Решение № 128293921, 19.06.2025, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 червня 2025 р. Справа № 120/12705/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у період з 06.05.1993 по 05.10.2023 (дату призначення пенсії) працювала у сфері охорони здоров`я, що, відповідно до законодавства, дає їй право на призначення пенсії за вислугу років та отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.

17.07.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачці було відмовлено у зв`язку з тим, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та відсутні документи про форму власності аптек.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, у письмовому провадженні. Також, даною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024 про відмову в призначенні грошової допомоги у розмірі 10 пенсій є правомірним та скасуванню не підлягає.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області відзив на позовну заяву не подано.

Копію ухвали ( документ в електронному вигляді ) було надіслано одержувачу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет та доставлено 03.10.2024 о 00:49, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте, у встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.

З"ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 05.10.2023 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

17.07.2024 року позивач звернулася до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій станом на день її призначення, як медичному працівнику, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій позивачці було відмовлено у зв`язку з тим, що на день досягнення пенсійного віку позивач не працювала на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та відсутні документи про форму власності аптек. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейська соціальна хартія від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі - Порядок № 1191).

Згідно з п. 2 Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу процитованих норм законодавства слідує висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Постановою КМУ від 04.11.93 року № 909 затверджено "Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", в Розділі 2 Охорона здоров`я якого зазначено найменування закладів і установ: аптеки, аптечні кіоски, аптечні фармацевти, магазини, контрольно-аналітичні лабораторії, асистенти фармацевтів (незалежно від найменування посад), лаборанти.

Згідно з записами в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 25.08.1981 з 06.05.1993 позивача прийнято на посаду фармацевта Вінницького військового санаторію згідно з наказом № 108 від 06.05.1993;

01.04.2003 у зв`язку зі змінами в штаті позивача переведено на посаду фармацевта відділення медичного постачання на підставі наказу № 61 від 01.04.2003;

02.08.2004 у зв`язку зі змінами в штаті ОСОБА_1 переведено на посаду фармацевта аптеки згідно з наказом № 145 від 02.08.2004;

31.07.2007 ОСОБА_1 звільнено на підставі наказу № 144 від 31.07.2007, у зв`язку із переведенням до Військово-медичного центру клінічного Центрального регіону;

01.08.2007 ОСОБА_1 прийнято на роботу фармацевтом аптеки у Військово-медичний клінічний центр Центрального регіону Міністерства оборони України згідно з наказом № 2 від 01.08.2007;

05.02.2018 у зв`язку з переходом на новий штат переведено фармацевтом аптеки відділення медичного постачання згідно з наказом № 9 від 15.01.2018;

15.07.2023 у зв`язку зі змінами у штаті переведено асистентом фармацевта на підставі наказу № 196 від 15.07.2023.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки станом на день призначення пенсії (05.10.2023) вона працювала на посаді асистента фармацевта аптеки відділення медичного постачання Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Зазначений факт також підтверджується відомостями довідки № 716 від 24.06.2024, що видана Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону Міністерства оборони України.

Враховуючи вищезазначені записи у трудовій книжці позивачки, на момент досягнення пенсійного віку вона мала стаж роботи за вислугу років, який дає право на отримання виплати грошової допомоги у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не заперечується відповідачем.

Крім того, згідно з рішенням про відмову у призначенні вищезазначеної грошової допомоги, позивачці було відмовлено у виплаті допомоги оскільки відсутні документи про форму власності аптек.

Щодо таких доводів відповідача, суд зауважує наступне.

Згідно з записами трудової книжки та відповідно до відомостей довідки від 24.06.2024 № 716, виданої Військово-медичним клінічним центром Центрального регіону, позивач 06.05.1993 була прийнята на роботу до Вінницького військового санаторію. На підставі Директиви Міністра оборони України № Д-115/1/0135 від 24.06.1996 Вінницький військовий санаторій переформований в Центр медичної реабілітації та фізіотерапії Збройних Сил України. 02.02.1998 Центр медичної реабілітації та фізіотерапії Збройних сил України переформований у Військово-медичний центр Військово-Повітряних Сил України (Наказ № 2 від 02.02.1998). На підставі директиви Головного ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.07.2004 № 122/1/09 Військово-медичний центр Військово-Повітряних Сил України перейменований у Військово-медичний центр Повітряних сил України. На підставі наказу Міністерства оборони України № 235 від 10.05.2007 Військово-медичний центр Повітряних сил України перейменовано у Військово-Медичний клінічний центр Центрального регіону.

Таким чином, суд констатує, що у період з 06.05.1993 по 05.10.2023 ОСОБА_1 працювала у закладі (установі), який створений та підпорядкований Міністерству оборони України (код ЄДРПОУ 00034022), який є органом державної влади.

Разом з тим, визначаючись щодо права позивача на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10-ти місячних пенсій як медичному працівнику відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає також таке.

За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Отже, необхідний спеціальний стаж для отримання вказаної грошової допомоги для жінок складає 30 років.

Відповідачем не заперечується наявність у позивача необхідного стажу для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Факт роботи у сфері охорони здоров`я на посадах, які дають право на призначення вказаної грошової допомоги, підтверджується належними доказами.

При цьому дотримання позивачем інших умов, визначених приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, зокрема не отримання позивачем до цього будь-якої пенсії, відповідачем не заперечується.

Відтак, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи висновок суду щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, суд вважає, що належним способом захисту права позивача буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з вищенаведених мотивів і підстав позовні вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 023830025379 від 24.07.2024, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сплачений нею при зверненні до суду судовий збір в сумі 1211,20 грн ( одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Січеславська Набережна, 17, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 21910427), Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна