Постановление суда № 128359039, 23.06.2025, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 червня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/9212/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бойко С.С., розглянувши заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/9212/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 позов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 2 роки 5 місяців 15 днів; служби в лавах Радянської Армії 4 місяці 2 дні; служби на території Демократичної Республіки Афганістан 5 років 8 місяців 18 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді, 2 роки 11 місяців 5 днів та призначення довічного грошового утримання судді з 11 липня 2024 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 2 роки 5 місяців 15 днів; служби в лавах Радянської Армії 4 місяці 2 дні; служби на території Демократичної Республіки Афганістан 5 років 8 місяців 18 днів; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) в галузі права, необхідний для призначення на посаду судді 2 роки 11 місяців 5 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 призначення, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 06 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набрало законної сили 17.12.2024, а 30.12.2024 позивачу видано виконавчий лист №440/9212/24.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 28.01.2025 відкрито виконавче провадження №77001644.

21.05.2025 до суду надійшла заява Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

У поданій заяві державний виконавець, посилаючись на невиконання ГУПФ України в Полтавській області судового рішення у справі №440/9212/24 в частині зобов`язання боржника призначення, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 06 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №4409212/24 про зобов`язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області здійснити призначення, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 06 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум на "стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області код на користь ОСОБА_1 заборгованість по пенсії в розмір 391492,76 грн.".

Ухвалою від 26.05.2025 заяву призначено до розгляду у судовому засіданні на 03 червня 2025 року.

03.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли пояснення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. В обгрунтування зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/9212/25 позивачу нарахована заборгованість за період з 06.07.2024 по 28.02.2025 в сумі 391492,76 грн, яку обліковано в Пенсійному фонді України. Головне управління є бюджетною установою і в праві здійснювати бюджетні платежі тільки за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого Законом України Про Державний бюджет України.

03.06.2025 позивач заявив клопотання про допуск до участі у справі адвоката Галушко А.О. та стягнення з боржника на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 грн.

Вирішуючи заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/9212/24, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частин другої, третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами статті 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, з 19.12.2024 стаття 378 КАС України доповнена самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов`язання здійснити перерахунок та провести виплати за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Із матеріалів справи встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 та нараховано заборгованість в сумі 391492,76 грн, але не виплачено.

Таким чином рішення суду ГУ ПФУ в Полтавській області виконано тільки в частині здійснення нарахування ОСОБА_1 заборгованості у сумі 391492,76 грн.

Вказана сума різниці пенсії обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в частині виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 грошової суми у розмірі 391492,76 грн та позивачу не виплачено вказану суму .

Тобто, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 набрало законної сили 17.12.2024 та не виконується вже більше двох років.

Таким чином, враховуючи вимоги частини третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь Абрамова на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 грошової суми у розмірі 391492,76 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн, суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі стосовно процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах, надавалася позивачу адвокатом Галушко Анною Олексіївною

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 02.06.2025; копію ордеру серії ВІ № 1306345, квитанцію від 02.06.2025 на суму 2500 грн.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З огляду на п.п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

З огляду на п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч.2 ст.252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

У розумінні п.12 ч.1 ст.4 КАС України судове рішенням є - рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції.

Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.

Із аналізу зазначених норм встановлено, що питання розподілу судових витрат вирішується судом, який закінчив розгляд справи по суті та ухвалив судове рішення.

Суд зазначає, що адміністративний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема, витрат на правову допомогу, виключно при ухваленні судового рішення по суті спору, а й може бути вирішено при здійсненні судового контролю.

Така правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.10.2020 у справі №520/928/19 (провадження №К/9901/6985/20).

З огляду на п.1 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч.6, 7 ст.134 КАС України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно за клопотанням іншої сторони, у разі, якщо на її думку, не дотримано вимог співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом витраченим на виконання робіт.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру" та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у п.95 рішення від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, п.80 рішення від 12.10.2006 р. у справі Двойних проти України, п.88 рішення від 30.03.2004 р. у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23.01.2014 у справі East/West Aliance Limited проти України), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачів, повинен становити 2500,00 грн.

Керуючись статтями 9, 77, 241, 243, 248, 256, 372, 378 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №440/9212/24 - задовольнити.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року у справі №440/9112/24 з зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 призначення, перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, починаючи з 06 липня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 недотриманої заборгованості по пенсії у розмірі 391492,76 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя,34, м. Полтава, 36014, код ЄРДПОУ 13967927) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.С. Бойко