Решение № 128397175, 24.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1676/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2025 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Масловський Ігор Миколайович, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Львівській області щодо перевірки фактичних даних, зазначених у заяві про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024, поданою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС у Львівській області вжити заходів для перевірки вказаних у заяві про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024, поданою ОСОБА_1 , фактів, відібрати пояснення у ОСОБА_2 та у випадку виявлення правопорушення - притягнути до адміністративної відповідальності.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що протягом тривалого часу у 2023-2024 роках недобропорядний реалізатор можливої контрафактної продукції, інформація про яку розміщена на сайті https://lanota.com.ua/ продає обладнання, яке не числиться як легально ввезене на територію України. Такі дії та поведінка продавця свідчить про його умисел провадити господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та ухилитися від сплати податків, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП та ч. 2 ст. 212 КК України.

У зв`язку з виявленим правопорушенням звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення від 16.08.2024 та просив вжити заходів для перевірки вказаних фактів, відібрати пояснення тощо. Однак ГУ ДПС у Львівській області не вжило жодних заходів для перевірки вказаних фактів та можливого порушення податкового законодавства, що може бути визнано як протиправна бездіяльність, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Відсутність у заяві ОСОБА_1 реєстраційного номера облікової картки платника податків не дозволяє однозначно ідентифікувати громадянина України та іноземних громадян, що унеможливлює пошук в реєстраційних базах ГУ ДПС у Львівській області запитуваної інформації. Зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області у своїй діяльності не керується положеннями банківських установ та наведеною позивачем постановою Національного Банку України від 29.07.2022 №162 «Про затвердження Інструкції про відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків». Вказує, що Державна податкова служба при виконанні своїх повноважень керується, зокрема, Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Основними завданнями органів ДПС є реалізація державної політики з питань оподаткування та нагляд за додержанням податкового законодавства. Тому ГУ ДПС у Львівській області надано відповідь на заяву щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 №26277/6/13-01-24-08 від 05.09.2024. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 03.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Відповідачем 18.02.2025 (вх. №13426) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 16.05.2025 (вх. №40882) подано відповідь на відзив.

Відповідачем 23.05.2025 (вх. №42975) подано заперечення на відповідь на відзив.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до скріншотів листування в інтернет-месенджері ОСОБА_1 купував обладнання на сайті https://lanota.com.ua/. Під час оформлення замовлення представник інтернет-магазину https://lanota.com.ua/ попросив надіслати оплату банківську карту фізичної особи ОСОБА_2 (номер карти НОМЕР_1 ), без призначення оплати за товар, а як переказ власних коштів.

ОСОБА_1 16.08.2024 звернувся до ГУ ДПС у Львівській області та до ГУ НП у Львівській області із заявою про вчинення адміністративного правопорушення, у якій повідомив, що протягом тривалого часу у 2023-2024 роках недобропорядний реалізатор можливої контрафактної продукції, інформація про яку розміщена на сайті https://lanota.com.ua/ (контактні дані: Львів, вул. Стрийська, буд. 108, тел.: НОМЕР_3; НОМЕР_5; НОМЕР_4; НОМЕР_6; Telegram: ІНФОРМАЦІЯ_2; Viber: НОМЕР_4; Email:ІНФОРМАЦІЯ_1) продає обладнання, яке не числиться як легально ввезене на територію України. Такі дії та поведінка продавця свідчать про його умисел провадити господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання. Просив вжити заходів для перевірки вказаних фактів, відібрати пояснення у ОСОБА_2 , а також у випадку виявлення ознак правопорушення - притягнути його до адміністративної відповідальності.

ГУ ДПС у Львівській області листом від 05.09.2024 №26277/6/13/01-24-08 повідомило, що відповідно до пункту 63.6 статті 63 Податкового кодексу України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Тому відсутність реєстраційного номера облікової картки платника податків не дозволяє однозначно ідентифікувати громадян України.

Вважаючи, що ГУ ДПС у Львівській області не розглянуло заяву в межах своєї компетенції, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16- ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/ або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20).

Особа, яка звертається до суду з позовом вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а отже і наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 800/473/17 стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

У разі відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.

Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права, а також і для плідності бізнесової діяльності, із тим, щоб генерувати розвиток та економічний поступ; аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним; вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед (до його застосування) та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку (пункт 44 Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009).

Для звернення до суду за захистом охоронюваного законом інтересу особа повинна мати легітимні очікування вчинення стосовно неї певних дій з боку іншого суб`єкта відповідно до заснованого на законі дозволу.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд звертає особливу увагу на те, що законодавство України не передбачає можливості подання превентивних адміністративних позовів, оскільки право на судовий захист встановлено тільки щодо порушених прав, законних інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правовій сфері.

Отже, адміністративний суд, розглядаючи та вирішуючи адміністративну справу, мусить встановити наявність факту порушення права особи та обрати ефективний спосіб захисту і поновлення порушеного права, що залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Як встановлено судом, позивач звернувся до ГУ ДПС у Львівській області із заявою про на його думку, у здійсненні господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах.

Суд зазначає, що як у заяві ОСОБА_1 від 16.08.2024 до ГУ ДПС у Львівській області так і в позовній заяві відсутні будь які обґрунтування щодо порушених прав позивача.

Позивач не довів яким чином поведінка ГУ ДПС у Львівській області вплинула на його права та законні інтереси, натомість зміст позовної заяви зводиться лише до правосуб`єктності податкового органу як суб`єкта владних повноважень, який здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем вказаний обов`язок не виконано.

Вказане в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. П. Хома