Решение № 128227868, 17.06.2025, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/1622/25

Провадження №2/442/728/2025

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді - Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

за участю представників

від позивача: Хруник В.О.

від відповідача: не з`явилися

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області звернувся Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК України визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 , внаслідок його відсутності більше шести місяців.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням виконавчого комітету від 28.09.2007 № 266 квартиру АДРЕСА_1 включено з числа службових квартир. На виконання цього рішення з основним квартиронаймачем ОСОБА_2 було укладено договір найму цього житлового приміщення. Згідно картки прописки, яка додана до листа КП „У правитель „Житлово-експлуатаційне об?єднання" Дрогобицької міської ради від 10.09.2024 № 284, у квартирі АДРЕСА_1 були прописані: ОСОБА_2 - квартиронаймач (померла); ОСОБА_3 - син (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ); ОСОБА_4 - дочка (виписана); ОСОБА_5 - син; ОСОБА_6 - внучка (виписана). Станом на сьогоднішній день у названій вище квартирі зареєстрований тільки ОСОБА_1 . Згідно листа КП „Управитель „ЖЕО" від 03.05.2024 № 133 на даний час ордер не переоформлений, договір найму з ОСОБА_1 не укладався, хоча відповідач зареєстрований з 27.06.1996 у даній квартирі. 01.11.2022 у даній квартирі виникла пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 01.11.2022. Комісія встановили, що ймовірною причиною пожежі було необережне поводження з вогнем, що призвело до загибелі жильця квартири ОСОБА_3 . Комісія КП „Управитель „Житлово-експлуатаційне об?єднання" Дрогобицької міської ради провела обстеження квартири АДРЕСА_1 і встановила, що з серпня 2023 року по 10.09.2024 ОСОБА_1 зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає. Вказує, що ОСОБА_1 , як член сім`ї, зобов?язаний був належним чином утримувати жиле приміщення, в якому він зареєстрований. Згідно названого вище акту він не виконував обов?язків, передбачених нормами ст. 64 ЖК України. Про не утримання відповідачем в належному стані жилого приміщення в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується колективною заявою жителів сусідній будинків від 22.02.2024. При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім?ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, факт не проживання ОСОБА_1 з серпня 2023 року підтверджується актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації № 417 від 10.09.2024 та актом про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації №? 21 від 20.01.2025. На підставі викладеного просять позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просив такий задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та на офіційному веб-сайті судової влади України. За таких обставин суд визнав неявку відповідача неповажною, провівши розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України та відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши та перевіривши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відомості в реєстрі про квартиру АДРЕСА_1 відсутні.

Згідно з п. 5 рішення Виконавчого комітет Дрогобицької міської ради „Про включення та виключення з числа службових квартир, продовження строку дії ордера на житлове приміщення" від 28.09.2007 № 266 виключено з числа службових КП „Будинкова управа № 4" квартиру АДРЕСА_1 , дві кімнати житловою площею 22,46 кв.м, з окремою кухнею площею 4,69 кв.м. Основний квартиронаймач ОСОБА_2 працювала на підприємстві прибиральницею з 1980 по 2001 рік. Адміністрації КП „Будинкова управа № 4" внести зміни в раніше укладений договір найму житлового приміщення з гр. ОСОБА_2 , де замість службового житлового приміщення зазначити житлове приміщення в будинку державного житлового фонду.

Відповідно до листа КП „Управитель „Житлово-експлуатаційного об`єднання" Дрогобицької міської ради основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 являлась ОСОБА_2 , яка померла. На даний час ордер не переоформлений, а також у вищевказаній квартирі зареєстрований з 27.06.1996 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З акту про пожежу від 01.11.2022 вбачається, що 01.11.2022 у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок необережного поводження з вогнем виникла пожежа, в результаті якої загинув ОСОБА_3 .

Відповідно до акту про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації № 417 від 10.09.2024 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з серпня 2023 року і по час обстеження. Гр. ОСОБА_1 зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали гр. ОСОБА_1 , немає.

Відповідно до акту про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації № 21 від 20.01.2025 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2023 року і по час обстеження. Гр. ОСОБА_1 зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання ,які б належали гр. ОСОБА_1 , немає.

За положеннями ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер (стаття 61 ЖК України).

За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно із ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обовязків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Під час вирішення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи в жилому приміщення понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені в статті 71 ЖК України строки (постанова Верховного Суду від 26.09.2024 в справі № 183/271/22).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил ст. 89 ЦПК України щодо оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 в справі № 182/6536/13).

У постанові Верховного Суду від 17.06.2024 в справі № 404/9215/19 зазначено, що в справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У постанові Верховного Суду від 03.04.2024 в справі № 161/126/23 вказано, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, у цей строк перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому під час розгляду позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Аналогічні за змістом висновки міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 в справі № 490/12384/16-ц, від 22.11.2018 в справі № 760/13113/14-ц, від 26.02.2020 в справі № 333/6160/17, від 18.03.2020 в справі № 182/6536/13-ц, від 25.08.2020 в справі № 569/12832/16-ц, від 22.12.2021 в справі № 758/12823/17, від 19.01.2022 в справі № 344/9319/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.ст. 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В позовній заяві представник позивача зазначає, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_1 та посилається на акти про відсутність (не проживання) особи за місцем реєстрації:

№ 417 від 10.09.2024 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з серпня 2023 року і по час обстеження. Гр. ОСОБА_1 зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали гр. ОСОБА_1 , немає.

№ 21 від 20.01.2025 ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає з 2023 року і по час обстеження. Гр. ОСОБА_1 зареєстрований в даній квартирі, але ніякої участі в утриманні житла не приймає, особистих речей та (або) речей повсякденного використання, які б належали гр. ОСОБА_7 , немає.

Також представник позивача посилається на акт про пожежу від 01.11.2022, з якого вбачається, що 01.11.2022 у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок необережного поводження з вогнем виникла пожежа, в результаті якої загинув ОСОБА_3 .

Так само, до позовної заяви долучено колективну заяву ОСОБА_8 та сусідів відповідача від 22.02.2024, в якій вони просять створити комісію при КП „Управитель „ЖЕО" ДМР з метою засвідчення факту непроживання особи.

Згідно зі ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі „Кривіцька і Кривіцький проти України" в контексті вказаної Конвенції поняття „житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення ЄСПЛ від 13.05.2008 у справі „МакКенн проти Сполученого Королівства", заява № 19009/04, пункт 50).

У пункті 36 рішення від 18.11.2004 у справі „Прокопович проти Росії" ЄСПЛ визначив, що концепція „житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановлене у законному порядку. „Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання „житлом", що спричинило б захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі „Баклі проти Сполученого Королівства" від 11.01.1995, пункт 63).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

У пункті 44 рішення від 02.12.2010 у справі „Кривіцька та Кривіцький проти України" ЄСПЛ визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, а й „необхідним у демократичному суспільстві". Інакше кажучи, воно має відповідати „нагальній суспільній необхідності", зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція „житла" має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Виселення має оцінюватися на предмет пропорційності у контексті відповідної практики ЄСПЛ, позбавлення права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача іншого житла.

На запитання суду в судовому засіданні про те як регулярно відповідач оплачував комунальні послуги представником позивача зазначено, що така інформація в нього відсутня.

Суд вважає, що не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 викликано поважними причинами, а саме станом житла, що постраждало від пожежі та на даний не відповідає вимогам для проживання.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи надані докази, суд приходить до висновку, про необхідність відмови в позові про визнання відповідача особою, яка втратила право користуватися житловим приміщенням, оскільки таке виселення відповідача є невиправданим та не пропорційним втручанням у приватну сферу особи, житло якої постраждало від пожежі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, площа Ринок, 1; ідентифікаційний код: 26307196).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Ю.С. Кучаковський