Постановление суда № 128358128, 23.06.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу адміністративної справи до іншого адміністративного суду

23 червня 2025 рокусправа № 380/12567/25Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник адвокат Скречко М.-М. А., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі відповідач) з такими вимогами:

1. Визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо невиплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 25 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року включно з урахуванням всіх належних Документ сформований в системі «Електронний суд» 19.06.2025 15 надбавок, доплат та з врахуванням регіонального коефіцієнту;

2. Стягнути з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 25 грудня 2024 року по 31 березня 2025 року включно у розмірі 500624,40 грн з врахуванням всіх належних доплат, надбавок регіонального коефіцієнту, а також компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суддівської винагороди;

3. Визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо неоформлення та невидачі ОСОБА_1 наказу про звільнення з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2025 р. Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку №674/0/15-2;

4. Зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва в особі голови або виконуючого обов`язки голови суду оформити та видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади судді на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 01 квітня 2025 р. Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду міста Києва у зв`язку з поданням заяви про відставку №674/0/15-2 з зазначенням про виплату вихідної допомоги в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою.

5.Стягнути з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 3 (трьох) місячних суддівських винагород за останньою посадою в розмірі 461126,40 грн.;

6. Визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), виданої судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді; розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4), згідно з Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1 7.Зобов`язати Окружний адміністративний суд міста Києва оформити та видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), видану судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді (з детальним розрахунком складових); розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4), згідно з Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 р. № 3-1.

Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 (далі Закон №1382) у статті 3 визначає:

- місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;

- місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг встановлює Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 № 1871-IX (далі Закон №1871). У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- реєстраційна дія - внесення органом реєстрації до реєстру територіальної громади відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), зняте з реєстрації місце проживання, задеклароване місце проживання/виключення з реєстру територіальної громади інформації про задеклароване місце проживання, скасування реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання (перебування)/задекларованого місця проживання/зміненого місця проживання (перебування) з подальшою передачею таких відомостей до відомчої інформаційної системи. Реєстраційна дія є завершеною після отримання органом реєстрації підтвердження про внесення відповідної інформації до відомчої інформаційної системи;

- реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Відповідно до статті 3 Закону №1871 декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

- створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

- ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

- використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Статтею 4 Закону №1871 визначено, що особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування).

Частиною першою статті 4 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5942-VI від 20.11.2012 (далі Закон №5942) визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Єдиний державний демографічний реєстр (далі ЄДДР) ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. ЄДДР у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи. Відповідно до пункту 5-1 частини першої статті 7 Закону №5942 до ЄДДР вносяться відомості про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи з реєстрації місця проживання або про зміну місця проживання (перебування) особи.

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 (далі Порядок №265), особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Згідно пункту 5 Порядку № 265 громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, які на законних підставах постійно або тимчасово проживають на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Отже, будь-яка фізична особа може мати кілька місць проживання (перебування), проте лише одне із них є зареєстрованим у встановленому Законом №1871 порядку та використовується для реалізації особою її прав, в тому числі на звернення до суду за своїм зареєстрованим місцем проживання (перебування), як це передбачає частина перша статті 25 КАС України.

Отримані судом 23.06.2025 відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань свідчать про таке: 1) зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_1 ; 2) зареєстроване місцезнаходження відповідача: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 81А. Отримані судом відповіді з державних реєстрів є належними, допустимими та достатніми доказами на підтвердження фактів, що мають юридичне значення, а саме - зареєстрованого місця проживання фізичної особи (позивача) та зареєстрованого місцезнаходження юридичної особи (відповідача). Оскільки обидві зареєстровані адреси сторін знаходяться в місті Києві, то:

- розгляд цієї справи не належить до територіальної юрисдикції Львівського окружного адміністративного суду;

- ця справа безальтернативно підсудна Київському окружному адміністративному суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Отже, цю справу слід передати на розгляд Київському окружному адміністративному суду.

Попри очевидну зрозумілість положень статті 25 КАС України в їх системному взаємозв`язку із нормами Закону №1382, Закону №1871, Закону №5942 та Порядку №265, адвокат позивача в позовній заяві від 19.06.2025 стверджує, що позивач вправі звернутися з адміністративним позовом до суду за місцем свого «фактичного проживання», що знаходиться в місті Львові та відрізняється від зареєстрованого місця проживання в місті Києві. На обґрунтування цього твердження адвокат наводить такі аргументи:

- альтернативне право вибору суду позивача не обмежується зареєстрованим місцем проживання, а й передбачає подання позову за місцем перебування, або знаходження позивача;

- з покликанням на статтю 33 Конституції України, статтю 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, рішення Конституційного Суду України від 12 липня 2011 року №9-рп/2011 стверджує, що відмова в розгляді справи судом за місцем фактичного проживання фізичної особи - позивача, навіть якщо воно не збігається з адресою зареєстрованого місця проживання, не узгоджується із метою запровадження принципу територіальності судоустрою - забезпечення доступності правосуддя та сприяння захисту прав і свобод особи;

- фактичним місцем проживання позивача є адреса: АДРЕСА_2 , він є власником цієї квартири, в котрій проживає із своєю донькою ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на цей час навчається у м. Львові;

- доказом фактичного проживання позивача в місті Львові є акт про фактичне місце проживання від 20.04.2023, що підтверджує проживання позивача з донькою у м. Львові;

- на підставі розпорядження голови РДА від 19.12.2008 №1899 ОСОБА_1 був виданий ордер на жиле приміщення №03631 серія Б від 26.02.2009 на право зайняття жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, на сьогодні будівництво 5 секції житлового комплексу на АДРЕСА_3 залишилося незавершеним, фактично такої квартири в часі та просторі не існує, відповідно, позивач не має змоги зняти своє місце проживання;

- за зареєстрованим місцем проживання позивач фактично не проживає, що підтверджується отриманням поштової кореспонденції у м. Львові, отриманням пенсії та перебування на обліку ГУ ПФУ у Львівській області, докази оформлення документів у м.Львові, докази навчання доньки позивача у м. Львові№;

- в постанові від 20.04.2021 у справі №380/2696/21 суд апеляційної інстанції вказав, що ОСОБА_1 навів доводи про те, що зареєстроване місце проживання у м. Києві в силу певних обставин не засвідчує його дійсного місця проживання.

Оцінюючи ці аргументи представника позивача, суд керується такими мотивами:

1) адвокат, цитуючи норму статті 25 КАС України, помилково вважає, що особа вправі подавати позов за «місцем перебування» - адже чітка та однозначна норма закону передбачає, що позов може подаватися фізичною особою - позивачем лише за «зареєстрованим у встановленому законом порядку» місцем перебування/проживання. Водночас адвокат оперує поняттям «фактичне» місце проживання та намагається прирівняти його до «зареєстрованого» місця проживання/перебування, хоча процесуальний закон в контексті територіальної юрисдикції спорів в принципі не оперує поняттям «фактичне місце проживання»;

2) посилання адвоката на норми статті 2 Закону №1382 в контексті правового значення реєстрації місця проживання/перебування особи (аркуш 13 позову) є або помилкою представника, або намаганням ввести суд в оману, оскільки цитується редакція закону, що втратила чинність 01.12.2021. Суд навів в цій ухвалі вище по тексту релевантні норми права, якими є положення Закону №1871, що діє з 01.12.2021;

3) акт про фактичне місце проживання, складений ЛКП «Господар» в квітні 2023 року, не є достатнім чи достовірним доказом з метою встановлення обставин станом на червень 2025 року. Більше того, цей акт в принципі не є належним доказом для підтвердження «реєстрації у встановленому законом порядку» місця проживання/перебування особи. Суд навів вище релевантні норми Закону №1871 та Закону №5942, що регулюють ці правовідносини, а також визначив належний та достатній доказ для підтвердження обставин, що враховуються при визначенні територіальної юрисдикції спору відомості про зареєстроване місце проживання/перебування з ЄДДР;

4) факт проживання та навчання повнолітньої дочки позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у місті Львові нічого не доводить в контексті територіальної юрисдикції спору за позовом позивача;

5) факт перебування квартири у місті Львові у власності позивача нічого не підтверджує та не спростовує в контексті доведення факту «реєстрації у встановленому законом порядку» місця проживання/перебування позивача, - окрім того, що позивач має реальну можливість в стислі строки зареєструвати місце проживання за цією адресою, проте не вчиняє для цього будь-яких дій щонайменше з 2021 року (звернення до суду у справі №380/2696/21);

6) покликання адвоката на отримання позивачем пенсії та перебування на обліку ГУ ПФУ у Львівській області (на підтвердження надана довідка від 20.04.2023), а також на акт про фактичне місце проживання, складений ЛКП «Господар» в квітні 2023 року, на думку суду, свідчить про необізнаність представника з актуальним станом справ її довірителя.

Відповідно до ст.ст. 2, 9 КАС України офіційне з`ясування всіх обставин у справі є однією із засад адміністративного судочинства, що передбачає активну роль суду щодо з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відомості із відкритих джерел інформації, які є загальнодоступними та визнаються судом загальновідомими, свідчать про таке: І. декларації позивача як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік та перший квартал 2025 року, що розміщені в Єдиному державному реєстрі декларацій, не підтверджують його фактичного проживання в місті Львові, проте підтверджують отримання доходу у вигляді пенсії від ГУ ПФУ в м.Києві (а не від ГУ ПФУ у Львівській області, як стверджує представник), а також наявність інших об`єктів житлової нерухомості на території м. Києва та Київської області; ІІ. відомості Єдиного державного реєстру судових рішень (справа №991/4540/25) в їх сукупності з інформацією, розміщеною на порталі Судової влади України (про залишення в силі запобіжного заходу колишньому голові Окружного адміністративного суду міста Києва) свідчать про застосування до позивача 21.05.2025 запобіжного заходу, що передбачає покладення на нього обов`язку не залишати місто Київ та Київську область. Отже, адвокат не довела фактичного проживання позивача в місті Львові станом на час звернення до суду з позовом від 19.06.2025, хоча ця обставина є її основним аргументом з питання територіальної юрисдикції цього спору;

7) щодо покликання на постанову від 20.04.2021 у справі №380/2696/21, то суд враховує, що це судове рішення було прийняте апеляційним судом чотири роки тому з урахуванням інших обставин (проживання у м.Львові зі неповнолітньою донькою у зв`язку з пандемією COVID-19), за іншого правового регулювання (Закон №1871 в редакції, що діяла до 01.12.2021), а також до надання Верховним Судом тлумачення поняття «зареєстроване місце проживання чи перебування позивача» для цілей визначення територіальної юрисдикції спорів за вибором позивача.

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) виснував, що положення ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи позивача. Тому позови, наведені в ч. 1 ст. 28 ЦПК України, не можуть пред`являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого. Верховний Суд наголосив, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Ця вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Суд поділяє цей правовий висновок Верховного Суду та враховує його, оскільки принцип визначення територіальної підсудності в ЦПК та КАС України в контексті вимог процесуального закону щодо використання для цієї мети зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) є ідентичним.

Керуючись ст.ст. 19, 25, 29, 30, 243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Передати матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва протиправною бездіяльності, стягнення суддівської винагороди, зобов`язання вчинити певні дії на розгляд Київського окружного адміністративного суду (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович