Решение № 128358183, 19.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2025 рокусправа № 380/23587/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Брильовського Р.М.,

при секретарі судових засідань Матулкіної О.К.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача Ладанівської Н.І.

представника відповідача Дорош А.Б.

представника третьої особи Загородньої Г.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Волинській області (43027, м. Луцьк, Київський майдан, 4, ЄДРПОУ 44106679) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Волинській області, у якій просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №44602/13-01-07-09 від 21 жовтня 2024 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №44602/13-01-07-09 від 21 жовтня 2024 року, яким застосувало до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 285 639,03 грн. Позивач не погоджується із викладеними в акті фактичної перевірки висновками, вважає, що оскаржуване ППР є протиправним та протиправним. Вважає, що він не допустив жодних порушень податкового законодавства, тож у посадових осіб податкового органу була відсутня підстава для проведення фактичної перевірки і, як наслідок, складення акта фактичної перевірки та прийняття спірного ППР. Вказує, що правовою підставою її проведення є зокрема підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, однак жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, а отже про підставу проведення перевірки контролюючим органом не надано ФОП ОСОБА_1 ні безпосередньо перед проведення перевірки, ні під час її проведення. У наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави). По суті правопорушень позивач зазначає, що 05.09.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу ГУ ДПС у Волинській області для долучення до матеріалів перевірки наступні документи: договір комісії від 02.09.2024 № ХД-02-09-24-МР, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, 03.09.2024, 05.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД-02-09-24-МР та Форму ведення обліку товарних запасів. Вказані обставини підтверджуються актом фактичної перевірки, повідомленням з Укрпошти про надсилання та не заперечується представником відповідача, що такі документи були в день початку перевірки направлені контролюючому органу. Крім цього, 05 вересня 2024 року, тобто на початку проведення перевірки, представникам податкового органу були надані відповідні первинні документи, що не заперечується й інспекторами у самому акті фактичної перевірки. Позивач стверджує, що документами, які підтверджують облік і походження товарів є як Форма ведення обліку товарних запасів, так і первинні документи. У спірному випадку платником податків були надані належні документи, в тому числі, але не виключно, форми ведення обліку товарних запасів, договір комісії, акти приймання-передачі до нього, які беззаперечно підтверджують факт ведення обліку товарних запасів та їх походження, відтак, спростовують висновки податкового органу щодо реалізації необлікованих в установленому законом порядку товарів. Позивач наголосив, що як вбачається із чеку на початку перевірки контролюючим органом здійснено контрольну закупку, предметом покупки був Кабель USB-C to Lightning CableHigh Quality 1m за ціною 400,00 грн. Акт фактичної перевірки 05.09.2024 о 15:20 год., а чек 05.09.2024 о 15:07. Покупцю надано фіскальний чек ПРРО P6r30ZNUC4Y від 05.09.2024 о 15:07:57 год. Вказаний чек підтверджує, що ФОП належним чином здійснюється видача розрахункових документів. Також відмічено, що в акті приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД-02-09-24-МР зазначено даний товар. Відтак позивачу не зрозуміло, які саме порушення, на думку відповідача, ним допущено. Розрахункові операції (продаж/надання послуги), про які вказується в Акті, були проведені через ПРРО, тобто фіскалізовані в момент самого продажу, що підтверджується відповідними чеками. Вказані розрахункові документи відповідають формі та змісту розрахункових документів, затверджених Положенням №13. Щодо комісійної торгівлі позивач вказує, що основним актом, що регулює порядок укладення і виконання договору комісії є ЦК України, відтак, у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов`язок із надання квитанції, товарних ярликів та цінників. Із цих підстав є безпідставним, протиправним і таким, що порушує права платника податків неврахування інспекторами акта приймання-передачі до договору комісії, який є належним, допустимим і достатнім доказом на підтвердження ведення обліку товарних запасів відповідно до вимог чинного законодавства та походження товарних запасів. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача ГУ ДПС у Львівській області викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07 про вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що зумовлено отриманням звернення від Beijing Roborock Tehnology Со., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29.01.2024 б/н про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування РРО ПРРО, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників. Відповідач стверджує, що формулювання підстави проведення перевірки не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі, що і було дотримано при прийнятті наказу від 05.09.2024 № 3064-п. За наведених обставин відповідач уважає, що у ГУ ДПС у Волинській області були підстави для проведення фактичної перевірки позивача та стверджує про відсутність порушень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, що унеможливлює скасування оскаржуваного ППР з підстав порушення процедури призначення фактичної перевірки. Щодо порушення позивачем порядку ведення обліку товарів, відповідач зазначає, що 02.09.2024 між ФОП ОСОБА_2 (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) укладено Договір комісії № ХД-02-09-24-МР. Пунктом 1.2 цих Договорів визначено, що конкретні умови договору щодо ціни, кількості, якості та асортименту продукції, а також інші умови та вказівки комітента наведено у Актах приймання-передачі до цього договору. Так, що в Договорі комісії не конкретизований асортимент товарів. Відповідно, якщо документ не містить достатньо відомостей про операцію або взагалі не містить ніякої інформації про господарську операцію, то це не є первинним документом. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг. При цьому, зауважує, що звіт складається в довільній формі і має містити реквізити визначені Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім звіту комісіонер оформляє і передає комітентові на підпис Акт здачі-приймання наданих послуг. Цей документ складається після закінчення правочину, коли комісіонер передає комітентові все отримане - у грошовій або матеріальній формі. Як вбачається із р. 2.1.12, 2.2.2 акту перевірки до перевірки надано: договір про співпрацю, договір оренди приміщення, договір комісії, акти приймання-передачі товарів, форма ведення обліку товарних запасів. Як вбачається із р. 2.2.19 акту перевірки на початок проведення перевірки платником податків через особу, що здійснювала розрахунок ОСОБА_3 надано копії форми обліку товарних запасів станом на 05.09.2024, договір комісії № ХД -02- 09-24- МР від 02.09.2024, який укладений з ФОП ОСОБА_2 ; Акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 та від 03.09.2024; договір суборенди нежитлового приміщення N?09- С від 01.09.2024, укладений з ФОП ОСОБА_4 ; договір про співпрацю від 01.09.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 . Просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив та письмових поясненнях позивач підтримав доводи, наведені у позовній заяві та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №44602/13-01-07-09 від 21 жовтня 2024 року.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГУ ДПС у Волинської області зазначила, що на день прийняття наказу про призначення фактичної перевірки у ГУ ДПС у Волинської області була наявна інформація від ДПС України, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства у сфері РРО, яка в розумінні підпунктів 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для проведення фактичних перевірок. Здійснення такого виду заходу контролю, як в спірній ситуації, було не правом ГУ ДПС у Волинській області, а його обов`язком, тому відсутність в наказі про призначення фактичної перевірки детальної інформації про підстави проведення фактичної перевірки не можуть ставити під сумнів легітимність заходу в цілому, якщо такий захід здійснювався на законній підставі. Відповідно на початок проведення перевірки 05.09.2024 акт приймання-передачі товарів від 05.09.2024 (як додаток до договору комісії №ХД-02-09-24-МР) про передачу товару в кількості 64 одиниці на суму 285239,03 грн був відсутнім, як і відсутній запис у Формі ведення обліку товарних запасів (гр. 3-7 щодо надходження товару) про передачу комітентом ОСОБА_2 комісіонеру ОСОБА_1 05.09.2024 на підставі акта прийм.-перед. від ФОП ОСОБА_2 на суму 285239,03 грн, оскільки такі надані до перевірки 10.09.2024. З огляду на викладене, аргументи та обґрунтування наведені позивачем у позовній заяві та додаткових поясненнях, не спростовують висновки акта фактичної перевірки та не підтверджують неправомірність прийнятого податкового повідомлення рішення щодо нарахування штрафної санкції за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Отже, на думку ГУ ДПС у Волинській області у контролюючого органу були підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, саме тому вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року по справі № 380/23587/24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Роз`яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивача п`ять днів на подання відповіді на відзив.

Протокольною ухвалою від 27.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та додаткових письмових поясненнях, просив у його задоволенні відмовити.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ГУ ДПС у Волинській області проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у письмових поясненнях на позовну заяву, просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи - ГУ ДПС у Волинській області, всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Всебічно дослідивши та об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність із 21.03.2024 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2010350010002404125. Основний вид діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

З 15 год. 20 хв. 05 вересня 2024 року до 15 год. 29 хв. 13 вересня 2024 року посадові особи ГУ ДПС у Волинській області на підставі направлень провели фактичну перевірку суб`єкта господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме господарської одиниці магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обліку готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Фактична перевірка зазначеного об`єкту (магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») була проведена на підставі наказу ГУ ДПС у Волинській області від 05.09.2024 №3064-п «Про проведення фактичної перевірки».

За результатами проведеної перевірки посадові особи ГУ ДПС у Волинській області склали акт фактичної перевірки від 13.09.2024 №25882/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (дата реєстрації акта 13.09.2024).

Актом перевірки встановлено порушення: п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР; ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: не ведення у порядку передбаченому законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; порушення роботодавцем законодавства в частині укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

Від підпису акта перевірки від 13.09.2024 №25882/03-20-07-05/ НОМЕР_1 (дата реєстрації 13.09.2024) та отримання його примірника продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відмовився, про що посадовими особами ГУ ДПС у Волинській області склало акти відмови від підписання матеріалів перевірки та відмови від отримання примірника акта перевірки від 13.09.2024.

05.09.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслав на адресу ГУ ДПС у Волинській області для долучення до матеріалів перевірки наступні документи: договір комісії 02.09.2024 № ХД -02-09-24- МР, 2) акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД -02-09-24- МР, акт приймання-передачі товарів від 03.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД -02-09-24- МР, акт приймання-передачі товарів від 05.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД -02-09-24- МР та Форму ведення обліку товарних запасів..

Не погодившись із висновками перевірки, позивачем було подано заперечення на акт перевірки у ГУ ДПС у Волинській області, однак платником податків отримано відповідь про те, що висновки зазначені в акті перевірки вирішено залишити без змін, а заперечення до акта перевірки без задоволення.

На підставі акта фактичної перевірки №25882/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 13.09.2024 ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкове повідомлення-рішення №44602/13-01-07-09 від 21 жовтня 2024 року, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, статті 20 Закону № 265/95 застосувало до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 285 639,03 грн.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області №44602/13-01-07-09 від 21 жовтня 2024 року протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто, судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Щодо правових підстав для проведення фактичної перевірки позивача суд зазначає таке.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Як свідчать матеріали справи та встановив суд відповідачем наказом призначено фактичну перевірку позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Суд зазначає, що у наказі ГУ ДПС у Волинській області від 05.09.2024 №3064-п «Про проведення фактичної перевірки» відповідач чином обґрунтував наявність підстав для перевірки позивача, передбачених підпунктами 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Матеріалами справи підтверджено, що передумовою для прийняття рішення про проведення фактичної перевірки позивача було отримання від ДПС України листа від 12.02.2024 № 3638/7/99-00-07-04-03-07 про вжиття відповідних заходів податкового контролю та організації і проведення фактичних перевірок мережі магазинів «Ябко», що зумовлено отриманням звернення від Beijing Roborock Tehnology Со., LTD, в особі Коваленко Аліни, від 29.01.2024 б/н про можливі факти порушення вимог законодавства щодо застосування РРО ПРРО, ведення обліку товарних запасів, здійснення розрахунків в іноземній валюті та використанні праці неоформлених найманих працівників.

У аспекті наведеного суд також звертає увагу на те, що наказ ГУ ДПС у Волинській області від 05.09.2024 №3064-п «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про:

- мету перевірки здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій та дозвільних документів, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками;

- вид перевірки фактична перевірка;

- підстави для проведення перевірки підпункти 80.2.2, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України (порушення порядку проведення розрахунків);

- об`єкта, перевірка якого проводитиметься, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд дійшов висновку, що покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо виявленого під проведення фактичної перевірки позивача порушення суд зазначає таке.

Відповідно до приписів пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції ведеться окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів господарської діяльності.

Типова форма за якою здійснюється облік доходів і витрат та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фізичні особи-підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Розділ ІІ Закону № 265/95 урегульовує питання порядку проведення розрахунків суб`єктами господарювання. У статті 3, яка міститься у зазначеному розділі, перелічено низку обов`язків, які висуваються законодавцем до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95 унормована приписами розділу V цього Закону.

Стаття 20 Закону № 265/95 передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Отже, обов`язок суб`єкта господарювання, передбачений пунктом 12 статті 3 Закону № 265/95, полягає у веденні в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів, здійсненні продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Водночас вказаною нормою права визначено, що на початок проведення перевірки суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючому органу документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). У разі невиконання суб`єктом господарювання зазначених обов`язків до нього застосовується фінансова санкція на підставі статті 20 Закону № 265/95.

Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496.

У Порядку № 496 терміни вживаються в таких значеннях:

документи, які підтверджують облік та походження товарів - Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку (далі - Форма обліку), та первинні документи;

первинні документи - опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта / номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

Опис залишку товарів на початок обліку складається в довільній формі та має містити інформацію про: найменування товарів, наявних у такої ФОП на дату набуття ним обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів, кількості таких товарів (із зазначенням одиниці виміру) та їх вартості, самостійно визначеної ФОП.

У первинних документах, що засвідчують знищення, втрату або використання товарів на власні потреби, зазначається вартість товару за ціною придбання, підтвердженою обліком товарів, визначеним цим Порядком, та не зазначаються реквізити постачальника і отримувача товару;

товарні запаси - сукупність товарів, що утримуються ФОП для подальшого продажу (надання послуг).

Пунктами 1, 2 розділу ІІ Порядку № 496 визначено, що облік товарних запасів здійснюється ФОП шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід`ємною частиною такого обліку.

ФОП, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об`єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об`єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об`єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об`єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід`ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов`язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Форма обліку має містити зазначені в довільному порядку дані ФОП: прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки ФОП або серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті, податкова адреса, назва та адреса місця продажу (господарського об`єкта) або місця зберігання, в межах якого ведеться облік. Для паперової форми обліку зазначені дані мають міститися на титульному аркуші.

Під час ведення обліку товарних запасів у паперовій формі записи у Формі обліку виконуються розбірливо чорнилом темного кольору або кульковою ручкою (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 496).

За змістом пунктів 9 - 11 Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об`єктах) відсутні:

1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;

2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;

3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.

Форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Такі документи щомісячно групуються в хронологічному порядку їх відображення у Формі обліку та/або підшиваються для подальшого зберігання разом із Формою обліку, в якій інформацію про такі документи відображено.

Форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред`явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).

Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об`єкті) такої ФОП.

Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.

У цій справі суд встановив, що на початок проведення фактичної перевірки позивач надав контролюючому органу такі документи, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації:

- договір комісії №ХД-02-09-24-МР від 02.09.2024 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 як Комітентом та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 як Комісіонером;

- акт приймання-передачі товарів від 02.09.2024 року до Договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 836 одиниці товару на суму 827 298 грн;

- акт приймання-передачі товарів від 03.09.2024 року до Договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 3 одиниці товару на суму 74 577,00 грн;

- акт приймання-передачі товарів від 05.09.2024 до Договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року, складений про те, що Комітент відповідно до договору комісії №ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року передав Комісіонеру на комісію Товари, що зазначені в акті (всього 64 одиниці товару на суму 285 239,03 грн;

- Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ..

Так, матеріалами справи, зокрема, фіскальними чеками Укрпошти від 05.09.2024 року разом із описами вкладення від цих же дат підтверджено надання контролюючому органу документів щодо належного обліку товарних запасів, які не були взяті ним до уваги.

Факт надання вказаних документів відображений контролюючим органом в п. 2.2.19, 4.5 акта фактичної перевірки №25882/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 13.09.2024, тож суд відхиляє доводи відповідача про те, що ці документи були відсутні на початок проведення перевірки.

Суд критично оцінює висновок відповідача про ненадання документів, оскільки за змістом приписів Порядку № 496 документами, які підтверджують облік та походження товарів, є Форма ведення обліку товарних запасів, визначена додатком до цього Порядку, та первинні документи.

Своєю чергою, первинними документами згідно з Порядком № 496 є опис залишку товарів на початок обліку, накладні, транспортні документи, митні декларації, акти закупки, фіскальні чеки, товарні чеки, інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (найменування суб`єкта господарювання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (далі - РНОКПП) або код згідно з ЄДРПОУ суб`єкта господарювання, серія та номер паспорта/номер ID картки для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У розглядуваній ситуації позивач, як вже зазначено судом вище, надав контролюючому органу договір комісії № ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року, акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024 року, акт приймання-передачі товарів від 03.09.2024 року та акт приймання-передачі товарів від 05.09.2024 року до Договору комісії № ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року, Форму ведення обліку товарних запасів ФОП ОСОБА_1 ..

Жодних зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів.

Водночас суд встановив, що договір комісії № ХД-02-09-24-МР від 02 вересня 2024 року та акти приймання-передачі товарів від 02.09.2024, 03.09.2024, від 05.09.2024 до нього містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару (постачальник (Комітент) фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), отримувач (Комісіонер) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 )), дату проведення операції (02 вересня 2024 року, 03 вересня 2024 року та 05 вересня 2024 передання товарів, зазначених в актах, на комісію), найменування, кількість та вартість товару чітко зазначені в актах.

Тобто, вказані документи повною мірою ідентифікують постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару та мають всі ознаки первинних, які передбачені Порядком № 496.

З урахуванням наведеного суд вважає, що надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є у розумінні приписів Порядку № 496 належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Своєю чергою, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання та відсутність первинних документів щодо отримання (надходження) товару (прихідні) не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати.

У відзиві на позовну заяву відповідач відзначає, що первинними є ті документи, які передбачені Порядком № 496.

Суд цього не заперечує, утім, відзначає, що за приписами вказаного Порядку до первинних належать, зокрема, й інші документи, що містять реквізити, які дозволяють ідентифікувати постачальника та отримувача товару, дату проведення операції, найменування, кількість та вартість товару.

У спірній ситуації такі документи, як встановив суд вище, були надані позивачем податковому орану, проте безпідставно ним проігноровані.

Факт надання таких документів не заперечується стороною відповідача та третьої особи.

Тобто, на запит податкового органу позивач надав документи, які ним витребовувалися, а частина була пред`явлена за місцем проведення перевірки під час її проведення.

Відповідно до абз. 1 п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, одержавши запит контролюючого органу, позивач надав податковому органу первинні документи, що підтверджують придбання (одержання) товарно-матеріальних цінностей, які знаходилися у місці продажу (господарському об`єкті) на момент отримання запиту. Тобто, під час фактичної перевірки контролюючому органу були надані відповідні первинні документи про походження товару за місцем їх реалізації

У вказаній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо придбання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами; відповідачем не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем ведення обліку товарних запасів. зауважень щодо змісту, форми тощо цих документів контролюючий орган в акті перевірки не зазначив. Також будь-яких застережень стосовно правильності заповнення позивачем Форми ведення обліку товарних запасів в акті перевірки податковий орган не навів. Наявності таких обставин не встановлено і судом під час розгляду справи.

Також суд акцентує увагу, що ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР (щодо обов`язку суб`єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».

Зазначене положення деталізується у пункті 10 Порядку №496, де чітко зазначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об`єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.

Суд акцентує увагу на тому, що за змістом статті 20 Закону №265/95-ВР суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Проте кожна із зазначених умов кореспондується з обов`язком платника податків надавати під час перевірки облікові та первинні документи на товари, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу.

Згідно з пунктом 20.1.9. ПК України контролюючі органи мають право під час проведення перевірки вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю.

При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

Отже, за своєю суттю інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації.

Таким чином, проведення платником податків на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №807/1556/17, від 18.03.2024 у справі №120/2466/23, від 15.04.2024 справі №120/2764/23).

Разом з тим судом встановлено, що жодної вимоги щодо проведення інвентаризації у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: АДРЕСА_2 , де здійснює діяльність позивач контролюючим органом не вручалася та не направлялася, доказів зворотного до матеріалів справи не надано.

Контролюючий орган під час винесення штрафних фінансових санкцій використав суму, зазначену в акті приймання-передачі товарів, який датований 05.09.2024, сама ж перевірка відбулась з 05.09.2024, тобто контролюючий орган, під час проведення фактичної перевірки, не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.

Вказана позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 06.12.2024 у справі №440/2331/24.

У контексті доводів контролюючого органу щодо відсутності банківських виписок щодо комісійної винагороди, передбаченої Договором комісії, то такі, з позиції суду апеляційної інстанції, не підтверджують і не спростовують ведення чи не ведення позивачем обліку товарів, що знаходяться у місці продажу, а відтак, не мають значення для цього спору, який стосується притягнення до відповідальності згідно з ст. 20 Закону №265/95-ВР саме за не надання під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу. Окрім цього, за умовами договору такого обов`язку для позивача на момент проведення перевірки ще не настало.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.

З позиції суду, надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку №496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.

Водночас, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати. Також не зазначив контролюючий орган в акті перевірки жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.

Доводи податкового органу фактично ґрунтуються на аналізі реальності здійснення господарської операції за Договором комісії, яка, може бути перевірена контролюючим органом під час проведення відповідної перевірки платника податків. Разом з тим, за обставинами справи предметом фактичної перевірки є дотримання платником податків (позивачем) норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Отже, реальність виконання умов договору комісії не є предметом розгляду у цій справі, а тому ненадання документів на підтвердження походження товарів та встановлення його реального власника не спростовує факт належного їх обліку.

За частиною 1 статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до частиною 1 статті 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Отже з аналізу вказаних норм не випливає обов`язок комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання-передачі.

Щодо фіскалізації товару. Як вказано в самому акті перевірки, перед початком фактичної перевірки 05.09.2024 о 14:55 год. в даній господарській одиниці придбано кабель USB-C to Lightning Cable High Quality (1 m) 1 шт . по ціні 400,00 грн. Розрахункова операція проведена у готівковій формі. При проведенні розрахункової операції продавцем не створено та не надано покупцю в електронній та /або перовій формі розрахунковий документ встановленої форми та змісту. Покупцю надано фіскальний чек ПРРО P6r30ZNUC4Y від 05.09.2024 о 15:07:57 год після пред?явлення перевіряючими службових посвідчень, відповідного наказу та направлень щодо проведення фактичної перевірки.

Разом з тим, представником позивача наголошено, що початок перевірки 05.09.2024 року о 15:20 год, а чек, який долучено до матеріалів справи, заперечень на акт перевірки 05.09.2024 15:07 год. Відтак покликання контролюючого органу на порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не підтверджено жодними доказами.

Розрахункові операції (продаж/надання послуги), про які вказується в акті, були проведені через ПРРО, тобто фіскалізовані в момент самого продажу, що підтверджується відповідними чеками. Вказані розрахункові документи відповідають формі та змісту розрахункових документів, затверджених Положенням № 13.

Як вбачається із чеку на початку перевірки контролюючим органом здійснено контрольно розрахункову операцію, предметом покупки був Кабель USB-C to Lightning CableHigh Quality 1m за ціною 400,00 грн.

Даний чек підтверджує, що ФОП належним чином здійснюється видача розрахункових документів.

Суд зазначає, що в акті приймання-передачі товарів від 02.09.2024 до договору комісії від 02.09.2024 № ХД-02-09-24-МР вказаний товар наявний. Відтак не зрозуміло, які саме порушення, на думку відповідача, допущено позивачем.

Щодо долучення третьою особою відеозаписів суд зазначає наступне.

Так, в акті фактичної перевірки не зазначено про долучення диску з електронною інформацією. Оскільки надані третьою особою відеозаписи не долучалися до акту перевірки, то вони отримані не у спосіб передбачений законом, а тому відповідно до ч.1 ст.74 КАС судом до уваги не можуть братися.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 805/682/18-а від 27.10.2021 року.

Вказаний відеозапис датований 13.09.2024, а початок перевірки 05.09.2024. Тобто, на відеозаписі відображено тільки складання та вручення акту фактичної перевірки, але аж ніяк не фіксації порушень чи перебігу перевірки.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем пункту 12 статті 3 Закону № 265/95 повністю спростовується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, є безпідставним та необґрунтованим, з огляду на що правові підстави для притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі статті 20 Закону № 265/95 відсутні.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі №640/966/20 вказав, що при поданні первинних документів, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку вони повинні бути досліджені в судовому засіданні та їм повинна бути надана правова оцінка.

З позиції суду, надані позивачем контролюючому органу під час фактичної перевірки документи є, у розумінні приписів Порядку №496, належними документами, які підтверджують облік та походження товарів за місцем їх реалізації.

Отже, на момент проведення перевірки та здійснення реалізації товару у позивача були наявні первинні документи на їх придбання, що свідчить про їх належний облік.

У вказаній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції щодо отримання позивачем товару, який реалізовувався ним у магазині.

Водночас, податковий орган, ігноруючи надані позивачем документи та стверджуючи про неподання ним первинних документів щодо отримання (надходження) товару не вказав у акті перевірки, які ж саме конкретні первинні документи позивачу належало надати. Також не зазначив контролюючий орган в акті перевірки жодних причин неврахування наданих позивачем документів як первинних.

За цих обставин податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 21 жовтня 2024 року №44602/13-01-07-09 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 285 639,03 грн не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, тому його належить визнати протиправним та скасувати.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору. А інші доводи та заперечення учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини першої статті 139 КАС України).

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 285,11 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 2 285,11 грн сплаченого судового збору.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає, що станом на момент ухвалення судом рішення у цій справі докази їх понесення позивачем у матеріалах справи відсутні, при цьому у судовому засіданні представник позивача зазначив, що вимоги стосовно відшкодування таких судових витрат не заявляє, а відшкодуванню у цій справі підлягає лише сума сплаченого позивачем судового збору. Тож з урахуванням викладеного питання розподілу витрат на правничу допомогу суд не вирішує.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 21 жовтня 2024 року №44602/13-01-07-09.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 43968090) на користь позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 285,11 грн сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2025.

СуддяБрильовський Роман Михайлович