог, що є предметом цього договору.

Відповідно п. 3.2.1 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року, першочергово 150 000 гривень фактор сплачує клієнту протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього договору.

Пунктом 4.2.3 договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року № 1/15 передбачений обов`язок фактора сповістити боржників про укладення цього договору та відступлення прав на користь фактора.

Згідно реєстру боржників до договору факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року, ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року в розмірі 18 525 гривень, в тому числі: 7 500 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту; 10 125 гривень - сума заборгованості за відсотками; 900 гривень - комісія.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,5 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені безпосередньо в судовому засіданні.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ч.2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.2 ст. 83 ЦПК України).

В обґрунтування заявлених вимог позивач в своїй позовній заяві зазначає, що 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» укладений договір факторингу № 1/15, згідно умов якого клієнт - ТОВ «Діджи Фінанс» передав (відступив) фактору - ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Пінг-Понг» прийняло належні ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором. Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України). При цьому договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються (п. 49 Постанови ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18), а правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається, виходячи зі змісту прав та обов`язків сторін договору (п. 9.5 Постанови ВП ВС від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 зазначено, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. Щодо суб`єктного складу правочинів (п.п. 51-55 Постанови).

У постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 ВП ВС визначено ознаки правочинів про відступлення права вимоги та договору факторингу та зазначено наступне: договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. Вирішуючи у цій справі виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу, ВП ВС дійшла висновку, що слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу. Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу. Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак. Також ВП ВС зазначила, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (п. 57 Постанови). Постанова ВП ВС від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (№ 12-1гс21).

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не надано доказів, що підтверджують надання позивачем, як новим кредитором, фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс», тобто не доведено факту укладення саме договору факторингу.

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч.1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. (ч.2 ст. 517 ЦК України).

Проте, матеріали позовної заяви не містять і суду не надано доказів внесення позивачем плати за договором факторингу №1/15 від 24 січня 2022 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними доказами передачі позивачу первісним кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги з відповідача за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року.

Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, «обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-ст.80 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем до позовної заяви додано копію вимоги позивача від 02 вересня 2024 року, адресованої ОСОБА_1 .

Разом з тим, до позовної заяви позивачем не додано і матеріали справи не містять доказів направлення вказаної вимоги відповідачу та її отримання останньою.

Сам по собі текст вимоги, без доказів її направлення боржнику та отримання цієї вимоги останнім не є належним достовірним доказом повідомлення боржника про відступлення права вимоги первісним кредитором новому кредитору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про укладення 20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» договору факторингу 02/08, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передав (відступив) ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року.

Згідно ч.2 ст. 516 якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доказів невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан» на користь первісного кредитора станом на момент звернення позивачу до суду з вказаним позовом матеріали справи не містять і позивачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними, достатніми, достовірним доказами наявність відповідача непогашеного боргу за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року, укладеним між відповідачем та ТОВ «Мілоан», станом на момент звернення позивача до суду з вказаною позовною заявою.

Відповідно до ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору

Відповідно до ч.5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. (ч.2 ст. 83 ЦПК України).

Позивачем не надано доказів підписання відповідачем кредитного договору № 1542264 від 11 лютого 2020 року, графіка розрахунків ( додатку №1 до кредитного договору № 1542264 від 11 лютого 2020 року) та анкети заяви на кредит № 1542264 від 11 лютого 2020 року. Напис в тексті договору та інших вищевказаних документів: «підписано одноразовим ідентифікатором» без зазначення алфавітно - цифрової послідовності ( тобто без накладення електронного підпису відповідача) не є належним, достовірним, допустимим доказом підписання такого електронного договору відповідачем. Матеріали справи не містять і позивачем суду не надано доказів ідентифікації відповідача в інформаційно телекомунікаційній системі суб`єкта взагалі.

Верховний Суд в постанові від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначив наступне:

«Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.1) ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», автентифікація - електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

Відповідно до п.11) ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи.

Згідно п.22) ч.1 ст. 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», ідентифікація особи - процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.

Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа.

Згідно ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ст.2 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Крім того, в анкеті - заяві, кредитному договорі № 1542264 від 11 лютого 2020 року (з додатками) та будь - яких інших документах, доданих позивачем до позовної заяви останнього, відсутня інформація про рахунки відповідача, відкриті у банківських та/або інших фінансових установах, на які дійснюється зарахування грошових коштів відповідачу за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року.

За таких обставин, надана позивачем складена одноособово первісним кредитором копія платіжного доручення баз надання доказів зарахування грошових коштів на рахунок відповідача за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року та доказів належності вказаного в платіжному дорученні рахунку саме відповідачу не є достатніми достовірним доказом належного виконання ТОВ «Мілоан» умов кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року. Виписка про рух коштів по рахунку відповідача в матеріалах справи відсутня. Матеріали справи і платіжне доручення не містить інформації про фінансову установу, в якій відкритий рахунок відповідача, що позбавляє можливості суд самостійно перевірити факт отримання відповідачем грошових коштів за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року від ТОВ «Мілоан». З клопотанням про витребування від фінансової установи,в якій відкритий рахунок відповідача, доказів отримання останнім грошових коштів згідно кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року позивач до суду не звертався.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними, достатніми, допустимими, достовірними доказами факт укладення та підписання відповідачем електронного кредитного договору № 1542264 від 11 лютого 2020 року, графіка розрахунків (додатку №1 до кредитного договору № 1542264 від 11 лютого 2020 року) та анкети заяви на кредит № 1542264 від 11 лютого 2020 року.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено належними доказами не лише факт виникнення у відповідача зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №1542264 від 11 лютого 2020 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , а й не надано достатніх, достовірних, допустимих доказів на підтвердження факт укладення та підписання відповідачем кредитного договору №1542264 від 11 лютого 2020 року.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 634, 638, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 141, 263, 280 283, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Пінг-Понг» 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43657029;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя О.М. Борєйко