№ 128384041, 24.06.2025, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/475/25

№ провадження 2-а/196/5/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бабічевої Л.П.,

за участі секретаря судового засідання Кузнецової Г.С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Департамент патрульної поліції,

третя особа - поліцейський 2 взводу 3 роти Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області рядовий поліції - Айрапетян Едгар Мовсесович,

розглянувши увідкритому судовому засіданні взалі суду с-ща Царичанка адміністративну справу запозовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.

Позивач вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4610115 від 29.04.2025 р. винесена всупереч чинному законодавству, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Зазначив, що 29 квітня 2025 року, він перебував за кермом автомобіля Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , що рухався трасою М-22 в бік Кременчука зі сторони Полтави і був зупинений інспектором БПП в м.Кременчук рядовим поліції Айрапетян Е.М. за перевищення швидкості руху. Відбувалось це в населеному пункті Кияшки неподалік м.Кременчука.

Після того, як він зупинився, до нього підійшли працівники поліції та пояснили причину зупинки. При ознайомленні із зображенням на екрані приладу TruCam зі швидкістю автомобіля, він не зміг розрізнити ні номерні знаки автомобіля, ні обличчя водія. Поліцейські відмовились надати запис із бодікамери, також перенести розгляд справи, оскільки він потребував адвоката. Поліцейські повідомили його, що транспортний засіб зупинено в населеному пункті Кияшки і на в`їзді до цього населеного пункту розміщені знаки 5.70 та 5.51, що інформують водіїв про можливу фіксацію порушень ПДР за допомогою відеокамер та початок населеного пункту. Чи встановлені ці знаки, поліцейські не надали доказів. Після чого поліцейський зачитав йому постанову, при цьому не зазначив прізвище особи відносно якої розглядається справа, постанова складена на "Сидченко", а не "Сірченко".

Також прилад TruCam не був встановлений в триногу, а інспектор тримав його в руках.

Перед врученням копії постанови, йому були зачитані та роз`яснені права, про що він поставив підпис в протоколі.

У вказаній постанові маються розбіжності, оскільки місцем розгляду справи зазначено с.Кияшки, саме там де його зупинено та надано докази приладу TruCam, а у п.5 цієї постанови, де зазначається час та місце скоєння правопорушення вказано с.Андрійки, яке знаходиться на відстані 27 км. від с.Кияшки. У постанові не вказано точне місце скоєння правопорушення. Тому позивач просить суд постанову скасувати, а провадження в справі закрити, судові витрати стягнути з позивача.

Ухвалою судді Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 09 травня 2025 року адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Роз`яснено обов`язок відповідачу, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов (а.с. 14).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 р., повернуто Департаменту патрульної поліції відзив на позовну заяву позивача без розгляду (а.с.61).

Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 р. поновлено строк для подання відзиву на позов (а.с.104).

Представник відповідача Департаменту патрульноїполіції - Тимошенко О.О. подала відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, виходячи з такого.

29.04.2025 р. поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону патрульної поліції м.Кременчук рядовим поліції Айрапетян Е.М. винесено постанову серії ЕНА №4610115 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340.00 грн. за те, що водій ОСОБА_1 29.04.2025 р. близько 11.47 год. керуючи транспортним засобом Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-22 «Полтава-Олександрія» 90 км., с.Кияшки перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункту більше як на 20 км/год., а саме рухався зі швидкістю 77 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом TruCam ТС003091. Нагрудний відеореєстратор 476218, 476271.

Згідно п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, настає у разі перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Термін «населений пункт» наведений в п.1.10 ПДР України має значення як забудована територія, в`їзд на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.

Знак 5.49 розділу 33 ПДР України застосовується для позначення початку населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знак установлюється на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.

Знак 5.76 розділу 33 ПДР України позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних/та або електронних засобів.

Дорожні знаки 5.49, 5.76 розділу 33 ПДР України в населеному пункті Кияшки на а/д М22 «Полтава-Олександрія» 90 км. відповідають вимогам Національного стандарту України, не закриті сторонніми предметами та є видимими учасникам дорожнього руху, що спростовує доводи позивача про відсутність на вказаній ділянці дороги інформації про змонтовані/розміщені технічні прилади.

Питання законності встановлення дорожніх знаків не є предметом розгляду в межах даної справи.

Крім того, позивач не заперечує, що в місці, дату та час зазначені в оскаржуваній постанові, він керував транспортним засобом Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками поліції за перевищення швидкості в с.Кияшки, та не заперечує, що швидкість його руху вимірювалась приладом TRUCAM ТС003091.

Пояснення позивача щодо дотримання правил дорожнього руху є необґрунтованими та жодними доказами не підтверджені.

Позивач зазначає, що в постанові про накладення адміністративного стягнення в п.5 зазначено с.Андрійки, однак при цьому він не заперечує, що був зупинений в с.Кияшки.

Також інспектором винесено постанову з назвою місця розгляду справи с.Кияшки, про те під час зазначення обставин правопорушення, помилково зазначено с.Андрійки, що являється опискою та не спростовує той факт, що позивач вчинив адміністративне правопорушення.

Факт вчинення вказаного правопорушення підтверджено фото та відео матеріалами з приладу TruCamТС003091 та нагрудних відеокамер працівників поліції.

Інші пояснення позивача, зокрема щодо неправомірного вимірювання швидкості, тримаючи прилад TruCamТС003091 в руках, факту вчиненого правопорушення не спростовують.

Вимога про зупинку транспортного засобу була правомірною. Водію було роз`яснено ст.63 Конституції України, 268 КУпАП, право знайомитись з матеріалами справи, користуватися юридичною допомогою.

Усне клопотання позивача про перенесення розгляду справи було відхилено та роз`яснено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП.

Відповідно до ст.268 КУпАП обов`язкова присутність адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення законом не передбачена.

Прилад TruCamТС003091 відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 25.09.2024 р., виданий ДП «Укрметртестстандарт», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam ТС003091 є придатним для застосування.

Згідно ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення :фото-і відеотехніку,у томучислі техніку,що працюєв автоматичномурежимі,технічні приладита технічнізасоби звиявлення та/абофіксації правопорушень; технічні прилади та технічні засоби, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель ; поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Отже, в розумінні даної статті розміщення поліцейськими приладу TruCamТС003091 з метою фіксації порушень швидкісного режиму руху в руках не є порушенням вимог чинного законодавства.

Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, справу розглянути без участі представника відповідача (а.с. 75-84).

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, що підтверджує розміщення на вказаній в постанові ділянці дороги дорожніх знаків 5.70 та 5.45.

Номерні знаки на приладі TruCam зафіксовані, а фіксацію обличчя відповідач не надав. Стосовно фотографій з відповідними дорожніми знаками, наданих відповідачем, можна припустити, що це в`їзди в с.Кияшки з різних боків. По фото можна зрозуміти, що знак 5.70 розташований лише з одного боку на в`їзді і невідомо з якого боку: з боку Кременчука чи з боку Полтави. Відповідачем це не вказано і не доведено, як не доведено і те, що на момент скоєння правопорушення всі ці знаки були розміщені на своїх місцях, а не були встановлені пізніше, чи не були демонтовані на момент скоєння правопорушення. Ні дати, ні часу, ні логотипу приладу на який ці фото були здійснені не надано. До матеріалів справи не додано носій, на якому безпосередньо здійснено запис правопорушення, який є оригіналом такого електронного доказу, на оптичному диску відсутній цифровий підпис. Вважає, що відповідачем не додано будь-яких доказів, які спростовують вимоги викладені в позовній заяві (а.с. 48).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги позивач підтримує повністю (а.с. 24).

Третя особа-поліцейський 2взводу 3роти Батальйонупатрульної поліціїв м.КременчукУправління патрульноїполіції вПолтавській областірядовий поліції-Айрапетян Е.М. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив (а.с.97).

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови у сферізабезпечення безпекидорожнього руху,зафіксоване нев автоматичномурежимі серіїЕНА №4610115від 29.04.2025р.,винесену поліцейським2взводу 3роти Батальйонупатрульної поліціїв м.КременчукУправління патрульноїполіції вПолтавській областірядовим поліції-Айрапетян Е.М., позивач визнаний винним у вчиненні правопорушення,передбаченого ч.1ст.122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 9).

У постановівказано,що 29.04.2025 р. близько 11.47 год., керуючи транспортним засобом Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-22 «Полтава-Олександрія» 90 км., с.Кияшки позивач перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті с.Андрійки більше як на 20 км/год., та рухався зі швидкістю 77 км/год, чим порушив п.12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом TruCamТС003091. Нагрудний відеореєстратор 476218, 476271, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Позивач ОСОБА_1 не погодився з даною постановою і оскаржив її до суду.

Наведене свідчить про наявність публічно-правового спору з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п .12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною 1 статті 122КУпАП перевищеннявстановлених обмеженьшвидкості рухутранспортних засобівбільш якна двадцятькілометрів нагодину,порушення вимогдорожніх знаківта розміткипроїзної частинидоріг,правил перевезеннявантажів,буксирування транспортнихзасобів,зупинки,стоянки,проїзду пішохіднихпереходів,ненадання перевагиу русіпішоходам нанерегульованих пішохіднихпереходах,а таксамо порушеннявстановленої длятранспортних засобівзаборони рухатисятротуарами чипішохідними доріжками-тягнуть засобою накладенняштрафу врозмірі двадцятинеоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.

Пунктом 5.49 ПДР України визначені вимоги до знаку "Початок населеного пункту", який має містити найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.

Згідно п. 5.76 ПДР України «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», позначаються ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126,) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.77КАСУкраїни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові ВС від 27 червня 2019 у справі № 560/751/17, згідно якої визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов`язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача покладений на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

Так, п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

На підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем надано докази адміністративного правопорушення, а саме диск DVD-R, на якому містяться відеоматеріали та фотодокази.

Надані відповідачем відеоматеріали та фотодокази на оптичному дискові підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст.99 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.99КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України"Проелектронні документита електроннийдокументообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Відповідно до ч.1 ст.7Закону України«Про електроннідокументи таелектронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Отже, копії зазначених доказів мають бути засвідчені електронним цифровим підписом або мають бути надані суду в оригіналі, що також передбачає наявність на них, серед іншого - ознаки цифрового підпису автора.

Як встановлено під час розгляду справи надані відповідачем відеоматеріли та фотодокази містять кваліфікований електронний підпис представника відповідача.

З доданого до відзиву відеозапису з бодікамери, з лазерного вимірювача TruCam та доданих до матеріалів справи фотоматеріалів встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем «NISSAN ROGUE», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 77 км/год. та порушив швидкісний режим, визначений п.12.4 ПДР України більш ніж на 20 км/год. Факт перевищення позивачем швидкості руху транспортним засобом, в зоні дорожнього знаку населений пункт с.Кияшки, зафіксовано приладом TruCamТС003091.

Зазначений доказ є допустимим, оскільки у оскарженій постанові в п.5 (а.с.9) зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості, та правомірність застосування такого лазерного вимірювача швидкості підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки серії А № 006694, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/31911, експертним висновком від 15.12.2023 р. (а.с. 85-87).

На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідач надав суду фотокартки лазерного вимірювача швидкості TruCаm ІІ серійний номер ТС003091 із зображенням автомобіля «NISSAN ROGUE», номерний знак НОМЕР_1 , на автодорозі М-22 Полтава Олександрія 90 км. с.Кияшки та зазначенням швидкості 77 км/год. (а.с.99-103).

Тобто, із зазначених географічних координат вбачається, що рух автомобіля позивача зафіксовано саме в с.Кияшки - населеному пункті.

На фотододаному доматеріалів справичітко зображенознак 5.49із надписом"Кияшки"та знак 5.76" Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху".

Дослідивши долучені відповідачем до матеріалів справи фотознімки та відеофіксацію приладу TruCаm ІІ серійний номер ТС003091, яким здійснювалося вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, судом встановлено, що вказані фотознімки та відеофіксація підтверджують вчинення позивачем правопорушення. Зокрема, з долучених до матеріалів справи вищевказаних фотознімків із зазначенням географічних координат, які вказані на фотознімку приладу TruCam, вбачається, що фіксування швидкісного режиму відбувалось в населеному пункті с. Кияшки, тобто позивачем перевищено встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 20 км/год.

Зважаючи на вказане, гранично допустима швидкість, з якою мав рухатися автомобіль позивача в такому населеному пункті, становить 50 км/год.

Таким чином, з наданих доказів вбачається, що автомобіль позивача перевищив встановлену швидкість руху.

Також факт керування транспортним засобом та зупинки транспортного засобу працівником поліції позивачем не заперечується.

Позивачу було надано для огляду підтвердження вчинення ним порушення правил дорожнього руху. Особа, яка вчинила правопорушення безпосередньо була встановлена на місці, особа яка складала протокол назвала свою посаду та прізвище, оголосила суть порушення і права.

Судом вбачається описка у постанові про накладення адміністративного стягнення з приводу прізвища позивача " ОСОБА_2 ", а не " ОСОБА_3 " і сам позивач в позовній заяві не заперечував факт його зупинки та факт подій, які відбулись за його участі 29.04.2025 р. в с.Кияшки, що підтверджується також доданим відеодоказом до матеріалів справи.

Твердження позивача про порушення інспектором процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що виразилось у відмові інспектора на перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення адвоката, суд вважає безпідставними, оскільки, чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою Національної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи, а також клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку із залученням захисника тощо.

Також суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов`язкової участі захисника та залучення захисника при розгляді справи про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення.

Водночас, позивачем не спростовується та зазначається в позовній заяві, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.

Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді.

Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 487/2179/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню в даній справі.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що показання вимірювання швидкості руху не відповідають дійсності, оскільки прилад знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений на триногу, що суперечить статті 19 Конституції України та ч.1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки, вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. Алгоритм обробки вимірювальної інформації забезпечують отримання результатів вимірювання швидкості руху транспортного засобу в межах максимально допустимої похибки, як в ручному та автоматичному режимах: + 2 км/год в діапазоні від 2 км/год до 200 км/год; + 1% в діапазоні від 201 км/год до 320 км/год.

Застосування відповідачем приладу вимірювання швидкості TruCаm відповідає завданням, покладеним на органи Національної поліції, зокрема в частині забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснювалось затвердженим до відповідної роботи засобом вимірювання швидкості, та в межах повноважень посадової особи. Лазерний вимірювач швидкості TruCаm ІІ серійний номер ТС003091 засвідчує порушення швидкісного режиму та є придатним до використання та конструктивно створений для тримання в руках під час вимірювань.

Щодо зазначення у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4610115 від 29.04.2025р. місця розгляду справи - с.Кияшки, а в п. 5 час та місце скоєння правопорушення - на початку зазначено с.Кияшки, а потім с.Андрійки - є опискою, оскільки із географічних координат зазначених на фотознімках вказано населений пункт с.Кияшки.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, а сторона відповідача правомірно склала постанову у справі про адміністративне правопорушення, встановивши наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в діях водія ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України», Суд вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про залишення постанови у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4610115 від 29.04.2025 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. без змін, та залишення позовної заяви без задоволення.

Отже, відповідач згідно з вимогами ст.77 КАС України, довів належними доказами правомірність прийнятого ним рішення, тому, з огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що інспектор під час прийняття оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, який визначено чинним законодавством України, що свідчить про відсутність підстав для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що відповідачем надано достатньо доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, тому підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 90, 139, 241-246, 255, 286, 295, 297 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3.

Третя особа: поліцейський 2 взводу 3 роти Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області рядовий поліції - Айрапетян Едгар Мовсесович, робоча адреса: 39600, м.Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі,3.

Суддя Л.П. Бабічева