Решение № 128238643, 18.06.2025, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.06.2025Справа № 910/15173/24

Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС АГРО" (12511, Житомирська обл., Коростишівський район, с. Кам`яний Брід, вул. Промислова, 36, ідентифікаційний код 43386154)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 35912126)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (01133, Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок, 9, ідентифікаційний код 20113829)

про стягнення 5 931 725,79 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Гула М.С.

Від відповідача: Сімонова Є.О.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АС АГРО" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про стягнення грошових коштів за договором фінансового лізингу № 7447-ME-FL від 02.09.2020 у розмірі 5931 725,79 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.12.2024 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

30.12.2024 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи № 910/15173/24 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2025.

28.01.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 05.02.2025 представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви у підготовчому засіданні та продовження строку для надання відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення клопотання представника позивача.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника позивача, продовжив строк на подачу відповіді на відзив до 10.02.2025.

Суд на підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України оголосив перерву у судовому засіданні на 19.02.2025.

17.02.2025 засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив, яку залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 19.02.2025 представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу для підготовки заперечення на відповідь на відзив.

Представник позивача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача та на підставі ч. 5 ст.183 ГПК України оголосив перерву у підготовчому засіданні на 12.03.2025.

24.02.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, які залучено до матеріалів справи.

Крім того, 07.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

У засіданні суду 12.03.2025 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості представити суду додаткові докази у справі.

Представник позивача заперечив щодо задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши дане клопотання представника відповідача, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю та відсутністю підстав.

У засіданні суду 12.03.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025.

У засіданні суду 09.04.2025 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні 09.04.2025 судом поставлено на обговорення питання, щодо доцільності залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна".

Представник позивача надав пояснення щодо доцільності залучення до участі у справі вказаної третьої особи.

Представник відповідача заперечив щодо залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна".

З огляду на предмет та підстави позовних вимог, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд визнав за необхідне за власною ініціативою залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 постановлено повернутися до розгляду справи № 910/15173/24 у підготовчому провадженні, залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна", підготовче засідання призначити на 14.05.2025.

11.04.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про долучення доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи.

13.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від третьої особи надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Крім того, 14.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

У засіданні суду 14.05.2025 представник позивача повідомив, що йому необхідний час для ознайомлення з поясненнями третьої особи.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 14.05.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2025 відкладено підготовче засідання на 28.05.2025.

27.05.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням пояснень третьої особи та клопотання відповідача про долучення доказів.

У засіданні суду 28.05.2025 суд протокольною ухвалою залучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача та задовольнив клопотання відповідача від 13.05.2025 про долучення доказів у справі.

У засіданні суду 28.05.2025 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 28.05.2025 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2025.

Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2025 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

18.06.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АС АГРО» (надалі - позивач/лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (далі - відповідач/лізингодавець) було укладено договір фінансового лізингу №7447-SME-FL, відповідно до умов якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене у специфікації, а лізингоотримувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно умов цього договору (п.1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу за формою, встановленою лізингодавцем, та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу.

Приписами пункту 4.2. договору передбачено, що страхова компанія, яка буде здійснювати страхування предмету лізингу, визначається лізингодавцем.

Пункт 4.3. договору визначає, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний негайно прийняти усі міри щодо належного оформлення такого страхового випадку, надати необхідні документи для сплати страховиком страхового відшкодування, а також в продовж 2 робочих днів усно та письмово проінформувати про це лізингодавця, а страхову компанію проінформувати відповідно до умов договору страхування.

Пункт 4.5. договору визначає, що в разі настання страхового випадку з предметом лізингу та отримання лізингодавцем відповідного страхового відшкодування, лізингодавець спрямовує отримане страхове відшкодування на відновлення предмета лізингу, крім випадку повної конструктивної загибелі предмета лізингу. Якщо страхового відшкодування не достатньо для відновлення предмета лізингу до належного стану (до стану, який був до настання страхового випадку), відповідні додаткові витрати несе лізингоодержувач.

Пункт 4.6. договору, у випадку необгрунтованої відмови страхової компанії виплатити страхове відшкодування лізингодавець та лізингоодержувач зобов`язуються вжити необхідних заходів щодо вирішення спору в претензійно-позовному порядку.

Порядок лізингових та інших платежів сторони договору визначили в 5 (п`ятому) розділі.

Пункт 11.1 передбачає, що передача права власності по закінченню строку лізингу та після здійснення всіх платежів за договором лізингодавець та лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача та який буде невід`ємною частиною цього договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку лізингодавця по відношенню до предмета лізингу.

У додатку №1 до договору «Специфікація» сторони визначили, що предметом лізингу є сівалка точного висіву Vaderstad Tempo TPL 16, 2016 року, серійний номер НОМЕР_1, б/в (одна одиниця).

17 вересня 2020 року позивач та відповідач підписали акт приймання-передачі до Договору фінансового лізингу та визначили вартість предмету лізингу у розмірі 5 684 236,45 грн, в тому числі ПДВ.

Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов договору здійснив усі належані виплати в повному обсязі у загальному розмірі 5 931 725,79 грн, що підтверджується банківською випискою із розрахунками з відповідачем.

Однак, як зазначає позивач, незважаючи на виконання ТОВ «АС АГРО» умов договору, право власності на предмет лізингу позивач не набув у зв`язку із тим, що 10.05.2023 року настав страховий випадок, зокрема - невідомі особи таємно викрали сівалку точного висіву Vaderstad Tempo TPL 16, 2016 року, серійний номер НОМЕР_1.

11.05.2023 року у зв`язку із викраденням предмету лізингу відкрито кримінальне провадження за ч. 4 ст. 185 КК України та внесено відомості в ЄРДР за №12023170570000460.

18 травня 2023 року Постановою Старшого слідчого СВ Лубенського районного відділу поліції ГУНП в Полтавській області оголошено в розшук транспортний засіб Vaderstad Tempo TPL 16, 2016 року, серійний номер НОМЕР_1 .

Листом №713/12/23-ю від 12.12.2023 року ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» повідомило, що між ними та страховою компанією проводяться переговори щодо визнання страхового випадку та те, що зареєстровано страхову справу №G-12987.

На звернення позивача страхова компанія ПРАТ «СК «Універсальна» запитувані відомості не надавала, обґрунтовуючи це тим, що ТОВ «АС АГРО» не є стороною договору страхування.

Більше того, як зазначає позивач, з листа від 06.08.2024 року з додатками, позивачу стало відомо, що нібито саме неправомірні дії ТОВ «АС АГРО» призвели до відмови у страховому відшкодуванні.

З огляду на вищевикладені обставини, позивач стверджує, що вбачається протиправність дій відповідача, адже останній відмовляється оскаржувати необґрунтовану відмову страхової компанії щодо предмета лізингу, оскільки в такому разі ТОВ «АС АГРО», виконавши умови договору лізингу, не отримало у власність транспортний засіб, сплативши за нього 100% вартості, та втратило його внаслідок незаконних протиправних дій третіх осіб, хоча предмет лізингу був застрахований та настав страховий випадок.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму у розмірі 5 931 725,79 грн за неналежне виконання умов договору, що дорівнює сумі страхового відшкодування, яка має бути виплачена за викрадену сівалку точного висіву Vaderstad Tempo TPL 16, 2016 року, серійний номер НОМЕР_1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 2 статті 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 7 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Частинами 1, 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Статтею 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Відповідно до п. 2.1. договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам Договору.

Згідно з п. 2.5. договору до припинення цього договору у зв`язку з виконанням всіх зобов`язань лізингоодержувачем та до переходу права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача, предмет лізингу не може бути відчужено або передано лізингоодержувачем у володіння та користування третім особам, зокрема, в оренду, сублізинг тощо, в тому числі, не можуть бути передані права лізингоодержувача на предмет лізингу за будь-якими цивільними (господарськими) договорами без письмової згоди лізингодавця.

Відповідно до п. 4.3 договору в разі настання страхового випадку з предметом лізингу, лізингоодержувач зобов`язаний негайно прийняти усі міри щодо належного оформлення такого страхового випадку, надати необхідні документи для сплати страховиком страхового відшкодування, а також в продовж 2 (двох) робочих днів усно та письмово проінформувати про це лізингодавця, а страхову компанію проінформувати відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 9.11. договору умови страхування визначені у додатку №3 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Так, відповідно до п. 1.5. додатку № 3 «Умови страхування» ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» (лізингодавець) уповноважило ТОВ «АС АГРО» (лізингоодержувача) на вчинення наступних дій: при настанні страхового випадку лізингоодержувач зобов`язаний негайно (протягом години) в межах населеного пункту (при наявності можливості, відсутність - підтверджується документально) та не пізніше 24 годин за його межами сповістити про це страховика за телефоном 0 800 500 381 та викликати відповідні компетентні органи (Національної поліції, пожежну охорону або інші), а на території інших країн - відповідні їм служби. При настанні страхового випадку виконувати інструкції страховика, спеціалізованої служби, зазначеної в договорі страхування, або їх уповноважених представників та надавати повну і достовірну інформацію щодо обставин настання страхового випадку; надати можливість уповноваженим представникам страховика та інших компетентних органів провести огляд і товарознавче дослідження або експертизу транспортного засобу для визначення обставин і наслідків страхового випадку; пред`явити пошкоджений ТЗ представнику страховика для огляду та погодження з ним подальших дій з урегулювання претензії; письмово оформити заяву про страховий випадок не пізніше 3-х (трьох) робочих днів з моменту його настання.

Водночас, згідно з умовами п.п. 6.2.4., 6.2.5, 6.2.10 генерального договору №3001/394/000001/1 від 04.01.2022 року страхувальник, водій чи їх представник, зобов`язані:

- надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, а саме: умови експлуатації та зберігання ТЗ, технічний стан ТЗ, договори суборенди тощо;

- у триденний термін повідомити страховика про будь-які зміни, що сталися з предметом договору страхування та можуть вплинути на ступінь ризику (зміна умов експлуатації, зберігання);

- при настанні страхового випадку виконувати інструкції страховика, спеціалізованої служби, зазначеної в договорі страхування, або їх уповноважених представників та надавати повну і достовірну інформацію щодо обставин настання страхового випадку.

При цьому, судом встановлено, що позивач повідомив про настання страхового випадку 10.05.2023 року (незаконного заволодіння об`єктом лізингу - сівалкою точного висіву Vaderstad Tempo TPL 1б, 2019 р.в., серійний номер НОМЕР_2).

Згідно з отриманої інформації та документів 10.05.2023 під час виконання польових робіт відбулось викрадення невідомими особами сівалки Vaderstad Tempo L TPL 1б, 2016 року серійний номер НОМЕР_2, що сталося за адресою: с. Березоточа, Лубенський р-н, Полтавська обл.

За даним фактом було розпочато кримінальне провадження N 12023l70570000460 за ч. 4. ст. 184 KK України, в рамках якого було, в тому числі, допитано директора ТОВ «АС АГРО» (лізингоодержувача) ОСОБА_1 .

Як вбачається з протоколу допиту представника юридичної особи, яка є потерпілим від 01.06.2023 ст. слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській обл., майором поліції Марченко А.А., ОСОБА_1, директор ТОВ «АС АГРО», надав, серед іншого, наступні показання:

«.... згідно договору купівлі-продажу № 7447-5 від 02.09.2020 року ТОВ «Світ агротехніки» продано ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ», для подальшої передачі у фінансовий лізинг ТОВ «АС АГРО» - сівалку Vaderstad Tempo L TPL Іб, серійний номер НОМЕР_2 вартістю 170 000 Євро. Указану сівалку в подальшому було передано у суборенду ФОП Данильченко Ярославі Олегівні.

25.04.2023 між ФОП Данильченко Ярославою Олегівною та ТОВ «ТВ АГРО» укладено договір оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем, у тому числі сівалки Vaderstad Temoo L TPL 16, серійний номер НОМЕР_2.

05.05.2023 на виконання умом договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажем до с. Березоточа, Лубенського р-ну, Полтавської області приїхали трактористи ТОВ «АС АГРО» ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та тракторі «Fendt» із сівалкою Vaderstad Terpo L TPL 16, серійний номер НОМЕР_2 , та розпочали посівні роботи.

10.05.2023 приблизно о 23 годині ОСОБА_1 зателефонував тракторист ОСОБА_3 та повідомив про викрадення невідомими особами сівалки Vaderstad Terpo L TPL 16, серійний номер НОМЕР_2....».

Разом з тим, у відповідь на запит страховика до позивача щодо отримання копій договорів оренди/суборенди, ТОВ «АС АГРО» повідомило, що будь яких договорів оренди/суборенди між ТОВ «АС АГРО» і іншими суб`єктами господарювання не укладались.

Таким чином, ТОВ «АС АГРО» було надано страховику та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» свідомо неправдиві відомості щодо умов експлуатації сівалки Vaderstad TEMPO, серійний номер НОМЕР_2, не повідомлено страховика та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» про суттєві зміни в умовах експлуатації сівалки, які вплинули на ступінь страхового ризику та на факт настання заявленого випадку.

Водночас, доводи позивача про те, що протокол допиту представника юридичної особи, яка є потерпілим від 01.06.2023 ст. слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області є неналежним та недопустимим доказом, суд оцінює критично, з огляду на те, що в матеріалах справи наявна копія постанови про надання представнику потерпілого копій окремих процесуальних документів та надання дозволу на їх використання від 22 квітня 2024, зокрема, для використання у судових справах та для вирішення питання по страховому випадку.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вказує, що протокол допиту представника юридичної особи, яка є потерпілим від 01.06.2023, складений ст. слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, майором поліції Марченко А.А., є належним та допустимим доказом, має безпосереднє відношення до справи і може служити підставою для встановлення фактів, які є важливими для вирішення справи.

Разом з тим, представник позивача у засіданні суду зазначив про те, що ОСОБА_1, директор ТОВ «АС АГРО», помилково зазначив під час допиту про наявність договору оренди, який було укладено між ФОП Данильченко Ярославою Олегівною та ТОВ «ТВ АГРО».

При цьому, у спростування факту наявності договору оренди належних та допустимих доказів позивачем суду не надано, зауважень до протоколу допиту не надано, нових свідчень слідчому не надано.

Крім того, оскільки обставини, наведені у протоколі допиту директором ТОВ «АС АГРО», за словами позивача, є помилковими, такі твердження останнього можуть свідчити про надання ОСОБА_1 завідомо неправдивих показань при допиті ст. слідчим СВ Лубенського РВП ГУНП в Полтавській обл., майором поліції Марченко А.А.

Більше того, у судовому засіданні представник позивача на запитання суду відносно того, на якій підставі сівалка Vaderstad Terpo L TPL 16, серійний номер НОМЕР_2, перебувала у Полтавській області, зазначив, що позивач виконував замовлення, отримане у телефонному режимі, від ФОП Данильченко Ярославою Олегівною.

Згідно з п.п. 9.1.3., 9.1.4. договору страхування підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування є:

- подання страхувальником/водієм або їx представником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або факт настання страхового випадку:

- несвоєчасне повідомлення страхувальником /водієм страховика про настання страхового випадку (згідно п. 6.2.9. Генерального договору) без поважних на те причин або створення Страховику перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитку та інші випадки, передбачені законом.

Також, умовами п.п. 9.2.2., 9.2.3 договору страхування передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник:

- не повідомив страховика про суттєві зміни, що сталися з предметом договору страхування, про зміну власника ТЗ та збільшення кількості осіб, допущених до управління транспортним засобом;

- не надав документи, які необхідні для прийняття рішення щодо сплати страхового відшкодування, чи подав документа, оформлені з порушенням дійсних норм (відсутні номер, печатка чи дата, наявність виправлень) та такі. що містять недостовірну інформацію.

Більше того, судом встановлено, що згідно з п. 2.5 вказаного додатку №3 «Умови страхування» до договору лізингодержувач ТОВ «АС АГРО» був проінформований про причини відмови у виплаті страхового відшкодування, зокрема:

- подання лізингоодержувачем/водієм свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку;

- несвоєчасне повідомлення лізингоодержувачем/водієм про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховій компанії перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Враховуючи вищевикладене, вбачається наявність суттєвих порушень договору фінансового лізингу та умов страхування з боку позивача, що і призвело до відмови страховика у виплаті страхового відшкодування.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (п. 6.2. постанови Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 № 910/12787/17.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу саме відповідачем.

Більше того, позивач звертаючись до суду з даним позовом стверджує, що відповідачем вчинялись протиправні дії, адже останній відмовляється оскаржувати необґрунтовану відмову страхової компанії щодо предмета лізингу.

Проте, на підтвердження вчинення саме Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" протиправних дій позивачем не надано жодних доказів.

Більше того, відповідно до умов п.4.6. договору у випадку необґрунтованої відмови страхової компанії виплатити страхове відшкодування лізингодавець та лізингоодержувач зобов`язується вжити необхідних заходів щодо вирішення спору в претензійно-позовному порядку.

Таким чином, позивач самостійно міг оскаржити необґрунтовану, на думку останнього, відмову страхової компанії, подати належні докази страховій компанії.

Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивач просить суд стягнути з відповідача 5 931 725,79 грн, обґрунтовуючи дану суму вартістю сівалки Vaderstad Terpo L TPL 16, серійний номер НОМЕР_2. При цьому він вважає цю суму збитками, виходячи з розміру страхового відшкодування.

Проте, судом встановлено, що позивачем не взято до уваги умови договору страхування, зокрема, відносно того, що виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми та лімітів відповідальності, визначених для кожного з видів страхування для відповідного ТЗ та зазначених в Бордеро, з вирахуванням франшизи, зазначеної в Бордеро (п. 7.3.2. договору).

Отже, зважаючи на встановлені обставини справи та враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 5 931 725,79 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АС АГРО» задоволенню не підлягають.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Зважаючи на викладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АС АГРО" (12511, Житомирська обл., Коростишівський район, с. Кам`яний Брід, вул. Промислова, 36, ідентифікаційний код 43386154)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (01033, місто Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 35912126)

Третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (01133, Україна, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок, 9, ідентифікаційний код 20113829)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.06.2025

Суддя І.О. Андреїшина