Постановление суда № 128238166, 18.06.2025, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про забезпечення позову

18.06.2025м. ДніпроСправа № 904/3216/25

за позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Сичової Світлани Миколаївни, м. Нікополь Дніпропетровської обл.,

відповідача-2: ОСОБА_1 , м. Нікополь Дніпропетровської обл.

про стягнення 1 261 847,81 грн.

Суддя Колісник І.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (далі - Банк, Позивач) через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сичової Світлани Миколаївни (далі - Позичальник, Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - Поручитель, Відповідач-2) про солідарне стягнення заборгованості в сумі 1261847,81 грн, з яких: 1022594,26 грн - залишок простроченого кредиту; 13684,53 грн - залишок прострочених відсотків; 225569,02 грн - залишок відсотків ФРП.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог Банк посилається на порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань за укладеним між ними кредитним договором № 290424-К від 29.04.2024.

Позовні вимоги до відповідача-2 Банк обгрунтовує, посилаючись на укладений з ним договір поруки № 290424-П від 29.04.2024.

Разом із позовом позивач подав заяву, в якій просить вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову - 1 261 847,81 грн (заборгованості за кредитним договором №290424-К від 29.04.2024р.) та накласти арешт на нерухоме майно, а саме на: квартиру (Реєстраційний номер майна: 4795859) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 34,3, житловою площею (кв.м): 17,1, технічний опис майна: 1-кімнатна квартира АДРЕСА_2 : коридор 1=6,1 кв.м; житлова кімната 2 = 17,1 кв.м, кухня 3=7,5 кв.м; санвузол 4=2,7 кв.м; балкон=0,9 кв.м. номер запису: 5694-1 у книзі: 23, яка належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу, ВВС № 057524, р. № 689, від 12.03.2004р., посвідченого Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В. (відповідно до рішення Нікопольської міської ради від 28.04.2024р. М35-32/VШ «Про перейменування, присвоєння назв об`єктам топоніміки міста Нікополя» вулицю «Барнаульська» перейменовано на вулицю «Героїв Холодного Яру»).

Обгрунтовуючи подану заяву, позивач посилається на те, що відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна указаний об`єкт нерухомого майна зареєстрований на праві приватної власності за відповідачем-1 (Реєстраційний номер майна: 4795859).

Із розрахунку мінімальної (середньої) ціни 5500,00 грн за 1 кв.м за умови збереженого технічного стану житла 1-кімнатна квартира загальною площею 34,3 кв.м у місті Нікополі орієнтовно коштуватиме - 188 650,00 грн.

Із розрахунку максимальної (середньої) ціни 10235,00 грн. за 1 кв.м за умови збереженого технічного стану житла 1-кімнатна квартира загальною площею 34,3 кв.м. у місті Нікополі орієнтовно коштуватиме - 351 060,50 грн.

Отже, вартість квартири належної на праві власності відповідачу-1 є співмірною із сумою боргу (в даному випадку навіть такою, що покриває борг лише частково). Іншого майна (рухомого та нерухомого) за ОСОБА_2 не виявлено.

3а відповідачем ОСОБА_1 зареєстрованих прав щодо майна (рухомого та нерухомого) не виявлено.

Позивач зазначає, що відповіадч-1 є боржником перед іншими кредиторами на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі №904/1063/25 про стягнення боргу в сумі 279864,54 грн, а також є відповідачем у справі № 182/3049/25 Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області за позовом ТОВ "Бізнес Позика" про стягнення боргу в сумі 30360,32 грн та судових витрат.

На переконання Банку ці обставини указують на зниження рівня платоспроможності відповідачів за позовом АТ "Банк Кредит Дніпро" та на недобросовісну поведінку позичальника.

Позивач зауважує, що на сьогодні процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою. ОСОБА_2 , яка є позичальником та має статус фізичної особи-підприємця, розуміючи невідворотність майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності може за дуже короткий час здійснити відчуження належної квартири - нерухомого майна, що в подальшому, у випадку задоволення позову АТ "Банк Кредит Дніпро", зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості навіть частково у зв`язку з відсутністю будь-якого іншого майна у боржника чи поручителя.

За твердженням позивача існує реальна загроза, а не припущення, невиконання чи реального утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення судом позову Банку.

Позивач вважає, що запропонований ним вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише розпорядження майном.

На думку позивача арешт майна відповідача в межах позову є співмірним і забезпечує збалансованість інтересів сторін спору.

Правових підстав для зустрічного забезпечення позову Банк не вбачає.

Правовою підставою заяви про забезпечення позову позивач зазначає статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, а також численну практику Верховного Суду.

За загальним правилом, унормованим частиною першою статті 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

ВИСНОВКИ СУДУ, НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Правова позиція Верховного Суду в питаннях забезпечення позову зводиться до того, що господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 913/257/18).

У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову (п. 46).

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами (п. 47).

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (п. 48).

За змістом статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суть якої зводиться до того, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою статті 170 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що будь-яка письмова заява з процесуальних питань повинна містити, окрім іншого, перелік доказів (за наявності), що додаються до заяви.

За змістом частин першої, другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Оцінюючи наведені заявником обставини в обгрунтування заяви про забезпечення позову та надані докази, суд доходить висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Згідно з приписами статті 3, 509 Цивільного кодексу України добросовісність є основою господарських взаємовідносин сторін як на етапі його укладення, так і на етапі подальших змін до нього чи припинення.

Частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Отже, учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зважаючи на викладені позивачем обгрунтування заяви про забезпечення позову, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.

Враховуючи загальний обсяг право- та дієздатності відповідача-1, а відтак і можливість вільного розпорядження ним майном чи майновими правами, що не потребує доведенню, неприйняття заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити/унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист права в межах заявленого предмета позову.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 904/1934/23 (право відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном), згідно з якою Верховний Суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, суд не може покладатися на ймовірність добросовісної поведінки учасників справи за наявності між ними спору.

За вказаних обставин суд доходить висновку про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову є співмірним, адекватним, розумним.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про забезпечення позову - задовольнити повністю.

Накласти арешт на нерухоме майно: квартиру (Реєстраційний номер майна: 4795859) за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, вулиця Барнаульська, будинок 30, квартира 46, загальною площею (кв.м): 34,3, житловою площею (кв.м): 17,1, технічний опис майна: 1-кімнатна квартира №46: коридор 1=6,1 кв.м; житлова кімната 2 = 17,1 кв.м, кухня 3=7,5 кв.м; санвузол 4=2,7 кв.м; балкон=0,9 кв.м. номер запису: 5694-1 у книзі: 23, яка належить на праві приватної власності фізичній особі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на підставі договору купівлі-продажу, ВВС № 057524, р. № 689, від 12.03.2004р., посвідченого Приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Максименко О.В.

Стягувач: Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" (Код ЄДРПОУ 14352406; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 32).

Боржник: Фізична особа-підприємець Сичова Світлана Миколаївна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_3 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 18.06.2025.

Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред`явлена до примусового виконання до 19.06.2028 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя І.І. Колісник