Постановление суда № 128269255, 18.06.2025, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3412/24

1-кс/0203/2469/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

слідчого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі прокурора - ОСОБА_3

адвоката - ОСОБА_4

підозрюваного - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпрі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, ОСОБА_6 , погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Лужки Долинського району Івано-Франківської

області, громадянина України, з вищою освітою, проживаючого в цивільному шлюбу, маючого на утриманні

малолітню дитину, офіційно працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою:

АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, заявлене у рамках кримінального провадження №42022041010000089,-

ВСТАНОВИВ:

Третім слідчим відділом (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022041010000089, відомості про яке внесено до ЄРДР 21.06.2022 року з правовою кваліфікацією за ч.3 ст.365, ч.3 ст.425 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження 16.06.2025 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, за фактом перевищення службових повноважень, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, що спричинило тяжкі наслідки.

За змістом повідомлення про підозру ОСОБА_5 інкримінується те, що в період перебування на посаді директора філії «Новомосковський військовий лісгосп» ДСГП «Ліси України», останній, усвідомлюючи, що підприємство не є ані власником, ані лісокористувачем на відповідній земельній ділянці, діючи умисно та перевищуючи надані йому повноваження, надав дозвіл на здійснення вирубки дерев різних порід, внаслідок чого та подальшої вирубки було заподіяно шкоду охоронюваним законом державним інтересам в розмірі 25009355,19 грн.

В наданому клопотанні слідчий просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням застави в розмірі 8259 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Підозрюваний та його захисник просили відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необгрунтованість підозри, недоведеність прокурором наявності зазначених в клопотанні ризиків, передбачених ст.177 КПК України. В разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, просили визначити запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі. В разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах розміру, передбаченого ст.182 КПК України для тяжкого злочину.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно доп.9ч.2ст.131КПК України,одним ізвидів заходівзабезпечення кримінальногопровадження є запобіжні заходи.

Частинами 1,3 ст.132 КПК України встановлено, що заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно вимог ч.1 ст.194 КПК Українипід час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписамист.178 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.1ст.183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Як зазначено у п.4 ч.2ст.183 КПК Українизапобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як,до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строкпонад п`ять років.

Відповідно до п.1ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як: b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно дост.17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, астаттею 18 цього Законувстановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття«обґрунтована підозра»невизначене унаціональному законодавствіта зважаючина положення,закріплені уст.17 Закону України №3477-IV, слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у п.175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, п.32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Таким чином, слідчий суддя враховує, що наявність обгрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач може зробити висновок, що дана особа могла б скоїти злочин. На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, питання остаточної кваліфікації дій, розміру завданої шкоди, а на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення відповідного злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року, по якій суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, згідно правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання та заперечення сторони захисту щодо обгрунтованості підозри, слідчий суддя вважає, що долучені до клопотання матеріали, зокрема: акт службового розслідування ; державний акт на право користування землею; акт приймання-передачі майнового комплексу; лісорубні квитки; протоколи допиту свідків, а також розрахунки спеціаліста та висновки експерта щодо розміру заподіяної шкоди, містять факти та інформацію, що в достатній мірі свідчать про факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України та дають вагомі підстави для висновку про причетність до його вчинення ОСОБА_5 і обгрунтованість повідомленої йому підозри.

Також слідчий суддя враховує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спроби протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обгрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Слідчий суддя приймає до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких та санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7-ми до 10-ти років.

Також слідчий суддя враховує, що підозрюваний обізнаний про особу допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з якими згідно наявних у матеріалах даних продовжує працювати у філії «Східний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України».

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що висунута йому підозра грунтується в тому числі на показах свідків, його обізнаність про обставини вказаного кримінального провадження, дають достатні підстави вважати про наявність ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, впливу на вже допитаних та потенційних свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни ними змісту та обсягу свідчень на його користь.

При цьому, в частині впливу на вже допитаних свідків у кримінальному провадженні, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про наявність та доведеність ризиків вчинення підозрюваним дій, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Поряд з цим, слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених п.п.2,4 ч.1 ст.177 ЦПК України, оскільки ані в клопотанні, ані під час його розгляду не зазначено та не доведено існування можливих перешкод з боку підозрюваного перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином та яким саме, а також існування речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, які до теперішнього часу не було відшукано та вилучено в ході досудового розслідування, яке триває з 21.06.2022 року, а відповідно і існування ризиків їх знищення, спотворення або переховування.

Згідно наведених вище положень ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст.177цього Кодексу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Згідно ч.ч.1,4 ст.194 КПК України під часрозгляду клопотанняпро застосуваннязапобіжного заходуслідчий суддя,суд зобов`язанийвстановити,чи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: 1)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні підозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихст.177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбаченіпунктами 1та2 частини першоїцієї статті, але не доведе обставини, передбаченіпунктом 3 частини першоїцієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Поряд з наявними ризиками, передбаченими п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які слідчий суддя визнає доведеними прокурором, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, його вік, міцність соціальних зав`язків, зокрема, що останній проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, якій виповнилось лише 10 місяців; що останній раніше не судимий, офіційно працевлаштований; наявність у нього постійного місця проживання; репутацію підозрюваного, який позитивно характеризується за місцем роботи, має нагороди та подяки.

Також слідчий суддя враховує час, що минув з моменту вчинення інкримінованого підозрюваним кримінального правопорушення, належну процесуальну поведінку підозрюваного, який самостійно з`явився за викликом до суду для участі у розгляді клопотання.

Таким чином, враховуючи наявні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, а також фактичні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що прокурором не доведено наявності підстав, які б об`єктивно свідчили про неможливість запобігання наявним ризикам, застосуванням до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

В зв`язку з цим, слідчий суддя приходить до висновку, що необхідним та достатнім запобіжним заходом, який має бути застосований до підозрюваного, є цілодобовий домашній арешт, з покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених п.п.1,3,4 ч.5 ст.194 КПК України, що на даному етапі досудового розслідування забезпечить запобіганню наявним ризикам та належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Строк запобіжного заходу та покладених обов`язків визначити в межах строку досудового розслідування до 16.08.2025 року включно.

Керуючись ст.ст.177,178,181,183,184,193,194,196 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за адресою його фактичного постійного місця проживання: АДРЕСА_2 , на строк до 16 серпня 2025 року включно, із забороною залишати вказане житло цілодобово, крім необхідності явки до слідчого, прокурора або суду, а також за винятком необхідності отримання невідкладної медичної допомоги або наявності інших обставин, що загрожують життю та здоров`ю, у т.ч. для слідування в укриття під час повітряних тривог.

Покласти на підозрюваного на строк до 16 серпня 2025 року включно наступні обов`язки:

-повідомляти слідчого, прокурора або суду про зміну свого місця проживання або перебування;

-прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожним викликом;

-утриматись від спілкування у будь-який позапроцесуальний спосіб зі свідками та іншими підозрюваному у даному кримінальному провадженні щодо обставин цього провадження.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до вимог ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання до органу поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1