Решение № 128322448, 23.06.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2025 рокуСправа №640/8687/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Савченко А.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002191414 та № 0002201414

установив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002191414 та №0002201414.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що відповідач за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача дійшов помилкових висновків про порушення останнім п.п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2018р. на суму 169871,00 грн., та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за червень 2018 року у сумі 61072 грн., оскільки позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ТОВ «Аріконс Груп», в ході здійснення реальних господарських операцій за договорами підряду. Вказані правочини недійсними в судовому порядку не визнавалися та є реальними, що підтверджується відповідними первинними документами, які по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а акт перевірки не містить фактів, які б спростовували підтвердження цими первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між сторонами цих правочинів. Первинні документи є достатніми та такими, що підтверджують факт взаємовідносин позивача з ТОВ «Аріконс Груп» та настанні змін в майновому стані платника податків. Посилання відповідача в акті перевірки на податкову інформацію про відсутність у вказаного контрагенту позивача основних засобів, трудових ресурсів, відсутність поставок; відсутність фактичного (реального) здійснення господарських операцій тощо, не спростовують факту реальності господарських операцій позивача з його контрагентом, оскільки такі доводи контролюючого органу ґрунтуються виключно на підстав аналізу баз даних ДПС. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не встановлюють жодного конкретного порушення позивачем вимог саме податкового законодавства в частині формування податкового кредиту. На переконання позивача, він не зобов`язан контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів та відповідно не несе відповідальності за можливі порушення вимог чинного законодавства іншими суб`єктами господарювання. Враховуючи викладене, висновки акта перевірки, що стали підставою для винесення контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.20219 року було відкрито провадження у справі №640/8687/19 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

10.06.2019 року від представника позивача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.06.2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

18.06.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від Головного управлінням ДФС у м. Києві надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити. Так, контролюючим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка податкового законодавства України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія «Гомеопатичні технології» з ТОВ «Аріконс Груп» за період з 01.06.2018 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798. Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 193 1 п 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 61 072грн. та занижено податок на додану вартість на 169 871 грн. На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесені ППР від 29.01.2019 №0002191414 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 169871 грн за основним платежем та 42468 грн. штрафної санкції, №0002201414 про зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 61 072 грн. Між TOB «Компанія «Гомеопатичні технології» (Замовник) та ТОВ «Аріконс Груп» (Виконавець) були укладені договори виконання робіт з улаштування дорожнього покриття. До перевірки скаржником було надано податкові та видаткові накладні, суми і яких було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідні періоди. Проведеним аналізом податкової звітності, баз даних ДФС, податкової інформації контролюючий орган дійшов висновку про неможливість здійснення ТОВ «Аріконс Груп» господарської діяльності з скаржником у зв`язку з: незначною кількістю працівників (5 особі, директор, технічний директор, виконавець робіт, головні інженер, інженер з охорони), без відповідного придбання послуг по залученню персоналу, сторонніх осіб тощо, та підтвердження наявності спеціальних знань (фаху); оплати праці; відсутністю придбання з дня реєстрації ТОВ «Аріконс Груп» відповідні послуг, аутсорсингу та аутстафінгу, залучення персоналу за договорами цивільно-правового характеру; відсутністю фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи вчиняти дії, що становлять зміст господарської операції. Крім того, ТОВ «Компанія «Гомеопатичні Технології» не надано актів здачі приймання робіт (надання послуг) передбачених пп.6.1.3 Договору №0-2 від 15.06.2018 та пп.6.1.3 Договору №ЛБ - 4 від 25.06.2018. Таким чином, контролюючим органом встановлено відсутність операцій, які є предметом відповідних правочинів та неправомірність (безпідставність документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображення. Отже, перевіркою не встановлено реальність здійснення господарськ операцій по взаємовідносинах між ТОВ «Компанія «Гомеопатичні технології» та ТОВ «Аріконс Груп».

26.06.2019 року від представника відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2019 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управлінням ДФС у м. Києві про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

01.07.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім було, зокрема, зазначено, що в ході проведення відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача, відповідачем перевірявся тільки один договір на виконання робіт з улаштування дорожнього покриття, а саме договір підряду №О-2 від 15.06.2018 року. Крім того, акти виконаних робіт за вище вказаним договором складалися та підписувалися позивачем та TOB «АРІКОНС ГРУП» саме по завершенню виконання 100% робіт /кожного етапу робіт. При цьому, акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за договором підряду №0-2, а також акти здачі- приймання робіт (надання послуг) за договором підряду №ЛБ-4 підписувались між позивачем та його Контрагентом в наступному періоді, що слідує на періодом, що перевірявся Відповідачем, однак не зважаючи на це, вказані документи надавались відповідачу і в ході перевірки, і до заперечень до Акту документальної позапланової перевірки від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798 і до скарги на податкові повідомлення-рішення від 29.01.2019 року №0002191414 та №0002201414. Також позивачем наголошено, що у ТОВ «Аріконс Груп» наявна ліцензія на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідності) належить до об`єктів з середніми та значними наслідками, виданої ДАБІ України.

10.10.2019 року від представника відповідача до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшло клопотання про заміну сторони.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2019 року було замінено відповідача у справі №640/8687/19, а саме з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на належного: Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.

Справа № 640/8687/19 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

10.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року, прийнято матеріали справи №640/8687/19 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32665798) є юридичною особою зареєстрованою 28.10.2003 року, про що 16.06.2005 року внесено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1 070 120 0000 009864, а також 11.11.2003 року взято на облік як платника податків у Головному управлінні Державної податкової служби у Київській області Фастівська ДПІ та є платником податку на додану вартість (свідоцтво №200197062). Основний вид економічної діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі направлення від 26.12.2018 №5286 та №5287, виданих ГУ ДФС у Київській області, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 21.12.2018 №2820, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «РУБИКОН ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39004058) "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32665798) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аріконс Груп» (код ЄДРПОУ 41373382) за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798, відповідно до висновків якого, встановлено порушення ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32665798) п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 193.1 п 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 169871 грн, в тому числі за червень 2018р. в сумі 169871,00 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 61072 грн., в тому числі за червень 2018 року у сумі 61072 грн.

18.01.2019 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" були надані до ГУ ДФС у Київській області заперечення до Акту документальної позапланової виїзної перевірки податкового законодавства від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798 (вих. №2), проте листом ГУ ДФС у Київській області №2785/10/10-36-14-14 від 25.01.2019 було повідомлено, що висновки акта від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 32665798), податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аріконс Груп» (код ЄДРПОУ 41373382) за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018»- залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798, ГУ ДФС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002191414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 212339,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 169871,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 42468,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002201414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковою декларацією № 9146082611 від 16.07.2018 року за червень 2018 року на загальну суму 61072,00 грн.

14.02.2019 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" було направлено на адресу ДФС України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 29.01.2019 року №0002191414 за формою «Р» та № 0002201414 за формою «В4» (вих. №5), проте рішенням ДФС України №17251/6/99-99-11-04-02-25 від 12.04.2019 року було залишено без змін ППР ГУ ДФС у Київській області від 29.01.2019 року №0002191414, № 0002201414, а скаргу без задоволення.

Незгода позивача з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Київській області від 29.01.2019 №0002191414 за формою «Р» та № 0002201414 за формою «В4» і стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Відповідно до приписів пункту 21.1 статті 21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до підпунктів 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом приписів п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та отримання послуг.

При цьому, п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За змістом положень абз.1 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до абз.2 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз.1 п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Таким чином, фінансовий результат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а статтею 3 передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також в пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного вище Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, хоч і первинний документ наявний, у податковому та бухгалтерському обліку вони не можуть відображатися.

Таким чином, правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції - дії або події, що спричинили реальні зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, тобто майновому стані платника податків.

Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Таким чином, основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює саме господарська операція, а не первинні документи.

Судом встановлено, що 25.06.2018 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Замовник) та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» (Підрядник) було укладено договір підряду №ЛБ-4, відповідно до п. 2.1 якого, за договором Підрядник зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до умов цього Договору, Технічного завдання, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений Договором строк виконати гідрологічні розвідувальні роботи (далі роботи), згідно договірної ціни та передати закінчені роботи Замовнику.

Згідно п.2.2 договору, замовник зобов`язується у відповідності до умов договору прийняти належним чином виконані роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором. Підписанням цього договору Сторони підтверджують надання Замовником Підряднику фронту робіт, проектної документації, точок підключення до мереж водо та електропостачання на Об`єкті.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, договірна ціна робіт та матеріалів складає 188786,40 грн., в т.ч. ПДВ 31464,40 грн. Договірна ціна є твердою.

Пунктом 7.1 передбачено, що Замовник проводить платежі Підряднику у наступному порядку:

- авансовий платіж у розмірі 94393,20 грн, в т.ч. ПДВ 15732,20 грн., сплачується Замовником після підписання Договору;

- остаточний розрахунок за виконані роботи, з пропорційним вирахуванням суми сплачених авансів та оплат, сплачується замовником протягом 5 банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт та підписання сторонами Актів виконаних робіт.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 05.07.2018 року до договору підряду №ЛБ-4 від 25.06.2018 р., Сторони дійшли згоди, зокрема, внести зміни до п. 4.1 та викласти його в новій редакції: «договірна ціна робіт та матеріалів складає 221786,40 грн., в т.ч. ПДВ 36964,40 грн.»

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.07.2018 №1, від 09.07.2018 №1, платіжні доручення №1345 від 26.06.2018 року на суму 94393,20 грн., №1372 від 06.07.2018 року на суму 94393,20 грн., №1376 від 09.07.2018 року на суму 33000,00 грн., податкові накладні №6 від 26.06.2018, №4 від 05.07.2018, №9 від 09.07.2018, звіт геологічно-гідрологічних розвідувальних робіт за межами населеного пункту с. Миколаївка, Літинського району, Вінницької області від 15.07.2018р.

15.06.2018 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Замовник) та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» (Підрядник) було укладено договір підряду №0-2, відповідно до п. 2.1 якого, за договором Підрядник зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до умов цього Договору, Технічного завдання, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений Договором строк виконати роботи з улаштування дорожнього покриття на Об`єкті (далі роботи), згідно договірної ціни та передати закінчені роботи Замовнику.

Згідно п.2.2 договору, замовник зобов`язується у відповідності до умов договору прийняти належним чином виконані роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором. Підписанням цього договору Сторони підтверджують надання Замовником Підряднику фронту робіт, проектної документації, точок підключення до мереж водо та електропостачання на Об`єкті.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, договірна ціна робіт та матеріалів складає 4049011,20 грн., в т.ч. ПДВ 674835,20 грн. Договірна ціна є твердою.

Пунктом 7.1 передбачено, що Замовник проводить платежі Підряднику у наступному порядку:

- аванс на закупівлю матеріалів на виконання робіт у розмірі 1214703,36 грн, в т.ч. ПДВ, сплачується Замовником протягом 5 банківських днів з моменту підписання Договору;

- остаточний розрахунок за виконані роботи, з пропорційним вирахуванням суми сплачених авансів та оплат, сплачується замовником протягом 5 банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт та підписання сторонами Актів виконаних робіт та довідки.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надано локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1, підсумкова відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2018р., акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2018р., підсумкова відомість ресурсів об`єкт «Вінницька область, Літинський район, село Осолинка», довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень-2 2018р., акт приймання виконаних будівельних робіт за липень-2 2018р., підсумкова відомість ресурсів об`єкт «Улаштування дорожнього покриття на об`єкті «Осолинка» Вінницька область», довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018р., акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2018р., підсумкова відомість ресурсів об`єкт «Улаштування дорожнього покриття на об`єкті «Осолинка» Вінницька область» (витрати за прийнятими нормами), платіжні доручення №1295 від 15.06.2018 року на суму 400200,00 грн., №1305 від 20.06.2018 року на суму 495000,00 грн., №1316 від 23.06.2018 року на суму 319503,36 грн., №1371 від 06.06.2018 року на суму 150000,00 грн., №1370 від 06.06.2018 року на суму 321853,44 грн., №1375 від 09.06.2018 року на суму 450000,00 грн., №1378 від 10.06.2018 року на суму 490000,00 грн., №1454 від 30.06.2018 року на суму 341622,86 грн., №1581 від 18.09.2018 року на суму 500000,00 грн., №1650 від 17.10.2018 року на суму 575830,08 грн., податкові накладні №1 від 15.06.2018, №3 від 20.06.2018, №4 від 23.06.2018, №2 від 06.07.2018, №3 від 06.07.2018, №6 від 09.07.2018, №7 від 010.07.2018, №11 від 30.07.2018, №4 від 18.09.2018, №9 від 04.10.2018, рішення про відмову в реєстрації РН/РК в ЄРПН від 05.11.2018р. №978304/41373382 щодо податкової накладної №4 від 18.09.2018р., рішення про відмову в реєстрації РН/РК в ЄРПН від 07.11.2018р. №981463/41373382 щодо податкової накладної №9 від 04.10.2018р.

Крім того, на підтвердження реального здійснення робіт з улаштування дорожнього покриття, відповідно до умов договору підряду №0-2 від 15.06.2018 року, позивачем до суд були надані відповідні фотознімки.

Також, 19.06.2018 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Замовник) та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» (Підрядник) було укладено договір підряду №Г1-2, відповідно до п. 2.1 якого, за договором Підрядник зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до умов цього Договору, Технічного завдання, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений Договором строк виконати роботи з влаштування системи кондиціонування (далі роботи), згідно договірної ціни та передати закінчені роботи Замовнику.

Об`єкт вул. Підприємницька, 10, смт. Глеваха, Васильківський р-н, Київська обл.» (п. 1.1.6 Договору).

Згідно п.2.2 договору, замовник зобов`язується у відповідності до умов договору прийняти належним чином виконані роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором. Підписанням цього договору Сторони підтверджують надання Замовником Підряднику фронту робіт, проектної документації, точок підключення до мереж водо та електропостачання на Об`єкті.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, договірна ціна робіт та матеріалів складає 78881,56 грн., в т.ч. ПДВ 13146,93 грн. Договірна ціна є твердою.

Пунктом 7.1 передбачено, що Замовник проводить платежі Підряднику у наступному порядку:

- авансовий платіж 47328,94 грн., в т.ч. ПДВ 7888,16 грн. сплачується Замовником після підписання Договору;

- остаточний розрахунок за виконані роботи, з пропорційним вирахуванням суми сплачених авансів та оплат, сплачується замовником протягом 5 банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт та підписання сторонами Актів виконаних робіт та довідки.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надані акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.07.2018 №1, платіжні доручення №1297 від 19.06.2018 року на суму 47328,94 грн., №1363 від 04.07.2018 року на суму 31552,62 грн., податкові накладні №2 від 19.06.2018, №1 від 02.07.2018.

Крім того, на підтвердження реального здійснення робіт з влаштування системи кондиціонування, відповідно до умов договору підряду №Г1-2 від 19.06.2018 року, позивачем до суд були надані відповідні фотознімки.

25.06.2018 року ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (Замовник) та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» (Підрядник) було укладено договір підряду №Б-33, відповідно до п. 2.1 якого, за договором Підрядник зобов`язується на свій ризик власними та (або) залученими силами та засобами у відповідності до умов цього Договору, Технічного завдання, чинних будівельних норм і правил, в обумовлений Договором строк виконати роботи з влаштування системи кондиціонування (далі роботи), згідно договірної ціни та передати закінчені роботи Замовнику.

Об`єкт «територія земельних ділянок» за адресою: Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Беремицьке, вул. 30 років Перемоги» (п. 1.1.6 Договору).

Згідно п.2.2 договору, замовник зобов`язується у відповідності до умов договору прийняти належним чином виконані роботи, а також оплачувати роботи на умовах та в порядку, визначеному договором. Підписанням цього договору Сторони підтверджують надання Замовником Підряднику фронту робіт, проектної документації, точок підключення до мереж водо та електропостачання на Об`єкті.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.2. договору, договірна ціна робіт та матеріалів складає 48719,89грн., в т.ч. ПДВ 8119,983 грн. Договірна ціна є твердою.

Пунктом 7.1 передбачено, що Замовник проводить платежі Підряднику у наступному порядку:

- авансовий платіж 29231,93 грн., в т.ч. ПДВ 4871,99 грн. сплачується Замовником після підписання Договору;

- остаточний розрахунок за виконані роботи, з пропорційним вирахуванням суми сплачених авансів та оплат, сплачується замовником протягом 5 банківських днів з моменту прийняття виконаних робіт та підписання сторонами Актів виконаних робіт та довідки.

На виконання умов даного договору позивачем до суду надано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 17.07.2018 №1, платіжні доручення №1346 від 26.06.2018 року на суму 29231,93грн., №1410 від 17.07.2018 року на суму 19487,96 грн., податкові накладні №5 від 26.06.2018, №10 від 17.07.2018.

Крім того, на підтвердження реального здійснення робіт з влаштування системи кондиціонування, відповідно до умов договору підряду №Б-33 від 25.06.2018 року, позивачем до суд були надані відповідні фотознімки.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Контролюючим органом також до суду не надано будь-яких заперечень щодо того, що всі податкові накладні, виписані вищевказаними контрагентами позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому до них не наведено жодних зауважень.

Як вже зазналось у відповідності пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Саме первинними документами підтверджується факт здійснення господарської діяльності в обсязі та з відповідною метою, що визначена договором.

Також, судом встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а позивач та його контрагенти на момент складання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Отже, такі первинні документи мають бути враховані як в податковому так і в бухгалтерському обліку позивача, зокрема при формуванні податкового кредиту.

Крім того, позивачем до суду надано документальне підтвердження придбання матеріалів та послуг ТОВ «АРІКОНС ГРУП» для виконання робіт за вищевказаними Договорами, а також контрагентом були надані пояснення стосовно підстав, які наведені контролюючим органом в акті перевірки від 10.01.2019 №10/10-36-14-14/32665798 та були покладені в основу висновка про нереальність вказаних господарських операцій (лист ТОВ «АРІКОНС ГРУП» від 13.05.2019 р. №88-05/19 з відповідними додатками).

Щодо відсутності матеріальних та трудових ресурсів у ТОВ «АРІКОНС ГРУП», як підстави для висновку про нереальність угод, суд зазначає наступне

Так, контролюючий орган в акті перевірки як на підставу нереальності господарських операцій зазначає про відсутність трудових та матеріальних ресурсів ТОВ «АРІКОНС ГРУП».

Між тим, відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренди персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Зазначена правова позиція є усталеною та неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/14549/15, від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 13.08.2020 у справі 520/4829/19, від 21.10.2020 у справі №140/1845/19, від 10.11.2020 у справі №440/3779/18.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини з ТОВ «АРІКОНС ГРУП», укладені з цими контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цього підприємства необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

Відсутність у вказаного контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 11.09.2018 року у справі №804/4787/16.

Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження неможливості залучення трудових ресурсів за цивільно-правовими угодами, що мають у власному розпорядженні транспортні засоби для здійснення постачання/перевезення відповідної продукції. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

На думку суду, необґрунтованими є й посилання податкового органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно ТОВ «АРІКОНС ГРУП» оскільки вона носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом також в постановах від 11.11.2021 року у справі №813/1345/16, від 19.01.2021 року у справі №808/1996/18, від 07.06.1022 року у справі №826/11447/16, від 06.10.2021 року у справі №120/847/20-а, від 27.04.2022 року у справі №200/5932/19-а.

При цьому, суд також враховує те, що відповідачем не надано доказів визнання недійсними у судовому порядку договорів, укладених позивачем з ТОВ «АРІКОНС ГРУП». Виконання позивачем та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» зобов`язань за договорами підтверджується зібраними по справі доказами.

Також контролюючим органом не проведено контрольних заходів щодо ТОВ «АРІКОНС ГРУП» та дослідження його первинних документів, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з надання послуг, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженості дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10.05.2023 року у справі № 810/1052/15.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі №320/4019/19.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій, суд приймає до уваги правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.06.2021 року у справі № 320/7061/19, згідно якої, порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, не встановлення фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Контролюючим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Також, Верховний Суд у Постанові від 21.01.2021 року по справі №804/959/16 зазначив, що що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів першої та апеляційної інстанції оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи (договори, договори постачання, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, документи на підтвердження здійснення оплати по договорам укладеним з відповідними контрагентами, посвідчення відповідності, рахунки-фактури, копії довіреностей на відповідних відповідальних осіб за постачання/прийняття матеріальних цінностей (товарів), документи на перевезення товарів (містять всю необхідну інформацію щодо транспортування продукції, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування вагону, прізвища та підписи відповідальних осіб, відомості про вантаж, маса товару, підпис та печатка перевізника) та їх розвантаження на складські приміщення та інші документи), які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій належних доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Щодо посилань відповідача на те, що правочини, укладені з ТОВ «АРІКОНС ГРУП», не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, підтвердженням чого, на думку контролюючого органу, є наявність податкової інформації про відсутність у цих підприємств необхідних для здійснення господарської діяльності трудових та виробничих ресурсів, транспортного, виробничого та торгівельного обладнання, основних засобів, а також складських приміщень тощо суд зазначає, що жодною нормою законодавства України не передбачається обов`язку платників податків одержувачів товарів (робіт, послуг) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують, що господарська операція, яка є підставою для формування податкового обліку підприємства, відбулась.

Так, рух активів при здійсненні вказаної операції підтверджується документами про оплату, накладною, укладеним договором, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності з ТОВ «АРІКОНС ГРУП» пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагента, який на думку податкового органу неналежним чином здійснює свою діяльність, що є неприпустимим як за законодавством України так і за міжнародними нормами.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене суд вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Суд також звернула увагу на те, що 23 травня 2020 року набрали чинності зміни до статті 112 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі Закон № 466-IX).

Так, відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України (у редакції Закону № 466-IX) особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів того, що позивач приймаючи від контрагента та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

До того ж, стверджуючи про порушення ТОВ «АРІКОНС ГРУП» податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відтак у даному випадку суд вважає, що висновок про нереальність здійснених операцій між ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ «АРІКОНС ГРУП» є необґрунтованим, зроблений без посилання на відповідні докази (акти перевірок, зустрічних звірок, рішення суду), тобто висновки контролюючого органу мають суб`єктивний характер та є нічим іншим ніж припущенням.

Відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002191414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 212339,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 169871,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 42468,00 грн. та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002201414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковою декларацією № 9146082611 від 16.07.2018 року за червень 2018 року на загальну суму 61072,00 грн.

є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь останнього у розмірі 4101,20 грн. шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (місцезнаходження: вул. Підприємницька, 10, смт. Глеваха, Київська обл., 08630, код ЄДРПОУ 32665798) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, буд. 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002191414 та № 0002201414 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002191414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 212339,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 169871,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 42468,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0002201414 від 29.01.2019 року, яким ТОВ "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковою декларацією № 9146082611 від 16.07.2018 року за червень 2018 року на загальну суму 61072,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, буд. 5А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ - 44096797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ГОМЕАТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (місцезнаходження: вул. Підприємницька, 10, смт. Глеваха, Київська обл., 08630, код ЄДРПОУ 32665798) сплачений судовий збір у розмірі 4101,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко