Решение № 128304040, 17.06.2025, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1861/24

2/368/278/25

Рішення

Іменем України

"17" червня 2025 р. Кагарлицький районного суду Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кагарлицької міської ради Обухівського району Київської області (м.Кагарлик, вул. Герої Небесної Сотні, 1), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зняття арешту, визнання права власності на майно, -

встановив :

Позивачка звернулася до суду з даним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належав на праві власності автомобіль марки ОРЕL, модель АSТRА. Тип - загальний легковий седан-В, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , виданого Центром 3242, 15.11.2016 року та зареєстрованого Центром 3242, 15.1 1.2016 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Позивачка є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 .

Однак згідно ухвали суду, на вказаний автомобіль автомобіль ОРЕL АSТRА було накладено арешт як захід забезпечення позову у зв`язку з перебуванням в Кагарлицькому районному суді Київської області справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП.

Позивачка на даний час є власником вказаного автомобілю, а тому просить суд зняти арешт з автомобіля та визнати за нею право власності на даний транспортний засіб.

Представник позивачки в судове засідання не з`явився, просив слухати справу у їхню відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав заяву в якій просить слухати справу у його відсутність, проти позову не заперечує.

Представник відповідача Кагарлицької міської ради в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Так в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 належав на праві власності автомобіль марки марки ОРЕL, модель АSТRА. Тип - загальний легковий седан-В, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , виданого Центром 3242, 15.11.2016 року та зареєстрованого Центром 3242, 15.1 1.2016 року.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), що передбачено ст. 1216 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст.1297 Цивільного кодексу України право власності на спадкове майно надувається шляхом отримання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

ОСОБА_1 є дочкою та спадкоємицею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за законом.

07.11.2024 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошка Л.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , згідно з яким позивачка успадкувала належний ОСОБА_3 автомобіль марки ОРЕL, модель АSТRА, тип- загальний легковий седан-В, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 стало відомо, що ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2019 р. у справі № 368/1746/18 було накладено арешт на вищевказаний автомобіль.

Згідно з ухвалою, арешт було накладено як захід забезпечення позову у зв`язку з перебуванням в Кагарлицькому районному суді Київської області справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП. В ході ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, а тому для забезпечення сплати ОСОБА_3 відшкодування в майбутньому, на його автомобіль марки ОРЕL, модель АSТRА було накладено арешт.

Втім, на даний час ОСОБА_1 є власником вищевказаного автомобіля, оскільки успадкувала його після ОСОБА_3 , а тому арешт, накладений згідно з ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2019 р. у справі № 368/1746/18 порушує її законні права.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а не з моменту отримання свідоцтва.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц.

При цьому, ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину ОСОБА_3 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, безперечно, є власником спірного автомобіля та її право захищається положеннями чинного законодавства про захист права власності.

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням права особи і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Положеннями частин 1, 2 статті 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованім клопотанням учасника справи.

Крім того, частинами 7, 9, 10 статті 158 ЦПК України встановлено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову, у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Проте, до цього часу арешт як засіб забезпечення позову, накладений ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2019 р. у справі № 368/1746/18 знятий не був.

ОСОБА_1 не є учасником справи, в рамках якої було накладено арешт на спірний автомобіль, а відтак вона позбавлена можливості звернутися до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову.

При цьому, враховуючи час, який минув з моменту накладення арешту, а також беручи до уваги, що ОСОБА_4 помер, то фактичні підстави накладення арешту як заходу забезпечення позову перестали існувати та сам по собі арешт став необгрунтованим.

Враховуючи, що підстави для арешту спірного автомобіля відсутні, а подальше існування такого обтяження (арешту) перешкоджає позивачу реалізувати її права, то арешт необхідно скасувати.

У той же час, обтяження припиняються на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування такого обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження майна може бути рішення суду, що набрало законної сили.

З огляду на викладене, наявність незнятого арешту на автомобіль, що був накладений як захід забезпечення позову ще 5 років тому, поза сумнівом, порушує законні права ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В постанові Великої палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 висловлено правовий висновок про те. що вимоги про звільнення майна з- під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Відповідно доч.іст.56 ЗУ «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з пп. 4.17. пункту 4 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо на спадкове майно накладено арешт ... видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Виконавчі дії, в тому числі і зняття арешту з майна боржника, проводяться виключно по відкритому виконавчому провадженню та на підставі статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У всіх інших випадках (крім підстав для зняття арешту державним виконавцем) арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно абзаців першого та другого пункту 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5 (далі Постанова № 5), у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згідно абзацу першого пункту другого Постанови № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктом 13 Постанови № 5 роз`яснено, що при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно спадкове майно позивачки, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачи та необхідність захисту її права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення позову.

На підставівикладеного такеруючись ст.ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.41Конституції України, 316,317,319, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 11, 59, 71 ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на автомобіль марки ОРЕL, модель АSТRА, тип - загальний легковий седан-В, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_1 .

Скасувати арешт з автомобіля марки ОРЕL, модель АSТRА, тип - загальний легковий седан-В, 2007 року випуску, сірого кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_1 , що був накладений відповідно до ухвали Кагарлицького районного суду Київської області від 14 січня 2019 р. у справі № 368/1746/18.

Рішення набуває законної сили відповідано до ст. 273 ЦПК України .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Повний текст рішення виготовлено 17.06.2025 року.

Суддя: Т.Є. Іванюта.