Решение № 128398348, 25.06.2025, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8396/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 червня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Землі" до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №134160 від 30.04.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 30.04.2025 року відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийняв постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №134160. Позивач вважає, що в цьому випадку не є перевізником та належним суб`єктом, на якого має бути покладено адміністративно-господарський штраф за оспорюваною постановою. Так, відділом не доведено факт орендних відносин між товариством та ОСОБА_1 , власником транспортного засобу, позаяк ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» не занесено до реєстраційних відомостей про транспортний засіб як його належний користувач, а, отже не може нести відповідальність як перевізник згідно статті 60 закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 5 квітня 2001 року. Представник позивача також вказує, що водій ОСОБА_2 при здійсненні перевезення вантажу у день перевірки мав та пред`явив до огляду Індивідуальну контрольну книжку водія, в якій міститься запис, що 20.03.2025 року транспортним засобом днз ВХ 5258, водій ОСОБА_2 здійснює маршрут: Хмельницький Вінниця, показники спідометра початковий :171205. Таким чином, маючи Індивідуальну контрольну книжку водія, водій норми наказу №340 не порушив.

Окрім того, представник позивача вказує на порушення відповідачем адміністративної процедури під час розгляду справи про правопорушення, яке було зафіксовано в Акті №111177.

Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 20.05.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою від 24.06.2025 суд відмовив у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Землі" про забезпечення позову в адміністративній справі №560/8396/25.

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а позивачем не спростовано зафіксоване під час перевірки порушення, що є підставою до застосування адміністративно-господарських штрафів.

Щодо процедури розгляду справи про порушення, вказує, що листом від 16.04.2025 за вих. №34051/42/24-24 ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» (згідно договору оренди) також було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Зауважує, що відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області з міркувань безпеки проводить розгляд справи після закінчення тривоги. Вважає, що якби позивач дійсно мав намір бути присутнім на розгляді справи, однак не прибув у зв`язку із затяжної тривогою, він міг надати клопотання про перенесення, або ж пояснення по справі після закінчення тривоги, або ж на електрону адресу. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

20.03.2025 року о 10 год. 02 хв. посадовою особою Укртрансбезпеки на а/д М-30, 280 км, було здійснено перевірку транспортного засобу марки ГАЗ 33104, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , який здійснював перевезення вантажу.

За наслідками перевірки було складено Акт №111177 від 20.03.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, транспортний засіб не обладнано тахографом, відсутня ТТН або інший документ на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Листом від 23.03.2025 за вих. №26860/42/24-24 ОСОБА_1 , яка є власником транспортного засобу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Своєю чергою, ОСОБА_1 надала до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області пояснення, в яких стверджувала, що автомобільним перевізником є ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ», оскільки транспортний засіб, який перевірявся вона передала в оренду цьому товариству.

На підтвердження вищевказаного ОСОБА_1 надала:

- Витяг з сервісу «Ліга Закон» (що підтверджує той право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 передавати в оренду транспортні засоби відкритий квед: 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів);

- Договір оренди автомобіля, від 09.01.2023 року (укладений між орендодавцем транспортного засобу марки ГАЗ модель 33104, державний номерний знак НОМЕР_1 , ФОП « ОСОБА_1 » та орендарем - ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ»);

- Наказ ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» №74, від 17.10.2018 року (що підтверджує, що ОСОБА_3 (що зафіксований в Акті як водій) офіційно працевлаштований в ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» на посаді «водій» з 18.10.2018 року);

- Платіжні інструкції №2992, від 22.12.2023 року, та №4585, від 24.12.2024 року (що підтверджують сплату ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» орендної плати за оренду транспортного засобу марки ГАЗ модель 33104, державний номерний знак НОМЕР_1 протягом 2023-2024 років);

- видаткова накладна №50 від 20.03.2025 року (документ на вантаж, виписаний ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» на покупця: ТОВ АГРОФІРМА «БІРКОФ», на вантаж крупу гречану, в кількості 40 мішків, вагою по 25 кг, на загальну суму 24 000,00 грн, без ПДВ).

У зв`язку із нововиявленими обставинами відповідачем було прийнято рішення викликати на розгляд справи ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ».

Листом від 16.04.2025 за вих. №34051/42/24-24 ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» (згідно договору оренди) було запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Вказане повідомлення позивач отримав, однак на розгляд справи не прибув через оголошення повітряної тривоги на території Хмельницької області з 08:50 год. по 12:27 год.

За результатами розгляду справи про порушення на основі акту №111177 від 20.03.2025 року відповідачем прийнято постанову № ПШ134160 від 30.04.2025 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-IIІ в розмірі 17000 грн.

Позивач, не погоджуючись з постановою, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України"Про автомобільний транспорт"№2344-III від 05.04.2001 (далі -Закон №2344-III).

Відповідно достатті 5 Закону №2344-ІІІосновним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Відповідно до ч.14ст.6 Закону №2344-ІІІдержавний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За змістом ч.7ст.6 цього Законуцентральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567(далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно з абзацом 4 пункту 1постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 за №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №103(далі - Положення №103), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (далі по тексту також Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Так, Укртрансбезпека відповідно до підпунктів 2, 19 пункту 5 Положення №103 відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Державній службі України з безпеки на транспорті в особі її відділів державного нагляду (контролю) в областях надано право здійснювати державний контроль за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті.

Відповідно достатті 1 Закону №2344-IIIавтомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 33 Закону №2344-ІІІвизначено засади діяльності автомобільного перевізника, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах. Так, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно достатті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Порядок ведення та надання інформації з реєстру товарно-транспортних накладних визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону №2344-ІІІвизначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу при перевезенні вантажу у внутрішньому сполученні. Так, водій транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право: відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено; вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.

Водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув`язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону №2344-III, відповідальність несуть саме автомобільні перевізники суб`єкти господарювання.

Так, суд встановив, що в Акті №111177 від 20.03.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом зазначено, що у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, транспортний засіб не обладнано тахографом, відсутня ТТН або інший документ на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Статтею 18 Закону №2344-IIIвизначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

У спірному випадку, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної постанови позивач зазначив, що транспортний засіб не обладнаний тахографом, а тому водій постійно веде індивідуальну книжку, яка надавалась під час перевірки інспектору, однак безпідставно не була взята ним до уваги.

Стосовно вказаних доводів, суд зазначає таке.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоїнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010(далі -Інструкція №385).

Відповідно до пункту 1.4Інструкції №385контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Згідно з положеннями пункту 3.3Інструкції №385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.5.Інструкції №385перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно пункту 3.6.Інструкції №385перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його гину згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ. внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Пунктом 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010(далі - Положення №340, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносини) визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Отже, положеннямистатті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність або картки водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоюнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, та Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженогонаказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010.

Для надання оцінки у цій спірній ситуації вказаним пунктам Положення №340 слід виходити з того, щовимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) за винятком тих, які визначені п. 1.4.

При цьому автобуси, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км та вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн виділені в окрему категорію, і такі обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Альтернативи вказаним вимогам Положенням не передбачено.

Вимога про те, що водій, який керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв стосується інших транспортних засобів, які не визначені п. 6.1 Положення №340.

За іншого тлумачення вимоги п. 6.1 Положення №340 втрачають свій сенс.

На користь такого висновку свідчать і подальші зміни внесені до Положення №340, зокрема, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2024 №1432, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2024 за №1977/43322, затверджено зміни до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв`язку України, а саме: пункт 6.3 розділу VI Положення №340 викладено в наступній редакції:

"6.3. Водій, що керує ТЗ,на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тонн включно,веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3)або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.".

Відтак, визначальним для правильного розуміння вказаних вимог щодо обладнання транспортних засобів тахографом у цій справі є те, яка вага транспортного засобу, що перевірявся.

В цьому випадку, як вбачається з акту перевірки та не заперечується позивачем, вага транспортного засобу марки ГАЗ 33104, днз НОМЕР_2 , перевищує 3,5 тонн, а тому, відповідно, такий транспортний засіб безальтернативно повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом та, як наслідок, у спірній ситуації водій повинен був мати протокол повірки та адаптації тахографа.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що протокол перевірки та адаптації тахографа є документом, який відповідно достатті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"повинен знаходитись у водія під час здійснення перевезення.

Ці вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі) на договірних умовах із замовником послуги за плату незалежно від виду перевезення: внутрішнього чи міжнародного.

Оскільки автомобільний перевізник, водій під час здійснення пасажирських перевезень з вагою транспортного засобу понад 3,5 тонн не мав при собі документів, передбачених законодавством, зокрема Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженоюнаказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385, вважається, що перевезення здійснювалося за відсутності документів, передбаченихстатті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке встановлена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, ключовим питанням в межах розгляду цієї справи є встановлення факту наявності у позивача статусу автомобільного перевізника в розумінніЗакону №2344-ІІІ.

Як уже зазначалося судом в силу вимог абз.3 ч.1ст.60 Закону №2344-IIIсуб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є автомобільний перевізник.

Питання відповідності учасника руху, який перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначенимЗаконом №2344-IIIв аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, вже неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема, у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.

Так, у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 Верховний Суд вказав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Такого підходу Верховний Суд дотримувався й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді справ, у яких, зокрема, досліджувалося питання правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності лише з тих підстав, що працівники Укртрансбезпеки дійшли висновку, що він, як власник авто, є автомобільним перевізником у розумінні Закону УкраїниПро автомобільний транспорт.

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт Верховний Суд у постановах від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 22.02.2023 у справі №240/22448/20, від 07.12.2023 у справі №620/18215/21 зауважив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбаченаст.60 Закону №2344-IIIзастосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Тобто, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону УкраїниПро автомобільний транспортмає нести відповідальність за порушення вимог цьогоЗакону(постанова Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі №280/2150/23).

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а за схожих обставин справи Верховний Суд зазначив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті33,50 Закону №2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першоїстатті 60 Закону №2344-III.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у постанові від 20.03.2025 у справі№380/13118/23 дійшов висновку, що приписи ч.2ст.33 Закону №2344-IIIмістять умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону, а саме:

- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

З матеріалів справи суд встановив, що транспортний засіб марки ГАЗ 33104, номерний знак НОМЕР_1 , що перевірявся, належить ОСОБА_1 та був переданий нею в оренду ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ».

На підтвердження вищевказаного ОСОБА_1 надавала відповідачу наступні докази:

- Витяг з сервісу «Ліга Закон» (що підтверджує той право фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 передавати в оренду транспортні засоби відкритий квед: 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів);

- Договір оренди автомобіля, від 09.01.2023 року (укладений між орендодавцем транспортного засобу марки ГАЗ модель 33104, державний номерний знак НОМЕР_1 , ФОП « ОСОБА_1 » та орендарем - ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ»);

- Наказ ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» №74, від 17.10.2018 року (що підтверджує, що ОСОБА_3 (що зафіксований в Акті як водій) офіційно працевлаштований в ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» на посаді «водій» з 18.10.2018 року);

- Платіжні інструкції №2992, від 22.12.2023 року, та №4585, від 24.12.2024 року (що підтверджують сплату ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» орендної плати за оренду транспортного засобу марки ГАЗ модель 33104, державний номерний знак НОМЕР_1 протягом 2023-2024 років);

- видаткова накладна №50 від 20.03.2025 року (документ на вантаж, виписаний ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» на покупця: ТОВ АГРОФІРМА «БІРКОФ», на вантаж крупу гречану, в кількості 40 мішків, вагою по 25 кг, на загальну суму 24 000,00грн, без ПДВ).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд дійшов висновку, що в цьому випадку саме позивач є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-ІІІ, а тому має нести відповідальність передбачену статтею 60 цього Закону.

Стосовно порушень адміністративної процедури, на які вказує позивач, слід зазначити таке.

Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів регламентовано пунктами 20-30 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (тут і надалі у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; Порядок №1567).

Відповідно до пунктів 20-21 вказаного Порядку виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В абзаці першому пункту 25 Порядку №1567 встановлено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно з пунктом 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

На підтвердження виконання відповідачем вказаного положення Порядку №1567 представник відповідача надав лист-повідомлення від 16.04.2025 за вих. №34051/42/24-24 ТОВ «ДАР-ЗЕМЛІ» про запрошення для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Вказане повідомлення позивач отримав, однак на розгляд справи не прибув, обґрунтовуючи затяжною повітряною тривогою, оголошеної на території Хмельницької області з 08:50 год. по 12:27 год.

Суд зауважує, що розгляд справи відбувся після закінчення повітряної тривоги, та позивач не був позбавлений можливості після її закінчення прибути за місцем розгляду справи для надання пояснень чи клопотань.

Доказів звернення до відповідача із будь якими заявами чи клопотаннями позивач не надав.

Окрім того, суд зауважує, що повідомлення про те, що розгляд справи буде проведений після закінчення тривоги вивішується при вході до відділу державного (нагляду (контролю) у Хмельницькій області. На підтвердження цієї інформації відповідач надав фото повідомлення.

З наведеного суд дійшов висновку, що позивач мав можливість з`явитись на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та надати відповідні пояснення, проте вказаним правом останній не скористався.

У пункті 27 Порядку №1567 передбачено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

Таким чином, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою позивача або уповноваженої ним особи, правомірно розглянув справу без їх участі.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 820/4624/17.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі можливе порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Таким чином, встановивши порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт (допущення перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»), відповідач правомірно притягнув позивача до відповідальності, що передбачено абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийнявши оскаржену постанову.

З огляду на викладене, винесена постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №134160 від 30.04.2025 р є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що в задоволенні цього позову належить відмовити.

Підстав для розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України у суду немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Дар-Землі" до відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Дар-Землі" (вул. А. Заболотного, 86/1,с. Розсоша,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,31362 , код ЄДРПОУ - 37915375) Відповідач:Відділ державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Соборна, 75,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 39816845)

Головуючий суддя В.К. Блонський