Решение № 128346504, 20.06.2025, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року Справа № 926/904/25

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва М.І.,

секретар судового засідання Голіней Я.І.,

за участі представників:

прокурор: Кацап-Бацала Ю.М.

позивача: Гливка В.М.

відповідача: Побоженко О.М.

за позовом Керівника Чернівецької окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД»

про стягнення заборгованості в сумі 342 836,46 грн

І. Стислий виклад позицій сторін по суті позовних вимог.

Керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна в загальній сумі 342836,46 грн, у тому числі 319637,00 грн основного боргу за період з 02.11.2024 по 18.02.2025 та 23 199,03 грн пені, яка нарахована за період з 01.05.2024 по 18.02.2025.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в порушення умов договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К (із подальшими змінами) відповідачем не сплачував орендну плату більше за 3 місяців, що призвело до дострокового розірвання укладеного договору.

На підставі додаткового договору від 19.02.2025 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К (із подальшими змінами) орендоване майно повернуто власнику, проте заборгованість в сумі 319 637,00 грн відповідач не погасив.

Додатковим договором від 19.02.2025 передбачено, що з моменту набуття чинності цього додаткового договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями, крім зобов`язань по орендній платі. Припинення договору оренди не звільняє орендаря від сплати заборгованості орендної плати, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку.

У зв`язку з простроченням відповідачем сплати орендної плати позивачем за період з 01.05.2024 по 18.02.2025 нараховано 23 199,03 грн пені.

Відповідач позовні вимоги визнав та просив розстрочити виконання рішення суду.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Ніколаєву М.І.

Ухвалою суду від 21.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.04.2025.

Ухвалою суду від 15.04.2025 підготовче судове засідання відкладено на 13.05.2025.

У підготовчому судовому засіданні 13.05.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.

30.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про розстрочення заборгованості на 6 місяців.

У підготовчому судовому засіданні 03.06.2025 оголошено перерву до 19.06.2025.

У заяві від 17.06.2025 представник відповідача повідомив суд, що у зв`язку з частковим погашенням залишок боргу становить 285 836,46 грн, який відповідач визнає та просить розстрочити.

19.06.2025 від прокурора надійшло клопотання про зменшення позовних вимог до 285 836,46 грн, з яких 265 637,43 грн заборгованості по орендній платі та 23 199,03 грн пені. Крім того, у зв`язку із зменшенням позовних вимог та визнанням позову просить повернути Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України 2998,77 грн.

У підготовчому судовому засіданні 19.06.2025 оголошено перерву до 20.06.2025.

Прокурор та представник позивача у підготовчому судовому засіданні 20.06.2025 позовні вимоги (з урахування заяви про зменшення) підтримали.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та просив розстрочити рішення суду.

На підставі ч.3 статті 185 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

За приписами ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, суд встановив, що вона відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, подана у встановлений законом строк, відтак задовольняється судом.

Згідно ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.

За результатами підготовчого засідання, враховуючи визнання позову відповідачем, суд ухвалив рішення про задоволення позову.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

На підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 08.07.2008 №494/13 за територіальною громадою м. Чернівці зареєстровано право комунальної власності на нежилі приміщення першого поверху в житловому будинку літ. А загальною площею 257,50 кв.м., що складаються з приміщень 226-1 226-23, за адресою вул. Руська 253 в м. Чернівцях, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.07.2008 №САС 029044 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19696792 від 29.07.2008.

08.09.2009 між Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради (орендодавець) та ТОВ «Вайма МВД» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №125/К, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно площею 257,3 кв.м., розміщене за адресою м. Чернівці, вул. Руська, 253 на першому поверсі будинку, що знаходиться на балансі Управління житлового господарства Першотравневої районної в місті ради, вартість якого становить 690 336 грн.

Договір укладений строком на два роки й одинадцять місяців і він діє по 07.07.2012 (п. 1.2 договору).

Пунктом 3.1. вищевказаного договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, розрахована згідно з додатком 1 і за повний перший місяць оренди з урахування ПДВ складає 8 954,04 грн.

Згідно Акту передачі-приймання об`єкта оренди по вул. Руській, буд. 253 в м. Чернівці від 08.09.2009 орендодавець (Департамент економіки міської ради) передав, а орендар ТОВ «Вайма МВД» прийняв об`єкт оренди 1 поверх, яке складається із 12 кімнат, вбиральні, коридору, що є на балансі Управління житлового господарства Першотравневої районної ради.

23.03.2015 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (орендодавець) та ТОВ «Вайма МВД» укладено договір оренди нерухомого майна №76/К, згідно якого орендодавець укладає договір оренди з орендарем на новий термін та продовжує орендарю строкове, платне користування нежитловими приміщеннями першого поверху, загальною площею 257,5 кв.м., яке розташоване за адресою м. Чернівці, вул. Руська 253, з метою використання його під аптеку 72,2 кв.м., магазин продуктових товарів 185,3 кв.м.

Об`єкт раніше переданий орендарю по акту приймання-передання від 08.09.2009, який є додатком до договору оренди від 08.09.2009 №125/К (пункт 1.1. договору від 23.03.2015).

Згідно пункту 1.4. договору він укладений на два роки й одинадцять місяців, що діє з 23.03.2015 до 22.02.2018 (включно).

Пунктом 2.1. договору від 23.03.2015 передбачено, що за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівці, затвердженою міською радою, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору з урахуванням ПДВ становить 9954,49 грн. та корегується на індекс інфляції попереднього місяця.

На підставі рішень Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25.08.2009 №605/16, від 26.05.2025 №264/10, наказу Департаменту розвитку міської ради від 11.12.2020 №108 та протоколу електронного аукціону №UA-PS-2020-11-17-000066-2, який сформовано 09.12.2020, 23.12.2020 укладено додатковий договір до договору від 23.03.2015, згідно умов якого орендодавець продовжив строкове, платне користування майном, а саме нежитловими приміщеннями (226-1)-(226-23), загальною площею 257,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 253, на першому поверху п`ятиповерхового житлового будинку літ. А (пункт 1.1. договору).

Пунктом 3.1. додаткового договору від 23.12.2020 передбачено, що за користуванням орендованим приміщенням орендар сплачує орендну плату, яка визначена за результатами проведеного аукціону, на підставі протоколу електронних торгів № UA-PS-2020-11-17-000066-2, який сформовано 09.12.2020.

Орендна плата, яка визначена за результатами аукціону за другий і кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця (пункт 3.2. додаткового договору від 23.12.2020).

Згідно пункту 3.3. додаткового договору від 23.12.2020 за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі чинного законодавства, та на дату укладення цього договору , місячний розмір якої згідно з протоколом електронного аукціону № UA-PS-2020-11-17-000066-2, який сформовано 09.12.2020 та є додатком до цього договору з урахуванням ПДВ становить 53 600, 00 грн.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем. орендодавець може за домовленістю звернутись із позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим договором, за якими у орендаря є заборгованість, в інтересах відповідної сторони цього договору. Сторона в інтересах якої подається позов, може компенсувати іншій стороні судові і інші витрати, пов`язані з подання позову (пункт 3.8 додаткового договору від 23.12.2020).

Пунктом 3.9 додаткового договору від 23.12.2020 передбачено, що починаючи з першого числа наступного місяця на загальну суму заборгованості з орендної плати (з наростаючим підсумком) нараховується пеня за кожний день прострочення платежу, до моменту повного погашення суми заборгованості по орендній платі, включаючи день оплати, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь період прострочення орендарем виконання зобов`язань по сплаті орендної плати.

Відповідно до пункту 3.10 додаткового договору від 23.12.2020 надмірно сплачена сума орендної плати, що надійшла до місцевого бюджету, підлягає в установленому порядку зарахуванню в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого зарахування у зв`язку з припиненням орендних відносин поверненню орендарю. Сума орендної плати, сплаченої авансом відповідно до пункту 3.5 цього договору, підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за перші місяці оренди після підписання цього Договору.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (пункт 3.11. додаткового договору від 23.12.2020).

Відповідно до пункту 1 додаткового договору від 01.07.2021 №б/н до договору оренди нерухомого майна №76/К від 23.03.2015, на підставі рішення Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 №253 управління комунальної власності Чернівецької міської ради є правонаступником представництва Фонду державного майна України в місті Чернівцях, Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад в частині укладених патентів на право оренди будівель (споруд, примішень), договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільських рад та обліку комунального майна територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільської рад.

Пунктом 2 додаткового договору від 01.07.2021 внесено зміни до договору оренди нерухомого майна №76/К від 23.03.2015, в частині зміни сторони (орендодавця) по договору, а саме слова «Департамент розвитку Чернівецької міської ради…» змінити словами «Управління комунальної власності Чернівецької міської ради…».

Рішенням 15 сесії VIII скликання Чернівецької міської ради від 22.02.2022 № 692 затверджено Положення про управління комунальної власності Чернівецької міської ради в новій редакції.

Відповідно до пункту 3.1 вищевказаного положення функціями Управління є здійснення узагальненого обліку майна та контролю за використанням майна, що є комунальною власністю Чернівецької міської територіальної громади.

11.02.2025 керівник Чернівецької окружної прокуратури звернувся листом до начальника управління комунальної власності Чернівецької міської ради з проханням в строк до 15.02.2025 надати інформацію щодо боржників, які понад три місяці не сплачують заборгованість по оренді майна, в тому числі тих по яких сума заборгованості на дату листа перевищує розмір 3 місячної орендної плати, або в яких терміни дії договорів закінчилися чи з якими договори оренди припинені в односторонньому порядку, а також тих боржників, по яких розпочато нарахування неустойки щодо несвоєчасного повернення майна після припинення договорів оренди.

У відповідь на вищевказаний лист 13.02.2025 управління комунальної власності Чернівецької міської ради направило Чернівецькій окружній прокуратурі листа до якого додано додаток №1 (список боржників, які понад три місяці не сплачують заборгованість по оренді майна), в переліку якого міститься ТОВ «Вайма МВД».

У зв`язку з несплатою відповідачем боргу з орендної плати 17.02.2025 Чернівецька обласна прокуратура звернулася з листом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради з пропозицією самостійно звернутися до суду з позовом до ТОВ «Вайма МВД» про стягнення заборгованості за договором оренди та повернення приміщення або надати обґрунтування неможливості вжиття таких заходів самостійно.

19.02.2025 між ТОВ «Вайма МВД» (орендар) та Управлінням комунальної власності Чернівецької міської рада (орендодавець) укладено додатковий договір про розірвання договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К, згідно якого сторони вирішили достроково розірвати договір оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К на нерухоме майно, загальною площею 257,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Руська, 253, а саме: нежитлові приміщення (226-1)-(226-23) першого поверху будинку літери А (пункт 1 додаткового договору від 19.02.2025).

Пунктом 2 додаткового договору від 19.02.2025 сторони передбачили, що з моменту набуття чинності цього додаткового договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями, крім зобов`язань по орендній платі.

19.02.2025 відповідач повернув Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради раніше орендоване майно, що підтверджується Актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, в якому зазначено, що датою припинення договору оренди є 18.02.2025, датою повернення майна є 19.02.2025.

Відповідно до пункту 4 вищевказаного акту підставою припинення договору оренди є вимога орендодавця від 11.02.2025 №14/01-11/232 у зв`язку з тим, що орендар допустив сумарну заборгованість з орендної плати за період, що перевищує три місяці.

Відповідно до додатку до Акту повернення майна з оренди від 19.02.2025 (до договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К) в орендаря наявна заборгованість зі сплати пені в сумі 23 199,03 грн. та орендної плати в сумі 319 637,43 грн.

21.02.2025 Управління комунальної власності Чернівецької міської ради направило на адресу Чернівецької окружної прокуратури лист, в якому повідомило, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендної плати у сумі 342 836,46 грн, у зв`язку з чим ТОВ «Вайма МВД» 29.01.2025 надіслано лист-припис та 11.02.2025 направлено листи-вимогу про дострокове припинення договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 №76/К.

05.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулась листом до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради з проханням зазначити про наміри щодо звернення до суду з позовом до ТОВ «Вайма МВД» про стягнення існуючої заборгованості за договором оренди, а також вказати, чи не заперечує управління щодо вжиття прокуратурою представницьких заходів з даного приводу шляхом подачі відповідної позовної заяви в інтересах держави в особі управління.

У відповідь на вищевказаний лист 11.03.2025 Управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило Чернівецьку окружну прокуратору, що за ТОВ «Вайма МВД» обліковується заборгованість в сумі 342 836,46 грн, в тому числі 319 637,46 грн борг з орендної плати за період з 02.11.2024 по 18.02.2025 та 23 199,03 грн пені за період з 01.05.2024 по 18.02.2025.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості боржнику управління до суду не пред`являло у зв`язку з тим, що фінансові ресурси Чернівецької міської ради, які виділені на сплату судового збору є обмеженими, а тому в першу чергу спрямовуються на сплату судового збору за подання позовних заяв, що мають резонансний характер, заборгованість по яких сягає значних розмірів та потребує вжиття негайних заходів реагування, а також які є найбільш нагальними для захисту інтересів Чернівецької міської територіальної громади. Можливості звернутись з позовною заявою до ТОВ «Вайма МВД» управління на даний час не має та не заперечує щодо пред`явлення такого позову прокуратурою.

13.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура листом повідомила Управління комунальної власності Чернівецької міської ради про пред`явлення до Господарського суду Чернівецької області позовної заяви в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до відповідача ТОВ «Вайма МВД» про стягнення заборгованості в сумі 342 836,46 грн.

IV. Позиція суду по суті спору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання з приводу оренди нерухомого майна на підставі договору оренди в силу п. 1 ч.2 ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено ч.1 ст. 193 ГК України.

Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Тотожні норми права закріплені у ч.1 ст. 283 ГК України.

Суд враховує, що орендні правовідносинами між сторонами у даному спорі регулювалися спеціальним законодавством, а саме Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Пунктом 1 ст. 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 пункту 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Суд встановив, що після розірвання договору №76/К від 23.03.2015 відповідач орендоване приміщення повернув, проте заборгованість з орендної плати не сплатив.

Пунктом 3.11 договору №76/К від 23.03.2015 передбачено, що припинення договору оренди не звільняє орендаря від сплати заборгованості за орендну плату, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

Пунктом 2 додаткового договору від 19.02.2025 про розірвання договору оренди нерухомого майна від 23.03.2015 передбачено, що з моменту набуття чинності цього договору сторони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями, крім зобов`язань по орендній платі.

Враховуючи те, що відповідач своє зобов`язання щодо сплати орендної плати у відповідності до умов договору оренди нерухомого майна № 76/К від 23.03.2015 належним чином не виконав, суд вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» слід стягнути заборгованість з орендної плати за період з 02.11.2024 по 18.02.2025 в сумі 262 637,43 грн, згідно наявної в матеріалах справи відомості розрахунків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Слід зазначити, що в частині оплати зобов`язання продовжує діяти до їх повного виконання - ст. 599 ЦК України.

Згідно пункту 5.4 договору № 76/К від 23.03.2015 за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що у встановлений договором строк відповідач орендну плату не сплатив, позивач правомірно за порушення грошового зобов`язання нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» пеню в сумі 23 199,03 грн за період з 01.05.2024 по 18.02.2025.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а відтак з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» слід стягнути на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради 285 836,46 грн. боргу, в тому числі 262 637,43 грн орендної плати та 23 199,03 грн пені.

Позиція суду щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджування порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Верховний Суд, при розгляді справи № 916/932/17 (постанова від 14.05.2019) прийшов до висновку, що прокурор не обмежений можливістю захисту лише держави, а законом прямо передбачено обов`язок здійснення представництва органів місцевого самоврядування.

Представництво прокурором інтересів держави в особі уповноваженого органу, в тому числі органу місцевого самоврядування, здійснюється згідно із вимогами Конституції України та Закону України Про прокуратуру, а тому не потребує погодження у будь-якій формі від відповідного органу державної влади або місцевого самоврядування для реалізації вказаної конституційної функції (зокрема й шляхом делегування повноважень).

Пред`являючи позов в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, прокурор виходить з того, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у правомірності використання нерухомого майна комунальної та державної власності, повноти сплати коштів за користування даним майном, а також своєчасності повернення орендарем майна у випадку закінчення терміну дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради.

Зокрема, листом від 11.02.2025 керівник Чернівецької обласної прокуратури звернувся до начальника Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, в якому в строк до 15.02.2025 просив надати інформацію щодо боржників, які понад три місяці не сплачують заборгованість по оренді майна, в тому числі тих по яких сума заборгованості, станом на дату звернення з даним листом, перевищує розмір 3 місячної орендної плати, або у яких термін дії договорів оренди закінчилися чи з якими договори оренди припинені в односторонньому порядку, а також тих боржників, по яких розпочато нарахування неустойки щодо несвоєчасного повернення майна після припинення договору оренди.

У відповідь на вищевказаний лист 13.02.2025 управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило керівника Чернівецької окружної прокуратури, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» понад три місяці не сплачує плату за оренду нерухомого майна.

17.02.2025 Чернівецька окружна прокуратура звернулася листом до управління комунальної власності Чернівецької міської ради в якому запропоновано вжити заходів щодо самостійного звернення до суду з відповідною позовною вимогою.

Листом від 21.02.2025 управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило керівника Чернівецької окружної прокуратури, приміщенні по вул. Руській 253, в м. Чернівці повернуто орендодавцю 19.02.2025, однак заборгованість зі сплати орендної плати не сплачена.

У листі від 05.03.2025 Чернівецька окружна прокуратура просила управління комунальної власності Чернівецької міської ради зазначити про намір щодо звернення до суду з позовом до ТОВ «Вайма МВД» про стягнення існуючої заборгованості за договором оренди, а також вказати чи не заперечує управління щодо вжиття прокуратурою представницьких заходів з даного приводу шляхом подачі відповідної позовної заяви в інтересах держави в особі управління.

У відповідь на вищевказаний лист 12.03.2025 управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило Чернівецьку окружну прокуратуру, що не заперечує щодо пред`явлення позову прокуратурою, оскільки не має можливості на даний час звернутись з позовною заявою до ТОВ «Вайма МВД».

Крім того, управління комунальної власності Чернівецької міської ради повідомило, що при вирішенні питання щодо звернення до суду з тією чи іншою позовною заявою, в кожному індивідуальному випадку вирішується питання щодо його пріоритетності та вагомості для захисту інтересів територіальної громади в цілому, а тому намір щодо звернення до суду з позовними заявами до боржника Управління немає.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Доказів оскарження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі управління комунальної власності Чернівецької міської ради суду не надано.

Таким чином, прокурором при зверненні з позовною заявою у даній справі доведено бездіяльність органу місцевого самоврядування та дотримано порядок звернення з позовною заявою, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Позиція суду щодо заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за аявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом.

При вирішенні питання щодо доцільності надання відстрочення виконання судового рішення суд також враховує матеріальні інтереси обох сторін.

Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення

Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право розстрочити виконання рішення чи постанови.

Обґрунтовуючи заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, відповідач посилається на те, що ТОВ «Вайма МВД» згідно ліцензії Міністерства охорони здоров`я України №971 від 15.09.2016 займається медичною практикою, проте у зв`язку з приписом Управління комунальної власності №14/01-11/164 від 29.01.2025 щодо порушення договору оренди нерухомого майна від 23.03.20215 №76/К, змушене призупинити роботу медичного центру, повернути приміщення, звільнити працівників, що підтверджується матеріалами справи та відповідними наказами товариства.

Згідно наявного в матеріалах справи звіту про фінансові результати за 1 квартал 2025 року чистий прибуток ТОВ «Вайма МВД» становив 120,6 тис. грн, що значно менше ніж заборгованість підприємства з орендної плати.

В рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).

Таким чином, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2018 у справі №920/199/16.

За таких обставин, враховуючи те, що суд, здійснюючи правосуддя, захищає права та інтереси фізичних та юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, відсутність заперечень з боку стягувача на надання розстрочки, суд вважає за можливе задовольнити заяву боржника.

При цьому, суд зазначає, що в даному випадку мають місце обставини, які суттєво ускладнюють виконання судового рішення (важкий майновий стан відповідача), але не виключають його виконання в майбутньому.

Передбачені ст. 331 ГПК України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду.

Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

При цьому, суд звертає увагу, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.

В даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає відповідачу можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача.

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи, що згідно наявного в матеріалах справи звіту про фінансові результати за 1 квартал 2025 року чистий прибуток товариства значно менший заборгованості по даній справі, виходячи з того, що здійснення дій з примусового виконання судового рішення може призвести до зупинення роботи товариства, вважаючи, що поетапна сплата заборгованості спрямована на забезпечення виконання зобов`язань без ризику припинення діяльності відповідача, що має важливе значення для забезпечення надходжень від його діяльності, суд визнає винятковими, і такими, що дають право на розстрочку обставини, вказані відповідачем та, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, задовольняє заяву ТОВ «Вайма МВД» про розстрочку виконання рішення суду в частині сплати боргу в сумі 285 836,46 грн на 6 місяців рівними частинами по 47 639,41 грн.

V. Щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурором при зверненні з позовною заявою до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 142,55 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 447 від 18.03.2025.

Враховуючи вищевикладене, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2 143,77 грн слід покласти на відповідача.

Згідно пункту 1 частини 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на зменшення позовних вимог та враховуючи визнання позивачем позову, суд вважає за необхідне повернути Чернівецькій обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2998,77 грн.

Керуючись статтями 2, 12, 46 129, 185, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву про зменшення позовних вимог задовольнити.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» (58007, вул. Денисівська, 6, м. Чернівці, код 21448503) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, вул. Петровича Якоба, 18, м. Чернівці, код 44388619) 285 836,46 грн (розрахунковий рахунок: Чернівецьке ГУК/Чернівецька ТГ/00000000; код отримувача ЄДРПОУ 37836095 Казначейство України ЕАП; р/р UA 708999980334369999000024405).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» (58007, вул. Денисівська, 6, м. Чернівці, код 21448503) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58000, вулиця Мирона Кордуби, 21, Чернівці, Чернівецька область, код 02910120) 2143,77 грн. судового збору (розрахунковий рахунок: код ЄДРПОУ - 02910120, місцезнаходження - вул. Кордуби, 21 А, м. Чернівці, 58001, р/р у форматі IBAN - UA378201720343110001000004946, банк - ДКСУ м Київ, МФО - 820172.

5. Повернути Чернівецькій обласній прокуратурі (58000, вулиця Мирона Кордуби, 21, Чернівці, Чернівецька область, код 02910120) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2998,77 грн.

6. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вайма МВД» про розстрочення виконання судового рішення задовольнити.

7. Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення 285 836,46 грн боргу на 6 місяців з щомісячним платежем 47 639,41 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 24.06.2025.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Суддя М.І. Ніколаєв