Решение № 128304705, 20.06.2025, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1342/25

пров. № 2-о/544/115/2025

Номер рядка звіту 17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2025 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Малицької О. Л.

секретар судового засідання Киричевська В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пирятин цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту трудових відносин

за участю:

представника заявниці Ковтуна М. В.

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника адвокат Ковтун М.В. в інтересах заявниці ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту трудових відносин. Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 досягла віку, що дає право за наявності певного страхового стажу на призначення пенсії за віком, тому вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення їй пенсії та надала трудову - книжку серія НОМЕР_1 . Вказану заяву з доданою копією трудової книжки було розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного трудового стажу, оскільки стаж за період з 08.08.1978 по 31.03.1982 не зараховано через відсутність печатки на записі про звільнення. Вказана обставина перешкоджає правильному обрахуванню трудового стажу нарахуванню пенсії ОСОБА_1 .

Дошлюбне прізвище заявника ОСОБА_2 . На вказане дошлюбне прізвище 07 серпня 1978 року їй була видана за місцем її першої після навчання роботи на Полтавському заводі газорозрядних ламп трудова книжка серія НОМЕР_2 , де вона розпочала свою трудову діяльність 08 серпня 1978 року.

08 серпня 1980 року заявник уклала шлюб з ОСОБА_3 та отримала шлюбне прізвище ОСОБА_4 .

На час звільнення ОСОБА_5 діяла постанова Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців», пунктом 1 якої встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. Проте при звільненні ОСОБА_5 з Полтавського заводу газорозрядних ламп запис про її звільнення не був засвідчений печаткою. - Усунути вказане порушення порядку ведення трудових книжок на даний час немає можливості, оскільки правонаступник Полтавського заводу газорозрядних ламп - юридична особа ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» (ВАТ «ПЗ ГРЛ») припинена, а відповідно до п.2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника, затвердж. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17 серпня 1993 р. за №110 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження, заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим органом, де було зроблено відповідний запис. Встановити факт трудових відносин ОСОБА_5 з Полтавським заводом газорозрядних ламп інакше, ніж у судовому порядку, остання не має можливості, оскільки юридична особа ВАТ «ПЗ ГРЛ» документи на зберігання до Трудового архіву архівного відділу Полтавської міської ради не передавало.

Ухвалою від 04.06.2025 заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі.

Заявниця в судове засідання не з`явилася, хоча була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином.

Представник заявниці в судовому засіданні підтримав заяву, просив її задовольнити з підстав зазначених в ній.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшли пояснення на заяву, в якій зокрема зазначено про розгляд справи у відсутності представника.

Судом в порядку ст.ст. 90, 230 ЦПК України для встановлення фактичних даних були допитані свідки ОСОБА_6 ОСОБА_3 , які підтвердили, що заявниця дійсно в період часу з 08.08.1978 по 31.03.1982 працювала на Полтавському заводі газорозрядних ламп.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Заслухавши представника заявника, свідків, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до статей 4, 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного чи окремого провадження.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

До таких правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.

Частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу).

Згідно статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою їх є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 тадосягла віку, що дає право за наявності певного страхового стажу на призначення пенсії за віком.

09 серпня 1980 року заявниця ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_3 та отримала шлюбне прізвище ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 виданої на ім`я ОСОБА_8 містяться наступні відомості: освіта: середня. Професія: фрізеровщик. Дата заповнення 07.08.1978 року. Під номером 2 міститься запис 08.08.1978 про прийняття на Полтавський завод газорозрядних ламп фрізеровщиком третього розряду. Під номером 5 міститься запис 31.03.1982 про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП УРСР. Даний запис засвідчено підписом спеціально уповноваженої особи, однак відсутня печатка.

Як вбачається з рішення про відмову у призначенні пенсії від 23.06.2023 року № 164650003734, то ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено у призначенні пенсії за віком та зазначено, що стаж роботи за період з 08.08.1978 по 31.03.1982 на Полтавському заводі газорозрядних ламп не зараховано через відсутність печатки на записі про звільнення.

З врахуванням викладеного прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.

Також встановлено, що в довідці форми РС-право не зараховані роки працевлаштування заявниці, які вказані у трудовій книжці в період з 08.08.1978 року по 31.03.1982 рік.

Встановлення факту перебування в трудових відносинах має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації, відомості про стягнення до неї не заносяться.

У відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до приписів нормативно-правової бази законодавства України, яке регулює порядок нарахування пенсії, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи.

Працівник не може відповідати порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 встановлено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд встановив цей факт.

У заяві заявниця просить встановити факт перебування її у трудових відносинах з Полтавським заводом газорозрядних ламп в період часу з 08.08.1978 по 31.03.1982.

При звільненні ОСОБА_5 з Полтавського заводу газорозрядних ламп запис про її звільнення не був засвідчений печаткою. - Усунути вказане порушення порядку ведення трудових книжок на даний час немає можливості, оскільки правонаступник Полтавського заводу газорозрядних ламп - юридична особа ВАТ «Полтавський завод газорозрядних ламп» (ВАТ «ПЗ ГРЛ») припинена, а відповідно до п.2.6. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівника, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17 серпня 1993 р. за №110 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження, заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим органом, де було зроблено відповідний запис.

При вирішенні справи суд бере до уваги ту обставину, що заявник не має іншої можливості у позасудовому порядку внести відповідні виправлення до трудової книжки.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Дослідженими під час судового розгляду доказами підтверджується поза розумним сумнівом факт перебування ОСОБА_7 в трудових відносинах з Полтавським заводом газорозрядних ламп в період часу з 08.08.1978 по 31.03.1982.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 293, статтями 316, 319, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту трудових відносин - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у трудових відносинах з Полтавським заводом газорозрядних ламп в період часу з 08.08.1978 року по 31.03.1982 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник заявника: адвокат Ковтун Микола Васильович, юридична адреса: 37001, Полтавська область Лубенський район м. Пирятин вул. Ранкова, 15.

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, юридична адреса: 36014, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ 13967927.

Суддя О.Л.Малицька