Решение № 128407575, 23.06.2025, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/158/2025 Справа № 945/952/23

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Черенкової Н.П.,

при секретарі Романової К.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - «ТОВ «ФК «ЄАПБ»), звернулося до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 108 331,33 грн та сплачений судовий збір в сумі 2684,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 17.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм» укладено кредитний договір № 12920-10/2021, який підписано електронним підписом позичальника.

21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 21092022 до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі.

Відповідно до реєстру боржників від 21.09.2022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право грошової вимоги до відповідача на суму 25 375,00 грн.

08.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено кредитний договір № 107910001, який підписано електронним підписом позичальника.

Відповідно до Реєстру боржників №163 від 07.12.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №107910001.

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 82956,23 грн.

На виконання договорів факторингу на адресу відповідача було направлено повідомлення про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості на рахунки ані теперішнього, ані попередніх кредиторів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» на загальну суму 108331,33 грн, з яких: за кредитним договором № 12920-10/2021 від 17.10.2021 року - 25375,00 грн; за кредитним договором № 107910001 від 08.10.2021 року 82956,33 грн.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16.05.2023 року дану цивільну справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва за підсудністю на підставі ч.1 ст.27 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023 визначено головуючого суддю Черенкову Н.П.

Після виконання приписів ст.ст.27, 187, ухвалою судді від 13.06.2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Заочним рішенням від 27.11.2023 року позов ТОВ «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості закредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальній сумі 100456,33 грн., з якої:

- Кредитним договором №12920-10/2021 від 17.10.2021 року у розмірі 17500,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10500,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

-Кредитним договором№107910001від 08.10.2021року усумі 82956,33грн, що складається з: 20 050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 62906,33 грн - сума заборгованості за відсотками.

А також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на судовий збір у сумі 2 488,87 грн.

В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

27.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 27.11.2023 року у справі №945/952/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В заяві ОСОБА_1 посилався на те, що рішення суду постановлено на підставі неповного з`ясування обставин, оскільки дане рішення ухвалене за його відсутності, так як відповідач не був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, через що фактично був позбавлений можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог позивача, в результаті чого порушено його право на справедливий судовий розгляд. Крім того, заявник вказав, що позиваечм надано необґрунтований розрахунок заборгованості за кредитними договорами.

Ухвалою суду від 25.03.2024 року заяву задоволено, скасовано заочне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 листопада 2023 року у справі №945/952/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою судувід 04.07.2024року відкладеносудовий розглядсправи,витребувано уТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 7000,00 грн за кредитним договором №12920-10/2021 та 22000,00 грн за договором кредитної лінії №107910001 (квитанція, меморіальний ордер, виписка по рахунку тощо).

08.08.2024 року від представника ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» Панкратової Т.В. надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 04.07.2024 року з доданими платіжними дорученнями.

04.03.2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій просив розглядати справу за його відсутності та вважав наданні позивачем докази перерахування коштів неналежними доказами, оскільки неможливо встановити власника карткового рахунку на який здійснювалося перерахування.

Ухвалою суду від 04.03.2025 року відкладено розгляд справи, витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» докази належності ОСОБА_1 карткового рахунку 5167-80ХХ-ХХХХ-5255 (із зазначенням банківської установи, в якій відкритий даний рахунок).

11.03.2025 року від представника позивача Ільїна А.Є. надійшла заява щодо виконання вимог ухвали суду від 04.03.2025 року, в якому, посилаючись на ст. 60 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», зазначив, що позивач не володіє та не може володіти витребуваними судом доказами, оскільки не є банківською установою. При цьому, представник позивача вказав, що відповідач як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування/отримання кредитних коштів.

Ухвалою судувід 23.04.2025року судовийрозгляд справивідкладено,витребувано уТоваристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Європейськаагенція зповернення боргів»: розрахунок заборгованості за кредитним договором №12920-10/2021 від 17.10.2021 року та за договором кредитної лінії №107910001 від 08.10.2021 року; копію Договору факторингу №28/1118-01 з Реєстром боржників 163 від 07.12.2021 року до даного Договору факторингу, укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс», згідно якого до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №107910001.

06.05.2025 року, від представника позивача Ільїна А.Є., на виконання вимог ухвали суду від 23.04.2025 року, надійшли витребувані судом докази.

Сторони до судового засіданн не з`явилися, представник позивача у заяві від 06.05.2025 року просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Відповідач до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).

За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі письмових доказів, що відповідає приписам ст. 223 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» від23лютого 2006року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи у продовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Щодо укладення Договору кредитної лінії № 107910001 від 08.10.2021 року.

08.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» укладено договір кредитної лінії № 107910001, який підписано електронним підписом позичальника, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит на суму 22000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Кредит надається строком на 28 днів до 05.11.2021 року. Нарахування процентів здійснюється у розмірі 288,35% річних, що становить 0,79% в день від суми кредиту за час користування (п. 1.1, 1.2, 1.9.1 кредитного договору).

Згідно п.1.3. Договору Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 15050 грн 00 коп. одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 05.11.2021 р.

Орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між Сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 18379 грн 20 коп. (вісімнадцять тисяч триста сімдесят дев`ять грн. двадцять коп.) та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 3329 грн 20 коп. та суму Кредиту у розмірі 15050 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 1253,23% річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 122,12% від суми першого Траншу (п.1.14.1. Договору).

Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2. Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (п.4.3. Договору).

Як вбачається з пункту 4.4. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає права вимоги до боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 163 від 07.12.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №107910001 від 08.10.2021 р. на загальну суму 48899,40 грн, з яких: 20050,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 28849,40 грн - заборгованість по відсоткам.

20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти їх та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 4.1. Договору факторингу, сторони погодили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 до Договору факторингу №20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 82956,23 грн, з яких: 20050,00 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 62906,33 грн - заборгованість по відсоткам

Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.10.2022 року ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Щодо укладення Договору про надання фінансового кредиту №12920-10/2021 від 17.10.2021 року.

17.10.2021 між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №12920-10/2021 (далі Кредитний договір) в електронній формі.

Кредитний договір №12920-10/2021 підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , про що свідчить п. 7 кредитного договору №12920-10/2021, адреса, реквізити та підпис сторін.

Відповідно до умов Кредитного договору, Товариство надає відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 15.11.2021, з нарахуванням 456,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25 % (процентів) на добу.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 15.11.2021. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.п. 1.3 п. 1 Крединтого договору, за користуванням кредитом клієнт сплачує Товариству 456,25 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,25 % (процентів) на добу.

Згідно з п. 1.7 кредитного договору №12920-10/2021 невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства - https://www/zecredit.com.ua.

Також за п. 6.6 кредитного договору №12920-10/2021 клієнт підтверджує, що усвідомлює, що правовідносини за цим Договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 2.3. кредитного договору №12920-10/2021 у разі недотримання умов, встановлених п. 1.4. цього договору та/або в разі пролонгації першого кредиту нарахування процентів здійснюється на загальних умовах за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами відповідно до п. 1.3 цього договору, при цьому клієнт погоджується, що таких перерахунок процентів за користування кредитом не є односторонньою зміною умов договору.

21.09.2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 21092022, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «Інвеструм» права грошової вимоги (Права Вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між ТОВ «ФК «Інвеструм» і боржниками.

21.09.2022 року між ТОВ «ФК«Інвеструм» таТОВ «ФК«ЄАПБ»складено Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №21092022 від 21.09.2022 року, за яким Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 7760, від Клієнта до Фактора переходять Права Вимоги заборгованості від Боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 21092022 від 21.09.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 25375,00 грн. з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18375,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до Відповідача, а саме з 21.09.2022 року ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами було здійснено шляхом укладення Договорів факторингу про відступлення ТОВ «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» належне йому право вимоги .

У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договорів факторингу №28/1118-01, укладеного 07.12.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», №20102022 від 20.10.2022 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» та № 21092022 від 21.092022 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 , недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитними договорами №107910001 від 08.10.2021 року та №12920-10/2021 від 17.10.2021 року перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», що дає останньому право на стягнення з відповідача в судовому порядку неповернуту ним суму позики.

Щодо укладення договорів в електронній формі.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України " Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України " Про електронну комерцію).

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір кредитної лінії №107910001 від 08.10.2021 року та Кредитний договір №12920-10/2021 від 17.10.2021 року укладені сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовими ідентифікаторами «MNV9R94B» та «5402» відповідно, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Таким чином, встановлено, що договори між первісними кредиторами та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісних кредиторів подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитних договорів.

Судом встановлено, що без здійснення вказаних дій відповідачем Кредитні договори №107910001 від 08.10.2021 року та №12920-10/2021 від 17.10.2021 року не були би укладеними сторонами, отже ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що спірні договори укладені сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитних договорів

Щодо стягнення суми заборгованості та відсотків за Кредитними договорами №107910001 від 08.10.2021 року та №12920-10/2021 від 17.10.2021 року.

Відповідно до вимог ст.526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором Банк зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно зі ст. 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.525ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст.625ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050Цивільного кодексуУкраїни наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч. 1 ст.612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст.1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

За змістом ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_1 прийняті на себе зобов`язання за кредитними договорами не виконував в повному обсязі.

Щодо твердження відповідача про недоведеність позивачем факту перерахування йому кредитних коштів суд зазначає наступне.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів відповідачу на його картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 20050,00 грн за кредитним договором №107910001 від 08.10.2021 року позивачем надано платіжні доручення від 08.10.2021 року та 22.10.2021 р.

На підтвердження факту перерахунку кредитних коштів у сумі 7000,00 грн за кредитним договором №12920-10/2021 від 17.10.2021 року позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 23.07.2024 вих.№2919_270723151325, згідно якого ТОВ надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків (Ліцензія НБУ №3 від 11.11.2013 р.). Між Товариством та ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» було укладено Договір про переказ коштів ФК-150920 від 15.09.2020. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.10.2021 13:55:29 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 114759743, призначення платежу: Зарахування 7000 грн на карту НОМЕР_2 .

Суд зазначає, що визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі Українивід 16липня 1999року №996-XIV«Про бухгалтерськийоблік тафінансову звітністьв Україні» (далі - Закон № 996-XIV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерствафінансів Українивід 24травня 1995року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N 168/704; далі - Положення N 88).

Згідно із ч. 1 ст.9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст.9 Закону №996-XIV).

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абз.10 ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Таким чином, первинні документи підтверджують господарські операції для ведення бухгалтерського обліку та подачі фінансової звітності та є доказом перерахування на рахунок кредитора грошових коштів та відображає рух коштів за кредитним договором. Окрім того, розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Тому, враховуючи, що кредит було видано на платіжну картку відповідача то правовідносини між відповідачем, як позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Законом України«Про платіжніпослуги» та «Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» затвердженої Постановою НБУ № 164 від 29.07.2022, відповідно до положень якої вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (п. 159 розділу VIII Положення).

За такого, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання забов`язань щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Позивачем надано також розрахунки заборгованості за кредитним договором № 107910001 в сумі 82956,33 грн, з яких 20050,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 62906,33 грн сума заборгованості за відсотками; за кредитним договором №12920-10/2021 в сумі 25375,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18375,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.1ст.1048 та ч.1ст.1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За кредитним договором №12920-10/2021 від 17.10.2021 року ТОВ «ФК «Інвеструм» надало відповідачу кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 30 днів, тобто до 15.11.2021 р. За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 456,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,25% на добу або 87,50 грн. на добу (7000*1,25%).

При цьому як вбачається з п. 4.3. Кредитного договору №12920-10/2021 від 17.10.2021 року сторони в умовах договорів погодили, що в разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, визначений договору строк, проценти продовжують нараховуватися за кожний день користування кредитними коштами, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів, починаючим з першого дня прострочення виконання умов Договору.

Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за кредитними договорами лише не більше 90 календарних днів, починаючим з дня укладення договору в разі неповернення боржником грошових коштів, а тому розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами за цими договорами підлягає перерахуванню, відповідно до узгоджених сторонами умов.

Позивачем надано розрахунок заборгованості за кредитним договором за період з 17.10.2021 року по 20.09.2022 року, з якого вбачається, що нарахування процентів зупинено 14.02.2022 року, тобто після спливу 90-денного строку, передбаченого п.4.3. Кредитного договору №12920-10/2021.

Крім того, позивачем додані розрахунки заборгованості первісних кредиторів, які підтверджують факт отримання грошових коштів, рух кредитних коштів та непогашення заборгованості. Вказані розрахунки складені відповідно вимог до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Оскільки нормативно-правовими актами, в тому числі, актами Національного Банку України, не затверджено зразок «Розрахунку заборгованості кредитним договором», тому розробка такого документу такого типу віднесена до компетенції кожної банківської установи.

За таких обставин, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є формою, встановленою банком, мета якого фіксування кредитної заборгованості позичальника.

Враховуючи правовий висновок Верховного Суду у постанові від 17.12.2020 по справі 278/2177/15-ц, суд визнає наданий банком розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідачем, який не погоджується з розрахунком заборгованості позивача, не надано власного контррозрахунку заборгованості, підтвердженого відповідними доказами.

Відповідно до вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем надано до суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази як укладення між первісними кредиторами та відповідачем кредитних договорів №107910001 від 08.10.2021 року та №12920-10/2021 від 17.10.2021 року, так і наявності заборгованості відповідача за вказаними кредитними договорами. При цьому, всупереч зазначеним вище вимогам, відповідачем не спростовано за допомогою будь-яких доказів ані факту укладення кредитних договорів, ані відсутності заборгованості за ними. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Безпідставними є доводи відповідача про те, що надані позивачем докази є неналежними та недопустимими доказами наявності заборгованості у визначеному у позові розмірі.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач, як власник карткових рахунків мав можливість надати виписки по власним рахункам для спростування тверджень позивача про перерахування на картковий рахунок відповідача кредитних коштів.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції то захист драв людини і основоположних, свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц)

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за Кредитним договором № 107910001 в сумі 82956,33 грн, з яких 20050,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 62906,33 грн сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором №12920-10/2021 в сумі 25375,00 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 18375,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного суд вважає, що заявлений позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 підлягає задоволенню та вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість за:

- Договором про надання фінансового кредиту №12920-10/2021 від 17.10.2021 року у розмірі 25375,00грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18375,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

-Договором кредитноїлінії №107910001від 08.10.2021року усумі 82956,33 грн., що складається з: 20 050,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 62906,33 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Всього з відповідача за двома договорами слід стягнути 108331,33 грн.

Частиною четвертою статті 10ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України"Просудоустрій істатус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов протиУкраїни", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За такого, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247, 280-285 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Європейська агенціяз поверненняборгів» до ОСОБА_1 простягнення заборгованостіза кредитнимдоговором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у загальній сумі 108331,33 грн, з якої:

- Договором про надання фінансового кредиту №12920-10/2021 від 17.10.2021 року у розмірі 25375,00грн, з яких: 7 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18375,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

-Договором кредитноїлінії №107910001від 08.10.2021року усумі 82956,33 грн, що складається з: 20 050,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 62906,33 грн - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати на судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст заочного рішення виготовлено: 23 червня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова